Провадження № 11-кп/803/807/26 Справа № 178/2155/25 Суддя у І-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у ІІ-й інстанції - ОСОБА_2
29 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025046460000053 від 17 липня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75, 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання за умови, що він протягом 1 року не скоїть нового злочину, періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Цим вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних речовин без мети збуту за таких обставин.
02 липня 2025 року, близько 12 години 00 хвилин (більш точного часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено), обвинувачений ОСОБА_7 , проїжджаючи по автодорозі Р-04 сполученням Київ-Фастів-Біла Церква-Тараща-Звенигородка, де побачив дикоростучі рослини коноплі, яка була майже повністю в сухому стані, на незаконне придбання якої у нього виник злочинний умисел.
Далі, у цей же час, ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел направлений на придбання наркотичного засобу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з метою незаконного придбання, обірвав із виявлених ним рослин коноплі сухе листя та помістив до поліетиленового пакету, який помістив до наплічної сумки, яку поклав на заднє пасажирське сидіння автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель ML270, номерний знак НОМЕР_1 , чим незаконно придбав та почав зберігати при собі для власного вжитку, без мети збуту, речовину - канабіс, який відноситься до наркотичних засобів та рослин обіг яких обмежено.
Після чого, 16 липня 2025 року, близько 19-00 години, обвинувачений ОСОБА_7 , поклавши поліетиленовий сліп пакет із вмістом наркотичної речовини, обіг якої обмежено - канабіс, до наплічної сумки, яку поклав на заднє пасажирське сидіння автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель ML270, номерний знак НОМЕР_1 , виїхав з АДРЕСА_1 до м. Дніпро, чим вчинив перевезення, для власного вжитку без мети збуту поліетиленового сліп пакету із вмістом наркотичної речовини обіг якої обмежено - канабіс, загальна маса якого відповідно становить 6,8111 г.
17 липня 2025 року о 02 годині 20 хвилин, під час руху на автомобілі «Mercedes-Benz», модель ML270, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 зупинено працівниками поліції Управління патрульної поліції ГУНП в Дніпропетровській області на блок посту «Криничанський», що на території Кам'янського району Дніпропетровської області, згідно ч. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» та п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», де під час перевірки документів у ОСОБА_7 вилучено працівниками поліції поліетиленовий сліп пакет із вмістом речовини обіг якої обмежено - канабіс, загальна маса якого відповідно становить 6,8111 г., яку ОСОБА_7 придбав, зберігав та перевозив без мети збуту, для власного вжитку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок суду першої інстанції в частині покарання та призначити покарання у виді штрафу.
Зазначає, що ОСОБА_7 отримав найтяжче покарання з передбачених санкцією статті, проте за змістом вироку відсутнє обґрунтування та роз'яснення чому саме призначення найбільш суворого покарання, з урахуванням встановлених пом'якшуючих обставин, буде відповідати меті покарання і забезпечить виправлення особи, з урахуванням того, що ОСОБА_7 проходить військову службу.
На думку захисника вирок суду першої інстанції за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, вирок суду в частині призначення покарання пом'якшити межах санкції статті.
Зазначив, що ОСОБА_7 не має можливості з'явитися до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з проходженням ним військової служби, тому просить розглядати справу за його відсутності.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив відмовити у її задовольнити та залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309 КК за обставин, викладених у вироку суду в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованим, а вирок суду в цій частині не обґрунтованим та прийняте рішення не мотивоване, з огляду на наступне.
Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи захисника про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу є слушними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК, є кримінальним проступком, особу винного, який раніше не судимий, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, відсутність обставини, які обтяжують покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції підсумував, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до передбачених ст. 65 КК загальних засад призначення покарання.
Одночасно судом першої інстанції встановлені підстави для застосування положень статей 75, 76 КК.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника, колегія суддів приймає до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та те, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем.
Враховуючи дані, що характеризують обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, відсутність наслідків у виді заподіяння шкоди, позицію сторони захисту щодо можливості призначення покарання у виді штрафу, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене покарання судом першої інстанції у виді обмеження волі із застосування статті 75 КК України є занадто суворим, та перешкод для призначення більш м'якого виду покарання судом апеляційної інстанції не встановлено.
Дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п. 1 ч.1 ст. 408 КПК змінити вирок суду та пом'якшити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст.309 КК до штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, буде відповідати принципу індивідуалізації, а також досягненню мети - попередження скоєння ним нових злочинів.
Саме таке покарання, на думку апеляційного суду, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, тому, з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407, п. 4 ст. 408 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок, в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Згідно з ч. 2 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги захисника, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а вирок суду зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4