Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/227/25
Провадження № 2/506/53/26
20 січня 2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Тинкован Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Окни у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками, -
26.02.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», третя особа - Центр надання адміністративних послуг при Ширяївській районній державній адміністрації,про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 4,12 га, яка знаходиться на території Новосамарської сільської ради, кадастровий номер 5123183000:01:001:0223 та належить йому на праві приватної власності на підставі державного акту про право власності на землю від 09.08.2005 року серії ЯА № 357056, шляхом звільнення її від посівів та/або врожаю (техніки, ЗЗР) тощо та підписання двостороннього акту про повернення зазначеної земельної ділянки.
Крім того, 26.02.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», третя особа - Центр надання адміністративних послуг при Ширяївській районній державній адміністрації,про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 2,88 га, яка знаходиться на території Новосамарської сільської ради, кадастровий номер 5123183000:01:002:0138 та належить йому на праві приватної власності, шляхом звільнення її від посівів та/або врожаю (техніки, ЗЗР) тощо та підписання двостороннього акту про повернення зазначеної земельної ділянки.
Ухвалою від 03.03.2025 року позовні заяви залишені без руху.
20.03.2025 року від сторони позивача надійшли заяви про усунення недоліків та позовні заяви у новій редакції.
20.03.2025 року відкрито провадження по даним справам.
01.04.2025 року від представника позивача адвоката Бандиш Г.І. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
16.04.2025 року від представника відповідача СТОВ «МРІЯ» Добровольського М.П. та представника позивача адвоката Бандиш Г.І., надійшли клопотання про відкладення розгляду справ на іншу дату, у зв'язку перемовинами щодо досудового врегулювання спору.
07.05.2025 року від адвоката Дрогобецької Т.Ю. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справ та відкладення судових засідань на іншу дату.
14.05.2025 року від представника відповідача СТОВ «МРІЯ» адвоката Дрогобецької Т.Ю. надійшли письмові пояснення (відзив) на позовні заяви.
14.05.2025 року від представника позивача адвоката Бандиш Г.І. надійшло клопотання про відкладення засідань на іншу дату, для викладення письмової позиції позивача з приводу відзиву.
02.07.2025 року від представника позивача адвоката Бандиш Г.І. надійшло клопотання про відкладення судових засідань, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
30.07.2025 року від представника відповідача СТОВ «МРІЯ» адвоката Дрогобецької Т.Ю. надійшла заява про відкладення судових засідань, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
04.08.2025 року від представника відповідача СТОВ «МРІЯ» адвоката Дрогобецької Т.Ю. надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
14.08.2025 року від представника позивача Бандиш Г.І. надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання у відсутність позивача та її представника, призначення справи до розгляду по суті, а також про об'єднання справи 506/228/25 та 506/227/25 в одне провадження, так як, обидва позови подані від одного і того ж позивача до одного і того ж відповідача про усунення перешкод користування земельними ділянками, що належать позивачу на праві приватної власності.
Ухвалою від 14.08.2025 року справу 506/228/25 та 506/227/25 об'єднано в одне провадження, присвоєно загальний номер 506/227/25, а також закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 24.09.2025 року заява представника позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою повернута заявнику.
01.10.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв"язку з перебуванням на лікарняному.
01.10.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв"язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
30.10.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких у тому числі обґрунтовані причини ненадання доказів поважності причини відсутності на підготовчому судовому засіданні 14.08.2025 року, також були надані додаткові пояснення по справі з новими доказами, а саме: надані докази сплати СТОВ «Мрія» ОСОБА_1 орендної плати за земельний пай 2025 рік, згідно договору № 239 від 13.09.2016 року (платіжна інструкція № 2878/ 000), також надано інформаційну довідку № 396026354 від 23.09.2024 року з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності з нерухомого майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, оскільки інформація про земельну ділянку, які подані стороною позивача, не є актуальні на дату розгляду справи, тому мають безпосереднє значення у справі.
05.11.2025 року представник позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з необхідністю перевірити інформацію, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та про поверення відповідачу без залучення до матералів справи (залишення без розгляду) додаткових пояснень з додатками.
27.11.2025 року представник позивача адвоката Бандиш Г.І. подала клопотання про витребування доказів.
10.12.2025 року представником відповідача подані заперечення на клопотання про витребування доказів.
11.12.2025 року представником позивача подане клопотання про приєдання додаткових матеріалів.
Ухвалою від 11.12.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Бандиш Г.І. про поверення відповідачу без залучення до матералів справи (залишення без розгляду) додаткових пояснень з додатками та здійснення розгляду справи на підставі ч.8 ст. 178 ЦПК України - відмовлено.
Ухвалою від 11.12.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Бандиш Г.І. про витребування доказів - відмовлено.
Позивач, представник позивача та представник відповідача повідомлені належним чином, у судове засідання 20.01.2026 року о 15.50 не з'явилися. Позивач про поважність причини неявки суд не повідомив, з будь якими заявами чи клопотаннями про відкладення судового засідання до суду не звертався.
Представник позивача - адвокат Бандиш Г.І., 20.01.2026 року, через систему «Електронний суд», направила клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що ще не отримано відповідь на скаргу на дії державного реєстратора щодо внесення відомостей у реєстр по продовженню строку дії договору оренди і, у разі, якщо скаргу буде задоволено і запис у реєстрі скасовано - це вплине на розгляд справи. Також зазначила, що у зв'язку з аварійним відключенням світла у Хаджибейському районі міста Одеси представник позивача не має об'єктивної можливості забезпечити свою присутність у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Разом з тим, суд не погоджується з вищевикладеним виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 14.08.2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду, при цьому, як вбачається з клопотання адвоката Бандиш Г.І. від 14.08.2026 року (а.с.110), саме представник позивача наполягала на завершенні підготовчого провадження та призначені справи до розгляду по суті.
Крім того, як встановлено у судовому засіданні 11.12.2026 року, представник позивача на момент звернення до суду не перевірила актуальність відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, хоча мала таку можливість, а у разі наявності перешкод, одночасно, зі звернення з позовною заявою, заявити відповідне клопотання, однак подала до суду інформацію станом на 2016 рік. Таким чином, представник позивача намагається отримати нові докази поза межами підготовчого провадження, при цьому жодних поважних причин не здійснення цих дій ще до моменту звернення до суду з позовом, представником позивача не наведено. Слід також звернути увагу, що суд вже неодноразово відкладав розгляд справи саме за клопотанням представника позивача, так 11.12.2025 року - для уточнення позиції по справі і 24.12.2025 року - у зв"язку з зайнятістю в іншій справі. Також не може бути прийняте до уваги неможливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки представник позивача, незважаючи, на аварійні відключення світла, мала можливість скористатися системою «Електронний суд» і подати клопотання про відкладення розгляду, тобто, у разі наявності бажання, таким самим чином, у письмовому вигляді, могли бути також подані усі доповнення, додаткові пояснення по справі тощо. Більш того, у разі наявності дійсних перешкод з відеозв"язком, ніхто не позбавляв можливості прибути до приміщення Окнянського районного суду Одеської області та прийняти участь особисто безпосередньо у судовому засіданні. Разом з тим, представник позивача не скористалася цими можливостями, що свідчить про наміри затягнути розгляд справи.
Суд також не бере до уваги клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю в іншій справі, оскільки це також не перше клопотання про відкладення з даних підстав і більш того, представник відповідача ще 14.05.2025 року подала письмові пояснення (відзив) на позовну заяву, а тому позиція відповідача висловлена, у зв'язку з чим, немає перешкод у розгляді справи на підставі наявних доказів.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
Також ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Суд враховує, що розумні строки судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи, без достатніх на те підстав, призводить до перебування сторін у стан правової невизначеності.
Таким чином, зважаючи на належне повідомлення про судове засідання всіх учасників, з урахуванням категорії справи, строку її розгляду, суд прийнтяв рішення провести розгляд по суті спору за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки у судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про завршення розгляду справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обгрунтував свої вимог тим, що у вересні 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія" було укладено Договори оренди землі, за якими Орендодавець передав Орендарю земельну ділянку загальною площею 4,12 га, з кадастровий номер 5123183000:01:002:0223 та земельну ділянку загальною площею 2,88 га, з кадастровий номер 5123183000:01:002:0138. У відповідності до умов договорів (п.7) їх було укладено на сім років, строк дії починався з моменту державної реєстрації, точна тривалість не вказана, але оскільки державна реєстрація іншого речового права (оренди) на підставі договорів оренди б/н від 13.09.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була здійснена 14.09.2016 року, то відповідно семирічний термін оренди закінчився 15.09.2023 року. За час дії договорів оренди Орендодавець отримував орендну плату, а Орендар використовував земельні ділянки для сільськогосподарського товарного виробництва та отримання прибутку. У подальшому позивач прийняв рішення обробляти самостійно власні земельні ділянки, і тому у відповідності до п. 10 Договорів оренди землі, де вказано, що Орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря за 90 днів до закінчення договору оренди про свій намір більше не передавати в оренду земельну ділянку, визначену в п.2 цього договору шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення, передав відповідні заяви, які зареєстрована за вхідним № 42, та 41 від 19.05.2023 року. Оскільки сторони у договорі досягли згоди про те, що Орендодавець мав попереджати про намір більше не передавати в оренду земельну ділянку за 90 днів до його закінчення і орендар отримав таке повідомлення, тобто був повідомлений про намір Орендодавця про небажання продовжити орендні відносини, тому повторне повідомлення вже після строку закінчення дії договорів не мало під собою ніякого сенсу. Після 15.09.2023 року позивач письмових заяв та/або додаткових угод інших документів, що стосуються вищевказаного договору не отримував від орендаря щодо наміру поновити та/або продовжити договори оренди на новий строк, а оскільки у відповідності до п.11 Договорів Орендодавець мав надати можливість Орендарю завершити збір урожаю, тому не вимагав повернути земельну ділянку одразу по закінченою строку договорів, натомість Орендар станом на початок 2025 року досі користується земельними ділянками, що належать ОСОБА_1 , без будь яких правових підстав та не повертає земельні ділянки власнику. 29 січня 2025 року позивач направив відповідачу вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загальною площею 4,12 га, з кадастровий номер 5123183000:01:002:0223 та земельною ділянку загальною площею 2,88 га, з кадастровий номер 5123183000:01:002:0138, шляхом їх фактичного повернення позивачу для можливості у повному обсязі використання своєю власністю. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді, тому відповідно позивач змушений захищати своє право власності у судовому порядку. Відповідач також порушив право розпорядження земельними ділянками, що належить позивачу Доказами обмеження відповідачем права розпорядження, на думку позивача є: не передача відповідачем після припинення дії договорів оренди земельних ділянок за актом приймання-передачі як то передбачено п. 23 договорів оренди, подальше фактичне використання земельних ділянок, що зумовлює неможливість, наприклад передати позивачем своє майно в оренду іншій особі, а оскільки договір оренди є реальним договором та починає діяти з моменту отримання майна у користування, зайняття його іншою особою, без належних правових підстав, порушує позивачу саме право розпорядження своїм майном. Ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки позивачу.
