Справа № 755/20490/24
№ апеляційного провадження: 33/824/228/2026
Головуючий у суді першої інстанції: Метелешко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
27 січня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, 24 липня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. При цьому ОСОБА_1 двічі подав апеляційну скаргу шляхом її направлення через підсистему «Електронний суд» безпосередньо до Дніпровського районного суду м. Києва. Оскільки апеляційні скарги є аналогічними за змістом, вони підлягають розгляду як одна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просив, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що 04 листопада 2024 року він не здійснював керування транспортним засобом «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 . Натомість керування вказаним автомобілем здійснював його товариш ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями останнього, надісланими суду, та які в порушення вимог КУпАП не були враховані при ухвалені оскаржуваної постанови. З відеозапису, наявного в матеріалах справи, також не вбачається, що він керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Вказує, що не заперечує факт вживання ним алкогольних напоїв та перебування на водійському місці в салоні автомобіля. В той же час, вважає, що мав законне право відмовитися від вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки не здійснював керування транспортним засобом, а тому застосування до нього таких вимог було незаконним. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не вжито всіх вичерпних заходів стосовно допиту свідків по справі, а також отримання пояснень від інспектора патрульної поліції ОСОБА_3 , який на жодне судове засідання не з'явився та не надав пояснень щодо незалучення свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того працівниками поліції під час складання протоколу йому не було роз'яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим порушено його конституційні права.
В судовому засіданні захисник Сейдаметов Р.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.
Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 166333 від 04 листопада 2024 року, в якому зазначено, що 04 листопада 2024 року о 21 год. 25 хв. в м. Київ, просп. Воскресенський, 56, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітке мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
До протоколу було долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розписку ОСОБА_4 про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3411584 від 04 листопада 2024 року та DVD диск із відеозаписами, з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 5, 6, 8, 9).
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з м етою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була пред'явлена вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі та забезпечена можливість для виконання водієм вказаного вище обов'язку, проте ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Як наслідок, обов'язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху водій, не виконав (а.с. 9).
ОСОБА_1 не спростовував факт відмови ним від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Жодних пояснень про те, що він не керував транспортним засобом ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначив.
За таких обставин, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем не підтверджені належними та допустимим доказами. З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом та перебування його у стані алкогольного сп'яніння, зокрема, зазначив, що розуміє те, що він не мав права сідати за кермо, за що вибачається. Жодних пояснень про те, що за кермом транспортного засобу був не він, а інша особа, ОСОБА_1 працівникам поліції не надавав, як і не зазначив про це в протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції не було враховано письмові пояснення ОСОБА_2 , який нібито і керував транспортним засобом, є необґрунтованими, оскільки такі пояснення не є належним та допустимим доказом керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги ту обставину, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3411584 від 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за керування транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки. Вказана обставина також підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 04 листопада 2024 року. Із зазначеною постановою ОСОБА_1 погодився, дії працівників поліції не оскаржував.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки також повністю спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року - залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Крижанівська