Справа № 177/1684/25
Провадження № 2/177/354/26
(заочне)
Іменем України
02 лютого 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Березюк М. В.
за участі: секретаря Бабєєва К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
30.06.2025 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», через систему «Електронний суд», звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 931781056 від 09.09.2023 у розмірі 64246,25 грн, а також понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн та на правничу допомогу - 7000 грн.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач вказав, що 09.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (даті по тексту - ТОВ «МАНІВЕО») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 931781056 на суму 14250 грн, що укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
ТОВ «МАНІВЕО» зобов'язання за договором виконало, перерахувавши кошти на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Відповідач, всупереч умов кредитного договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 64246,25 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 14250 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 49996,25 грн.
Між ТОВ «МАНІВЕО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі по тексту - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») 28.11.2018 укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди щодо продовження строку дії договору факторингу, за яким первісним кредитором відступлено право грошової вимоги до відповідача.
У свою чергу, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі по тексту - ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС») 31.07.2024 укладено договір факторингу № 31/0724-01, яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
29.05.2025 року між ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого, відповідно до реєстру боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 64246,25 грн. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає заборгованість за кредитним договором та не сплачує проценти за користування кредитом, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС», як нового кредитора.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Велегура М.І. (а.с. 225-227 т.1), будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 185, 220 т.1, а.с. 25, 29, 32-33 т.2), до суду не з'явилися, про причини неявки не повідомили, заяв з процесуальних питань не надано. Відзиву не подано.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання вчергове не з'явилися (а.с. 224 т.1, а.с. 12, 22 т.2), станом на 02.02.2026 року про причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим керуючись ст. 223 ЦПК України суд здійснює розгляд справи за їх відсутності.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Із урахуванням відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.09.2023 о 11:53 год ОСОБА_1 подав ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» заявку на отримання кредиту, що підтверджено довідкою дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео» (а.с. 187, 200). ОСОБА_1 вказав у заявці бажану суму кредиту 14250 грн, всі свої персональні дані, а також номер банківської картки на яку просив перерахувати кошти НОМЕР_3 (а.с. 200 т.1).
09.09.2023 між ТОВ «МАНІВЕО» та ОСОБА_1 укладено договір № 931781056, за умовами якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 18500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. При цьому першим траншем є сума 14250 грн (а.с. 189 т.1). За умовами договору, кожен окремий транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5375-41ххх-8476 (п. 5.1. договору), що вказана позичальником у заявці (а.с. 200 т.1). Сторони обумовили рекомендовану (не обов'язкову) дату повернення кредиту 09.10.2023 та кінцеву дату повернення кредиту 09.10.2028 (п. 7.1, 7.3).
Сторони погодили плату за користування кредитними коштами: за період до 09.10.2023 - 295,65 % річних, або 0,81 % щоденно від суми кредиту за кожен день користування ним; після 09.10.2023 - 737,64 % річних, або 2,02 % в день, за умови виконання позичальником дій визначених у п. 3.2 договору (зокрема сплатить процентів) (п. 8.3.1) договору, а після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти складають 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту (п. 8.4 договору) (а.с. 188-197 т. 1).
Сторони погодили в п. 7.4 договору порядок сплати процентів, а саме не пізніше останнього дня дисконтного періоду в межах Дисконтного періоду кредитування, а у разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, він кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, а після закінчення дисконтного періоду позичальник сплачує проценти щоденно.
Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 4 договору. Зокрема позичальник ОСОБА_1 ознайомившись з текстом договору, підписав його одноразовим ідентифікатором НТХТ о 11:56 09.09.2023 (а.с. 188-197 т.1)
До вказано договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, що містить основні умови кредитування, які ідентичні викладеним умовам у договорі, та підписані сторонами з використанням електронного підпису (а.с. 198-199 т.1).
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікувався в системі, підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір № 931781056 від 09.09.2023, чим погодився із запропонованими умовами кредитного договору та взяв на себе зобов'язання виконувати їх. Під час судового розгляду, в змагальному цивільному судочинстві, ОСОБА_1 не заперечив ні факт укладення договору, ні його умови.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, ідентифікаційний номер, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «МАНІВЕО» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними.
ТОВ «МАНІВЕО» свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні кошти на картку зазначену в договорі, а саме № НОМЕР_1 , що підтверджено даними довідки щодо дій з інформацією про дату та часу перерахування коштів (а.с. 187 т.1), платіжним дорученням від 09.09.2023 (а.с. 200 зворот т.1), довідкою ТОВ «Манівео» щодо підтвердження факту перерахування коштів (а.с. 202 т.1), а також інформацією з АТ «Універсал Банк» та первинними бухгалтерськими документами, за змістом яких на картку ОСОБА_1 з маскою № НОМЕР_1 о 11:57 09.09.2023 зараховано кошти в сумі 14250 грн (а.с. 2- 6 зворот т. 2).
Отже, позивачем у змагальному процесі доведено факт перерахування первісним кредитором кредитних коштів в сумі 14250 грн позичальнику ОСОБА_1 , які він активно використав впродовж декількох годин 09.09.2023, в тому числі здійснював перекази на «SLOTOKING», розраховувався в магазинах, що підтверджено випискою про рух коштів на рахунку (а.с. 4-7, 8-11 т.2).
Як слідує виписки по особовому рахунку за вказаним кредитним договором та розрахунком заборгованості здійсненим ТОВ «МАНІВЕО», ОСОБА_1 не вносив кошти на погашення кредиту впродовж дисконтного періоду, не погашав проценти, а тому після 09.10.2023 в дію вступили норми п. 8.4. договору щодо підвищеної договірної відсоткової ставки за кредитом, в межах строку кредитування, тобто до кінцевої дати повернення кредиту 09.10.2028 (див п. 7.3 договору). Тобто, до 09.10.2023 нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за зниженою відсотковою ставкою згідно п. 8.3.1 договору - 0,81 % в день, а з 09.10.2023 з розмірі 2,02 % в день, згідно п. 8.3.2 договору, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 204-205 т.1).
З розрахунку заборгованості складено первісним кредитором, який відповідач не заперечив та не спростував, та зміст якого узгоджується з умовами договору, станом на 14.11.2023 борг ОСОБА_1 перед первісним кредитором складав 33000,30 грн, з яких 14250 грн сума боргу за тілом кредиту та 18750,30 грн сума відсотків за користування кредитом. Відповідач не здійснив жодного платежу на погашення кредиту до вказаної дати - 14.11.2023, що свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за договором (а.с. 205 т.1).
28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до нього про продовження строку дії договору факторингу, яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набув права грошової вимоги до боржників за договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 255 від 14.11.2023 право вимоги за договором № 931781056 від 09.09.2023, укладеним із ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Заборгованість відповідача становила у загальному розмірі 33000,30 грн, з яких заборгованість за кредитом 14250 грн, заборгованість за відсотками 18750,30 грн (а.с. 208-210 т.1).
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», як новий кредитор, після отримання прав вимоги за кредитним договором № 931781056 від 09.09.2023, продовжив з 15.11.2023 нарахування відповідачу відсотки за погоджувальною базовою відсотковою ставкою, що дорівнює 424,65 грн у день. Відповідачем здійснено декілька платежів на погашення відсотків за користування кредитом (14.01.2024 - 2000 грн та 20.01.2024 - 2000 грн), що враховані в розрахунку заборгованості, а тому станом на 31.07.2024 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 64246,25 грн, із яких 14250 грн - заборгованість за кредитом, 49996,25 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 206-207 т.1).
У свою чергу, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» 31.07.2024 укладено договір факторингу № 31/0724-01, яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 31.07.2024 право вимоги за договором № 931781056 від 09.09.2023, укладеним із ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС». Заборгованість відповідача становить у загальному розмірі 64246,25 грн, із яких 14250 грн - заборгованість за кредитом, 49996,25 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 211-213 т.1).
У подальшому, між ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» 29.05.2025 укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, яким ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 29/05/25-Е, право вимоги за договором № 931781056 від 09.09.2023, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Заборгованість відповідача становить у загальному розмірі 64246,25 грн (а.с. 214-217 т.1).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За змістом вищевказаних норм законодавства, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 931781056 від 09.09.2023 на суму 64246,25 грн.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки передбачені кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, як новим кредитором, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2422,40 грн (а.с. 12), у рахунок відшкодування судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача в справі за вищевказаним позовом представляв адвокат Тараненко А.І. на підставі договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди до нього, довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивач під час розгляду справи поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Розмір витрат підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, де погоджено вартість послуг до договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 № 29/005/25-01 та наведений розрахунок робіт за надані адвокатом послуги (а.с. 218 т.1)
Із огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом Тараненком А.І. правничої допомоги позивачеві (складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту та клопотання), враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, за відсутності клопотання відповідача про зменшення вказаних витрат через їх необґрунтованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 263-265, 274, 280 -282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02175) заборгованість за кредитним договором № 931781056 від 09.09.2023, у загальному розмірі 64246 (шістдесят чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 25 копійок, а також у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя М.В. Березюк