Представник відповідача не погодилася з вимогами позивача, подавши до суду 14.05.2025 року письмові пояснення (відзив), згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає та повністю заперечує проти їх задоволення з огляду на наступне. Обґрунтовуючи позовну заяву представник позивача вказує, що СТОВ «Мрія» станом на початок 2025 року користується земельними ділянками, які належить позивачу, без будь-яких правових підстав та не повертає їх власнику, що не відповідає дійсним обставинам справи. 13 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» було укладено Договори оренди землі, за яким Орендодавець передав в оренду з метою сільськогосподарського використання, земельну ділянку загальною площею 4,12 га, з кадастровий номер 5123183000:01:002:0223 та земельну ділянку загальною площею 2,88 га, з кадастровий номер 5123183000:01:002:0138. У відповідності до п.7 договори було укладено на сім років, строк дії яких починався з моменту їх державної реєстрації. 14.09.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про інше речове право, а саме: право оренди земельних ділянок, строк дії - 7 років, орендар - СТОВ «Мрія», орендодавець - ОСОБА_1 , земельна ділянка - загальною площею 4,12 га та 2,88 га. Тобто, семирічний строк договорів оренди до 14.09.2023 року. У відповідності до умов договорів (п.9) сторони домовились, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договорів листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договорів оренди землі такі договори вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами. У відповідності до умов договорів (п.10) Орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря за 90 днів до закінчення договорів оренди про свій намір більше не передавати в оренду земельну ділянку, визначену в п.2 цього договору шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення. В випадку такого неповідомлення та не поновлення договору оренди з Орендарем на новий строк, Орендодавець сплачує штраф в розмірі річної орендної плати за цими договорами. Після закінчення строку дії договорів Орендар скористався своїм правом на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди. Орендар продовжив користуватися земельними ділянками після закінчення строку договорів оренди, жодних зауважень з боку позивача не було, що підтверджує відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договорів листа-повідомлення Орендодавця про заперечення у поновленні договорів оренди землі. Після закінчення строку договорів оренди, позивач з відповідачем дійшли згоди щодо пролонгації договорів про право користування земельними ділянками Орендарем на підставі усної домовленості, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попередніми договорами, оскільки у Позивача відсутня можливість самостійно обробляти земельні ділянки, ані часу, ані відповідної техніки у нього не має. Підтверджує укладення цивільно-правових відносин, у вигляді оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем, - виплачена Позивачу орендна плата за земельну ділянку за 2024 рік - у розмірі 7777,00 грн., відповідно до платіжної інструкції від 27 вересня 2024 року № 2966 призначенням платежу: за земельний пай 2024 рік, договір № 239С від 13.09.2016 року та платіжної інструкції від 25.10.2023 року №680, призначення платіжу: за земельний пай 2023 рік, договір № 239С від 13.09.2016 року, а також за земельну ділянку за 2024 рік - у розмірі 7777,00 грн., відповідно до платіжної інструкції від 27 вересня 2024 року № 2965 призначенням платежу: за земельний пай 2024 рік, договір № 238С від 13.09.2016 року та платіжної інструкції від 25.10.2023 року №679, призначення платіжу: за земельний пай 2023 рік, договір № 238С від 13.09.2016 року. Жодних заперечень з боку позивача щодо отримання орендної плати не надходило, орендна плата не поверталась Орендарю, що беззаперечно підтверджує усну домовленість договірних відносин між позивачем та відповідачем. Тобто отримання орендної плати Позивачем за користування земельними ділянками безпосередньо вказує на фактичне укладання між сторонами цивільно-правових відносин на поновлення договорів оренди землі. Така домовленість розповсюджується в тому рахунку на 2025 рік та подальші роки, включно на 2030 рік, саме тому відповідач продовжує користуватися земельними ділянками (вносить добрива, засаджує насінням та отримує врожай) за що відповідно виплачує орендну плату. Станом на теперішній час, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відомості про інше речове право - право оренди земельних ділянок, яке зареєстроване за СТОВ «Мрія», відповідно до яких відповідач користується земельними ділянками ОСОБА_1 , за що сплачує йому оренду та встановлені податки до бюджету. Представник відповідача також просила звернути увагу суду на долучену представником позивача до матеріалів справи заяву, зареєстровану за вхідним № 41,42 від 19.05.2023 року буцім-то про наявність у позивача наміру не продовжувати та не поновлювати договори оренди землі на новий строк та обробляти землю самостійно. На думку сторони відповідача твердження представника позивача про таке волевиявлення цією заявою саме позивача, не відповідають дійсності, вони є хибними. Долучені заяви за вхідним № 41 та № 42 від 19.05.2023 року не має жодного відношення до позивача, оскільки не були ним підписані. Дані заяви написані та підписані не уповноваженою особою. Оригінальний підпис позивача, який вчинений на Договорі оренди землі від 13.09.2016 року візуально разюче відрізняється від підпису у заяві. Такий доказ є неналежним та недопустимим, оскільки заява за вхідним № 41, 42 від 19.05.2023 року не встановлює наміру позивача не продовжувати та не поновлювати договори оренди землі на новий строк та обробляти земельні ділянки самостійно, отже не є його волевиявленням. Так, можливо припустити, що якась особа спокусила позивача якимось обіцянками, проте станом на теперішній час вимога позивача повернути земельні ділянки не має правових підстав для задоволення, оскільки обов'язок Орендатора повернути земельну ділянку є наслідком припинення дії договору оренди землі. Станом на теперішній час, договори оренди землі поновлений автоматично, оскільки діючі договори містять умови щодо їх поновлення, а саме: якщо сторона договору - Орендодавець не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, не надасть свої заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.9). Крім того, сторона, яка має бажання скористатися правом відмови від поновлення договорів оренди землі не пізніш як за місяць до дати закінчення дії таких договорів, повинна надати до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.
Суд, дослідивши надані письмові докази, приходить до наступного.
13 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» укладено Договір оренди землі, за яким Орендодавець передав в оренду з метою сільськогосподарського використання, земельну ділянку загальною площею 4,12 га, яка знаходиться на території Новосамарської сільської ради, кадастровий номер 5123183000:01:002:0223 та належить Орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту про право власності на землю від 09.08.2005 року серії ЯА № 357056.
Крім того, 13 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» укладено Договір оренди землі, за яким Орендодавець передав в оренду з метою сільськогосподарського використання, земельну ділянку загальною площею 2,88 га, з кадастровим номер 5123183000:01:002:0138 та належить Орендодавцю на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВРН №516672 від 13.10.2011 року.
У відповідності до умов (п.7) договори укладено на сім років, строк дії - з моменту державної реєстрації - 14.09.2016 року.
Згідно п.9, 45 Договорів оренди, сторони домовилися, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (а.с.26, 28 т.1, 26, 28 т.2).
Також відповідно до п.46 Договорів оренди, у разі якщо Орендар вніс орендну плату за даним договором за строк користування об'єктом оренди, що перевищує строк дії даного договору, і Орендодавцем прийнято таку оплату, договір оренди вважається продовженим на строк, за який Орендарем фактично сплачено орендну плату (а.с.28 т.1, т.2)
Як вбачається з інформаційної довідки № 396026354 з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо: об'єкта нерухомого майна про інше речове право: право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5123183000:01:002:0138), зміст, характеристика іншого речового права: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, дата державної реєстрації 14.09.2016 рік, строк 7 років, дата закінчення дії: 13.09.2030 року, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). орендар: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія», орендодавець: ОСОБА_1 , земельна ділянка загальною площею 2,88 га (а.с.146 т.1).
Крім того, згідно інформаційної довідки № 396026354 з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо: об'єкта нерухомого майна про інше речове право: право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5123183000:01:001:0223), зміст, характеристика іншого речового права: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, дата державної реєстрації 14.09.2016 рік, строк 7 років, дата закінчення дії: 13.09.2030 року, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). орендар: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія», орендодавець: ОСОБА_1 , земельна ділянка загальною площею 4,12 га (а.с.146 т.1 зв.).
Окрім того, як вбачається з наданих матеріалів, позивачем отримана орендна плата за земельну ділянку за 2024 рік, згідно платіжної інструкції від 27.09.2024 року №2965, у розмірі 7777,00 грн., призначенням платежу: за земельний пай 2024 рік, договір № 238С від 13.09.2016 року, згідно заяви ОСОБА_1 /а.с. 90 т.1/. Також 23.07.2025 року СТОВ «Мрія» сплачено ОСОБА_1 орендну плату за земельний пай 2025 рік, згідно договору № 238 від 13.09.2016 року (платіжна інструкція № 2877) на карточку АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок, відповідно до заяви від 25.10.2023 року (а.с.143).
Крім того, згідно платіжної інструкції від 27.09.2024 року №2966, СТОВ «Мрія» перерахувала ОСОБА_3 , кошти в розмірі 7777,00 грн., призначенням платежу: за земельний пай 2024 рік, договір № 239С від 13.09.2016 року, згідно заяви ОСОБА_1 (а.с. 58 т.2). Також 23.07.2025 року СТОВ «Мрія» сплачено ОСОБА_1 орендну плату за земельний пай 2025 рік, згідно договору № 239 від 13.09.2016 року (платіжна інструкція № 2878) на карточку АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок, відповідно до заяви від 25.10.2023 року (а.с.144 т.1).
Як вбачається з позовної заяви сторона позивача вважає ефективним способом захисту свого права, як власник земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом звільнення їх від посівів та/або врожаю (техніки, ЗЗР) тощо та підписання двостороннього акту про повернення зазначених земельних ділянок.
Разом з тим, як встановлено у ході розгляду справи і зазначено вище, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про продовження дії договорів оренди спірних земельних ділянок до 13.09.2030 року.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий внаслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Такі правові висновки наявні у постанові ВП ВС від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.
Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
У ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 року у справі № 753/8671/21).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, серед яких: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), а також обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року у справі № 607/20787/19).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Тлумачення цієї норми свідчить, що такий спосіб захисту застосовується тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року у справі № 233/4580/20). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.
У даний справі, ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення від СТОВ «Мрія».
Разом з тим, суд вважає, що такий спосіб захисту як усунення перешкод шляхом повернення земельних ділянок, у випадку коли сторона позивача фактично стверджує про відсутність права оренди за СТОВ «Мрія», не є ефективним та належним для відновлення порушеного права позивача, оскільки не призводить до припинення зареєстрованого права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З приводу належного способу захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, суд враховує усталену практику Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) акцентовано увагу на тому, що: «такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) вказала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє (наприклад, у зв'язку з відсутністю підпису на договорі оренди), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.
Також суд звертає увагу на те, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 02.06.2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24) здійснила відступ від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2024 року у справі № 130/8/23 (провадження № 61-6874св24) щодо способу захисту прав орендодавця на земельну ділянку.
Так, Об'єднана палата у справі № 144/1440/22 підтвердила, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду) або з інших підстав вважає зареєстроване право оренди відсутнім, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про визнання відсутнім права оренди є єдиною підставою для державної реєстрації припинення права оренди відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Будь-яке інше судове рішення (зокрема, про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку) не є такою підставою.
Враховуючи вищевказану правову позицію Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, належним способом захисту у такій ситуації є вимога про визнання права оренди відсутнім.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Таким чином, у задоволенні вимог позивача необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76, 81-83, 141, 265, 354 ЦПК України, -
У задоволені позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Одеська область Подільський район с. Новосамарка) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (ЄДРПОУ: 30820612, адреса місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, с. Новосамарка, 67942), про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, загальною площею 2,88 га, яка знаходиться на території Новосамарської сільської ради, кадастровий номер 5123183000:01:0020138 та про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, загальною площею 4,12 га, яка знаходиться на території Новосамарської сільської ради, кадастровий номер 5123183000:01:001:0223 - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
СуддяО.С. Бурдинюк