Справа № 686/33080/25
Провадження № 2-а/686/66/26
03 лютого 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано та підписано представником Круком Андрієм Степановичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який подано та підписано представником Круком Андрієм Степановичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 29.09.2025 року № 11620, згідно з якою просить скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 29.09.2025 року підполковником ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач) прийнятою відносно ОСОБА_1 постановою за №11620 від 29.09.2025 року притягнуто останнього до аміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за частино 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не пройшов повторно медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Згідно останнього заключення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.11.2015 року гр. ОСОБА_1 непридатним у мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час. Згідно п. 2 розділу ІІ Закону України про внесення змін до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX (пункт 2 розділу II в редакції Закону №4235-IX від 12.02.2025, який набрав чинності з 15.02.2025 року) передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX. Згідно даних у військово-обліковому документі г. ОСОБА_1 та даних ЄДРПВР військовозобов'язаний не вжито активних дій для проходження повторного медичного огляду у встановлений законом період. Дане правопорушення вчинено в особливий період, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210- 1 КУПАП. Оскаржувана постанова ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій чи бездіяльність Позивача. Не зрозумілим є «об'єктивна сторона» складу правопорушення, адже ані протокол, ані оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення не розкривають її змісту. Процедурі проходження ОСОБА_1 медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, та/або видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560. Матеріалами справи про адміністративне правопорушення (ні в протоколі, так і в оскаржуваній постанові), не містять інформації про наявність повістки таабо направлення Позивача на ВЛК, а отже відповідної процедури та етапності Відповідачем, не дотримано. ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовозобов'язаним, взятий на військовий облік, що підтверджується електронними військово-обліковими документами, копії яких надаються у додатках. Також, з копії військово-облікового документу створеного через додаток «Резерв+» вбачається, що у ОСОБА_1 існують відомості про відстрочку від призову, засоби зв'язку, електронна пошта та інші, що вказує на те, що відомості про нього були наявні в ТЦК та СП, адже 02.02.2025 року останній уточнив свої дані. За змістом 2-ох електронних військово-облікових документів ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі строком - до завершення мобілізації. ОСОБА_1 вчиняв активні дії щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації починаючи з 2024 року, з'являвся до Відповідача втім останній не вчиняв своїх активних дій з направлення ОСОБА_1 на огляд військово-лікарської комісії. Таким чином, у сукупності встановленого та викладеного Позивачем обставин слід дійти до висновку, що у даному випадку відсутня вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення накладено на Позивача незаконно та необґрунтовано, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі. Доказом цьому слугує також Довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти про зарахування ОСОБА_1 з 20.09.2024 року на навчання до Хмельницького національного університету (м. Хмельницький), копії якої надається у додатку, і яка стала підставою для отримання відстрочки ОСОБА_1 . Наступне, Відповідач маючи безпосередній доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який зобов'язаний використовувати у своїй діяльності при забезпеченні дотримання правил військового обліку (абз. 5 п. 54 згаданого Порядку №560), та з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 30.09.2025 року на відстрочку від призову (надається у додатках) мав можливість і повинен був дізнатись про не проходження ОСОБА_1 медичного огляду у вказаний в Законі України №4235-IX строк, безпосередньо саме з часу вчинення правопорушення, тобто з 06.06.2025, при тому, що Позивач звертався в т.ч. для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та фактично отримував її. При таких обставинах граничний строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаних обставин є 06.09.2025 року. Водночас, розгляд адміністративного протоколу та складання постанови відносно ОСОБА_1 відбувся 29.09.2025 року, тобто вже поза межами строків встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП. Згідно військово облікового документу у застосунку «Резерв+»,військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, має відстрочку від призову та уточнив свої дані 02.02.2025 року. При цьому в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач мав статус «обмежено придатного», у зв'язку з чим у нього виник обов'язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025 року. Доказів того, що ОСОБА_1 дійсно мав такий статус матеріали справи про адміністративне правопорушення не свідчать, що є ключовою обставиною для застосування Відповідачем відповідної правової норми. Тому, слід дійти до висновку, що стороною Відповідача не доведено належним чином тієї обставини, що ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваної постанови був суб'єктом, який зобов'язаний був проходити до 05.06.2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують надання йому статусу «обмежено придатного». Відзначені вище суперечності у змісті оскаржуваної постанови унеможливлюють та ставить у невизначеність ОСОБА_1 про правову природу виникнення його провини із вказаною у постанові кваліфікацією його діяння чи бездіяльність. Тому, ОСОБА_1 не погоджується з висновком Відповідача про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст. 210 КУпАП, невірно кваліфікував дії Позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування. Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано матеріали адміністративного провадження. Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі направлено учасникам справи, та отримано відповідачем 30.12.2025 року, та повторно скеровано відповідачу, яку останній отримав 27.01.2027 року.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України до суду не надійшло.
Відповідно до частини першої, другої та восьмої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов'язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як слідує з матеріалів справи 19.11.2015 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
При цьому, станом на день винесення оскаржуваної постанови останньому виповнилося 30 років.
Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.
Таким чином, позивачем проігнороване виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів звернення з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду він не скористався, таким чином порушив вимоги Закону №4235-ІХ, яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 , вчиняв активні дії, що підтверджується оновленням данних, оскільки це не підтверджує його самостійне звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року.
Те, що позивач, як слідує зі змісту його пояснень звертався до ТЦК із заявою 30.09.2024 року про те, що він не підлягає призову та просив видати йому відповідну довідку, не звільняло його від обов'язку пройти повторно медичний огляд до 05 червня 2025 року.
Суд наголошує, що з набранням чинності вище вказаним Законом обов'язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача. Твердження позивача щодо обов'язку ТЦК та СП вручення позивачу повістки щодо цього та необхідність відображення в оскаржуваній постанові цієї обставини, направлення для проходження ВЛК є безпідставними, оскільки саме позивач згідно із Законом мав обов'язок самостійно протягом встановленого терміну звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Щодо притягнення до відповідальності після спливу 3 місячного строку, визначеного ст.38 КУпАП, то слід зауважити, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення в цій категорії справ може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Датою вчинення позивачем правопорушення є 06 червня 2025 року, коли минув визначений законом строк для виконання ним свого обов'язку у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Щодо виявлення вказаного правопорушення, то слід врахувати, що згідно оскаржуваної постанови 19 вересня 2025 року відносно нього складений протокол та 29 вересня 2025 року щодо нього винесена постанова. Інших доказів того, коли було виявлено вказане адміністративне порушення матеріли справи не містять та стороною позивача не вказуються. З огляду на вказане відсутні підстави стверджувати щодо порушення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях судів, зокрема апеляційної інстанції, а саме в Постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року по справі № 127/33113/25, від 19 листопада 2025 року по справі 127/32715/25, тощо.
Інші порушення при складанні оскаржуваної постанови судом не встановлені.
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах даної адміністративної справи докази, суд вважає, що долучені Відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими що підтверджують правомірність дій Відповідача.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Достатніми доказами надсилання кореспонденції в офіційному листуванні є, зокрема, направлення листів рекомендованою кореспонденцією.
Дана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 752/11896/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 04.08.2021 у справі № 910/6835/20. У постанові Верховного Суду у справі N 825/2328/16 від 22 травня 2020 року викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем було дотримано встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , підтверджено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, правові підстави для скасування відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 210-1 ст. ст. 245, 247, 251, 283, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 8-9, 72, 77, 79, 90, 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , який подано та підписано представником Круком Андрієм Степановичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа