Справа № 438/2000/25
Провадження № 3/438/53/2026
іменем України
03 лютого 2026 року м. Борислав
Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши в режимі відеоконференції, матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області
стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Тарнавського Д.С., якому у відповідності до ст. 268 КУпАП роз'яснено права та обов'язки, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 536767 від 10 грудня 2025 року зазначено, що 10.12.2025 о 13 год 40 хв в м. Бориславі по вул. Петлюри, водій ОСОБА_1 керуючи т/з МАN TGX 18.400 з д.н.з. НОМЕР_1 , допустив висипання чорної в'язкої суміші подібної до глини з кузова автомобіля на дорогу, чим забруднив дорожнє покриття та створив перешкоди в русі, чим порушив вимоги п.1.5., 2.3.д., 22. ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.139 КУпАП.
30.12.2025 через електронний суд від представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Тарнавського Д.С. надійшло пояснення, в якому просить закрити провадження по справі №438/2000/25 у зв'язку із відсутністю в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого. В заявленому запереченні посилається на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, упереджено, складання спірної постанови ґрунтувалося виключно на необґрунтованих фактах, ОСОБА_1 не вчиняв зазначеного адміністративного правопорушення. Згідно з Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, інспектор зобов'язаний був встановити безпосереднього виконавця дій, що призвели до забруднення. Всупереч цьому, старший сержант ОСОБА_2 ігнорував факт роботи спецтехніки (екскаватора та навантажувача), не встановив осіб, які керували цією технікою та не перевірив наявність схеми організації дорожнього руху на місці проведення робіт, яка могла б передбачати тимчасове забруднення з подальшим очищенням. Це свідчить про те, що працівник поліції діяв не з метою встановлення істини, а з метою формального виконання показників, що суперечить ст. 11 ЗУ "Про Національну поліцію" щодо довіри населення як основного критерію оцінки. Працівник поліції виніс Протокол про притягнення до адмін. відповідальності ОСОБА_1 за забруднення дороги, на яке він ніяк не міг вплинути, адже вивантаження проводила інша техніка, що підтверджується відеозаписом наданим ДПП ( зокрема екскаватор JCB, 00:15 - навантажувач Manitou) . Тому дії поліцейського не можуть свідчити про об'єктивність, всебічність та повне з'ясування події, що, у свою чергу порушує гарантовані кожному громадянину України права. Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази того, що наявність «в'язкої суміші» на дорозі змусила інших учасників дорожнього руху змінювати траєкторію, зупинятися або вчиняти аварійне гальмування.Працівником поліції не зафіксовано жодної скарги від інших водіїв, відсутні заміри площі забруднення та оцінки його впливу на коефіцієнт зчеплення коліс із дорогою, що робить твердження про "перешкоду" виключно суб'єктивною думкою інспектора, що не підтверджена технічними даними. ОСОБА_1 є водієм на підприємстві ТОВ «ВЕСТ АГРО». Згідно посадових обов'язків, ОСОБА_1 здійснює керування транспортним засобом та несе відповідальність за безпеку дорожнього руху під час експлуатації ТЗ. Проте, він не наділений повноваженнями контролювати роботу операторів іншої спецтехніки (екскаваторів, навантажувачів) та не має права втручатися в їхню діяльність. Відповідальність за організацію робіт на об'єкті та дотримання чистоти під час вантажних робіт покладається на керівника робіт або виконроба, а не на водія, який очікує завершення процесу навантаження/розвантаження. Притягнення водія до відповідальності за дії третіх осіб є грубим порушенням принципу індивідуальної відповідальності. Тим паче, що на відео, надане працівниками поліції у якості доказу видно, що забруднення відбулося внаслідок роботи техніки, а не несправності/ненадійності закріплення причепу автовоза. З врахуванням вищевикладеного, просить на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі закрити, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 подій та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 139 КУпАП.
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явився.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Тернавський Д.С. в судовому засіданні, підтримав подане ним клопотання та просив суд провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не порушував вимоги ПДР, так як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП.
Інспектор ВП №1 (м.Борислав) Дрогобицького РВП ГУНП у Л/о Ярош М.О. в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки в суду не повідомив.
Суд, вислухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Тарнавського Д.С., дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
За змістом ст.252 та ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2ст. 251 КУпАП).
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 1ст. 139 КУпАП передбачає відповідальність за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб'єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене.
Відповідно до п.1.5. ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом.2.3.д. ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пункт 22. ПДР регламентує правила перевезення вантажу.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 139 КУпАП, тобто забруднення дорожнього покриття та створення перешкоди для дорожнього руху.
У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Тарнавський Д.С. заперечив вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, посилаючись на те, що працівник поліції виніс протокол про притягнення до адмін. відповідальності за забруднення дороги, до якого ОСОБА_1 немає жодного відношення. Відповідальність за організацію робіт на об'єкті та дотримання чистоти під час вантажних робіт покладається на керівника робіт або виконроба, а не на водія, який очікує завершення процесу навантаження/розвантаження.
Як вбачається з дослідженого судом відеозапису нерухомо стоячий обабіч дороги самоскид, а також пересування екскаватора- навантажувача по дорожньому полотні. Обидва транспортні засоби не конкретизовано, відсутні державні номерні знаки. Щодо забруднення дорожнього полотна, останнє має характерні ознаки забруднення характерного при виїзді транспортних засобів із дороги з ґрунтовим покриттям.
Разом з тим, в протоколі не вказано, які саме дії, пов'язані з порушенням п.1.5, п.2.3.д., п.22 ПДР, були вчинені ОСОБА_1 . Крім того п. 22 ПДР містить в собі саму назву розділу правил дорожнього руху та містить в собі ще сім підрозділів, які в свою чергу поділяються на під пункти.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються поясненнями представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Тарнавського Д.С., а також дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
В матеріалах справи немає жодного доказу про те, що саме ОСОБА_1 здійснив забруднення дорожнього полотна та створив перешкоди у дорожньому русі, а не хтось інший. Працівником поліції до матеріалів справи не долучено будь-яких інших доказів, що підтверджують вину у інкримінованому правопорушенні ОСОБА_1 , тобто органом поліції та в суді не встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом даного правопорушення.
Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтан Везнедароглу проти Турції).
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні толкуватись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпція факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може поясною сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відтак, суд, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши надані суду докази, приходить до висновку про відсутність належних та допустимих у матеріалах справи доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.139 КУпАП, оскільки не надано жодних доказів його вини.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП.
Відтак, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 139,247,265, 279-280,283-285,289 КУпАП, суд,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.139 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, тобто на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Андрій СЛИШ