Справа № 149/343/26
Провадження №2/149/571/26
Номер рядка звіту 29
"03" лютого 2026 р. м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Олійник І. В. розглянувши заяву представника позивача адвоката Поворознюка Б. М. про забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 до ВАТ "Гніванський кар'єр" про зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ "Гніванський кар'єр" про зобов'язання вчинити дії, а саме укласти з позивачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на вищевказану квартиру, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить відповідачеві, який у будь-який час може її відчужити, що унеможливить виконання рішення суду.
Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У контексті норм ст. 149 ЦПК України заходи забезпечення позову вживаються, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у справі що розглядається.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Верховного Суду від 25.09.2019 в справі №910/7141/13, від 25.02.2019 в справі № 922/2673/18, від 17.10.2018 в справі №183/5864/17-ц). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що між сторонами 26.07.2019 року укладено попередній договір про купівлю квартири в кредит, позивач сплатив обумовлені договором кошти, однак основний договір купівлі-продажу не укладено. При цьому рішенням суду від 06.08.2025, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 149/1397/25 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі від 26.07.2019 цієї квартири, а також встановлено, що доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення цього договору на час його підписання не надано.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 635 КК України, чинного на момент укладення договору від 26.07.2019, визначалося, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Отже на момент укладення попереднього договору від 26.07.2019 його сторонами не було дотримано умову про нотаріальне посвідчення цього договору. У свою чергу усі доводи позивача сформовані саме щодо зобов'язання відповідача виконати одну з умов договору від 26.07.2019 щодо укладення та нотраіального посвідчення основного договору купівлі-продажу.
При цьому позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, зобов'язати вчинити дії, проте він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру, яка належить відповідачеві, що є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.
Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про намір відповідача продати квартиру, недоведеним є ймовірність утруднення чи невиконання рішення суду, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 197, 200, 261, 353-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви представника представника позивача адвоката Поворознюка Б. М. про забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 до ВАТ "Гніванський кар'єр" про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення - 03.02.2026.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК