308/501/26
02.02.2026 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, матеріали інспектора РППС ПД №1 ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,-
за ч.3 ст.173-2 КУпАП, -
Згідно cкладеного протоколу серії ВАД №768020 від 31.12.2025 року про адміністративне правопорушення, вбачається, що 31.12.2025 року близько 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою ст. 173-2 КУпАП, перебуваючи за адресою місця проживання, погрожувала фізичною розправою своїй дочці ОСОБА_2 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 , вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.173-2 ч.3 КУпАП України, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом надіслання судової повістки поштовим зв'язком.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею ч.3 ст.173-2 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченогостаттею 38 КУпАП.
Отже, суд вжив усі можливі способи сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а така поведінка останньої, щодо свідомого ухилення від явки на виклик до суду свідчить про її ухилення від суду та про намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна(умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зокрема, диспозиція ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 2 статті 173 -2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Частина 3 статті 173 -2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Таким чином, диспозиція частини 3 статті 173-2 КУпАП визначає відповідальність за вчинення домашнього насильства, в разі якщо, ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частинами першою або другою цієї статті.
Однак, матеріали справи не містять копію постанови суду за якою ОСОБА_1 , на момент вчинення даного правопорушення (31.12.2025 року) була притягнута до адміністративної відповідальності за частинами першою або другою статті 173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, у яких відсутні докази на підтвердження факту, який би свідчив про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2КУпАП, вважаю, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2КУпАП, оскільки у матеріалах даної справи відсутня копія постанови про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частинами першою або другою статті 173-2 КУпАП на момент вчинення даного правопорушення (31.12.2025 року).
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Аналізуючи в сукупності всі зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , слід закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП- за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.173-2 ч. 3, 247,284 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца