Справа № 515/1914/24
Провадження № 2-о/515/277/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
03 лютого 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області:
у складі: головуючого судді Олійника К. І.,
за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,
присяжних: Мельниченко Л. А., Сашка М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною та встановити над нею опіку та призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 є дочкою її рідної сестри ОСОБА_5 тобто, тобто її племінницею. ОСОБА_6 та як її мати ОСОБА_5 є інвалідом в зв'язку з психічним захворюванням та їй встановлення друга група інвалідності безстроково. Внаслідок психічної хвороби вона не може висловлювати свої думки, вона не розмовляє, не може приготувати собі їжу, не розуміє обставини, що відбуваються навколо неї, не розуміється у грошах, не може дати оцінку своїм діям оточуючих має потяг до мандрів, з яких сама не повертається, треба її шукати.
Тривалий час ОСОБА_2 опікується ОСОБА_7 та її дітьми, які також є інвалідами 2 групи, в тому числі ОСОБА_8 . На теперішній час вони проживають разом з ним, він їх повністю забезпечує всім необхідним, вони прислухаються до нього, поважають.
Заявниця не має можливості дбати про сестру та її дітей, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, так як не має фінансової і фізичної можливості, має поганий стан здоров'я та не заперечує проти призначення ОСОБА_2 1986 року народження опікуном над її племінницею - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рух справи
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 грудня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку окремого провадження. Залучено до участі у справі, як заінтересованих осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 . Доручено Південному міжрегіональному центру з надання безоплатної правової допомоги призначити адвоката для захисту прав особи, щодо якої подано заяву про визнання недієздатним - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року витребувано у КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради медичну документацію щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначено у даній цивільній справі судово-психіатричну експертизу, яку провести за участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
Заявник та її представник у судове засідання не з'явились. Представник заявника, адвокат Климук А. П., надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи провести за її відсутності.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій вимоги визнав у повному обсязі та просив справу розглянути за його відсутності.
Представник Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій вимоги визнав у повному обсязі та просив справу розглянути за його відсутності.
Разом з цим, 29 січня 2026 року, представник органу опіки та піклування Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Поджарова Л. В. просила долучити до матеріалів справи наступні документи:
Акт №1 обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 від 27 січня 2026 року з фото таблицею до нього, згідно якого житлові-побутові умови проживання задовільні. Дровами та продуктами харчування сім'я забезпечена (а.с.143,145-147).
Довідку виконавчого комітету Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27 січня 2026 року за №22 про те, що сім'я ОСОБА_10 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.144).
Відкриваючи провадження у справі, суд, в ухвалі від 23 грудня 2024 року, роз'яснив заінтересованим особам про право подати суду у п'ятиденний строк із дня отримання копії даної ухвали письмові заперечення проти заяви та всі докази, які у них є.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків
Згідно з частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У частинах першій, другій, четвертій, п'ятій, восьмій статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання цього доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання цих доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у строк з причин, що не залежали від неї.
Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи, що надані 29 січня 2026 року органом опіки та піклування Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області документи подані не у строк, який визначено ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 грудня 2024 року, і заявник не обґрунтовує неможливість їх подання у строк з причин, що не залежали від нього, та не просить поновити вказаний процесуальний строк, суд не має правових підстав для їх прийняття.
Представник ОСОБА_4 адвокат Дукін С. В. у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій вимоги визнав у повному обсязі та просив справу розглянути за їх відсутності.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 24.06.2004 року (а.с.2) вбачається, що ОСОБА_1 (заявник), народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Приморське Татарбунарського району Одеської області.
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26 квітня 2018 року, батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.3).
Копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 17.09.2021 року органом 5146 (а.с.4) підтверджується, що ОСОБА_5 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Приморське Татарбунарського району Одеської області; РНОКПП НОМЕР_4 .
З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00048407821 від 11 грудня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_14 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якої записані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.6).
Відповідно до копії виписки із акта огляду МСЕК № 061738 від 25.10.2007 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 має ІІ групу інвалідності безстроково (а.с.7).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 11 грудня 2024 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_15 та ОСОБА_5 (а.с.11).
Копією паспорта громадянина України № НОМЕР_6 , виданого 17.09.2021 року органом 5146 (а.с.8) підтверджується, що ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Трихатки Татарбунарського району Одеської області; РНОКПП НОМЕР_7 (а.с.8).
Відповідно до копії витягу із акту огляду у МСЕК № 020886 від 21.05.2004 року, ОСОБА_4 , 1983 року народження має ІІ групу інвалідності безстроково (а.с.10).
Згідно витягу з висновку (подання) опікунської ради при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над гр. ОСОБА_7 , 1959 року народження, ОСОБА_4 , 1983 року народження та ОСОБА_9 , 1986 року народження, за умови визнання зазначених осіб в судовому порядку недієздатними відповідно до законодавства (а.с.13-15), згідно якого, у разі визнання судом ОСОБА_7 , 1959 року народження, ОСОБА_4 , 1983 року народження та ОСОБА_9 , 1986 року народження недієздатними, вважати доцільним встановлення опіки та призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 опікуном над ОСОБА_7 , 1959 року народження, ОСОБА_4 , 1983 року народження та ОСОБА_9 , 1986 року народження.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 567 від 13.08.2025 Одеської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді «Важкої розумової відсталості», (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F72 за МКХ-10), внаслідок чого за своїм психічним станом вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 76-79).
Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши доводи заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (ч. 1 ст. 42 ЦК України).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до частини 1 статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24) та від 17 вересня 2025 року у справі № 686/21841/24 (провадження № 61-4759св25).
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (постанови Верховного Суд від 07.04.2022 року в справі № 712/10043/20 та від 24.07.2024 року в справі №727/597/24).
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).
Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
У постанові Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений також в постановах Верховного Суду від 07.04.2022 року в справі № 712/10043/20, від 26.01.2024 року в справі №742/887/23, від 28.02.2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).
Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому (стаття 2 СК України).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповно рідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).
Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім'ї суб'єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта. Члени сім'ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі №205/4245/17 (провадження №61-17628св19).
Згідно з частиною 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розрізнено поняття «родичі» та «члени сім'ї».
До загальних ознак сім'ї належать: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом; взаємні права та обов'язки.
Разом з тим, ознаки членів сім'ї не можна розглядати окремо від підстав створення сім'ї, оскільки спільне проживання та побут та наявність взаємних прав та обов'язків можуть бути і у інших суб'єктів, які не є членами сім'ї.
Близькі члени родини (або близькі родичі) - законодавчий термін, що позначає родичів (членів сім'ї) особи, які мають особливі права та/або обов'язки через тісні стосунки з особою.
Отож, член сім'ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв'язок із сім'єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов'язків, передбачених сімейним законодавством.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
У поданні опікунської ради при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради від 27 листопада 2024 року за № 89, вказано про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі визнання її недієздатною.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, ні саме подання опікунської ради при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради від 27 листопада 2024 року за № 89, ні рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради від 27 листопада 2024 року за № 89 не містять належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на відповідні докази, щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість ОСОБА_2 бути опікуном.
Подання не містить відповідного обґрунтування того, що заявник має можливість на постійній основі дбати про ОСОБА_4 , створювати їй необхідні побутові умови, забезпечувати її постійним доглядом та лікуванням, оскільки у висновку відсутні відомості про його місце роботи, доходи, тощо.
Матеріали справи також не містять будь-яких доказів про наявність у ОСОБА_4 позитивного відношення та прив'язаності до особи, яка бажає стати опікуном, що свідчило б про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними, а відтак і про те, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме її інтересам.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 є військовозобов'язаним.
У поданні органом опіки та піклування не було з'ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_2 , який є військовозобов'язаним, а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з'ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов'язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
За вказаних обставин, суд вважає, що подання опікунської ради не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.
Крім того, суд враховує, що подання органу опіки та піклування не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховано на розсуд суду.
Також, судом встановлено, що особа, щодо якої подано заяву про визнання її недієздатною, крім заявника, який є військовозобов'язаним, має інших племінників, про наявність яких зазначив представник органу опіки та піклування, належних та допустимих доказів про об'єктивну неможливість здійснення ними обов'язків опікуна не надано, а посилання заявника на відсутність інших членів сім'ї, які б могли здійснювати догляд, нічим не доведені.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази вказують лише на наявність підстав для задоволення заявлених вимог в частині визнання ОСОБА_4 недієздатною, оскільки вона внаслідок стійкого хронічного психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується відповідною експертизою.
Поряд з цим, подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_2 опікуном суд вважає необґрунтованим та таким, що прийняте без повного дослідження всіх обставин та із застосуванням суто формального підходу для вирішення питання про призначення опікуном заявника.
Саме лише бажання ОСОБА_2 бути опікуном ОСОБА_4 , за наявності інших родичів у ОСОБА_4 , не може бути безумовною підставою для призначення заявника її опікуном.
ОСОБА_2 не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку недієздатній ОСОБА_4 без відповідного судового рішення.
За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатної ОСОБА_4 .
Висновки за результатами розгляду справи
Враховуючи, що ОСОБА_2 є військовозобов'язаним і вказана обставина, за умови мобілізації останнього, може унеможливити фактичне виконання ним обов'язків опікуна недієздатного, а також те, що опікунська рада належним чином не з'ясувала питання доцільності призначення військовозобов'язаного опікуном недієздатної особи та не обґрунтувала об'єктивну неможливість здійснення опіки над ОСОБА_4 іншими родичами, вимога про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_4 , 1983 року народження, задоволенню не підлягає, так як є передчасною.
З урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з'ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовозобов'язаного як єдиного опікуна недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами критерії, яким має відповідати особа як опікун.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна, в обов'язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі № 545/1691/16-п (провадження № 61-4475св18)).
У разі з'ясування всіх вище перелічених обставин, опікунська рада може повторно звернутись до суду з питанням про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зважаючи на те, що суд в задоволенні заяви в частині призначення опікуна відмовляє, здійснення опіки над недієздатним слід покласти на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатної, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом.
Разом з цим, вимога про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , недієздатною є обґрунтованою та підтверджується зібраними доказами.
Щодо судових витрат
Відповідно до положень ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
На пiдставi викладеного, ст.ст. 39, 40, 60, 63, 65 ЦК України, керуючись ст. ст. 81, 263-265, 268, 273, 299, 300 ЦПК України, суд ,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 - недієздатною.
Визначити строк дії рішення суду в частині визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , недієздатною - 2 роки, з моменту набрання даним рішенням суду законної сили.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - відмовити.
До встановлення опіки та призначення опікуна недієздатній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 покласти на виконавчий комітет Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування.
Стягнути з державного бюджету на користь Одеської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» витрати при проведенні експертизи у розмірі 8 075, 62 грн (рахунок ДУ «ІСП МОЗ України, ЄДРПОУ 04803492, р/р НОМЕР_8 ).
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К. І. Олійник
Присяжні: Л. А. Мельниченко
М. М. Сашко