Ухвала від 25.12.2025 по справі 756/4265/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/1233/2025 Категорія: ч. 1 ст. 187 КК України

ЄУН: 756/4265/18 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю

секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ОСОБА_7 , ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

захисника ОСОБА_12

обвинуваченого ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали у кримінальному провадженні № 12018100050001240, внесеному до ЄРДР 16 лютого 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_13 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 12 лютого 2002 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 121, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

- 15 червня 2009 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 5 серпня 2010 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, звільненого 12 травня 2014 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_13 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили обраний у вигляді тримання під вартою, із взяттям його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 обраховується з 10 січня 2024 року.

Зараховано до строку відбуття покарання ОСОБА_13 період його перебування під вартою з 16 по 18 лютого 2018 року включно.

Цим же вироком вирішено питання речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_13 визнаний винуватим в тому, що 16 лютого 2018 року близько 17 год. знаходився у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , куди в цей час з дозволу останнього зайшов у спільний коридор квартир АДРЕСА_1 , раніше невідомий йому ОСОБА_14 , який пропонував послуги по заміни вікон. У той час у ОСОБА_13 виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння майном, яке належить ОСОБА_14 , поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров'я останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись в той же час та в тому ж місці, ОСОБА_13 наніс один удар правою рукою, стиснутою у кулак, в область голови ОСОБА_14 , від якого останній втратив свідомість та впав на підлогу, при цьому з кишені його куртки випав мобільний телефон «Нокіа 603».

Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, з метою уникнення опору ОСОБА_14 , який прийшов до тями та намагався підняти з підлоги свій мобільний телефон «Нокіа 603», ОСОБА_13 відкрито заволодів цим мобільним телефоном, піднявши його з підлоги, що бачив ОСОБА_14 , при цьому одночасно дістав розкладний ніж, який направив в область шиї ОСОБА_14 , тим самим застосовуючи до останнього психічне насильство, маючи намір, щоб у потерпілого ОСОБА_14 склалося враження, якщо він буде вчиняти опір йому та вимагати повернення мобільного телефону «Нокіа 603», що загроза за допомогою ножа буде реалізована. Оскільки останній сприйняв вказані дії ОСОБА_13 як небезпечні для його життя чи здоров'я та, побоюючись, що відносно нього буде застосовний вказаний ніж, не вчиняв опір ОСОБА_13 та його злочинним діям. Після чого ОСОБА_13 був затриманий працівниками поліції.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_13 спричинив ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 1300 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу із змінами, в якій просить скасувати вирок і провадження закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що не згоден з вироком через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Так, захисник наголошує, що під час судового розгляду зі сторони обвинувачення був заявлений свідок ОСОБА_15 з приводу вилучення з місця події речових доказів по справі та яка була присутня під час складання огляду місця події в якості потятої, однак, свідок допитаний не був. Вже після ухвалення судового рішення, що оскаржується, йому стало відомо від ОСОБА_15 , що вона була свідком подій, які сталися 16 лютого 2018 року, що вона бачила і чула, що потерпілий ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з'ясовували стосунки не в спільному коридорі квартир № 511, 512 (тамбурі) , як про це вказує потерпілий ОСОБА_14 , а за дверима тамбура, що підтверджує показання обвинуваченого ОСОБА_13 . Свідок ОСОБА_15 є інвалідом 2 групи, через що вона не могла з'явитися до суду та дати показання в якості свідка, в той час як сторона обвинувачення вважала за можливе продовжити розгляд справи за відсутності вказаного свідка.

Окрім того, захисник зазначає, що судом були досліджені документи, надані стороною обвинувачення, серед яких протокол огляду місця події з фотознімками та протокол слідчого експерименту, згідно з яким потерпілий ОСОБА_14 на місці події розказав та показав, як ОСОБА_13 здійснив на нього напад. Проте, аналізуючи вказані вище докази, захисник вважає, що суд не звернув увагу на те, що проведення слідчого експерименту відбувалося не на місці події, як про це було зазначено в оскаржуваному вироку, а в кабінеті слідчого за адресою: АДРЕСА_5 , де розташування меблів та розмір самого кабінету не співмірні через малий розмірів спільного коридору квартир 511,512 , де відбулася подія. Також суд не звернув увагу, що на фотознімках, наданих до протоколу огляду місця події, вхідні двері тамбуру відкриваються з направленням до спільного коридору квартир 511 , 512 (внутрішнє відкривання дверей), в той час як згідно з фотознімками протоколу слідчого експерименту вхідні двері кабінету слідчого відкриваються на зовні. Враховуючи малий розмір спільного коридору квартир 511, 512 та, якщо припустити, що дійсно потерпілий ОСОБА_14 зайшов до коридору та впав через втрату свідомості внаслідок протиправних дій ОСОБА_13 , то це почула б сусідка ОСОБА_15 , яка до цього відкривала двері через сварку на сходовій клітці; окрім того, потерпілий ОСОБА_14 та ОСОБА_13 не могли фізично там знаходитися одночасно на тій відстані, на яку вказує потерпілий ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту. Також захисник вважає, що суд не звернув увагу на розбіжності наданих потерпілим показань, наданих під час слідчого експерименту та в судовому засіданні, в яких потерпілий вказував різне розташування його тіла внаслідок падіння, вказуючи про втрату свідомості у цей час. Окрім того, суд не звернув увагу на те, що потерпілий вказував, що вхідні двері відкривались назовні, і він через нещільно закриті двері мав можливість бачити, що відбувалось зліва від нього, а також, що саме через те, що двері відкривались назовні справа на ліво, він зміг вибігти з тамбура. Разом з тим, вхідні двері тамбуру, навпаки, відкривались справа у внутрішню частину тамбуру, внаслідок чого ліва сторона не освітлювалась, а утворювалась тінь, і, якщо дійсно обвинувачений знаходився зліва від потерпілого у тамбурі, то потерпілий ніяк не міг відкрити двері, оскільки йому б заважав потерпілий. Захисник звертає увагу, що потерпілий вказував про відсутність світла у тамбурі, і все, що він міг побачити, це коли запрацював телефон. На думку захисника, наведені вище обставини свідчать, що до показань потерпілого, який вказує, що він втрачав свідомість, що його телефоном заволодів ОСОБА_13 , і він, злякавшись, вибіг з місця події, слід віднестися критично. Апелянт вважає, що через штовханину на сходовій клітки у потерпілого ОСОБА_14 міг випасти мобільний телефон «Нокія 603», і він дійсно мав можливості вільно вибігти з будинку, тоді як зробити це в тамбурі було неможливо. На думку захисника, показання ОСОБА_13 більше відповідають обставинам подій. За його показаннями, він побачив телефон вже після того, як потерпілий ОСОБА_14 вибіг з будинку, а тому він підібрав телефон і заніс до себе в квартиру.

При цьому, як зазначає захисник, судом жодним чином не перевірені показання ОСОБА_13 з приводу того, що ніякого ножа у нього не було, і що потерпілий його обмовляє.

Також захисник звертає увагу, що постановою слідчого речовим доказом визнані ножі, які вилучені з місця події, серед яких відсутній ніж з рукояткою чорного кольору. Однак, згідно з протоколом пред'явлення речей для впізнання потерпілим впізнаний ніж з рукояткою чорного кольору, що, на переконання захисника, свідчить про те, що потерпілому був пред'явлений ніж, який не вилучався з квартири ОСОБА_13 .

Окремо захисник наголошує на тому, що вирок суду є інадто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного. Так, не зважаючи на те, що ОСОБА_13 раніше судимий, однак, за місцем проживання характеризується позитивно. Крім того він має стійки соціальні зв'язки: проживає разом із матір'ю ОСОБА_16 , яка є інвалідом II групи з 11 березня 2002 року, та своїм старшим братом ОСОБА_17 , який з 2002 року є інвалідом І групи. Вказані особи перебувають на його повному утриманні. На обліку у психіатра та нарколога ОСОБА_13 не перебуває. З часу подій пройшло майже 6 років, і ОСОБА_13 не був притягнутий до адміністративної та кримінальної відповідальності. ОСОБА_13 , намагаючись дбати про свої близьких, працював на різних роботах без офіційного працевлаштування, у тому числі і доставщиком обідів. З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин, на переконання захисника, суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_13 менш суворе покарання в межах санкції статті.

Потерпілий, який неодноразово викликався до суду у встановленому законом порядку, жодного разу не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав; прокурором участь потерпілого під час апеляційного розгляду не забезпечена, не зважаючи на застосовані прокурором заходи.

Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.

Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги; прокурорів, які категорично заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим; за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, а також додатково надані стороною захисту, допитавши свідків, обговоривши доводи апеляційної скарги із змінами, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст.. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 2 статті 94 КПК Українивизначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо обвинуваченого, не у повній мірі дотримався вище вказаних вимог закону.

Так зі змісту вироку встановлено, що обвинувачений вину не визнав та пояснив, що дійсно 16 лютого 2018 року, близько 17 години, він знаходився у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , куди в цей час намагався зайти потерпілий, який пропонував свої послуги щодо заміни вікон у квартирі. Він йому не дозволив, сказав, що це йому не цікаво та намагався закрити двері в тамбур квартир, але потерпілий підставив під двері свою ногу та став заходити в це приміщення, тоді він (Вернигор), застосовуючи силу, виштовхнув руками потерпілого із тамбура квартир. Ударів потерпілому він не наносив, застосуванням ножа йому не погрожував, телефон потерпілого не брав. Вважає, що потерпілий говорить неправду.

Суд першої інстанції, аналізуючи показання обвинуваченого, оцінив їх критично та дійшов висновку, що обвинуваченим надані показання з метою уникнення відповідальності та є способом захисту.

Визнаючи ОСОБА_13 винуватим за ч. 1 ст. 187 КК України - у заволодінні чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), суд у вироку послався на показання потерпілого, свідків та письмові докази у кримінальному провадженні.

Так з показань потерпілого ОСОБА_14 , викладеними в оскаржуваному вироку, які надані ним у судовому засіданні, вбачається, що 16 лютого 2018 року близько 17 год., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 5, він роздавав листівки з заміни вікон. Він подзвонив у дзвінок квартир у спільному коридорі квартир №№ 511,512 , та двері тамбуру йому відкрив обвинувачений, якому він запропонував заміну вікон. У цей час обвинувачений його вдарив по голові, і він впав та на короткий час втратив свідомість. У цей час у нього впав телефон з кишені, потім, коли намагався встати з підлоги, задзвонив його телефон, та його взяв обвинувачений, який почав по ньому розмовляти. У цей час обвинувачений дістав розкладний ніж та став ним погрожувати, казав не вставати та мовчати. Його це дуже налякало, він піднявся, вибіг з приміщення та викликав поліцію.

З показань свідка ОСОБА_18 встановлено, що він працює поліцейським. 16 лютого 2018 року надійшов виклик від потерпілого про те, що у нього викрали телефон з погрозами; він прибув за адресою, вказаною заявником: АДРЕСА_1 , двері відкрив обвинувачений, який був у стані алкогольного сп'яніння, та він його затримав. Телефон потерпілого знайшли в квартирі обвинуваченого.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_19 він працює поліцейським, 16 лютого 2018 року надійшов виклик про те, що в особи було викрадено телефон з застосуванням ножа; він прибув разом з іншим поліцейським за адресою, вказаною заявником: АДРЕСА_1 , двері відкрив обвинувачений, який був у стані алкогольного сп'яніння. Телефон потерпілого знайшли в квартирі обвинуваченого.

Судом досліджені документи, надані стороною обвинувачення:

- протокол огляду місця події від 16 лютого 2018 року з фотознімками, який було проведено за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Нокіа 603», ніж з рукояткою чорного кольору, два кухонних ножі та ніж з білою та дерев'яною рукояткою;

- постанова від 16 лютого 2018 року про визнання речовими доказами та приєднання до кримінального провадження вилучених об'єктів, а саме: предмет, який зовні схожий на розкладний ніж з рукояткою червоно-синього кольору з написом «Work Kro»; предмет, зовні схожий на кухонний ніж з рукояткою білого кольору; предмет, схожий зовні на кухонний ніж з дерев'яною рукояткою; мобільний телефон марки «Нокіа», модель 603, ІМЕІ НОМЕР_1 із SІМ карта «Vadafone» № НОМЕР_2 , та мобільним номером телефону НОМЕР_3 ;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 лютого 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_14 , який впізнав ОСОБА_13 , як особу, яка здійснила на нього розбійний напад;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 лютого 2018 року за участю свідка ОСОБА_20 , який впізнав ОСОБА_13 , як особу, яка здійснила розбійний напад на ОСОБА_14 ;

- протокол затримання особи від 16 лютого 2018 року, згідно з яким ОСОБА_13 був затриманий в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України;

- довідка від 22 березня 2018 року про вартість мобільного телефону «Нокіа 603», яка складає 1300 гривень;

- протокол огляду від 22 березня 2018 року, згідно з яким оглянуто мобільний телефон «Нокіа 603»;

- протокол огляду від 22 березня 2018 року, згідно з яким оглянуто ніж;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 березня 2018 року за участю свідка ОСОБА_19 , який впізнав ОСОБА_13 , як особу, яка погрожувала ножем та заволоділа телефоном ОСОБА_14 ;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 березня 2018 року за участю свідка ОСОБА_21 , який впізнав ОСОБА_13 як особу, яка погрожувала ножем та заволоділа телефоном ОСОБА_14 ;

- протокол пред'явлення речей для впізнання від 29 березня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_14 впізнав ніж, яким йому погрожував ОСОБА_13 ;

- протокол слідчого експерименту від 29 березня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_14 на місці події розказав та показав як ОСОБА_13 здійснив на нього напад;

- висновок тесту «Драгер» від 16 лютого 2018 року, згідно з яким ОСОБА_13 знаходився у стані алкогольного сп'яніння (2.15% проміле);

- ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року про арешт майна, а саме: предмету, який зовні схожий на розкладний ніж з рукояткою червоно-синього кольору із написом «Work Kro»; предмету, який схожий зовні на кухонний ніж з дерев'яною рукояткою, предмет, схожий зовні на кухонний ніж з рукояткою білого кольору, мобільного телефону марки «Нокіа», модель 603, ІМЕІ НОМЕР_1 із SІМ карта «Vоdafone» № НОМЕР_2 , та мобільним номером телефону НОМЕР_3 ;

- ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року про надання дозволу на проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналізуючи вказані вище докази у сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення за вказаних вище обставин доказана.

Суд визнав вказані вище докази належними та допустимими, оскільки під час судового розгляду не встановлено обставин, які б вказували, що ці докази були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України або міжнародними договорами.

Також суд дійшов висновку, що суттєвих порушень вимог Закону під час отримання цих доказів не допущено.

Під час судового розгляду у суду сумнівів щодо походження цих доказів не виникало.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Частина 2 статті 17 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом.

Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред'явленому обвинуваченні.

Обов'язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може ігнорувати обставин, які встановлені під час судового розгляду, лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Встановлення в судовому розгляді таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

При цьому, відповідно до положень ст. 91, 92 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК випадках, - на потерпілого. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, сторона обвинувачення повинна була довести, що ОСОБА_13 вчинив інкриміновані йому дії.

Обвинувачений в суді апеляційної інстанції підтвердив показання, які були ним надані в суді першої інстанції, зазначивши, що він не впускав ОСОБА_14 до тамбуру коридору, і конфлікт виник саме у зв'язку з тим, що ОСОБА_14 не давав йому (Вернигору) можливість закрити двері тамбура; що у процесі штовханини у потерпілого випав телефон, який він (Вернигор) підняв вже після того, як потерпілий втік. Він потерпілому нічим не погрожував.

В тамбурі світло вмикається по часу автоматично.

Під час апеляційного розгляду в порядку прослуховування технічного запису судового засідання були досліджені показання потерпілого, надані під час судового розгляду в суді першої інстанції.

За змістом показань потерпілого під час судового розгляду, що він з товаришем ходили по Оболоні, роздавали листівки з заміни вікон. По вул. Прирічній він з товаришем ОСОБА_22 ходили по поверхах. На одному з поверхів - другий чи третій - він подзвонив у дзвоник. Йому відкрили тамбурні двері. Він запропонував заміну вікон. ОСОБА_13 запропонував зайти та зняти мірки з вікон. Коли він ( ОСОБА_14 ) заходив, ОСОБА_13 закрив тамбур, виключив світло та вдарив його. Від удару він впав на правий бік, вдарився та на деякий час втратив свідомість. Коли він впав, у нього в руках був телефон екраном до гори, та йому у цей час зателефонував товариш, який чекав його біля під'їзду, щоб дізнатися, чекати його чи ні. У той момент, коли задзвонив телефон, стан був не дуже, він побачив у ОСОБА_13 в руках ніж. ОСОБА_13 взяв телефон та почав розмовляти з товаришем, щоб останній піднявся, бо він ( ОСОБА_23 ) ніби не може щось зробити, щось не виходить. Товариш передзвонив керівнику, а останній передзвонив йому (Омельчуку) на телефон. Обвинувачений знову взяв трубку та почав розмовляти з начальником. У тамбурі було темно. Але, коли обвинувачений хлопнув дверима, які були дерев'яні, залишилась невелика щелина, тому трохи було видно. Коли він зрозумів, що обвинувачений випустив його з поля зору, то підскочив та втік. Він вискочив з під'їзду, де його очікував товариш. Він ( ОСОБА_23 ) почав розповідати товаришу, метрів на 10 відбігли від під'їзду, почали викликати поліцію. Досить тривалий час викликали. Вийшов обвинувачений, щось кричав, кидав сніжки. Він з товаришем почекали поліцію. Приїхала поліція. Піднялись до квартири з поліцією. Двері, ніби, відкрив не обвинувачений. Потім вийшов обвинувачений.

Відповідаючи на запитання прокурора, потерпілий вказав, що тамбурні двері відкрив обвинувачений. Телефон у нього ( ОСОБА_23 ) був у правій кишені, і, коли він ( ОСОБА_23 ) падав на правий бік, телефон із-за цього випав. Обвинувачений підняв телефон недалеко від нього. Він ( ОСОБА_23 ) міг дотягнутися до нього. Обвинувачений взяв телефон, коли телефон дзвонив. Двері тамбуру відкриваються назовні ліворуч, якщо стояти до них обличчям. Під час телефонного дзвінка було погано, але трохи видно. Крім одного удару, більше не було фізичного насильства. Була погроза ножем. Він тоді говорив нецензурно і вимагав, щоб він ( ОСОБА_23 ) мовчав.

Відповідаючи на запитання захисника, потерпілий вказав, що, як він заходив у під'їзд, не пам'ятає. Коли він зайшов у тамбур, обвинувачений був позаду нього, закривав двері тамбуру, після цього наніс йому ( ОСОБА_23 ) удар. Він втратив свідомість та прийшов до тями, коли задзвонив телефон. Хвилин через 5, після того, як він ( ОСОБА_23 ) вискочив на вулицю, вийшов обвинувачений, кричав в його бік нецензурно, кидав сніжки, покурив та пішов. Телефон, документи та папка залишились в обвинуваченого. Документи на телефон, як йому здається, у нього не вилучали.

Він працював неофіційно. Вдарили один раз. Свідомість він втрачав один раз. Двері з тамбуру, які він пам'ятає, відкриваються назовні. Двері квартири відкриваються у тамбур. Коли йому телефонував товариш, то товариш був поверхом нижче. Обвинувачений запитував про вікна. В квартирі він нікого не бачив. Підтвердити, що обвинувачений хотів замовити вікна, не може. Вони пропонують всім заміну вікон, незалежно від наявності вікон.

Удар, скоріше за все, був нанесений кулаком, не очікувано, з великою силою. Було головокружіння. До лікаря він не звертався. Телефон йому пізніше повернули. Заміри вони не роблять, вони залишають дані. Цивільний позов він не заявляв. Ніж він побачив, перебуваючи в положенні лежачі, за рахунок світла від телефону та щілини у дверях. При затриманні обвинуваченого при ньому ніж не знайшли. Потім в квартирі десь знайшли ніж та папку з документами.

На думку колегії суддів, показання потерпілого не є беззаперечним доказом винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що вони суперечать сукупності інших досліджених під час апеляційного розгляду доказів.

Так, за змістом протоколу огляду місця події від 16 лютого 2018 року з фотознімками, який досліджений під час апеляційного розгляду, встановлено, що огляд проведений слідчою ОСОБА_24 за участю понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_25 , спеціаліста ОСОБА_26 , а також у протоколі зазначені особи: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , статус яких не зазначений. Огляд проведений за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення огляду у коридорі на полиці взуття у середині черевика синього кольору знаходяться складові частини мобільного телефону марки «Нокіа». У іншому черевику спостерігається задня панель телефону «Нокіа». На кухні на тумбі спостерігають три ножі: один невеликого розміру з дерев'яною рукояткою та другий також невеликого розміру з пластмасовою рукояткою білого кольору. У присутності понятих було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа» модель 603, ІМЕІ НОМЕР_1 з кодом SІМ карта «Vоdafone» № НОМЕР_2 , складний ніж із чорною рукояткою, два кухонних ножі середнього розміру з білою та дерев'яною рукояткою, поміщені до окремих сейф-пакетів (ас. 149-167 т.2).

Колегія суддів звертає увагу, що з протоколу огляду місця події візуально встановлено, що номера сейф-пакетів записані іншою кульковою ручкою, а також у протоколі відсутні відомості про виявлення та вилучення будь-яких документів або папки, які належать потерпілому.

Частиною 2 ст. 237 КПК України (в редакції станом на час події) передбачено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України (в редакції станом на час подій) слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

За змістом ч. 3 ст. 104 КПК України (в редакції станом на час подій) протокол, серед іншого, повинен містити, у т.ч. відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи, спосіб їх ідентифікації.

Відповідно до вимог ст. 105 КПК України (в редакції станом на час подій) особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути й фототаблиці. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Згідно з положеннями ст. 106 КПК України (в редакції станом на час подій) до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Під час апеляційного розгляду за клопотанням сторін допитані свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_25 , які зазначені у протоколі огляду місця події понятими.

За показаннями свідка ОСОБА_15 під час апеляційного розгляду вона є сусідкою обвинуваченого. Її квартира та квартира обвинуваченого об'єднані одним коридором. У день події, як вона пам'ятає, вона у своїй квартирі проходила до кухні та почула гучні голоси. Вона привідкрила двері, побачила чоловіка, а також як ОСОБА_30 намагався закрити двері, після чого закрила двері своєї квартири. Чула, як затихла сварка. Це продовжувалось недовго, хвилин 5. Це все відбулось у загальному коридорі. Потім її було запрошено понятою. Вона відмовлялась, але її змусили бути понятою. За слідчим вона не ходила, однак, поліцейські нічого не знайшли. Крім неї, був ще один понятий - чоловік, який пересувався. Вона бачила тільки кухонний ніж, і їй повідомили тільки про ніж. При ній більше нічого не находили. Протокол вона до кінця не читала, але при ній не вилучались три ножі та телефон. При ній вилучили лише один кухонний ніж, а, в кімнаті, де вона знаходилась, взагалі нічого не вилучали.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_25 під час апеляційного розгляду близько першої години ночі, коли він йшов з магазину, його зупинила людина у цивільному одязі, яка представилась дільничним інспектором, показав посвідчення та запросив його ( ОСОБА_25 ) понятим. Адресу він не пам'ятає. Пам'ятає, що при виході з ліфту повернув ліворуч. Двері були відчинені. Він зайшов у кухню, де стояли жінка та чоловік похилого віку, про яких сказали, що вони сусіди, які постійно перебували поруч з ним. Він з кухні більше нікуди не ходив, які і чоловік з жінкою, які були поруч з ним. При ньому нічого не вилучалось. Протокол огляду він підписував, але не читав. При ньому допитували якусь людину. При ньому нічого не шукали, нічого не вилучали, нічого не показували. Скільки було кімнат в квартирі, він не пам'ятає, оскільки з кухні він не виходив. Нічого незвичного у тій квартирі не було. Він був понятим вперше та йому було нецікаво. Протокол він підписав, але не читав та пішов до дому. Все відбувалось приблизно півгодини. Він був трохи на підпитку.

Таким чином, показаннями свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_25 спростовуються відомості, зафіксовані у протоколі огляду місця події, у т.ч. в частині виявлених та вилучених під час огляду житла ОСОБА_13 речей: телефону та ножів, що свідчить про проведення огляду місця події з порушенням вимог КПК України.

З показань свідка ОСОБА_24 в суді апеляційної інстанції встановлено, що у 2018 році вона працювала слідчим Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, проводила огляд місця події у вказаному кримінальному провадженні. Події, зафіксовані у протоколі, чітко не пам'ятає. Пам'ятає, що огляд проводився по процедурі: були присутні поняті, експерт, оперативні співробітники. Чи була присутня затримана особа, не пам'ятає. З протоколом огляду поняті ознайомлювались особисто. Були вилучені предмети, які зазначені у протоколі. Не може пояснити, чому поняті, які перебували в коридорі, вказують інші обставини.

Окрім того, з показань допитаного під час апеляційного розгляду свідка ОСОБА_31 встановлено, що він брав участь як слідчий у даному кримінальному провадженні, проводив слідчі та процесуальні дії, у т.ч. брав участь під час проведення огляду місця події.

Однак, показання свідка в частині того, що він брав участь під час проведення огляду місця події, спростовуються даними протоколу огляду місця події, в якому участь слідчого ОСОБА_31 не зафіксована.

Відповідно до положень ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист.

Під час апеляційного розгляду беззаперечно встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_13 огляд місця події проведений з порушенням вимог КПК України, а, відтак, протокол огляду місця події, як і виявлені та вилучені під час огляду предмети, є недопустимими доказами у даному кримінальному провадженні,а відтак не може бути покладений в основу обвинувального вироку

Показання свідка ОСОБА_24 , хоча і є належним доказом, оскільки отримані під час апеляційного розгляду, проте, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стосуються обставин проведення огляду місця події, які спростовуються показаннями допитаних під час апеляційного розгляду показаннями свідків, які були понятими, є незацікавленими у результатах розгляду справи.

З огляду на те, що огляд місця події проведений з порушенням вимог КПК України та визнаний колегією суддів недопустимим доказом, також є недопустимими зібрані у ході досудового розслідування докази, які є похідними від проведених слідчих дій, зафіксованих у протоколі огляду місця події.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що постановою слідчого ОСОБА_32 від 16 лютого 2018 року визнані речовими доказами та долучені до матеріалів справи: предмет, який зовні схожий на розкладний ніж з рукояткою червоно-синього кольору із написом «Work Kro»; предмет, який схожий зовні на кухонний ніж з дерев'яною рукояткою, предмет, схожий зовні на кухонний ніж з рукояткою білого кольору, мобільний телефону марки «Нокіа», модель 603, ІМЕІ НОМЕР_1 із SІМ карта «Vоdafone» № НОМЕР_2 , з мобільним номером телефону НОМЕР_3 (ас. 168-169 т.2)

Згідно з ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року про надання дозволу на проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення мобільного телефону марки «Нокіа», модель 603, ІМЕІ НОМЕР_1 із SІМ карта «Vоdafone» № НОМЕР_2 , та мобільним номером телефону НОМЕР_3 ; предмету, який зовні схожий на розкладний ніж з рукояткою чорно-синього кольору; предмету, який схожий зовні на кухонний ніж середнього розміру з білою рукояткою; предмет, схожий зовні на кухонний ніж з дерев'яною рукояткою (ас. 146 т.2).

При цьому ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року накладений арешт на тимчасово вилучене 16 лютого 2018 року майно, у т.ч. на предмет, який зовні схожий на розкладний ніж, з рукояткою червоно-синього кольору із написом «Work Kro» (ас. 148-149 т.2).

Таким чином, згідно з даними постанови про визнання речовими доказами та ухвал слідчих суддів, серед інших речей, які визнані речовими доказами у справі та на якій накладений арешт, наявний предмет, який зовні схожий на розкладний ніж з рукояткою червоно-синього кольору із написом «Work Kro» та який, згідно як з даними протоколу огляду місця події, так і згідно з показаннями свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_25 , не був виявлений та не вилучений під час огляду місця події.

Згідно з положеннями ст. 229 КПК України (в редакції станом на час події) перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

За змістом протоколу огляду від 22 березня 2018 року слідчим оглянутий предмет, зовні схожий на ніж, з чорною рукояткою, який вилучений у присутності двох понятих 16 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився у спецпакеті № 3504951 (ас. 189-191 т.2).

Однак, показаннями свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_25 під час апеляційного розгляду спростовуються наведені у протоколі огляду від 22 березня 2018 року обставини щодо виявлення та вилучення такого ножа під час огляду місця події, що свідчить про те, що слідчим міг бути оглянутий предмет, зовні схожий на ніж, з чорною рукояткою, проте, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, що вказаний ніж дійсно має безпосереднє відношення до інкримінованих ОСОБА_13 подій.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до протоколу пред'явлення речей для впізнання від 29 березня 2018 року ОСОБА_14 впізнаний ніж, яким йому погрожував ОСОБА_13 (ас. 198-203 т.2). Однак, колегія суддів наголошує, що за показаннями свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_25 - понятих під час огляду місця події - при них такий ніж не був виявлений та не вилучався, а,окрім того, колегія суддів приймає до уваги, що такий ніж не визнавався речовим доказом у справі та на такий ніж арешт не накладався.

Стороною захисту як під час судового, так і під час апеляційного розгляду, ставився під сумнів результат впізнання ножа, з огляду на те, що постановою слідчого речовим доказом визнані ножі, які вилучені з місця події, серед яких відсутній ніж з рукояткою чорного кольору.

Будь-яких доказів на спростування такої позиції сторони захисту стороною обвинувачення не надано.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що ніж, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та на який ухвалою слідчого судді накладений арешт, є предмет, який зовні схожий на розкладний ніж, з рукояткою червоно-синього кольору із написом «Work Kro», який потерпілому для впізнання не пред'являвся.

Надаючи оцінку протоколу пред'явлення речей для впізнання від 29 березня 2018 року з потерпілим ОСОБА_14 , колегія суддів визнає даний протокол неналежним доказом, оскільки зафіксовані у ньому обставини, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Що стосується протоколу слідчого експерименту від 29 березня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_14 , перебуваючи у кабінеті слідчого приміщення Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, розказав та показав як ОСОБА_13 здійснив на нього напад (ас. 204-216 т.2), то колегія суддів визнає вказаний доказ недопустимим з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 240 КПК України (в редакції на час досліджуємих подій) з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_34 - слідчий, який проводив слідчий експеримент, показав, що потерпілий не заперечував проти проведення слідчого експерименту у приміщенні управління поліції. Слідчий експеримент проводився у нього в кабінеті, було відтворено, яким саме чином потерпілому були нанесені тілесні ушкодження, як обвинувачений погрожував. Обстановка не була відтворена, важливо було дізнатись, чи втрачав потерпілий свідомість. Слідчий експеримент не проводився на місці події, оскільки це не заборонено КПК України. Оскільки обвинувачений не давав показання під час досудового розслідування, то перевіряти не було що. Під час слідчого експерименту з потерпілим не з'ясовували, як відкривались двері тамбура. Чи було відсутнє світло в тамбурі на момент події, не може пояснити, він ознайомлювався тільки з фотознімками. Щодо зазначення інших параметрів та кольору ножа в процесуальних документах, то вважає, що була допущена технічна помилка, але потерпілий впізнав ніж.

Відповідно до показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_15 , двері тамбура відкриваються в бік міжквартирного коридору. В коридорі знаходяться двері двох квартир, двері яких відкриваються також назовні у міжквартирний коридор, що підтверджується схемами, наданими обвинуваченим та свідком ОСОБА_15 під час апеляційного розгляду, а також встановлено з фотознімків, які є додатком до протоколу огляду місця події, кольорові копії яких свідком ОСОБА_35 надано під час допиту в суді апеляційної інстанції.

На стадії апеляційного розгляду захисником на спростовування показань потерпілого та позиції сторони обвинувачення долучена план-схема спільного коридору квартир АДРЕСА_8 , зі змісту якої встановлено, що ширина міжквартирного коридору становить 1,4 м; довжина тамбуру 2,7 м; двері тамбуру, які відриваються справа на ліво в бік міжквартирного коридору, - шириною 0,8 м; при відкритті дверей квартири 511 , ширина якої 0,9 м, залишок до стіни сусідньої квартири становить 0,5м, при тому, що вхідні сусідські двері знаходяться на відстані 1,6 м від стінки вхідної двері тамбура, а дверний пройом квартири 511 на відстані - 0,8 м від стінки вхідної двері тамбура; при відкритих дверях квартири 511 та тамбурних дверях відстань між ними становить приблизно1,3 м.

Згідно з даними, зафіксованими у протоколі слідчого експерименту та фотознімках до нього, слідчий експеримент проводився у приміщення Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, у кабінеті слідчого ОСОБА_31 , двері кабінету якого відкриваються назовні в загальний коридор, а розмір кабінету, в якому проводився слідчий експеримент, навіть, візуально не відповідає даним тамбура, зафіксованого навіть на фотознімках до протоколу огляду місця події, хоча ці обставини мають істотне значення для розгляду даного кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає до уваги, що показання обвинуваченого та свідків, а також фотознімки та вказана план-схема ставлять під сумнів показання потерпілого щодо механізму розвитку подій, на які останній посилався, та не спростовують показань обвинуваченого по обставинам подій.

Що стосується показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - поліцейських - про те, що 16 лютого 2018 року вони за викликом від потерпілого про те, що у нього викрали телефон з погрозами, прибули за адресою, вказаною заявником: АДРЕСА_1 , де двері відкрив обвинувачений, який був у стані алкогольного сп'яніння та який був ними затриманий, а у подальшому в квартирі обвинуваченого було знайдено телефон, то, на думку колегії суддів, вони є належними доказами, проте, не є беззаперечними доказами, якими спростовуються показання обвинуваченого та позиція сторони захисту щодо обставин подій, які відбулись 16 лютого 2018 року між обвинуваченим та потерпілим.

В контексті показань свідків під час судового розгляду колегія суддів вважає дані, зафіксовані у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28, а не 18 (як зазначено у вироку) березня 2018 року з 18.30 год. до 18.40 год. за участю понятих та свідка ОСОБА_19 , який впізнав ОСОБА_13 , як особу, яка погрожувала ножем та заволоділа телефоном ОСОБА_14 , та протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 березня 2018 року за участю свідка ОСОБА_21 , який впізнав ОСОБА_13 як особу, яка погрожувала ножем та заволоділа телефоном ОСОБА_14 , непереконливими, оскільки вказані свідки затримували ОСОБА_13 , не були очевидцями подій, а про обставини, які відбулись, дізнались зі слів потерпілого, а, відтак, впізнати ОСОБА_13 як особу, яка погрожувала ножем та заволоділа телефоном ОСОБА_14 вказані свідки, без посилань на показання потерпілого, були позбавлені можливості.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що вказані протоколи здійснені друкованим методом, у т.ч. в частині зазначення обставин та ознак впізнання ОСОБА_13 , за виключенням дати, годин його складання, прізвища свідка та понятих, їхніх підписів, а також слів «зауважень та доповнень не надходило», що, на думку колегії суддів, свідчить про виготовлення протоколів впізнання до проведення вказаної слідчої дії (ас. 192-194, 195-197 т.2).

Що стосується протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 лютого 2018 року за участю свідка ОСОБА_20 , який впізнав ОСОБА_13 , як особу, яка здійснила розбійний напад на ОСОБА_14 (ас. 1773-175 т.1), то колегія суддів оцінює його критично, оскільки відомості, зазначені свідком, вказані зі слів потерпілого; свідок під час судового розгляду не допитаний, а прокурор під час судового розгляду відмовився від допиту вказаного свідка.

Інші докази у кримінальному провадженні:

- протокол затримання особи від 16 лютого 2018 року, згідно з яким ОСОБА_13 був затриманий в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України;

- довідка від 22 березня 2018 року про вартість мобільного телефону «Нокіа 603», яка складає 1300 гривень (ас. 184 т.2);

- протокол огляду від 22 березня 2018 року, згідно з яким оглянуто мобільний телефон «Нокіа 603» (ас. 185-188 т.2);

- висновок тесту «Драгер» від 16 лютого 2018 року, згідно з яким ОСОБА_13 знаходився у стані алкогольного сп'яніння (2.15% проміле);

з урахуванням показань обвинуваченого про те, що він дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння, що саме потерпілий прийшов до нього і не давав закрити двері, у зв'язку з чим він виштовхував потерпілого, у якого, можливо, при виштовхуванні і вилетів телефон, який він залишив у тамбурі, а не у квартирі, а також показань свідка ОСОБА_15 про те, що у день події, як вона пам'ятає, вона у своїй квартирі проходила до кухні та почула гучні голоси; вона привідкрила двері, побачила чоловіка, а також як ОСОБА_30 намагався закрити двері, після чого закрила двері своєї квартири; чула, як затихла сварка; це продовжувалось недовго, хвилин 5; це все відбулось у загальному коридорі; - не підтверджують і не спростовують обставини вчинення ОСОБА_36 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, за викладених обставин як в обвинувальному акті, так і в оскаржуваному вироку суду.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні 16 лютого 2018 року близько 17 год. розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_14 , оскільки такий висновок ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, а показання свідків, допитаних під час судового та апеляційного розгляду кримінального провадження, не є достатніми для такого висновку.

Будь-яких інших доказів, які б були належними, допустимими та достатніми стороною обвинувачення не надано та в судовому засіданні таких даних не встановлено.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів зважає на положення ст. 62 Конституції Українипро те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, чи на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, на думку колегії суддів, у кримінальному провадженні не встановлені належні, достатні, допустимі та беззаперечні докази для доведення винуватості обвинуваченого в суді у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, і з урахуванням вимог КПК України вичерпані можливості їх отримати.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_37 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, в суді і вичерпані можливості їх отримання, а тому апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення частково, оскільки кримінальне провадження підлягає закриттю з інших підстав, ніж зазначено в апеляційній скарзі.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, підлягає скасуванню і запобіжний захід, обраний стосовно обвинуваченого.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні колегія суддів вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 - задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року щодо ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 187 КК України - скасувати.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Запобіжний захід ОСОБА_13 скасувати, звільнивши з-під варти в залі суду.

Речові докази: предмет, зовні схожий на розкладний ніж з рукояткою червоно-синього кольору із написом «Work Kro» , предмет, зовні схожий на кухонний ніж з рукояткою білого кольору, кухонний ніж з дерев'яною рукояткою - знищити, мобільний телефон марки «Нокіа», модель 603, з SІМ карта «Vadafone» № НОМЕР_2 мобільного номеру НОМЕР_3 - повернути потерпілому ОСОБА_14 .

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

______________________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4