3 грудня 2025 року місто Київ
справа № 756/4873/25
провадження № 22-ц/824/11542/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Онопрієнко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Косогор Оксаною Миколаївною,
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року, постановлену у складі судді Ткач М.М.-
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заява обґрунтована тим, що 18.03.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався повернути ОСОБА_2 суму позики в розмірі 40500 доларів США до 18.03.2025, місцем виконання договору є: АДРЕСА_1 . Станом на день подачі заяви грошові кошти заявнику не повернуто, що свідчить про порушення останнім обов'язку, покладеного на нього договором позики. Загальна сума позики та процентів складає 45986,36 доларів США, що еквівалентно 1894366,71 грн за офіційним курсом гривні щодо долару США. Зазначена заборгованість є солідарним зобов'язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , набутим ОСОБА_3 за час шлюбу та зі згоди ОСОБА_1 , у зв'язку з чим ОСОБА_2 має намір подати позов про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як солідарних боржників за договором позики. Ураховуючи значний розмір заборгованості відповідачів, ухилення ними від належного виконання зобов'язання з повернення позики, у заявника є обґрунтовані побоювання щодо невиконання судового рішення без вжиття заходів забезпечення позову. З огляду на недобросовісну поведінку ОСОБА_3 як контрагента за договором, заявник вважає, що після відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості, відповідачами будуть вчинені дії, спрямовані на відчуження майна, за рахунок якого може бути задоволено грошові вимоги позивача. Заявник зазначає, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», рік випуску: 2007, колір: червоний, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації: 23.11.2023. При цьому, враховуючи технічні характеристики виявлених об'єктів, орієнтовна вартість подібного майна становить 12 000 - 30 000 доларів США, що є значно меншою ціни позову. Ураховуючи викладене, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2205965932255, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , автомобіль марки: DAEWOO, модель: LANOS, рік випуску: 2007, колір: червоний, номерний знак: НОМЕР_1 , дата реєстрації: 23.11.2023, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , а також на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_3 , в межах ціни позову, що станом на 07.04.2025 становить 1894366,71 грн та все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 в межах ціни позову, що станом на 07.04.2025 становить 1894366,71 грн, заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з державної реєстрації прав щодо майна, належного на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до його подання.
Накладено арешт шляхом заборони відчуження на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 58,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2205965932255, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 ..
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Косогор О.М. подала 8 травня 2025 року через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на житловий будинок, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги посилалась на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 31.10.2023.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України апелянт та ОСОБА_3 є солідарними боржниками перед ОСОБА_2 , оскільки договір позики був укладений в інтересах сім'ї, про що апелянт була обізнана і що підтверджується п. 9 договору позики від 18.03.2024.
Проте майно, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт набуте апелянтом до укладення шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.12.2020 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 235318060 від 03.12.2020
У випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у справі- його майнові вимоги можуть бути задоволені виключно за рахунок спільного майна ОСОБА_3 та апелянта ( ОСОБА_1 )Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 58,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2205965932255, що зареєстрований на праві власності за апелянтом і на який накладено арешт оскаржуваною ухвалою в порядку забезпечення позову, не входить до складу спільного майна подружжя, а тому його арешт не може мати своїм наслідком забезпечення задоволення позовних вимок у справі № 756/5410/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Гордієнко Н.П. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржувану ухвалу залишити без змін
ОСОБА_1 , її представник адвокат Косогор О.М. та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про місце, день і час засідання суду були повідомлені шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету представника апелянта та на поштову адресу відповідача, що підтверджується відповідною довідкою та конвертом , який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність, враховуючи вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на будинок, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 , остання може вчинити дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна на користь третіх осіб. Оскільки предметом позову, який має намір подати до суду позивач, є стягнення коштів у розмірі 45986,36 доларів США, накладення арешту на вказане майно, яке належить відповідачу, гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.
З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 вважав, що існує ризик відчуження майна, яке на праві сумісної власності подружжя належить відповідачам, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи, що відповідач ухиляється від належного виконання зобов'язання з повернення позики, а тому існує ризик вчинення дій з відчуження такого майна.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову містить відповідне обґрунтування, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи апеляційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними. Більше того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 визнає той факт, що вона та ОСОБА_3 є солідарними боржниками перед ОСОБА_2 , оскільки договір позики був укладений в інтересах сім'ї, про що апелянт була обізнана і що підтверджується п. 9 договору позики від 18.03.2024.
Те, що майно, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, набуте апелянтом до укладення шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.12.2020 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 235318060 від 03.12.2020, не може бути обґрунтованою підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вступає в протиріччя з твердженням апелянта про те, що ОСОБА_1 є солідарним боржником, отже вона відповідає своїм майном перед зобов'язанням за договором позики. Обставини, за яких це майно нею набуте, в цьому випадку не мають значення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 45986,36 доларів США, що еквівалентно 1894366,71 грн., вбачається, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту шляхом заборони відчуження на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 58,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2205965932255, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , є співмірним, раціональним та обґрунтованим за обставин, зазначених у заяві.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок накладення арешту на майно, доводи скарги висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для скасування ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 рокуне вбачається.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Косогор Оксаною Миколаївною, залишити без задоволення.
УхвалуОболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 3 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус