27 січня 2026 року місто Київ.
Справа № 756/222/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1291/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року (ухвалено у складі судді Тихої О.О., інформація щодо дати складання повного рішення відсутня)
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , про оголошення фізичної особи померлою
Заявник ОСОБА_2 через представника - адвоката Яковлєву С.А., звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з вказаною заявою, яка обґрунтована тим, що заявник є дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.01.2023 солдат ОСОБА_4 1 взводу 1 стрілецької роти взводу військової частини НОМЕР_1 приступив до виконання службових обов'язків. 29.08.2023 під час виконання бойового завдання в районі ВОП «Борман» на околицях н.п. Новодарівка Пологівського району Запорізької області ОСОБА_4 був виявлений в воронці 120-мм міномета з множинними тілесними травмами та відсутністю ознак життя. Заявник отримала сповіщення №299 від 04.09.2023 про те, що її чоловік ОСОБА_4 зник безвісти. Відповідно до Акту проведення службового розслідування від 16.09.2023 молодший сержант ОСОБА_4 вважається таким, що 29.08.2023 зник безвісти під час бойового зіткнення із збройними формуваннями російської федерації. 13.09.2023 до ЄРДР були внесені відомості за ч.1 ст. 115 КК України у зв'язку зі зникненням ОСОБА_4 . З інформації, що міститься в рапортах, доданих до акту службового розслідування, вбачається, що двоє військовослужбовців знайшли ОСОБА_4 на полі бою з множинними тілесними травмами та відсутністю ознак життя.
Заявник вважає, що оскільки з моменту зникнення безвісти чоловіка ОСОБА_4 під час бою з противником пройшло майже два роки, а вжиті протягом тривалого часу пошукові дії не дали жодних результатів, вважає, що наявні підстави, передбачені ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення ОСОБА_4 померлим (загиблим) під час виконання військового обов'язку щодо захисту держави Україна у російсько-Українській війні від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце смерті - н.п. Новодарівка, Пологівський район Запорізької області.
Оголошення чоловіка померлим необхідне для отримання одноразової допомоги після загибелі чоловіка, оформлення спадщини після його смерті, отримання статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник заявника 13 червня 2025 року подала через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми спеціального законодавства, не врахувавши конкретних обставин справи, які свідчать про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим.
Вказує, що фактично минуло понад півтора року з моменту зникнення ОСОБА_4 (29.08.2023) до моменту подачі заяви до суду про оголошення особи померлою, що перевищує передбачений законом мінімальний строк. При цьому є численні докази того, що його бачили без ознак життя в зоні активних бойових дій. Крім того, акт службового розслідування, доповідні рапорти військовослужбовців, витяги з наказів, повідомлення про зникнення безвісти та внесення даних до ЄРДР дають підстави припускати факт смерті ОСОБА_4 саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звертає увагу, що ОСОБА_4 зник під час безпосереднього виконання бойового завдання у зоні активних бойових дій. Він перебував у місці прямого влучення мінометного снаряду.
Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що немає жодних нових або потенційних джерел інформації, які могли б спростувати факт загибелі або підтвердити факт життя ОСОБА_4 після 29.08.2023 року. Відмова в оголошенні особи померлою фактично унеможливлює реалізацію прав заявниці як члена сім'ї військовослужбовця, що загинув: отримання одноразової грошової допомоги, оформлення спадкових прав, соціальних пільг, реєстраційних дій.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
24 червня до Київського апеляційного суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_2 на апеляційну скаргу, якою просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Вказує, що виходячи з положень частини другої статті 46 ЦК України, оскільки воєнні дії на території України не закінчилися, про закінчення воєнного стану не оголошено, особа може бути оголошена померлою лише через два роки після закінчення воєнних дій або з урахуванням конкретних обставин справи і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців після закінчення воєнних дій.
У судове засідання 27 січня 2026 року учасники справи не з'явились, про дату час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, шляхом доставки судової повістки до електронного кабінету системи «Електронний суд». Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність технічної можливості приймати участь у судовому засіданні.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи зазначене, та те, що представник заявника надав в попередніх судових засіданнях вичерпні пояснення щодо обставин справи та доводів скарги, враховуючи, що справа перебуває в провадженні апеляційного суду більш ніж півроку, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, до клопотання представник позивача не надав жодних доказів на підтвердження неможливості прибуття до судового засідання або підключення до такого засідання через відео конференцію, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності заявника.
Зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом, заявник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що укладений 15 вересня 1995 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №22 від 22.01.2023 ОСОБА_4 , бойовий медик 1 взводу 1стрілецької роти взводу військової частини НОМЕР_1 , 22.01.2023 приступив до виконання службових обов'язків.
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №1479/3/1051 від 31.03.2025 підтверджується, що молодший сержант ОСОБА_4 дійсно в період з 22.01.2023 по 01.03.2023, з 07.03.2023 по 02.08.2023, з 20.08.2023 по 29.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Донецька область, Волноваський район, Комарська територіальна громада, н.п. Комишуваха.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №347 від 01.09.2023 на підстав рапорту командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 за фактом зникнення безвісти 29.08.2023 внаслідок штурмових дій противника в районі ВОП «Борман» на околицях н.п. Новодарівка, Пологівського району Запорізької області молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено службове розслідування.
Відповідно до Акту службового розслідування від 16.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_4 вважати таким, що 29.08.2023 зник безвісти під час бойового зіткнення із збройним формуванням російської федерації.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №375 від 16.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_4 вважати таким, що 29.08.2023 зник безвісти під час бойового зіткнення із збройним формуванням російської федерації; направити до органів Національної поліції заяву про його розшук.
04.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано сповіщення №299, відповідно до якого сповіщено ОСОБА_2 про те, що її чоловік ОСОБА_4 29.08.2023 зник безвісти в районі н.п. Новодарівка Пологівського району Запорізької області в результаті артилерійського обстрілу позиції.
13.09.2023 до ЄРДР за № 12023100050003207 за заявою ОСОБА_2 внесені відомості за ч.1ст.115 КК України за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новодарівка Пологівського району Запорізької області.
За інформацією органу досудового розслідування - Пологівського районного ВП ГУНП в Запорізькій області, від 03.04.2025 місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено, інформація про потрапляння останнього в полон - відсутня.
Згідно з листами Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 05.03.2025 та Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» від 11.02.2025 в інформаційній системі з питань поводження з військовополоненими містяться відомості про ОСОБА_4 , проте до координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони російської федерації про перебування ОСОБА_4 у полоні, стану його здоров'я та місця утримання.
Згідно з листом від 13.03.2025 в Головного управлінні розвідки Міністерства оборони України відсутня інформація щодо зниклого безвісти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов до висновку, що той факт, що на території ймовірної загибелі солдата ОСОБА_4 тривають активні бойові дії, не дають законних підстав суду для висновку про можливість оголошення ОСОБА_4 померлим до спливу строку, визначеного реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, на який посилається заявник, а відлік вказаного строку від дня ймовірної загибелі ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є помилковим.
Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Пунктом 3 частини 2 статті 293 ЦПК України установлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема, письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23 (провадження №61-6323св23).
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
У ч. 1 ст. 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У ч. 2 ст. 46ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч.ч. 2, 3 ст. 46 ЦК України).
Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Бойові дії це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Ст. 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що шість місяців, які визначені в реченні 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, (в подальшому - затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376).
У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв'язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності (п.п. 81 85).
Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (п.п. 94, 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22).
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).
У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Відповідно до Переліку у розділі І Території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №376 від 28 лютого 2025 року з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства розвитку громад та територій № 1323 від 29.08.2025, із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства розвитку громад та територій № 1374 від 11.09.2025, № 1609 від 17.11.2025, № 1700 від 08.12.2025, № 1782 від 16.12.2025, н.п. Новодарівка Пологівського району Запорізької області, яке є місцем зникнення безвісти 22.01.2023 року ОСОБА_4 , з 10 червня 2023 року віднесено до територій активних бойових дій, які не припинені.
З огляду на вище зазначене колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що оскільки активні бойові дії в межах н.п. Новодарівка Пологівського району Запорізької області ще не завершенні дані обставини справи не дають підстав для висновку про можливість оголошення ОСОБА_4 померлим до спливу строків визначених ч.2 ст.46 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про оголошення особи померлою, оскільки заяву подано до суду з порушенням строків, визначених ч. 2 ст. 46 ЦК України.
Доводи апелянта з посиланням, зокрема, на акт службового розслідування, доповідні рапорти військовослужбовців як на підтвердження факту загибелі ОСОБА_4 , не спростовують висновків суду першої інстанції і зводяться виключно до помилкового тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, які були належним чином оцінені судом першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382- 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 30 січня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова