Справа № 308/1554/26
03 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні в м.Ужгород за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025078030000737 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2025 року, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золочів Львівської області, громадянина України, українця, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження та клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 03.05.2023 призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого в той же день направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
На підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 за №7038 та розпорядження Головокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 за №6837, ОСОБА_3 прибув із самовільного залишення військової частини, для подальшого проходження військової служби, з 05.12.2025 та зарахований на продовольче забезпечення та тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, ОСОБА_3 , з моменту відправлення до військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, тобто з 03.05.2023 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України - особи, яка проходить військову службу.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» зобов?язують кожного військовослужбовця захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Лейтенант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 11, 49, 127 - 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ, зобов?язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У статті 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ вказано, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов?язані завжди пам?ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Крім того, у ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), зазначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцям порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, яке ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов?язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно норми ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Однак, лейтенант ОСОБА_3 в порушення вищевказаних вимог законодавства, вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
Так, в ході досудового розслідування було встановлено, що 15.11.2025 року, перебуваючи в м.Ужгород, в ОСОБА_3 , виник протиправний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого протиправного збагачення.
15.11.2025 близько 16 год. 00 хв. лейтенант ОСОБА_3 з метою реалізації свого протиправного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, маючи на меті привласнити грошові кошти, не виконуючи взяті на себе зобов?язання, під час листування у соціальному меседжері «Телеграм», та використовуючи мобільний номер телефону НОМЕР_3 , шляхом обману, який виразився у повідомленні неправдивих відомостей щодо ремонту належного останньому автомобіля, заволодів перерахованими потерпілою ОСОБА_4 грошовими коштами в сумі 13 500 гривень, які 15.11.2025 потерпілою було перераховано на банківську картку за номером НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_3 .
Вказаними протиправними діями, ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 13 500 гривень.
Грошові кошти у сумі 13 500 гривень, потерпіла ОСОБА_4 , будучи введена ОСОБА_3 в оману щодо їх використання на ремонт автомобіля, 15.11.2025 самостійно перерахувала на банківську картку за номером НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_3 зі своєї банківської картки за номером НОМЕР_5 , шляхом пересилання грошових коштів через мобільний застосунок Інтернет-банкінгу Приват24, трьома транзакціями, а саме 15.11.2025 о 17 год. 18 хв. грошові кошти у сумі 4500 гривень, 15.11.2025 о 18 год. 19 хв. грошові кошти у сумі 3000 гривень, а також 15.11.2025 о 19 год. 25 хв. грошові кошти у сумі 6000 гривень.
Таким чином, лейтенант ОСОБА_3 , 15.11.2025 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою особистого протиправного збагачення, з корисливих мотивів, у порушення ст. ст. 21, 41, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 49, 127 - 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, шляхом обману щодо повідомлення неправдивих відомостей, заволодів перерахованими йому 15.11.2025 потерпілою ОСОБА_4 , грошовими коштами в сумі 13 500 гривень, які було перераховано на банківську картку за номером НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_3 та розпорядився даними коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на суму 13 500 гривень.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
Положеннями ч.2 та ч.3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 від 29.01.2026, яка складена в присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 в якій ОСОБА_3 зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України; згідний та не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини; згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному провадженні, просить суд призначити покарання у вигляді штрафу, також визнає заявлений цивільний позов, який заявлений потерпілою ОСОБА_4 на суму 13500 гривень. Крім того, йому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
До обвинувального акта додано також письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 від 29.01.2026 року щодо згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений із обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України, згоди з. розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні. У вказаній заяві потерпіла ОСОБА_4 також зазначає, що заявляє цивільний позов.
До обвинувального акту додано позовну заяву потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, в якому потерпіла просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь 13500 грн. матеріальної шкоди.
Крім цього, відповідно до вимог ч.1 ст.302 КПК України прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.
На підставі ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України оскільки судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, а саме шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 інтереси якого представляє захисник ОСОБА_5 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення беззаперечно визнає, також визнає заявлений потерпілою цивільний позов, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Таким чином, аналізуючи наведене, оцінивши докази зібрані під час досудового розслідування, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 в шахрайстві, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, доведена повністю та його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України.
Згідно з ч. 2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про особу обвинуваченого, який згідно вимоги в УІТ ГУНП в Закарпатській області від 18.12.2025 раніше не судимий згідно ст. 89 КК України, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання, відповідно до відповіді №3245 від 18.12.2025 КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР ОСОБА_3 по медичну допомогу у вказаний заклад не звертався.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч.1 ст.190 КК України, у виді штрафу, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових кримінальних правопорушень.
Щодо цивільного позову.
Потерпілою ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, в якому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на її користь 13500 грн. матеріальної шкоди, завданої шахрайськими діями обвинуваченого.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Як встановлено з обвинувального акту шахрайськими діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 було завдано майнову шкоду у розмірі 13500 грн., які не повернуті потерпілій.
Обвинувачений ОСОБА_3 у своїй заяві від 29.01.2026 заявлений цивільний позов ОСОБА_4 на суму 13500 грн. визнав.
За наведеного, враховуючи визнання обвинуваченим цивільного позову, суд приходить до висновку, що такий підлягає до задоволення.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не звертався, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 127, 128, 174, 373-374, 381-382 КПК України, ст. ст. 12, 15, 50, 65, 68, 190 КК України суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Речові докази: документи у паперовому виді які містять банківську таємницю щодо банківської картки НОМЕР_4 на 23 аркушах та оптичний носій інформації CD-R диск з вих..153/з, на якому записана копія наявної в ПрАТ Київстар інформації в електронному виді щодо мобільного номеру телефону НОМЕР_3 , - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом всього строку їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1