29 січня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/2624/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі кредит»,
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Романишеної І. П.
від 18 серпня 2025 року
у цивільній справі № 761/6177/25 Шевченківського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі кредит»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: реєстратор Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Регіональної філії м. Києва та Київської області Новейко-Вадіс Оксана Георгіївна
про усунення перешкод у розпорядженні рухомим майном,
В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просив усунути йому перешкоди в розпорядженні майном - автомобілем марки «SKODA», модель «ОСТАVIA», рік випуску 2007, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , шляхом визнання нечинним обтяження такого майна та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження рухомого майна № 30449346, внесеного 10.04.2023, реєстратором Новейко-Вадіс О. Г.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Усунено перешкоди ОСОБА_1 в розпорядженні майном - автомобілем марки «SKODA», модель «ОСТАVIA», рік випуску 2007, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , шляхом визнання припиненим обтяження рухомого майна №30449346, внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 10.04.2023. В решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Лисенко Д. В., в інтересах ТОВ «Лакі кредит», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Скаржник наголошує на тому, що застава, як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, має властивість слідування за річчю, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України «Про заставу» зберігає свою силу при переході права власності на предмет застави до іншої особи, незалежно від згоди заставодержателя на таке відчуження. ТОВ «Лакі кредит» акцентує увагу на тому, що товариство не вчиняло жодних дій, спрямованих на припинення обтяження спірного транспортного засобу, а вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, яке мало місце 25 серпня 2021 року, було здійснене приватним виконавцем Єфіменко Д. О. без законних на те підстав та без відома заставодержателя. Апелянт зазначає, що наявність судового рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2023 року у справі № 148/1145/23, яким звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення кредитної заборгованості, підтверджує чинність права застави та прав кредитора на задоволення вимог за рахунок цього майна. На переконання апелянта, протиправні дії третіх осіб щодо несанкціонованого зняття обтяження не можуть позбавляти кредитора його законних прав та не є підставою для визнання обтяження припиненим у відносинах з новим власником, оскільки факт наявності боргу та дійсність кредитного договору не спростовані.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04.12.2025 позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити судове рішення без змін. Пояснив, що на момент придбання транспортного засобу не було ніяких обмежень/обтяжень.
Апелянт (відповідач) не з'явився, надіславши клопотання про зупинення провадження й вирішення такого клопотання без його участі.
Клопотання про зупинення провадження колегією суддів залишено без задоволення у зв'язку із відсутністю процесуальних підстав.
У судове засідання 29.01.2026 учасники не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 є власником автомобіля марки SKODA OCTAVIA, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата реєстрації 03.09.2021.
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.02.2025 № 9556059, на спірний транспортний засіб зареєстровано обтяження, а саме заставу рухомого майна, на підставі договору Кредитного договору, серія та номер 30, виданий 19.07.2021, термін дії такого обтяження - 10.04.2028. Зареєстровано звернення стягнення 03.05.2023 на підставі листа/вимоги, серії та номер: ЛК - 053, виданий 02.05.2023, видавник ТОВ «Лакі Кредит», Кредитний договір, серія та номер: 30, виданий 19.07.2021, видавник: ТОВ «Лакі Кредит».
Звертаючись до суду із цим позовом про усунення перешкод у користуванні автомобілем марки «SKODA», модель «ОСТАVIA», рік випуску 2007, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , позивач вказував, що на час придбання цього транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин, згідно з якими на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу автомобіля 03.09.2021 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про будь-які обтяження спірного транспортного засобу, оскільки відповідний запис був вилучений з реєстру 25.08.2021. Суд дійшов висновку, що оскільки позивач покладався на відомості Державного реєстру, які є публічними та достовірними, і не знав про наявність прав третіх осіб на автомобіль, він є добросовісним набувачем, права якого підлягають захисту шляхом визнання обтяження припиненим. Також суд вказав, що повторна реєстрація відповідачем обтяження 10.04.2023, тобто в той час, коли власником майна вже був позивач, є неправомірною та створює перешкоди власнику у реалізації його правомочностей розпорядження майном.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункти 4, 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, де суд вирішує, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів вимога заявника заслуговує на довіру.
Застосовуючи ці стандарти до обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів того, що позивач, набуваючи транспортний засіб, знав або міг знати про існування обтяження, яке на той момент було відсутнє в Державному реєстрі. Натомість матеріалами справи беззаперечно підтверджується, що станом на 03.09.2021 запис про обтяження в реєстрі був відсутній.
Вирішуючи колізію між нормами статті 27 Закону України «Про заставу» та положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», колегія суддів виходить із того, що останній є спеціальним нормативним актом, який регулює правовий режим реєстрації обтяжень та визначає пріоритет прав третіх осіб. Згідно зі статтею 12 цього Закону, реєстрація обтяження надає йому чинності у відносинах з третіми особами, а відсутність такої реєстрації робить обтяження нечинним для третіх осіб. Статтею 10 Закону чітко визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем за умови відсутності в Державному реєстрі відомостей про обтяження цього майна, і така особа набуває право власності без обтяжень.
У цьому контексті колегія суддів застосовує релевантну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 202/5584/18 (провадження № 61-18857св19). У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна виключно за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Верховний Суд наголосив, що відсутність запису в реєстрі на момент придбання майна є самостійною і достатньою підставою для припинення обтяження щодо добросовісного набувача.
Посилання апелянта на незаконність дій приватного виконавця щодо вилучення запису про обтяження не спростовують презумпцію добросовісності набувача. Ризики помилкового або неправомірного зняття обтяження уповноваженими особами покладаються на обтяжувача (кредитора), який має право в іншому судовому порядку вимагати відшкодування збитків від винних осіб, однак ці обставини не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків на особу, яка покладалася на офіційні дані Державного реєстру. Принцип публічної достовірності реєстру гарантує третім особам, що відомості, які містяться у реєстрі (або їх відсутність), є правдивими, і ніхто не може зазнавати негативних наслідків через те, що реальний стан речей не відповідає відомостям у реєстрі.
Доводів апеляційної скарги про те, що заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.09.2023, звернуто стягнення на предмет застави колегія суддів відхиляє, адже вказане рішення стосується стягнення боргу з попереднього власника (позичальника) і було ухвалено через два роки після набуття права власності на автомобіль позивачем у даній справі. Оскільки позивач набув майно вільним від обтяжень (в силу ст. 10 профільного Закону), наявність судового рішення про стягнення боргу з попереднього власника не відновлює дію застави щодо добросовісного набувача.
Таким чином, оцінюючи докази за стандартом балансу вірогідностей, колегія суддів констатує, що позивач довів свою добросовісність та факт відсутності обтяження на момент набуття права власності, тоді як апелянт не надав доказів, які б спростовували ці обставини або свідчили про обізнаність позивача щодо наявності боргу попереднього власника. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подальша реєстрація відповідачем обтяження на майно, яке вже належало на праві власності добросовісному набувачу, є порушенням його прав, які підлягають захисту шляхом визнання обтяження припиненим.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі кредит», залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 лютого 2026 року.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов