15.12.2025 Справа №598/901/25 Провадження №2/607/3484/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
29 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до Збаразького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4718535 від 12 листопада 2021 року (далі - Договір).
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що 12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 10 000 грн зі сплатою процентів у розмірі 1 875 грн. Договір було підписано за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Позивач вказує, що відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором.
Таким чином, на думку позивача, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість у розмірі 39 725 грн, з яких: 9 000 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 29 725 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1 000 грн - заборгованість за комісіями.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
2.1. Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бронецького Н.В. - через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому адвокат просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки укладаючи договір про споживчий кредит сторони встановили, що кредит надається на 15 днів. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів - 27 листопада 2021 року. Сума кредиту 10 000 грн, комісія одноразово 10 %, ставка процентів 1,25 % за кожен день кредитування. Оскільки жодних додаткових угод між позикодавцем та позичальником укладено не було, у відповідача виникло зобов'язання зі сплати проценти за договором протягом строку кредитування, який складає 15 днів. Адвокат стверджує, що відсотки, нараховані поза межами цього строку є безпідставними та до стягнення не підлягають. Щодо судових витрат на правничу допомогу, то вони є неспівмірними з обсягом наданих послуг (а.с. 83 - 85).
2.2. Від ТОВ «Факторинг Партнерс» через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій це товариство просило позов задовольнити в повному обсязі
(а.с. 88 - 96).
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту передано на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Якімця Т.І.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2025 року цивільну справу № 598/901/25 прийнято до свого провадження, відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача - ТОВ «Факторинг Партнерс» - в судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бронецький Н.В. в судове засідання не з'явилися, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, проте представник відповідача подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі та відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір, шляхом підписання графіку платежів, паспорта споживчого кредиту № 4718535 та анкети-заяви на кредит № 4718535 електронним підписом (а.с. 8 - 15).
Відповідно до пунктів 1.1. - 1.5.3. вказаного договору товариство надало відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн, строком на 15 днів, кінцевим терміном повернення є 27 листопада 2021 року, з відсотковою ставкою 46,729 % річних, що в грошовому еквіваленті складає
12 875 грн, та комісією за надання кредиту 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
В графіку платежів за Договором вказано: дата видачі кредиту - 12 листопада 2021 року, дата повернення - 27 листопада 2021 року, чиста сума кредиту - 10 000 грн, проценти за користування кредитом - 1 875 грн, комісія за надання кредиту - 1 000 грн, загальна вартість кредиту становить - 12 875 грн (а.с. 13).
Крім того, позивачем долучено правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 13 липня 2021 року) (а.с. 16 - 18).
Відповідно до довідки про ідентифікацію, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) «Z71246» від 12 листопада 2021 року, номер телефону: НОМЕР_1 (а.с. 19).
Згідно квитанції «Liqpay» від 12 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти в сумі 10 000 грн на рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно Договору (а.с. 20).
26 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) та ТОВ «Мілоан» (клієнт) було укладено договір факторингу № 26-07/2024 (далі - Договір факторингу) разом з додатками до нього (а.с. 23 - 27).
У пунктах 2.1. та 2.2. Розділу 2 Договору факторингу вказано, що за цим договором клієнт - первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов'язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287 052 895,25 грн, а фактор здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржником.
Відповідно до умов Договору факторингу фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги до боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми виявляться меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало кошти ТОВ «Мілоан» у розмірі
3 310 395,81 грн; призначення платежу: оплата згідно Договору факторингу (а.с. 28).
Актом приймання-передачі реєстру боржників до Договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, складений у вигляді електронного документу з накладенням КЕП у «Вчасно» на 432 сторінках, після чого, з урахуванням умов Договору факторингу від клієнта до фактора переходять права грошової вимоги заборгованості до боржників і фактор стає новим кредитором щодо боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с. 29).
Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «Мілоан» відступило новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором, при цьому сума заборгованості становить: 39 725 грн з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 725 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 000 грн - заборгованість за комісією (а.с. 30 - 33).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Факторинг Партнерс», заборгованість за кредитним Договором станом на 09 квітня 2025 року становить 39 725 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 725 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 000 грн - заборгованість за комісією. Розрахунок сформований за період з 26 липня 2024 року по 09 квітня 2025 року (а.с. 22).
Правовий статус позивача як фінансової установи, яка має право укладати кредитні договори підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статутом ТОВ «Факторинг Партнерс» та свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи (а.с. 34 - 36).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).
Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).
За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення Договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (абзац другий).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851).
Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).
Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).
Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону № 675).
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.
2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).
У зв'язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов'язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629)»
(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року
№ 6-р(II)/2022).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов'язання.
2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи ТОВ «Мілоан»).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту, інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у Договорі та його додатках.
2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як було зазначено, 26 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) та ТОВ «Мілоан» (клієнт) було укладено Договір факторингу. ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало кошти ТОВ «Мілоан» у розмірі 3 310 395,81 грн, призначення платежу: оплата згідно Договору факторингу. Актом приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, складений у вигляді електронного документу з накладенням КЕП у «Вчасно» на 432 сторінках, після чого, з урахуванням умов Договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права грошової вимоги заборгованості до боржників і фактор стає новим кредитором щодо боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «Мілоан» відступило новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 за Договором, про цьому сума заборгованості становить: 39 725 грн, з яких: 9 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
29 725 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 000 грн - заборгованість за комісією.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня 2021 року (справа № 5026/886/2012).
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти. Отже, необхідно констатувати, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
2.5. У частині розв'язання спору стосовно відсотків, нарахованих позивачем за Договором, суд зазначає нижченаведене.
Із Договору та паспорту споживчого кредиту № 4718535 від 12 листопада 2021 року слідує, що сторони погодили строк кредитування в кількості 15 днів, що також відповідає долученому до матеріалів справи графіку платежів.
Таким чином, зважаючи на те, що Договір, укладений між ТОВ «Мілоан» та Швирло, мав погоджений строк дії у 15 днів, строк кредитування завершився 27 листопада 2021 року.
Належних і допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 27 листопада 2021 року суду не надано.
Крім того, подальше нарахування ТОВ «Мілоан» процентів за Договором поза межами строку кредитування, є безпідставним, необґрунтованим і таким, що не відповідає його вимогам.
Так, кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша) ; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга).
При цьому, статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша).
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2022 року (справа № 944/3046/20), вказано, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».
Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).
Тож суд враховує принцип тлумачення договору на шкоду стороні, яка сформулювала умови договору, та зазначає, що позивачем не доведено правомірності нарахування відсотків поза межами узгодженого строку кредитування.
Також суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Суду не надано доказів, які б свідчили про пролонгацію Договору або погодження інших строків договірних відносин іншими правочинами. Таким чином, суд доходить висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню, зокрема щодо основного зобов'язання, відсотків у межах погодженого строку кредитування у 15 днів, а також комісії. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 11 875 грн, яка складається з 9 000 грн - основна заборгованість (тіло кредиту), 1 875 грн - заборгованість за відсотками, 1 000 грн - заборгованість за комісією.
3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0515910034 від 23 квітня 2025 року (а.с. 7), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 724,13 грн (11 875 * 2 422,40 : 39 725).
3.3. Крім того, сторона позивача просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» долучено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений між товариством та адвокатським об'єднанням «Лігас Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігас Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 150 від 01 березня 2025 року; витяг з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року (а.с. 39 - 42).
Крім того, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бронецький Н.В. - заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Суд вважає за необхідне вказати, що у матеріалах справи відсутні докази того, що правову допомогу у цій справі надавав адвокат; відсутні як свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, так і ордер або довіреність адвоката, а тому підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як це передбачено статтею 137 ЦПК України, немає.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 244, 247, 258 - 268, 273 - 274,
352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 4718535 від 12 листопада 2021 року у розмірі 11 875 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень, з яких: 9 000 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 1 875 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 1 000 гривень - заборгованість за комісіями.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) гривні 13 (тринадцять) копійок.
5. У задоволенні стягнення судових витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 13 000 гривень - відмовити.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
9. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 19 грудня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець