19.01.2026 Справа №607/24598/25 Провадження №2-а/607/102/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін:
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та доданих до неї документів, до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
25 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Тернопільській області ДПП), в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з оскаржуваної постанови вбачається, що він 15 листопада 2025 року керував автомобілем марки «Ford Edge», д.н.з. НОМЕР_1 та порушив пункт 31.4.3.в. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України). Позивач вказує, що він як водій відзначається особливою уважністю та беззастережно дотримується усіх правил дорожнього руху, а тому вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства, тож підлягає скасуванню.
Позивач зазначає про те, що перед початком керування транспортним засобом (далі - ТЗ) перевірив технічний стан автомобіля, де всі фари, габарити, повороти працювали. Рухаючись вулицею С. Бандери в бік вул. 15 Квітня в м. Тернополі, був зупинений патрульною поліцією
о 00 год. 47 хв., а саме - патрульним І. Созанським у зв'язку з порушенням комендантської години. Автор позову зауважує, що після зупинки він повідомив працівнику поліції про наявність у нього відповідних документів, які дозволяють йому пересуватися в м. Тернопіль та Тернопільській області у період дії комендантської години, після чого, інспектор висловив підозру, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння й запропонував пройти огляд на стан сп'яніння. Позивач погодився пройти тест, результат якого становив 0,00 ‰. Після проходження огляду поліцейський повідомив, що через непрацюючу ліву фару ближнього світла позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності.
Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності складав не І. Созанський, який зупиняв позивача та проводив огляд на стан сп'яніння, а інший працівник поліції - Гинда М.О. Репета Т.М. звертає увагу суду, що постанова є незаконною, оскільки він був зупинений інспектором І. Созанським підстави пересування на автомобілі під час комендантської години, потім проходив тест на сп'яніння, після чого інший інспектор Гинда М.О. притягнув його до відповідальності. Крім того, автор позовної заяви зауважує, що після ухвалення оскаржуваної постанови заїхав на автозаправну станцію «WOG» де, вийшовши з автомобіля, побачив, що обидві фари ближнього світла працюють. З відео з камер Безпечного міста та з автозаправної станції «WOG» вбачається, що всі фари автомобіля, на якому рухався позивач, перебувають у робочому стані.
2. Стислий зміст відзиву на позовну заяву
До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 11 грудня 2025 року з УПП в Тернопільській області ДПП надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6154012 від 15 листопада 2025 року, встановлено, що позивач 15 листопада 2025 року близько 00 год. 54 хв., керуючи автомобілем марки ««Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Тернополі на вул. 15 квітня 1Є керував ТЗ з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3.в ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Крім того, у матеріалах адміністративної справи наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано факт адміністративного правопорушення та процедуру розгляду адміністративної справи. УПП в Тернопільській області ДПП звертає увагу суду, що відеозапис безперервний та здійснений до повної зупинки ТЗ позивача. Таким чином, чітко зафіксовано державний номерний знак автомобіля позивача. Так, з відеозаписів вбачається, що після зупинки ТЗ позивача, поліцейський повідомляє причину зупинки, а саме, непрацююча ліва фара у режимі ближнього світла, після чого позивач оглядає свій автомобіль та підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення, робить спроби усунути порушення на місці відкриваючи капот автомобіля, проте безрезультатно (00:50:20). Відеозаписом зафіксований автомобіль позивача з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла (00:50:29). Крім того, у позові позивач не наводить жодних мотивів та підстав для оскарження постанови, а також, не надано жодних доказів для обґрунтування позовних вимог.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у цій адміністративній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 9).
ОСОБА_1 у судовому засіданні 11 грудня 2025 року позов підтримав, зазначив, що він керував технічно справним ТЗ, що підтверджують надані ним суду відео докази, а працівники поліції діяли неправомірно, тож постанова про притягнення його до відповідальності постановлена з порушенням чинного законодавства України й має бути скасована.
Судові засідання у цій адміністративній справі було неодноразово відкладено за клопотанням відповідача.
