Справа № 214/3177/25
2-др/214/5/26
Іменем України
29 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі №214/3177/25 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Ямкового Владислава Івановича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -
Адвокат Ямковий В.І., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, поданою через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 14.04.2025 (зареєстрованою судом 15.04.2025). У подальшому позивач уточнив зміст позовних вимог шляхом подання відповідної заяви 18.05.2025 (зареєстрованої 19.05.2025), у якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення нею 23-річного віку, за умови продовження нею навчання.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені в її інтересах адвокатом Ямковим В.І., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, задоволено.
Судом присуджено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 14.04.2025 і до досягнення нею 23-річного віку, але не більше ніж до припинення навчання.
Питання розподілу судових витрат ухвалено вирішити додатковим рішенням із призначенням дати судового засідання відповідно до ст.246 ЦПК України.
28 жовтня 2025 року у порядку ч.8 ст.141 ЦПК України представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу (а.с.185-192), у якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію понесених нею витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування заяви представник зазначив, що 12.03.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ямковим В.І. було укладено договір про надання правничої допомоги у межах спору про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Відповідно до умов договору сторони погодили договірну вартість правничої допомоги за кожним видом наданих послуг. Зокрема, ОСОБА_1 було надано правничу допомогу у вигляді вивчення документів та надання правових консультацій щодо спірного питання, складення позовної заяви, збирання доказів, підготовки інших заяв з процесуальних питань, а також участі адвоката у судових засіданнях, на загальну суму 10 000,00 грн. Факт понесених витрат підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 26 жовтня 2025 року на загальну суму 10 000,00 грн. Усі види наданої позивачеві правничої допомоги стосуються даної справи, за своїм характером і вартістю є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а також належним чином документально підтверджені.
28 жовтня 2025 року від представника позивача на електронну пошту суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій він просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн., з урахуванням акта приймання-передачі наданих послуг від 26 жовтня 2025 року на суму 10 000,00 грн.
Правом на участь у судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ямковий В.І. - не скористалися, подавши 25 листопада 2025 року заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач ОСОБА_2 29 січня 2026 року через канцелярію суду подав заяву, у якій просив суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що позивачем не було належним чином доведено обґрунтованість та співмірність заявлених витрат на правничу допомогу, а також зазначив, що ОСОБА_1 вже отримує грошові кошти на своє утримання за рішенням суду у розмірі 8 700,00 грн. щомісячно, що, на його думку, свідчить про відсутність підстав для додаткового стягнення витрат на правову допомогу.
Про свою участь в судовому засіданні відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не заявили, будучи повідомленими належним чином. Заяв про відкладення судового засідання від них не надходило.
Керуючись ст.246, ч.4 ст.270 ЦПК України, суд вважає за можливе заяву про ухвалення додаткового рішення та питання розподілу судових витрат вирішити за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вимоги та зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, заяви про стягнення витрат на правову допомогу, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч.2 ст.246 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 ЦПК України.
Так, згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Враховуючи, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу з підтвердженням їх відповідними доказами представник позивача подала в межах строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України, підстави для залишення її без розгляду відсутні.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивач в силу п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за пред'явлення позову про стягнення аліментів, тому судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. (за ставками, що діяли на момент пред'явлення позову до суду) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як слідує зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Згідно з положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд при вирішенні вказаного питання також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18. Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., суд виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 12.03.2025 між адвокатом Ямковим В.І. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги б/н, за умовами якого Повірений, відповідно до попередньо узгоджених сторонами доручень, зобов'язується надавати Довірителю правничу допомогу за різними видами, перелік яких визначено п.1.1 договору.
Згідно з п.1 договору довіритель зобов'язується сплатити повіреному гонорар (винагороду) протягом трьох календарних днів з моменту укладення договору шляхом здійснення готівкових розрахунків (а.с.189).
Додатковим договором до договору про надання правничої допомоги б/н від 12.03.2025 (а.с.190) визначено, що зобов'язання Повіреного по наданню комплексу правової допомоги стосуються саме судової справи №214/3177/25 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Ямкового Владислава Івановича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Крім того, сторонами погоджено доповнення пункту 3.3 Договору, яким визначено перелік послуг та загальний розмір гонорару - 10 000,00 грн., зокрема: збір доказів, вивчення документів та надання правничих консультацій, підготовка позовної заяви та інших заяв по суті спору й з процесуальних питань, участь адвоката у судових засіданнях.
Факт надання Ямковим В.І. правової допомоги за погодженими видами підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2025 на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с.192).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст.ст.133, 137 та 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх співмірності зі складністю справи, обсягом наданих правничих послуг, часом, витраченим адвокатом, а також значенням справи для сторін.
Враховуючи всі надані матеріали справи, а також враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, суд ретельно проаналізував усі обставини справи. Відповідач заявив, що сума витрат на правову допомогу є надмірною, враховуючи конкретні обставини справи, а також рівень фінансових можливостей сторін, особливо з огляду на розмір аліментів, які він вже сплачує. Отже, зі змісту заяви відповідача слідує, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу в заявленому обсязі є непропорційною та завдає йому додаткового фінансового тягаря.
Суд, вивчивши докази, що були представлені сторонами, а також зважаючи на практику застосування норм права щодо розподілу витрат на правову допомогу, принцип справедливості, дійшов до висновку, що сума витрат на правничу допомогу є надмірною в контексті фінансових можливостей відповідача та розміру аліментів, які вже утримуються з нього. З огляду на це, суд вирішив зменшити загальну суму витрат на правову допомогу, знижуючи її на 2 000,00 грн., залишаючи до стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.133, 135, 137, 141-142, 246, 258-259, 263-265, 268, 270, 273, 354-355 ЦПК України суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ямкового Владислава Івановича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі №214/3177/25 за позовною заявою ОСОБА_1 - адвоката Ямкового Владислава Івановича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу.
В іншій частині заяви - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Адвокат Ямковий Владислав Іванович, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0969, видане 15.12.2008 Дніпропетровською обласною КДКА, адреса: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено 29 січня 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко