29 січня 2026 року м. Київ
Справа №759/12482/25
Провадження: № 22-ц/824/3612/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Якуб Ганни Олександрівни в інтересах Комунального підприємств виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н. О.,
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В травні 2025 року КП ВО Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 01.05.2018 року він є виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021 року - послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (ТЕ/ПГВ). Відповідачка, як споживач послуг за адресою: АДРЕСА_1 систематично не оплачувала надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 206 708,04 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Якуб Г. О. в інтересах Комунального підприємств виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просила скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд помилково не застосував норми ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 64 ЖК України та ст.ст. 541, 543 ЦК України, які передбачають солідарну відповідальність повнолітніх осіб, що проживають або зареєстровані у житлі, за оплату житлово-комунальних послуг.
На думку скаржника, суд безпідставно відмовив в позові з тих мотивів, що позовні вимоги заявлено лише до одного з можливих солідарних боржників, чим фактично позбавив позивача права вибору боржника, гарантованого ч. 1 ст. 543 ЦК України.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно пов'язав відмову в позові з наявністю інших зареєстрованих осіб у квартирі. При цьому, наголошувала, що закон не встановлює обов'язкової процесуальної співучасті у солідарних зобов'язаннях, а тому позов може бути пред'явлений до будь-кого із солідарних боржників окремо.
На переконання скаржника, вимога суду про надання додаткових доказів щодо власника квартири або розподілу боргу між усіма мешканцями не ґрунтується на законі, оскільки житлово-комунальні послуги надаються об'єкту нерухомості, а обов'язок їх оплати покладається також на зареєстрованих осіб.
Поряд з цим, зауважує, що справа була неправомірно розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, хоча ціна позову перевищує межу малозначної справи, а суд не визнавав її такою у встановленому законом порядку, що на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України.
Крім того, просив винести окрему ухвалу щодо судді Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н. О. якою постановлено незаконне судове рішення, ухвалюючи яке, суддя ухилився від вчинення правосуддя і переклав обов'язок фактичного розгляду справи по суті на суд апеляційної інстанції.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг, зокрема, з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії. Період надання послуг, який є предметом спору, охоплює проміжок часу з 01 травня 2018 року по 01 листопада 2024 року (а. с. 41 - 50).
З 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року позивач виступав виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ). Зазначені правовідносини регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Договір про надання послуг ЦО/ЦПГВ було публічно оприлюднено у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі змінами законодавства, позивач набув статусу виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182. Типові індивідуальні договори про надання послуг ТЕ/ПГВ були оприлюднені на офіційному вебсайті КП «Київтеплоенерго».
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 підключений до мереж теплопостачання та водопостачання, у зв'язку з чим квартира за цією адресою отримує теплову енергію та гарячу воду через внутрішньобудинкові системи (а. с. 34).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади міста Києва у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 6).
За твердженням позивача, у зв'язку з несплатою житлово-комунальних послуг за вказаною квартирою утворилася заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року, яка складається з:
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15 875 грн 30 коп;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 539 грн 10 коп;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 25 020 грн 40 коп;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 35 854 грн 31 коп;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45 219 грн 99 коп;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 46 912 грн 32 коп;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 284 грн 18 коп;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп;
заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 208 грн 86 коп;
заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 42 грн 42 коп ( а. с. 7 - 23).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було наведено обґрунтування, з яких підстав позовні вимоги заявлені виключно до відповідача, без урахування можливості солідарної чи часткової відповідальності інших зареєстрованих осіб.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б однозначно підтверджували правовий статус квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також склад її власників або співвласників у спірний період.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
28 березня 2018 року у газеті «Хрещатик» № 34 (5085) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води з КП «Київтеплоенерго».
З матеріалів справи убачається, що відповідачка, визначена позивачем, ОСОБА_1 ,зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає позивач (а. с. 6).
Встановлено та не спростовано відповідачкою, що станом на 30.04.2025 року заборгованість за вказані послуги централізованого опалення та постачання гарячої води становить в загальному розмірі175 693 грн 33 коп.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач пред'явив солідарні вимоги лише до однієї із споживачів, в той час як в квартирі зареєстровані ще інші особи, суд першої інстанції зазначені положення цивільного законодавства не взяв до уваги та не врахував, що позивач, як кредитор, вправі вимагати виконання солідарного обов'язку як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Слід також зазначити, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 1 ст. 544 ЦК України).
З огляду на зазначене, у випадку виконання відповідачкою зобов'язання зі сплати заборгованості за надані позивачем житлово-комунальні послуги, вона матиме право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти зареєстрованих та проживаючих у вказаній квартирі споживачів у рівній частці, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Ураховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в позові є передчасними та помилковими, рішення суду ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов КП «Київтеплоенерго» по суті, колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи убачається, що відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки матеріалами справи підтверджено факт реєстрації її місця проживання за вказаною адресою (а. с. 6).
Відповідачка у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася від отримання житлово-комунальних послуг, а докази відключення квартири за адресою АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, колегія суддів доходить висновку про те, що вартість наданих послуг підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Крім того, з матеріалів справи убачається, що співвласниками багатоквартирного будинку не було прийнято рішення про вибір іншої моделі договірних відносин та не укладено індивідуальні договори з виконавцем комунальних послуг у встановлений законом строк, у зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, відповідачка вважається такою, що приєдналася до публічного договору про надання послуг з централізованого опалення та до типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідачка, як особа, зареєстрована за вказаною адресою, не повідомляла КП «Київтеплоенерго» про свою відсутність у квартирі в порядку, передбаченому законодавством, та не зверталася з претензіями щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг у порядку, визначеному статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII та умовами відповідних договорів.
Крім того, відповідачкою не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальна заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води сформувалася за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року та становить 175 693 грн 33 коп.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідачка не виконала обов'язку, покладеного на неї вимогами Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та типовими договорами про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, а також умовами типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, у частині обов'язку повної та своєчасної оплати наданих житлово-комунальних послуг.
У зв'язку з цим колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київтеплоенерго» та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року у розмірі, визначеному наданим та перевіреним судом розрахунком.
Крім того, з матеріалів справи убачається, що за порушення відповідачкою зобов'язання зі сплати заборгованості по житлово-комунальним послугам позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, відтак КП «Київтеплоенерго» має право на стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних, нарахованих на розмір основної заборгованості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р. скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.
Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості убачається, що позивачем було нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року, що узгоджується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023(а. с. 18 - 23).
Отже, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідачка, будинок якої підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, є споживачем зазначених послуг, від отримання яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, однак оплату спожитих житлово-комунальних послуг здійснювала неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, колегія суддів доходить висновку про виникнення у позивача права на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, а також застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України заходів відповідальності, а саме: інфляційних втрат у загальному розмірі 24 169 грн 73 коп, трьох процентів річних у загальному розмірі 5 888 грн 18 коп та пені у розмірі 1 550 грн 47 коп, що в сукупності становить 31 608 грн 38 коп.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення позову КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з відповідачки, ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 3100 грн 62 коп та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4650 грн 93, що разом становить 7 751 грн 55 коп.
Разом з тим, надаючи оцінку іншим доводам апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», колегія суддів зазначає таке.
Доводи щодо неправильного розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін свого підтвердження не знайшли.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть розглядатися справи, у яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент звернення з позовом зазначена межа становила понад вісімсот тисяч гривень.
У даній справі ціна позову складає 206 708 грн 04 коп, що не перевищує встановленого законом граничного розміру, а відтак відповідає критеріям малозначної справи у розумінні статей 19, 274 ЦПК України. За таких обставин суд першої інстанції правомірно здійснив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у зв'язку з чим посилання на порушення судом норм процесуального права в цій частині є безпідставними.
Отже, судове рішення підлягає скасуванню не з підстав допущення процесуальних порушень, а у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Щодо постановлення окремої ухвали стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції має право, але не зобов'язаний постановити окрему ухвалу у разі виявлення порушень норм матеріального або процесуального права судом нижчої інстанції, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом реагування суду на встановлені під час розгляду справи порушення законності, а також на причини й умови, що їм сприяли, і не може використовуватися як форма нагляду за діяльністю суду першої інстанції або як засіб оцінки професійних дій судді поза межами предмета судового розгляду.
Колегія суддів зауважує, що скаржником не наведено належних та допустимих доказів, з яких убачалося б, у чому саме полягало ухилення суду першої інстанції від здійснення правосуддя або яким чином суд першої інстанції переклав обов'язок розгляду справи на суд апеляційної інстанції. Сам по собі факт неправильного застосування судом норм матеріального права не може свідчити про вчинення таких дій, оскільки перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, у тому числі щодо правильності застосування норм матеріального і процесуального права, є безпосереднім призначенням суду апеляційної інстанції.
За таких обставин підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Якуб Ганни Олександрівни в інтересах Комунального підприємств виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємств виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, 01001, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421): заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15875 грн 30 коп; інфляційну складову боргу у розмірі 2413 грн 05 коп, три проценти річних у розмірі 593 грн 67 коп та заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 4539 грн 10 коп; інфляційну складову боргу у розмірі 689 грн 94 коп, три проценти річних у розмірі 169 грн 78 коп;
заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 25020 грн 40 коп; інфляційну складову боргу у розмірі 3803 грн 10 коп, три проценти річних у розмірі 935 грн 67 коп;
заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 35854 грн 31 коп; інфляційну складову боргу у розмірі 5449 грн 84 коп, три проценти річних у розмірі 1340 грн 82 коп;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45219 грн 99 коп; інфляційну складову боргу у розмірі 5772 грн 33 коп, три проценти річних у розмірі 1404 грн 47 коп, пеню в розмірі 759 грн 45 коп;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 46912 грн 32 коп; інфляційну складову боргу у розмірі 6041 грн 47 коп, три проценти річних у розмірі 1443 грн 77 коп, пеню в розмірі 791 грн 02 коп.;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплово енергії у розмірі 1284 грн 18 коп;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 грн;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення 208 грн 86 коп;
заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води розмірі 42 грн 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємств виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, 01001, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 7 751 грн 55 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова