Справа № 445/1711/24 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М.
Провадження № 22-ц/811/2205/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
26 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Cуддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
Cекретар Іванова О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників в м. Львові цивільну справу №445/1711/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Винниченка Михайла Петровича на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року у справі за позовом ТзОВ "ФК "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
23 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 73821,40 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 04.01.2020 між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №501223232 про надання кредиту, відповідно до умов якого АТ «Альфа-банк» надав позичальнику кредит у сумі 43752,48 грн., строк кредиту 24 місяці, на споживчі потреби з відсотковою ставкою 21,99% річних.
Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». АТ «Альфа-банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 43 752,48 грн., однак позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості становив 73 821,4 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 40 789,93 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом 33 031,47 грн.
20.09.2021 між АТ «Альфа-банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТзОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором 501223232 від 04.01.2020.
Станом на 20.09.2021 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 73821,4 грн.
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року позов ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 501223232 від 04.01.2020 в розмірі 73 821,04 коп., 3028 сплаченого судового збору та 4 000 витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Винниченко М.П. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним. Кредит було надано строком на 13 днів, а проценти нараховані в більшому розмірі ніж ті, що були погоджені. Вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є незаконними в умовах воєнного стану. Звертає увагу, що зміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом не було враховано, що позивачем заявлено три позовні вимоги щодо одного предмета спору, а саме, справа №445/2225/24, №445/1296/24, №445/1711/24.
В суді першої інстанції з сторони відповідача було зроблено заяву про застосування строків позовної давності.
Між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк" мали місце кредитні правовідносини в 2017 році і заборгованість вона погасила в повному обсязі. Незрозумілою є сума 49 740,29 грн. Просить належним чином дослідити надані позивачем докази в підтвердження заявлених позовних вимог та скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу понесені в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ч.1ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову становить менше тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що 04.01.2020 між АТ «Альфа-банк» та відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 43752,48 грн. на строк 24 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 21,99% річних.
Договір кредитної лінії укладено у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.
АТ « Альфа-банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 43752,48 грн., однак позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20 вересня 2021 року загальний розмір заборгованості становив 73821,40 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 40789,93 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 13710,37 грн. та заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 19321,10 грн.
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501223232 від 04.01.2020. Згідно з розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 станом па 20.09.2021 рахується заборгованість в розмірі 73821,40 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_1 у зв"язку з неналежним виконанням умов кредитного договору допустила заборгованість перед кредитором в загальному розмірі 73821,40 грн. Окрім цього, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, оскільки такий розмір є справедливим та співмірним.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів частково не погоджується з наступних підстав.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
04 січня 2020 року між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту №501223232, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Сторони погодили суму кредиту - 43752,48 грн, розмір процентної ставки - 21,99% річних (фіксована), строк кредитування - 24 місяці, комісійну винагороду за обслуговування кредиту - 2,40% від суми кредиту, дату повернення кредиту - 08.01.2022. Сторони погодили, що кошти в розмірі 40580,67 грн переказуються на рахунок НОМЕР_1 , решта суми: 2921,81 грн та 250 грн є оплатою страхового платежу. Сторонами також було підписано графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також паспорт споживчого кредиту.
Враховуючи те, що відповідач допустила порушення умов укладених договорів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» має право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №501223232 від 04 січня 2020 року.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено позовні вимоги згідно з розрахунком заборгованості станом на 20.09.2021 в розмірі 52399,49 грн, яка складається з 40789,39 грн заборгованості по тілу кредиту та 13710,22 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Разом з тим, як вбачається із Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04 січня 2020 року, встановлено щомісячний розмір комісійної винагороди за обслуговування банком кредиту.
Із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 04.10.2020 по 08.09.2021 ОСОБА_1 , як плату за обслуговування кредиту (щомісячна комісія), було сплачено 2100,12 грн.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій в силу статті 228 ЦК України є нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, умови кредитного договору від 04.01.2020, якими встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту є нікчемними, тобто, є недійсними в силу закону з моменту укладення договору.
З огляду на нікчемність умов угоди в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту, підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину, шляхом зарахування вже сплачених відповідачем комісійних винагород банку за обслуговування кредиту в рахунок погашення суми заборгованості за відсотками, що забезпечить захист інтересів відповідача (13710,22 грн. - 2100,12 грн = 11610,10 грн).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що кредитодавець безпідставно нараховував відповідачу три проценти річних та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги не містять таких вимог щодо стягнення з відповідача сум нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
Судом не встановлено підстав за наявності яких кредитор не мав права нараховувати позичальнику проценти за користування кредитом.
Також матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що відповідач на момент звернення позивачем до суду з даним позовом, відповідачка повністю повернула отриманий кредит та в неї відсутня заборгованість.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що належний до стягнення за позовними вимогами загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 52 399,49 грн, з яких: 40789,39 грн заборгованості по тілу кредиту та 11610,10 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.
20.09.2021 між АТ «Альфа-банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №3 на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача ТзОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», яке набуло статусу кредитора за кредитним договором 501223232 від 04.01.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заперечив факт укладення договору факторингу №3 від 20 вересня 2021 року, яким АТ «Альфа-банк» відступило ТзОВ «ФК«ЕЛІТ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором до відповідача, та на підставі якого ТзОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором 501223232 від 04.01.2020. Під час розгляду справи судом не встановлено обставин за наявності яких можна було б вважати, що ТзОВ «ФК«ЕЛІТ ФІНАНС» не набуло права вимоги за кредитним договором до відповідача, уклавши з АТ «Альфа-банк» 20 вересня 2021 року договір факторингу №3.
Оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на безпідставність позовних вимог щодо стягнення заборгованості в частині комісії за обслуговування кредиту, рішення Золочівського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року слід скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС».
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи загальну частку задоволених позовних вимог (70,98%) та частку задоволених вимог апеляційної скарги (29,02%), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2149,27 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду першої інстанції. Відповідачку ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції було звільнено від сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн. у зв"язку з чим частину цих витрат, а саме з врахуванням частки задоволених вимог апеляційної скарги - 29,02% що дорівнює 1054,47 грн слід стягнути з ТзОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь держави за подання апеляційної скарги.
При зверненні ТзОВ «ФК«ЕЛІТ ФІНАНС» до суду з даним позовом було заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн з долучення відповідних доказів на підтвердження понесення таких витрат в межах договору №05-10/23 про надання правничої допомоги від 05 жовтня 2023 року.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Винниченко М.П. в поданому в суді першої інстанції відзиві на позовну заяву заперечував заявлений позивачем до стягнення з ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн.
Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг та кількості годин, необхідних, колегія суддів вважає, що для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн, що за даних обставин справи буде справедливим та співмірним відшкодуванням, однак, враховуючи частку задоволених позовних вимог - 70,98% з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягає стягненню 2839,20 грн. за надання правничої допомоги.
Щодо вимоги ОСОБА_2 на стадії апеляційного оскарження рішення суду, про стягнення витрат понесених нею в суді першої інстанції на правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки з сторони відповідача, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було надано жодних документів в підтвердження понесення витрат.
Враховуючи наведене, рішення Золочівського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5ст.268 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 141 ч.1; 374 ч.1п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Винниченка Михайла Петровича задовольнити частково.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) заборгованість за кредитним договором № 501223232 від 04.01.2020 в розмірі 52 399 (п"ятдесят дві тисячі триста дев"яносто дев'ять) гривень 49 копійок
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) витрати по оплаті судового збору 2149 (дві тисячі сто сорок дев"ять) гривень 27 копійок за подання позовної заяви в суд першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) гривень 20 копійок за надання правничої допомоги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, адреса: 03035, м.Київ, пл..Соломянська,2) на користь держави 1054,47 грн. (Одна тисяча п'ятдесят чотири грн. 47 коп.) за подання апеляційної скарги.
У задоволенні решти позовних вимог ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2026 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Р.В.Савуляк
М.М.Шандра