Справа № 761/20517/22 Головуючий у суді І інстанції Осіпенко Л.М.
Провадження № 22-ц/824/1262/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов обґрунтував тим, що 28.07.2017 року він передав ОСОБА_3 в борг за розпискою грошові кошти у розмірі 3 500,00 доларів США, які вона зобов'язалася повернути до 28.10.2017 року.
ОСОБА_3 не виконала свої зобов'язання та не повернула йому позику.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Дізнавшись про смерть боржника, 02.02.2022 року позивач, як кредитор, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Л.С. з вимогою до спадкоємців про сплату боргу спадкодавиці у розмірі 3 500,00 доларів США.
22.02.2022 року цей приватний нотаріус повідомила його про те, що вимога була спрямована відповідачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю, який прийняв спадщину. Вказану вимогу відповідач отримав 12.02.2022 року, проте у добровільному порядку не виконав.
28.04.2022 року він повторно звернувся особисто до ОСОБА_1 з вимогою про сплату боргу одноразовим платежем, проте і цього разу відповідач у добровільному порядку її не виконав.
Разом з тим, ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину після смерті боржника та оформив право власності на спадкове майно, а саме: 1) 30.03.2021 року на квартиру АДРЕСА_1 ; 2) 30.03.2021 року на квартиру АДРЕСА_2 ; 3) 30.03.2021 на квартиру АДРЕСА_3 ; 4) 01.09.2022 року на квартиру АДРЕСА_4 , вартість якої становить 5 166 360,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 3 500,00 доларів США.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 рокупозов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 3 500,00 доларів США та судовий збір у розмірі 1 279,90 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Наобґрунтування своїх доводів зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами призначеної під час розгляду справи та проведеної посмертної почеркознавчої експертизи, висновком №СЕ-19-24/43192-ПЧ від 29.01.2025 року підтверджується, що рукописні записи та підпис у борговій розписці від 28.07.2017 року виконані ОСОБА_3 .
Однак, судом залишено поза увагою те, що у змісті боргової розписки від 28.07.2017 року, яка складена російською мовою, крім прізвища ім'я та по батькові позикодавця, жодної інформації, яка б могла ідентифікувати саме позивача, як кредитора, не міститься.
Також судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки тому факту, що боржник за борговою розпискою зобов'язалась повернути всю позичену суму у розмірі 3 500,00 доларів США у строк до 28.10.2017 року, які, як наполягає позивач, так і не повернула та щодо повернення яких останній не вчиняв жодних дій, як протягом майже трьох років ще за життя померлої, так і майже півтора року після смерті боржника.
Тобто, судом не враховані доводи відповідача про те, що виключно через 4,5 років після спливу строку повернення боргу та, як наслідок пропущення строку позовної давності, позивач вирішив вчинити відповідні дії направлені на повернення боргу.
Крім того, на думку відповідача, обставина дарування ОСОБА_3 . ОСОБА_2 гаражного боксу № НОМЕР_1 в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_5 , який належав боржнику на праві власності, не була належним чином досліджена судом. Ця обставина свідчить про те, що вочевидь 83 річна ОСОБА_3 , даруючи власне майно зовсім чужій людині, можливо, обтяженій у той момент борговою розпискою, під впливом обману втратила майно. Зазначені обставини є також предметом розгляду Печерським районним судом м. Києва цивільної справи № 761/20517/22-ц.
Частина друга статті 1281 ЦК України обмежує кредитора шестимісячним строком, який обліковується з дня одержання спадкоємцем свідоцтв про право на спадщину бодай щодо частини спадкового майна. Отже, враховуючи, що перші свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 отримав 30.03.2021 року та 30.04.2021 року, то відповідно вимога кредитова, подана позивачем безпосередньо приватному нотаріусу 02.02.2022 року, беззаперечно свідчить про пропуск позивачем строку для пред'явлення такої вимоги.
Відтак, в силу правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року, недотримання позивачем строків, визначених частиною другою статті 1281 ЦК України, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. А тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 суд першої інстанції повинен був відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що в матеріалах справи міститься оригінал боргової розписки, яка була видана ОСОБА_3 . 28.07.2017 року ОСОБА_2 та містить в собі інформацію щодо отримання нею коштів в борг та зобов'язання повернення боргу у визначений строк, а також її підпис, що дає підстави ідентифікувати особу позичальника.
Отже, наявний у позивача оригінал розписки підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми, а також факт не повернення боргу ОСОБА_3 за її життя.
Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі, за результатами призначеної за клопотанням сторони позивача та проведеної у справі посмертної почеркознавчої експертизи, висновком №СЕ-19- 24/43192-ПЧ від 29.01.2025 року підтверджується, що рукописні записи та підпис у борговій розписці від 28.07.2017 року виконані саме ОСОБА_3 . Отже доводи відповідача в частині того, що позивач не є кредитором, є необґрунтовані.
Наголошує на тому, що не порушив строки звернення з вимогою кредитора до спадкоємця (в межах 6 місяців), а також дотримався строку позовної давності (3 роки) зі зверненням до суду щодо стягнення заборгованості зі спадкоємця в межах успадкованого майна.
З огляду на зазначене у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Губаненко Ю.П. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Красюк Н.І. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомляли, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача в судовому засіданні,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір'ю відповідача ОСОБА_1 (а.с. 83, 84 т. 1).
23.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. заведено спадкову справу № 32/2020 після смерті ОСОБА_3 .
Відповідач є єдиним спадкоємцем, який успадкував спадкове майно після смерті матері, що складається з: 1) квартири АДРЕСА_1 ; 2) квартири АДРЕСА_2 ; 3) 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 ; 4) квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 30.03.2021 року та від 01.09.2021 року (а.с. 128, 130, 132, 232 т. 1).
За життя, а саме 28.07.2017 року мати відповідача - ОСОБА_3 власноруч написала розписку, у якій підтвердила, що вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у борг в сумі 3 500,00 доларів США, які зобов'язується повернути у строк до 28.10.2017 року (а.с. 15 т. 1).
02.02.2022 року позивач, як кредитор спадкодавиці, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Л.С. з вимогою до спадкоємців про повернення 3 500,00 доларів США за борговою розпискою спадкодавиці. Вимога була направлена нотаріусом на поштову адресу спадкоємця ОСОБА_1 , про що був також повідомлений позивач (а.с. 157, 161-164 т. 1).
28.04.2022 року позивач самостійно звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому 3 500,00 доларів США за борговою розпискою (а.с. 18, 19 т. 1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на день смерті матері відповідача - ОСОБА_3 вона мала не виконане грошове зобов'язання перед ОСОБА_2 у розмірі 3 500,00 доларів США, про що свідчить боргова розписка, яка підтверджує укладення договору позики між позивачем та матір'ю відповідача.
Вимога позивача, як кредитора спадкодавиці, до спадкоємців боржника про погашення боргу заявлена впродовж визначеного законом строку - не пізніше шести місяців з дня одержання відповідачем свідоцтва про право на спадщину (останнє свідоцтво про право на спадщину отримане відповідачем 01.09.2022 року, а заяву з вимогою до спадкоємців про погашення боргу спадкодавиці позивачем подано 02.02.2022 року) (а.с. 16, 232 т. 1).
Відповідач є єдиним спадкоємцем боржника, який успадкував майно, вартість якого значно перевищує розмір боргу. Зокрема, ринкова вартість тільки однієї із успадкованих відповідачем квартир, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_6 , становить 5 166 360,00 грн., що підтверджено висновком про вартість майна (а.с. 12-14 т. 1).
Натомість розмір боргу в еквіваленті до національної валюти гривні на день смерті спадкодавиці становив 98 175,00 грн. Зазначений розмір розраховано судом, виходячи з офіційної інформації на сайті Національного банку України щодо курсу валют станом на 16.09.2020 року (1 долар США = 28,05 грн.).
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11 (провадження № 61-9647св18).
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України).
Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 мала виконати боргове зобов'язання перед ОСОБА_2 до 28.10.2017 року, проте не виконала.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а тому за правилами частини другої статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кредитору спадкодавця належало протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.
Проте позивач, як кредитор, про смерть боржника дізнався 02 лютого 2022 року і, керуючись частиною третьої статті 1281 ЦК України, вже 22 лютого 2022 року звернувся з вимогою до спадкоємців.
Доводи відповідача про пред'явлення позову поза межами позовної давності є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 померла до спливу позовної давності за борговим зобов'язанням, який мав закінчитися 28.10.2020 року.
Після смерті ОСОБА_3 для позивача почали діяти норми статті 1281 ЦК України щодо пред'явлення вимоги до спадкоємців. Проте своєчасна реалізація кредитором свого права вимоги до спадкоємців шляхом звернення до нотаріуса не звільняє такого від обов'язку звернутися до суду в межах строку позовної давності, який починається від часу обізнаності кредитора про спадкоємців боржника.
Отже, позовна давність для позивача почала свій перебіг з 02.02.2022 року, а тому звернувшись до суду з даним позовом у вересні 2022 року, позивач її не пропустив.
Щодо доводів апеляційної скарги про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, а саме обставин доведеності факту написання розписки ОСОБА_3 , то вони є голослівними. Суд першої інстанції належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності цієї обставини, в тому числі і почеркознавчою експертизою.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що позивач не мав у своєму розпорядженні коштів, щоб позичити їх ОСОБА_3 , не отримав згоди своєї дружини на надання цих коштів у позику були належним чином оцінені судом першої інстанції і колегія суддів не вбачає підстав для повторної їх оцінки.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Аргументи апеляційної скарги, які полягають у повторному викладені заперечень відзиву на позовну заяви та цитування норм матеріального права з посиланням на правові позиції Верховного Суду, висновків суду першої інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
У контексті наведеного колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж доводи апеляційної скарги сторони відповідача.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 рокуз мотивів, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , а відтак апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а це рішення суду першої інстанції - без змін.
У такому разі новий розподіл судових витрат у справі не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 січня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній