Справа № 756/8485/25 Головуючий у 1 інстанції: Шролик І.С.
Провадження № 22-ц/824/4759/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.
29 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лихоти Оксани Володимирівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Шролик І.С., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,-
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав. Зазначала, що з 19 липня 2023 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . З 25 серпня 2023 року вона і ОСОБА_2 почали проживати окремо. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва 24 квітня 2025 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. З ОСОБА_2 за рішенням суду на її користь стягуються аліменти на утримання дитини. ОСОБА_2 проживає окремо, участі у вихованні дини не приймає, про фізичний й духовний стан дитини не піклується, матеріальної допомоги у добровільному порядку не надає, що свідчить про ухилення та нехтування ним своїми батьківськими обов'язками. ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. В ході розгляду справи було доведено, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні малолітнього сина. Це не спростовував і сам відповідач. Він жодного разу не бачився з дитиною з моменту її народження, не виявляв бажання оплатити садочок, забезпечити дитину одягом, організувати зустріч з сином. Позивачка бажає, щоб відповідач брав участь у вихованні дитини і це підтверджується листуванням з його батьками. Відповідач заблокував позивачку у телефоні та не йде на контакт. Служба у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області проводила бесіди з відповідачем щодо його участі у вихованні сина, але він принципово зайняв позицію, що не буде з спілкуватися з дитиною доки вона не виросте. Представник відповідача посилався на сплату відповідачем аліментів на утримання дитини, але на час подачі позову відповідач мав велику заборгованість, яку сплатив під час розгляду справи. Сплата відповідачем аліментів підтверджує лише факт утримання дитини, який не зникає навіть після позбавлення батьківських прав, але не підтверджує виховання дитини. Апелянт наголошує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
В судове засідання відповідач та представник третьої особи не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи. Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити у її задоволенні. Представник третьої особи просить розглядати справу за його відсутності.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 липня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, актовий запис №1191, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 19 липня 2023 року Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві (а.с. 10 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25 квітня 2024 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (а.с. 17 т. 1).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року в справі 756/4985/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2024року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2024року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років в розмірі 1/4 частки від доходу (заробітку) відповідача (а.с.21-24 т. 1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.25,26 т. 1).
Згідно актом обстеження умов проживання, затвердженим начальником служби у справах дітей Борщагівської селищної ради 27 червня 2025 року, в домоволодінні АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 - дідусь дитини, ОСОБА_7 - бабуся дитини, ОСОБА_1 - мати дитини, ОСОБА_5 . Умови для проживання дитини задовільні. Для дитини створені всі умови для розвитку та виховання (а.с.81 т. 1).
Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-соціальної допомоги №1 Святошинського району м.Києва №654 від 26 травня 2025 року дитина ОСОБА_8 , 2024 року народження, має укладену декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. З моменту укладання декларації дитина у супроводі матері відвідувала лікаря 12 разів. Мати дитини ОСОБА_1 привітна, спокійна з відповідальністю ставиться до рекомендацій лікаря та вчасно забезпечує дитину необхідними лікарськими засобами.
ОСОБА_1 працює лікарем стоматологом-хірургом та позитивно характеризується за місцем роботи зі стоматологічної клініки «SIY.Dental» (а.с.33 т. 1).
Листом Відділу з питань реєстрації місця проживання від 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , 2024 року народження, за адресою АДРЕСА_2 через відсутність на це згоди батька дитини. (а.с.35 т. 1).
Відповідно до відповіді Державної податкової служби України на запит державного виконавця Оболонського ДВС вбачається що за 1 квартал 2023 року ОСОБА_2 отримав дохід ТОВ «Нивкидент-груп» 20400,00 грн, за 2 квартал 2023 року - 20400,00 грн., за 3 квартал - 13600,00 грн та 8347,83 грн, за 4 квартал 2023 року - 4150260,00 грн. ознака доходу 512. З податкової декларації за 2023 року ОСОБА_2 має загальний обсяг доходу за звітний рік 4150260, 00 грн. (а.с.86, 96,97 т. 1).
Рішенням Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 11 вересня 2025 року №721/15 затверджений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1991 року народження відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновку зазначено, що батько дитини ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо сина. Мати дитини ОСОБА_1 комісії зазначила, що батько жодного разу не бачив сина, не проявляє турботи про фізичний, емоційний та духовний стан сина, не цікавиться його розвитком та підготовкою до самостійного життя. Під час виникнення юридичних питань неодноразово зверталась до батька дитини про допомогу, однак він ігнорував її прохання. ОСОБА_2 висловив позицію, що мати дитини переслідує виключно матеріальний інтерес, зокрема намагається отримати від нього кошти. Він заперечив щодо можливості позбавлення його батьківських прав, вважає такі дії необґрунтованими. Повідомив, що має намір налагодити спілкування із дитиною в майбутньому, коли вона підросте та зможе формувати власну думку, висловлювати бажання щодо взаємодії з батьком.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
При цьому, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Зважаючи на це, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У рішенні від 30 червня 2020 року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших. У рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).
Як вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з народження проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не проводить з ним час. Між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 склалися неприязні відносини. На момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом дитині виповнилося лише 1 рік, що ставить під сумнів можливість проведення відповідачем часу з дитиною без присутності матері.
Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 серед іншого посилалася на наявність складнощів з отриманням у відповідача згоди для реєстрації місця проживання дитини, отримання ідентифікаційного номеру та перетину кордону. Проте наведені ОСОБА_1 обставини не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
В суді першої інстанції ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав та заявив про наявність у нього бажання на спілкування з дитиною.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 сплачує аліменти, стягнуті з нього на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на час розгляду справи не мав заборгованості зі сплати відповідних платежів.
ОСОБА_1 не було надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є необхідним для захисту прав останнього.
З урахуванням усіх обставин справи та на підставі оцінки доказів у їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом впливу й відсутня необхідність у його застосуванні.
Разом з тим, установлені судом першої інстанції обставини вказують на наявність підстав попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_5 . Залишення поза увагою попередження суду про необхідність зміни ставлення до виконання батьківських обов'язків у подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково попередженням відповідача про необхідність зміни ставлення до своїх обов'язків щодо виховання сина, а в іншій частині - залишити без змін. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Лихоти Оксани Володимирівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року змінити шляхом доповнення його резолютивної частини.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.