Іменем України
Справа №133/4423/25
провадження №1-кп/133/21/26
15.01.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі засідань Козятинського міськрайонного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12025020230000428 від 25.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в с. Вернигородок, Козятинського району, жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою не працюючого, не судимого, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, -
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025020230000428 від 25.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений, захисник обвинуваченого просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Потерпіла у судове засіданні не з'явилась, але подала заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі.
Під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались. Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.
Кримінальне провадження підсудне Козятинському міськрайонному суду Вінницької області згідно з правилами підсудності, передбаченими ст.ст. 32, 33 КПК України.
Враховуючи вказане, суд, вислухавши думки учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні та колегіально судом у складі трьох професійних суддів немає.
Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, відноситься до тяжкого злочину, тому на підставі ч. 2 ст. 314-1 КПК України, необхідно доручити Хмільницькому районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області скласти досудову доповідь на обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Разом з тим, прокурором у вказаному кримінальному провадженні подано до суду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Під час підготовчого судового засідання прокурор підтримав подане ним клопотання та просив продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та на даний час щодо обвинуваченого продовжують існувати ризики переховуватись від суду через тяжкість можливого покарання за вчинене, ризик впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. Більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам.
Захисник та обвинувачений щодо клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили та зазначили, що, на їх думку, підстави для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу відсутні, клопотання прокурора не обгрунтоване, ризики, про які зазначає прокурор, не доведенні, оскільки на даний час досудове розслідування завершено, кримінальне правопорушення не є особливо тяжким, обвинувачений визнав свою вину, сприяв слідству, відсутні докази про намагання обвинуваченого вплинути на свідків чи потерпілого. Разом з тим, захисник, якого підтримав обвинувачений, просить суд відмовити у клопотанні прокурора, але якщо суд встановить ризики, то змінити запобіжний захід обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши додані до клопотання матеріали та докази, дійшов наступних висновків.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що від 23.10.2025 проник на територію домоволодіння ОСОБА_6 та таємно викрав з підсобного приміщення, що розташоване в АДРЕСА_2 , належну останній бензокосу.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 20.11.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 16.01.2026 включно.
Таким чином, згідно ухвали слідчого судді від 20.11.2025 строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 завершується 16.01.2026.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, захисником та обвинуваченим не оспорювалась в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Наведені прокурором в клопотанні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтованими і вмотивованими, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення та незаконного впливати на потерпілу або/та свідків, не змінилися.
Тому суд визнав доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризики переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Зокрема, суд врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, те, що обвинувачений, раніше засуджувався судом, а саме 08.11.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік. ОСОБА_4 на даний є не судимий, однак вказана обставина дає підстави вважати, що ОСОБА_4 свою поведінку не переглянув у бік покращення та схильний до вчинення нових кримінальних правопорушень, що посягають на відносини власності.
У звязку з викладеним, суд вважає, що менш суворий запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, визнаним судом доведеними.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності зазначених вище ризиків, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується. Положеннями ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В цьому випадку суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке передбачає покарання у виді у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
На підставі викладеного, суд вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обовязки: прибувати до суду, прокурора із встановленою періодичністю; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, місця роботи та навчання; утримуватись від спілкування із потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 331 КПК України -
Підготовче провадження закінчити.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12025020230000428 від 25.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні у залі засідань Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на 29.01.2026 на 15 год.00 хв.
Доручити Хмільницькому районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області скласти досудову доповідь на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подати її до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області до 29.01.2026.
В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в с. Вернигородок, Козятинського району, жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, не судимого, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 15.01.2026 до 15.03.2026 включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обовязки:
- прибувати до суду, прокурора із встановленою періодичністю;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, місця роботи та навчання;
- утримуватись від спілкування із потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали в частині продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15.03.2026 включно.
Ухвала в частині продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому та надіслати до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Суддя ОСОБА_7
15.01.2026