Позивач у судове засідання 08 січня 2026 року не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, утім подав клопотання про розгляд справи без його участі та висловив прохання позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В частині дев'ятій статті 205 КАС зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як вказано в частині четвертій статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, з урахуванням вимог частин першої, п'ятої, дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 250, частини третьої статті 268 КАС України вважає можливим провести розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6154012 від 15 листопада 2025 року встановлено, що 15 листопада 2025 року о 00 год. 54 хв., за адресою: вул. 15 Квітня, 1Є, м. Тернопіль, водій керував ТЗ з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3.в. ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с. 5).
ОСОБА_1 долучено відеоматеріали «IMG_7161», «IMG_7162», «IMG_7164», «IMG_7167», «IMG_7325» з телефону (а.с. 6).
Також позивачем додано відеоматеріали із заправної станції «WOG» «00010002713000100», «24_18_PRK_1.2_20251115004455_20251115010505», «24_18_Vizd_20251115004455_20251115010500», «IMG_7353», «IMG_7354», «IMG_7355», «IMG_7356», «ScreenRecording_11-25-2025 17-31-40_1» (а.с. 15).
Відповідачем долучено відеоматеріали «export-3qm2h» з нагрудних камер 477878, 477669 (а.с. 23).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Конституція України встановлює: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п'ята статті 125 Конституції України).
За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020 виснував, що складовим елементом конституційного принципу верховенства права в розумінні статті 8, частини другої статті 55 Конституції України є доступ особи до суду з метою здійснення судового контролю щодо законності та правомірності усіх рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, оскільки в результаті такої діяльності публічної влади можливе свавільне втручання у права, свободи будь-якої фізичної чи юридичної особи (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
У Рішенні від 1 березня 2023 року № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України наголосив, що здійснення публічної влади в добропорядний спосіб вимагає того, щоб особі було надано можливість у дієвий спосіб оскаржувати акти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, їхні дії або бездіяльність, завдяки чому забезпечується підзвітність цих органів та їх посадових і службових осіб за ухвалені ними рішення, учинені дії або бездіяльність. Тому адміністративне судочинство є стрижневим елементом демократичного врядування, а його дієвість - засадничою для будь-якого суспільства, ґрунтованого на правовладді. У захисті людських прав та додержанні правовладдя ключовим елементом є право особи оскаржувати рішення, дії або бездіяльність органів публічної влади, їх посадових і службових осіб у спосіб використання справедливих процесуальних приписів права в кожному випадку, коли внаслідок ухвалення таких рішень, учинення дій або бездіяльності зазнають порушення права, свободи та інтереси особи. Призначення національної системи адміністративного судочинства полягає в тому, щоб забезпечити судовий контроль щодо рішень, дій або бездіяльності органів публічної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до процедури, узгідненої з вимогами справедливого судового розгляду (абзаци третій - п'ятий пункту 5 мотивувальної частини).
У цьому ж Рішенні орган конституційного контролю резюмував: «в юридичних відносинах між особою - з одного боку, і державою (в особі органів державної влади) та іншими органами публічної влади - із другого, особа завжди є слабшою стороною. Саме тому в державі, керованій правовладдям, мають діяти адміністративні суди, метою діяльності яких є захист особи супроти держави» (абзац другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).
Стаття 7 КУпАП визначає: ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша); провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року
№ 580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6); під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації; обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції (частина перша та друга статті 7).
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
У пункті 1.5 ПДР України зазначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації (пункт 31.1 ПДР України).
Згідно з підпункту «в» пункту 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічної несправності у вигляді непрацюючої (не горить) лівої фари в режимі ближнього світла.
Як вказано у частині першій статті 222 КУпАП органи Національної поліції, з-поміж іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121 КУпАП.
Відповідно до частини другої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів
Відтак з об'єктивної сторони цей адміністративний проступок може проявлятися, зокрема, у керуванні водієм ТЗ з несправністю зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). Особливістю встановлення складу адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивної сторони є не лише фіксація несправності ТЗ, а й доведення беззаперечними доказами керування винною особою ТЗ з такими технічними несправностями.
Судом встановлено, що під час несення служби в місті Тернополі по вулиці 15 Квітня, 1Є поліцейськими було виявлено порушення ПДР України, а саме: керування транспортним засобом «Ford Edge», д.н.з. НОМЕР_1 у темну пору доби з непрацюючою лівою фарою ближнього світла, що є порушенням підпункту «в» пункту 31.4.3 ПДР України.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог «в» пункту 31.4.3 ПДР України, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор виніс постанову та наклав стягнення на позивача в розмірі 340 гривень, відповідно до санкції статті.
Згідно зі статтею 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови, та під підпис надано її копію.
На підтвердження правомірності дій працівників поліції представник відповідача надав відзив, а також додав до нього відеоматеріали з нагрудних камер поліцейських.
Щодо наданого до суду відеозапису з нагрудних камер 477878, 477669 суд вважає за належне вказати нижченаведене.
Суд встановив, що відеозапис з нагрудних камер 477878, 477669, на який посилається відповідач, дійсно фіксує обставини адміністративного правопорушення, дотримання процедури уповноваженими особами: пред'явлення документів, роз'яснення прав, ознайомлення зі змістом постанови та вручення її копії, тощо. Водночас встановлено, що зазначені на відеозаписі події відбуваються, коли автомобіль перебуває в нерухомому стані на аварійному сигналі та не здійснює руху. На відео «export-3qm2h» не встановлено, що автомобіль марки «Ford Edge», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснює рух із непрацюючою лівою фарою. Відтак суд вважає, що цей відеозапис не підтверджує фактичні обставини справи щодо позивача, не є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства та не може бути використаний як доказ правомірності оскаржуваної постанови.
Отже, твердження відповідача про те, що правопорушення зафіксоване на відео, а водій не заперечував та погодився з постановою, що нібито свідчить про визнання факту порушення на місці, не відповідає дійсності.
Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП за те, що 15 листопада 2025 року о 00:54 в м. Тернополі по вул. 15 Квітня, 1Є, позивач керував ТЗ «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 з несправною лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби, чим порушив вимоги підпункту «в» пункту 31.4.3. ПДР України, суду не надано.
Натомість, ОСОБА_1 надав суду відео з камер Безпечного міста (файли: ScreenRecording_11-25-2025 17-31-40_1.mp4», 24_18_Vizd_20251115004455_20251115010500.avi»
та з автозаправної станції «WOG» (файл: «24_18_PRK_1.2_20251115004455_20251115010505.avi»), на яких чітко прослідковується, що всі фари у ТЗ у робочу стані, добре працюють та світять, що спростовує аргументи відповідача. Крім того, суд звертає увагу, що на відео зафіксовано рух ТЗ «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 з працюючими у нормальному режимі фарами безпосередньо перед зупинкою позивача працівниками патрульної поліції.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (стаття 77 КАС України).
При складанні протоколу та прийнятті постанови працівниками поліції повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при дослідженні справи обставини свідчать про неналежне їх з'ясування інспектором.
Згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З урахуванням зазначеного, при вирішенні цієї справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яку притягують до адміністративної відповідальності.
В силу приписів частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною четвертою статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (пункт 24 постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року, справа № 536/1703/17).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (пункт 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року, справа № 463/1352/16-а).
В абзацах другому - п'ятому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 лютого 2019 року у справі №1-р/2019 Конституційний Суд України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу. Згідно з
пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguй and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).
Тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи (пункти 47 - 49 постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, справа № 240/4894/23).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини також наголошував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див., зокрема, § 43 рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, заява № 16437/04).
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а постанова - скасуванню.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За статтею 288 КУпАП перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6154012 від 15 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу, є незаконною та підлягає скасуваню із закриттям провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 гривень підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з УПП в Тернопільській області ДПП за рахунок їх бюджетних асигнувань.
На підставі статей 7, 9, 14-1, 14-2, 121, 227, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 279-1, 279-3, 280, 288, 289 КУпАП, керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 20, 70, 72 - 77, 79, 122, 139, 227, 241 - 246, 257, 271, 286 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
2. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6154012 від 15 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
7. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 19 січня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 44538430, адреса місця знаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.
Головуючий суддяТ. І. Якімець