справа № 752/11435/25
провадження № 22-ц/824/2703/2026
головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В.
2 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного міста Києва від 14 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У травні 2025 року позивач, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі КП «Київтеплоенерго»), звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась станом на 31 березня 2025 року, за спожиті житлово-комунальні послуги за централізоване опалення та постачання гарячої води, включаючи плату за абонентське обслуговування, інфляційні втрати, 3 % річних та пені на загальну суму 77 653,39 грн. Також просило вирішити питання стягнення судового збору у розмірі 3 028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг. З 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ).
З 1 листопада 2021 року, у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 № 830.
Позивач зазначав, що послуги надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів приєднання. Договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ був опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір. Позивачем на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Факт отримання послуг Споживачем є свідченням повного і беззастережного акцепту умов договору.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, отже відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 1 листопада 2021 року - споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Позивач щомісячно надає відповідачу послуги, надсилає платіжні документи, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язаний оплатити їх вартість.
Позивач набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго». Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 6 серпня 2014 року №111 (4511). Факт відсутності письмового договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 410,57 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 639,53 грн, 3 % річних у розмірі 154,07 грн; заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 746,79 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 108,28 грн, 3 % річних у розмірі 26,09 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 397,52 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 375,64 грн, 3 % річних у розмірі 93,23 грн; заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 327,20 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 2 053,91 грн, 3 % річних у розмірі 496,67 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 133,91 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 3 776,78 грн, 3 % річних у розмірі 859,67 грн, пеню у розмірі 498,70 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 14 209,29 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 1 911,10 грн, 3 % річних у розмірі 445,42 грн, пеню - 254,70 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 391,35 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 306,97 грн, а всього стягнути 77 653 гривні 97 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 3 028 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 1 березня 2022 року по 1 березня 2025року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач частково визнає перед позивачем заборгованість за послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, проте, просив суд застосувати загальний 3-річний строк позовної давності у спірних правовідносинах та стягнути заборгованість на користь позивача лише за період з 1 березня 2022 року по 1 березня 2025 року. Наголошує, що не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає безпідставним задоволення позову в частині стягнення заборгованості поза межами строків позовної давності. Так само позивач не погоджується з рішеннями в частині стягнення на користь позивача інфляційної складової боргу, трьох відсотків річних, і пені.
9 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Попової С., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що перебіг строку позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу з березня 2020 року і по тепер, а тому строк позовної давності підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог виниклих до березня 2017 року, період боргу з яким звернулись КП «КИІВТЕПЛОЕНЕРГО» до суду зазначено з 1 квітня 2017 року. Відповідно до Розрахунків основного боргу за спожиті послуги від КП «КИІВТЕПЛОЕНЕРГО» відповідачем проводились часткові сплати, за послуги, а саме, у листопаді 2018 сплачено 1172,00 грн, у листопаді 2020 - 20000 грн, у жовтні 2021 -1300 грн, у листопаді 2021 - 1000 грн. За таких обставин відповідач вчиняв дії шляхом оплати за спожиті послуги, що свідчить про визнаним ним свого боргу, а як наслідок перервав перебіг позовної давності
З огляду на викладене позивач вважає, що звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Відповідно до наданого позивачем витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, станом на 07 квітня 2025 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано 3 особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.6).
Мешканці даної квартири, в тому числі і відповідач ОСОБА_1 , є споживачами послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії, які надає позивач за вказаною адресою.
Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року (4511).
Відповідно до п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загального боргу.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги (цесії), а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с.45).
Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в сумі 4 410,57 грн. та послуги з постачання гарячої води в сумі 746,79 грн, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21,22).
Будинок за адресою: АДРЕСА_3 , в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання повністю підключений до мереж тепло- та водопостачання. Це означає, що квартира,129 за вказаною адресою отримує тепло та гарячу воду від внутрішньо-будинкової системи. Відповідач є споживачем цих послуг з дати, зазначеної в позовній заяві, і не відмовлялися (не відключалися) від них у встановленому чинним законодавством порядку. Факт отримання та споживання послуг Відповідачем є свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг ТЕ/ПГВ.
Комунальне підприємство «Київтеплоенрго» здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг, зокрема з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії. Період надання послуг, що є предметом спору, охоплює проміжок часу з 01 травня 2018 року по 01 листопада 2024 року, а також послуги, надані та передані позивачу за договором цесії до 01 травня 2018 року.
З 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2024 року позивач виступав виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ). Регулювання цих правовідносин здійснювалося відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 № 1875-IV та Правил № 630.
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі змінами у законодавстві, позивач змінив статус на виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VI, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». Типові індивідуальні договори про надання послуг ТЕ/ПГВ були оприлюднені на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» згідно з вимогами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, що також підтверджує законність укладення цих договорів приєднання.
Послуги надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів приєднання. Договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ був опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ,
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір. Позивачем на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Факт отримання послуг Споживачем є свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідач, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого станом на 31 березня 2025 року утворилась заборгованість.
Відповідно до довідки про обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії/ послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії склав 3345,4437 Гкал, обсяг споживання послуги з постачання гарячої води склав 2124,7381 Гкал (а.с.23,24).
Позивач, посилаючись на те, що відповідач своєчасно не сплачував надані послуги, просить стягнути з нього заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційної складової, 3% річних та пені, згідно наданих розрахунків (а.с.7-22), зокрема:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 410,57,57 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 639,53 грн, 3 % річних - 154,07 грн;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 746,79 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 108,28 грн, 3 % річних - 26,09 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 397,52 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 375,64 грн, 3 % річних - 93,23 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 327,20 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 2 053,91 грн, 3 % річних - 496,67 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 133,91 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 3 776,78 грн, 3 % річних - 859,67 грн, пеню - 498,70 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 14 209,29 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 1 911,10 грн, 3 % річних - 445,42 грн, пеню - 254,70 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 391,35 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 306,97 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно.
Згідно із пунктом 5 частини третьої ст.20 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст.19 Закону України «Про теплопостачання».
За вимогами ст. 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року у новій редакції.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34(5085). Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19.
Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідач своєчасно не вносив плату за послуги постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість за спожиті комунальні послуги у сумі 77 653,39 грн, зокрема:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 410,57,57 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 639,53 грн, 3 % річних - 154,07 грн;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 746,79 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 108,28 грн, 3 % річних - 26,09 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 397,52 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 375,64 грн, 3 % річних - 93,23 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 327,20 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 2 053,91 грн, 3 % річних - 496,67 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 133,91 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 3 776,78 грн, 3 % річних - 859,67 грн, пеню - 498,70 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 14 209,29 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 1 911,10 грн, 3 % річних - 445,42 грн, пеню - 254,70 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 391,35 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 306,97 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
На підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач прийняв від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» право вимоги до відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка виникла станом на 01 травня 2018 року в розмірі 78 412,74 грн. та прийняв право вимоги до відповідачів будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
Відповідно до 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, відповідачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від них виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Відповідач як споживач послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яку постачає позивач за вказаною адресою, яка під'єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання зобов'язаний оплатити заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги.
Доказів на спростування наявності заборгованості у вищенаведеному розмірі та належного виконання зобов'язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачем надано не було, розрахунок позивача не спростовано та не заявлено з цього приводу будь-яких клопотань, заперечень.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування строку позовної давності.
Так, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року).
Отже, зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води виникали щомісячно.
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).
Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу, пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03,2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» установлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року. Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного етану.
Пункт 19 ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 5 лютого 2024 року № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 14 травня 2024 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 травня 2024 року № 271/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 12 серпня 2024 року.
Таким чином, перебіг строку позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу з березня 2020 року і по тепер, а тому строк позовної давності підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог виниклих до березня 2017 року, період боргу, з яким звернулись ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до суду зазначено з 1 квітня 2017 року.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Так, відповідно до розрахунків основного боргу, які містяться в матеріалах справи, за спожиті послуги від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відповідачем проводились часткові сплати за послуги а саме, у листопаді 2018 року сплачено 1 172,00 грн, у листопаді 2020 року - 20 000 грн, у жовтні 2021 року -1 300 грн, у листопаді 2021 року - 1 000 грн.
З огляду на викладене на переконання колегії суддів позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності.
Отже, КП «КИЇВЕНЕРГО» звернулося за захистом своїх інтересів до суду у межах позовної давності.
Підсумовуючи викладене колегія суддів зазначає, що нарахування заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у справі здійснювались відповідно до чинного законодавства України та підлягають оплаті.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Щодо застосування інфляційний нарахувань, трьох відсотків річних та пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
5 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п.1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
В той же час, 29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Враховуючи наведене, позивач мав право нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року.
Так, із надано розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем не здійснювались нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починаючи з лютого 2022 року по 1 січня 2024 року.
Таким чином нарахування позивачем інфляційної складової боргу та 3 % річних повністю відповідають Постанові Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не приймаються судом до уваги.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на форс мажорні обставини, оскільки жодних обставин, які доводять, що саме внаслідок воєнних дій відповідач не зміг сплачувати комунальні послуги апеляційна скарга не містить.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Інші посилання апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного міста Києва від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба