Справа №522/1823/21
Провадження по справі №1-кп/522/812/26
02 лютого 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020167500000536 від 25.10.2020 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кагул, республіки Молдова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 13.02.2020р. Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 122 КК України - два роки позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Одеси, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч.4 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
29 січня 2021 року в провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020167500000536 від 25.10.2020 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або застосуваня альтернативного запобіжного захід у вигляді застави.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали думку адвоката ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 , посилаючись на його необгрунтованість, вказавши, що інкриміновані ОСОБА_3 кримінальні правопорушення вчинені із застосуванням насильства до потерпілих, тому застосуваня застави є недоцільним.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Мотиви суду
Згідно ч.1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відтак, судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2021 року призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР №12020167500000536 від 25.10.2020 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2021 року оголошено розшук ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судове провадження стосовно ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України - виділено в окреме судове провадження, з присвоєнням нового номеру кримінального провадження та зупинено провадження до розшуку обвинуваченої ОСОБА_9 .
Провадження відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України - продовжено.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2021 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні. Обрано відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 23.01.2022 року. Обрано відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 23.01.2022 року. Обрано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_4 , із забороною покидати місце проживання у період часу з 23:00 до 06:00 год. до 23.01.2022 року. Покладено на ОСОБА_4 , обов'язки передбачені ст. 194 КПК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2022 року судове провадження стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України виділено в окреме судове провадження, з присвоєнням нового номеру кримінального провадження та зупинено провадження до розшуку обвинуваченого ОСОБА_8 . Судом неодноразово продовжувався обраний обвинуваченому запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Як зазначено у попередній ухвалі суду від 26.01.2026 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченму ОСОБА_3 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме що обвинувачений раніше судимий, інкриміновані йому кримінальні правопорушення вчинено підчас іспитового строку за попередньою судимістю, обвинувачений не одружений, не працевлаштований, що свідчить про наявність в останнього посередніх соціальних зв'язків, дає суду достатні підстави вважати, що ймовірність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі судового розгляду дуже висока.
При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на тому, що ризик по своїй правовій природі це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відтак, метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого слугувало запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, які ще не були допитані, а також можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи що обвинувачений раніше судимий.
З тексту обвинувального акту суд встановив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого кримінального правопорушення; та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 187 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Суду не надано достатньо доказів, які свідчать про наявність підстав вважати, що обвинувачений, у разі перебування на волі, не буде ухилятись від суду,
не вчиниме інші кримінальні правопорушення чи продовжуватиме кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи не перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Щодо можливості визначення застави
Відповідно до ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Таким чином, задовольняючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_6 , про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд бере до уваги тривалий строк перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, який перевищує п'ять років. З плином часу ризики, що були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, об'єктивно зменшуються, зокрема ризик ухилення від суду чи перешкоджання кримінальному провадженню. За таких обставин подальше утримання особи під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу не відповідає принципу пропорційності втручання в права людини.
Також суд ураховує, що раніше запобіжний захід із визначенням застави щодо обвинуваченого не застосовувався. За таких обставин, реалізовуючи надані йому дискреційні повноваження та керуючись наведеними нижче нормами кримінального процесуального законодавства, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Зокрема, згідно ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави суд зобов'язаний виходити не лише з формальної тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а й з сукупності обставин, передбачених ст. 178, 182 КПК України, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності діяння, особи обвинуваченого, ролі, яку він відігравав у вчиненні злочинів, а також майнової шкоди, завданої потерпілим.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених у цій статті межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).
Окрім цього, відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.
Разом з цим, в рішенні від 13.01.2022 року у справі «Істоміна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та інше.
Зважаючи на положення ч.3 ст.183 КПК України, а також практики ЄСПЛ, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан обвинуваченого. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, обвинуваченого, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання.
Згідно формулювання обвинувачення вказаного кримінального провадження, ОСОБА_3 інкримінується наступне: під час готування та скоєння злочинів, вимагав від членів організованої групи неухильного виконання своїх наказів, безжалісного ставлення до потерпілих осіб, швидких та безпринципних дій, спрямованих на заволодіння усім цінними та коштовним майном потерпілих, а також дотримання необхідних заходів конспірації, з метою неможливості та викриття членів злочинного угруповування з боку працівників правоохоронних органів.
Обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини, передбачені ч. 5 ст. 186 та ч. 4 ст. 187 КК України, санкції яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна. Згідно обвинувального акту, обвинувачений очолював та керував організованою групою, діяльність якої була спрямована на систематичне вчинення корисливих злочинів, пов'язаних з погрозою застосування насильства, а в окремих випадках - з його безпосереднім застосуванням такого насильства до потерпілих. Така роль свідчить про високий рівень кримінальної активності, стійкість злочинних намірів та підвищений ступінь суспільної небезпеки особи.
Крім того, у межах кримінального провадження заявлено цивільні позови на загальну суму понад 230 тисяч гривень, що свідчить про значний розмір завданої майнової та моральної шкоди потерпілим. Визначення розміру застави, який не співмірний із сумою заявлених цивільних позовів, не здатне забезпечити реальне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не гарантує відшкодування шкоди потерпілим.
Разом із тим, суд враховує, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, у зв'язку з чим з метою дотримання принципів пропорційності, необхідності та розумності втручання у право на свободу, суд дійшов висновку про можливість визначення застави як альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою. Приймаючи таке рішення, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між публічним інтересом у належному здійсненні кримінального провадження та правами обвинуваченого, незважаючи на положення ст. 182 КПК України, які передбачають можливість невизначення застави у разі обвинувачення особи у вчиненні особливо тяжких злочинів, поєднаних із насильством.
З урахуванням наведеного, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, продовження злочинної діяльності, суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави, який не перевищує межі, встановлені для відповідної категорії злочинів, але у максимальному розмірі передбаченому КПК України.
Враховуючи особу обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема, його майновий та сімейний стан, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, перелічені вище ризики для кримінального провадження, обумовлені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за потрібне визначити заставу обвинуваченому ОСОБА_3 у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на цей час це становитиме 998 400 гривень 00 копійок), враховуючи те, що згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 9 листопада 2023 року №3460-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 гривень 00 копійок), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
За таких обставин визначення застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є обґрунтованим, пропорційним та необхідним для досягнення мети запобіжного заходу, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та захисту прав і законних інтересів потерпілих.
Враховуючи наведені вище фактори, суд вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку ОСОБА_3 під загрозою звернення застави в дохід держави.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Окрім цього, суд переконаний у необхідності відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
На підставі вищевикладеного, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку щодо можливості часткового задоволення клопотання сторони захисту, залишивши раніше обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначивши заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 12, 176-178, 183, 194, 201, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Залишити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 26.03.2026 включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу як альтернативний запобіжний захід в розмірі 300 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень 00 копійок (дев'ятсот дев'носто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою юридичною чи фізичною особою (заставодавцем) на користь держави.
Обвинувачений та заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомивши про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом, в разі внесення застави з дня її внесення до 26 березня 2026 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_11
02.02.2026