Провадження № 11-кп/803/618/26 Справа № 173/605/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 12 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 12021040430000039 від 01 лютого 2021 року стосовно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоіванівка Апостолівського району Дніпропетровської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченої ОСОБА_6
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 12 вересня 2025 року ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК і призначено їй покарання:
- за ч.2 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік,
- за ч. 3 ст. 191 КК- у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим, остаточно призначено обвинуваченій ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки.
Вирішено долю процесуальних витрат.
Дії обвинуваченої судом кваліфіковані як привласнення та розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та як привласнення та розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та являлася службовою особою. Згідно наказу №49в від 23.05.2019 ОСОБА_6 перебувала у щорічній основній відпустці в період з 10.06.2019 по 12.07.2019 роки. Разом з тим, ОСОБА_6 10.10.2019, знаходячись в пункті пропуску «Дніпро» у напрямку виїзд, маючи та реалізовуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне обертання бюджетних грошових коштів, переслідуючи мету їх розтрати та особистого збагачення за рахунок скоєння злочину, діючи з корисливих мотивів, неофіційно, без будь-якої службової необхідності та без оформлення необхідних документів на відрядження або відпустки, усвідомлюючи необхідність оформлення таких документів, в робочий день, зловживаючи своїм службовим становищем, виїхала до республіки Єгипет, звідки повернулася до пункту пропуску «Дніпро» в напрямку в'їзд 17.10.2019. В період перебування ОСОБА_6 за кордоном та, відповідно, фактичної її відсутності на робочому місці в робочий час, інспектор з кадрів ОСОБА_11 , керуючись умисним протиправним розпорядженням свого безпосереднього керівника ОСОБА_6 , перебуваючи у службовій залежності останньої вносила недостовірні відомості до табелів обліку робочого часу за жовтень 2019 року, з метою створення уяви про перебування ОСОБА_6 на робочому місці. В подальшому, на підставі відповідних платіжних документів, за період з 10.10.2019 по 17.10.2019, на користь останньої безпідставно розтрачено бюджетні грошові кошти, які було нараховано та виплачено як податки та збори із заробітної плати, у вигляді єдиного соціального внеску, в розмірі 783,19 гривень, податку на доходи фізичних осіб в розмірі 640,79 гривень, військового збору, в розмірі 53,40 гривень. Крім цього, за період з 10.10.2019 по 17.10.2019, на підставі зазначених платіжних документів, їй безпідставно нараховано та виплачено бюджетні грошові кошти у вигляді заробітної плати, в розмірі 3559,97 гривень, яку вона незаконно отримала та таким чином привласнила, використавши в подальшому на власний розсуд.
Крім цього, згідно наказу №36в від 21.04.2020 ОСОБА_6 перебувала у щорічній основній відпустці в період з 07.05.2020 по 08.06.2020 року. Разом з тим, ОСОБА_6 , у період з 16.08.2020 по 23.08.2020, повторно здійснила розтрату бюджетних грошових коштів в сумі 1783,74 гривень та повторно заволоділа бюджетними грошовими коштами в сумі 4216,88 гривень. 16.08.2020 року, знаходячись в пункті пропуску «Дніпро» у напрямку виїзд, неофіційно, без будь-якої службової необхідності та без оформлення необхідних документів на відрядження або відпустки, виїхала до республіки Туреччина, звідки повернулася до пункту пропуску «Дніпро» в напрямку в'їзд 23.08.2020. В період перебування ОСОБА_6 за кордоном та, відповідно, фактичної її відсутності на робочому місці в робочий час, інспектор з кадрів ОСОБА_11 вносила недостовірні відомості до табелю обліку робочого часу за серпень 2020 року, з метою створення уяви про перебування ОСОБА_6 на робочому місці. В подальшому, на підставі відповідних платіжних документів, за період з 16.08.2020 по 23.08.2019, на користь останньої безпідставно, повторно розтрачено бюджетні грошові кошти, які було нараховано та виплачено як податки та збори із заробітної плати, у вигляді єдиного соціального внеску, в розмірі 927,71 гривень, податку на доходи фізичних осіб в розмірі 759,04 гривень, військового збору, в розмірі 63,25 гривень, профспілкових внесків, в розмірі 33,74 гривень. Крім цього, за період з 16.08.2020 по 23.08.2020, на підставі зазначених платіжних документів, складених на основі недостовірних відомостей, внесених до табелів обліку робочого часу за протиправною, умисною ініціативою ОСОБА_6 , останній безпідставно, повторно нараховано та виплачено бюджетні грошові кошти у вигляді заробітної плати, в розмірі 4216,88 гривень, яку вона незаконно отримала та таким чином привласнила, використавши в подальшому на власний розсуд.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі зі змінами обвинувачена просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК на підставі ч. 1 ст. 49 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку із закінченням строків давності, змінити кваліфікацію її дій за другим епізодом з ч. 3 ст. 191 КК на ч. 2 ст. 191 КК та закрити кримінальне провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв'язку із закінченням строків давності.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що з дня вчинення епізоду за ч. 2 ст. 191 КК, який є нетяжким злочином, минуло понад 5 років, тому вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ч. 1 ст. 49 КК. Свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення обвинувачена не визнає, однак не заперечує проти звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цих підстав.
Крім того, посилаючись на судову практику Верховного Суду, обвинувачена вказує, що оскільки сплив строк притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_6 за першим епізодом, то її дії за другим епізодом не можна кваліфікувати за ч. 3 ст. 191 КК за ознакою “повторно» а слід перекваліфікувати на ч. 2 ст. 191 КК та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити, проти чого обвинувачена не заперечує.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок в частині призначеного покарання змінити, застосувати до покарання за епізодом за ч. 2 ст. 191 КК положення ч. 5 ст. 74 КК та звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК. Виключити з резолютивної частини вироку застосування положень ст. 70 КК.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що з часу вчинення епізоду за ч. 2 ст. 191 КК, який є нетяжким злочином, минуло понад 5 років, тому є підстави для застосування ст. 49 КК щодо звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності. Вказує щодо обов'язку судів першої чи апеляційної інстанцій роз'яснити обвинуваченій про закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК для звільнення її від кримінальної відповідальності і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження, а також право заперечувати проти такого закриття з цих підстав. Не роз'яснення судом цих обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 підтримав подане ним клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити в цій частині. Вважав, що спочатку слід розглянути його клопотання та звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності, а потім продовжити розгляд апеляційних скарг. Захисник ОСОБА_9 та обвинувачена підтримали вказану позицію захисника.
Прокурор в судовому засіданні стверджував про необхідність розглянути клопотання захисника в ході апеляційного розгляду апеляційних скарг з огляду на наявність декількох епізодів у кримінальному провадженні та позицію сторін в поданих апеляційних скаргах, які містять доводи щодо наявності підстав для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та які мають бути перевірені.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність розгляду клопотання захисника в ході розгляду апеляційних скарг.
В судовому засіданні захисники та обвинувачена підтримали змінену апеляційну скаргу обвинуваченої, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та з підстав, зазначених в них, просили їх задовольнити, звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК на підставі ст. 49 КК, закривши кримінальне провадження, перекваліфікувати її дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 191 КК та на підставі ст. 49 КК звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження. Також частково підтримали апеляційну скаргу прокурора в частині звільнення від кримінальної відповідальності за першим епізодом.
Прокурор в судовому засіданні частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, оскільки в ній не ставиться питання щодо закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності, виключити з резолютивної частини вироку застосування положень ст. 70 КК. Не заперечував проти задоволення стосовно апеляційної скарги обвинуваченої та клопотання щодо звільнення від кримінальної відповідальності за першим епізодом за ч. 2 ст. 191 КК у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК та закриття кримінального провадження в цій частині, та заперечував проти задоволення в іншій частині апеляційних вимог обвинуваченої, зазначаючи про відсутність підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання захисту та перевіривши доводи апеляційних скарг обвинуваченої та прокурора в частині наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в межах заявлених клопотань, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Вирішуючи питання про редакцію закону України про кримінальну відповідальність, яка підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли у цій справі суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, за цим вироком ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК.
На час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), яке мало місце 10-17 жовтня 2019 року, положення статті 12 КК діяли в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011, а статті 49 КК - в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014.
На час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції положення вказаних статтей КК зазнали змін та ст. 12 КК діє в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018, а стаття 49 КК - в редакції Закону № 4268-IX від 26.02.2025.
Так, відповідно до ст. 12 КК у редакції Закону № 2617-VIII кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Зокрема, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018 на час його вчинення та яка не змінювалася на даний час), карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Отже, злочин за ч. 2 ст. 191 КК відноситься до категорії нетяжких злочинів або злочину середньої тяжкості відповідно до ст. 12 КК в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011 на час його вчинення.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 49 КК в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Пунктом 3 частиною 1 статті 49 КК у редакції Закону № 4268-IX від 26.02.2025 передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
В даному випадку після внесення змін до вказаних статей становище обвинуваченої порівняно із тим, у якому вона перебувала під час дії попередніх редакцій статей 12 та 49 КК, що були чинними на час скоєння кримінального правопорушення, залишилося незмінним та жодним чином не поліпшувалося.
Визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі 735/1121/20 ).
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Умовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності із зазначених вище підстав є: (1) якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності; (2) якщо протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); (3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); (4) законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
За змістом статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Разом з тим, обвинуваченій не було роз'яснено судом першої інстанції її право заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав.
Відповідно до правового висновку щодо застосування норм матеріального та процесуального закону, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
За змістом ч. 1 ст. 49 КК в редакції чинній на час вчинення злочину та на даний час, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цим законом.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (частини 1, 2 ст. 532 КПК).
Таким чином, на даний час оскаржений вирок не набрав законної сили, а з часу вчинення кримінального правопорушення - 10-17.10.2019, строки давності, передбачені пунктом 3 ч. 1 ст. 49 КК притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 191 КК у цьому кримінальному провадженні закінчились 17.10.2024, тобто минуло понад 5 років з часу його скоєння на момент ухвалення судом вироку.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 - 4 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченої на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Під час апеляційного провадження встановлені матеріальні та процесуальні підставі для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, оскільки матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся внаслідок ухилення її від органу досудового розслідування та/або суду, тому такий строк сплинув.
Отже, станом на дату проведення апеляційного провадження сплинув п'ятирічний строк притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, визначений в ст. 49 КК, ухвалений щодо неї вирок не набрав законної сили, а тому клопотання захисника та обвинуваченої про звільнення останньої від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК у зв'язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Стосовно доводів апеляційної скарги обвинуваченої та захисників в судовому засіданні апеляційного суду щодо перекваліфікації її дій з ч. 3 на ч. 2 ст. 191 КК та звільнення останньої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК, то апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.
Вироком суду першої інстанції дії обвинуваченої за другим епізодом, який мав місце у серпні 2020 року, кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) як привласнення та розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.
З врахуванням ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК за епізодом, вчиненого у жовтні 2019 року, та про закриття стосовної неї в цій частині кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що дії обвинуваченої за епізодом, вчиненого з 16 по 23 серпня 2020 року підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 191 КК на ч. 2 ст. 191 КК, оскільки після звільнення останньої від кримінальної відповідальності за першим епізодом інкримінованого їй діяння та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК перестає існувати кваліфікуюча ознака повторності за епізодом 16-23 серпня 2020 року.
При цьому апеляційний суд виходить із того, що згідно з ч. 4 ст. 32 КК повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом.
Колегією суддів відповідно до ст. 285 КПК обвинуваченій роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, на що остання підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити і звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
Зважаючи на це ОСОБА_6 також підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за епізодом, вчиненого у серпні 2020 року, у зв'язку із закінченням строків давності, визначених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, які спливли станом на серпень 2025 року, а кримінальне провадження в цій частині щодо неї підлягає закриттю, на що вона надала свою згоду.
Крім того, апеляційний суд не вбачає перешкод для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за вищевказані кримінальні правопорушення, оскільки під час апеляційного розгляду їй було роз'яснено право на таке звільнення та його правові наслідки, на що остання надала згоду, а її позиція є добровільною.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування наведенні в постанові ККС ВС від 30 серпня 2021 року у справі №638/15651/13, провадження №51-1494км21.
Згідно зі ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 , обвинуваченої та її апеляційної скарги, а також часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Керуючись статтями 284, 285, 404, 405, 407, 417 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 12 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої за частиною 2 статті 191, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з частини 3 статті 191 Кримінального кодексу України на частину 2 статті 191 Кримінального кодексу України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12021040430000039 в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Судові витрати на проведення судової економічної експертизи № 19/104-10/3-47 від 18 лютого 2021 року в сумі 7845 гривень 60 копійок віднести на рахунок держави.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4