03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/24485/25 Головуючий у суді першої інстанції - Маркєлова В.М.
Номер провадження № 33/824/761/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
02 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року щодо притягнення :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування) - АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 741413, ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року о 13 годині 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме: принижувала нецензурною лайкою, штовхала.
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року та закрити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що доказів на підтвердження її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Її усні та письмові пояснення були залишені судом першої інстанції без розгляду, натомість в основу рішення покладено пояснення ОСОБА_2 , що вказує на упередженість суду.
Аудіозапис події належним чином районним судом досліджено не було. До матеріалів справи долучений не був.
Разом з тим, під час розгляду справи було порушено її права, оскільки судом не було оголошено складу суду, справи, що підлягає розгляду, не було роз'яснено її права та не було оголошено протоколу.
Зважаючи на викладене вважає, що в її відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При апеляційному розгляді справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі, та просила її задовольнити.
При апеляційному розгляді справи потерпіла ОСОБА_2 заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з'явились на розгляд справи, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов'язковим.
Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 741413, ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року о 13 годині 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме: принижувала нецензурною лайкою, штовхала. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. (а.с. 1)
Крім того, в матеріалах справи містяться протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 відповідно до якої, остання просить притягнути до відповідальності її матір ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025 року, зазначила, що 27 жовтня 2025 року приблизно о 13 год 20 хв. за адресою АДРЕСА_2 її мати ОСОБА_1 вчинила насилля у сім'ї на неї, а саме принижувала нецензурною лайкою, ображала, словесно погрожувала, штовхала на, що вона хоче притягнути її до адміністративної відповідальності. (а.с. 4)
В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких остання зазначає, що 27 жовтня 2025 року приблизно о 12 год. до неї увірвались батько і матір, матір штовхнула і вона пролетіла кілька метрів і вдарилась об стіну при неповнолітніх дітях, протягом двох годин ображала нецензурною лайкою, принижувала, погрожувала та штовхала. Все відбувалось при дітях, налаштовувала їх проти неї неодноразово. Налякала чимось молодшого сина і довела до істерики, він намагався вибігти з квартири, а вона намагалась його заспокоїти в цей момент мати сильно штовхнула і вона вдарилась об шафу, вказувала, що вона тримала сина і двері, щоб він не втік в істериці. Мати кинулася на неї і на сина і вона виштовхнула її а двері. Ледь заспокоїла сина і відчула різке погіршення фізичного стану здоров'я. Їй викликали швидку допомогу. Зазначала, що її батьки за місцем її проживання систематично вчиняли домашнє насилля, а саме діяння психологічного, фізичного, економічного насильства, що виражалось у приниженні, погрозах фізичної розправи, залякуванні, контроль переслідування, штовхання, вривалась в її спальню під час її сну або перевдягання буз її відома знімала відео і аудіо, влаштовувала провокації, сховала документи і особисті речі, без дозволу брала грошові кошти. Проти її волі утримувала її під домашнім арештом і переслідувала по вулиці. На її неодноразові зауваження, прохання не реагує або починає вчиняти насильницькі дії. Усі ці діяння відбувались в присутності неповнолітніх дітей. Просила розглянути її заяву та вжити усіх належних заходів для припинення вчинення щодо неї домашнього насильства. Притягнути батьків до адміністративної відповідальності за ст. 173 -2 КУпАП. Відповідно до ст. 10, 24, 25 Закону України «Про протидію і домашньому насильству» та наказу МВС України № 654 від 01. 08. 2018 винести кривдникам терміновий заборонений припис та заборонити на вхід та перебування в місці її проживання. Заборонити в будь-який спосіб контактувати з нею та її дітьми. Здійснити контроль за виконанням її батьками спеціальних протидій домашньому насильству протягом строку дії термінового забороненого припису. (а.с.5-7)
В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких остання зазначає, що 27 жовтня 2025 року вона потерпіла від нападу знайомого своєї доньки на ім'я ОСОБА_4 , який напав на її шестирічного онука, довів його до істерики, та коли вона намагалась захистити дитину, викинув на сходову клітину її речі, а потім викинув її. Вона пролетіла метрів п'ять, при падінні вдарилася головою. Вказує, що вона викликала поліцію, наряд, що прибув по її виклику прийняв її заяву, а протокол складати не став. Її заява про вчинення тілесних ушкоджень зараз в роботі під № 80874, чекає результату судмедекспертизи, яку вона пройшла 29 жовтня 2025 року. Заявляє, що обвинувачення висунуте їй від дочки є безпідставним та написані під психологічним тиском знайомого доньки. Він намагається використати її щоб уникнути відповідальності за вчинення їй протиправних дій відносно неї та її онука. Навмисно перекручуючи факти навпаки, та нічого не повідомляючи про участь свого знайомого в конфлікті донька намагається його вибілити. Можливо він її залякує або чинить психологічний або інший вплив та змушує клеветати на власну матір. Онук ОСОБА_7 , який був свідком цього конфлікту, теж заляканий та повністю ізольований від неї, бо може сказати правду. Він в небезпеці і вона про це повідомляла в заяві № 81610 від 30 жовтня 2025 в якій також детально описали, як все було та додали докази. Багато років донька зловживала алкоголем, в січні 2025 року пройшла курс лікування після делірію та курс реабілітації. В неї нестійка психіка та є певні проблеми в поведінці та власних дітей. В неї дуже поганий зів, вона не може самостійно щось написати та потім перечитати написане. Впевнена, що донька виконує накази свого знайомого і потребує кваліфікованої допомоги психолога, а також експертизи на вживання психодіючих речовин. Просить об'єктивно розслідувати конфлікт, з'ясувати роль ОСОБА_4 та його присутність на місці подій та взяти його пояснення теж. Вважає, що заяву з великою ймовірністю писала не ОСОБА_6 , і підпис не її. (а.с 14)
При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд зважає на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Крім того, надані сторонами по справі письмові пояснення свідчать про те, що між ними виникла конфліктна ситуація.
Апеляційний суд звертає увагу, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій. Так людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій.
Насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім'ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Таким чином, самі по собі нецензурні висловлювання під час сварки, не формулюють собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку чи безпеку інших людей, а також завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 психологічного насилля відносно своєї дочки ОСОБА_2 , окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, судом першої інстанції не встановлено й при апеляційному перегляді не виявлено, які конкретно образи висловлювались і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, або що могли завдати таку шкоду.
Доказів фізичного насилля, як то фотофіксація ушкоджень потерпілої особи, до матеріал справи долучено не було.
При цьому апеляційний суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року,задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський