Провадження № 22-ц/803/613/26 Справа № 208/1587/25 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
03 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м. Кам'янського від 18 липня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Гречана В.Г., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в розмірі 245 000,00грн.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він тривалий час працював у шкідливих підземних умовах праці на підприємствах ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та під час роботи на даному підприємстві він отримав хронічні професійні захворювання. Згідно з довідками МСЕК йому встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання, з визначенням третьої групи інвалідності.
Позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Та заявник стверджував, що наведені обставини негативно позначилися на його душевному та фізичному станах, самопочуття не поліпшується, та негативні зміни у його житті є незворотними усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
Позивач вважав, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він став особою з інвалідністю, його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Кам'янського від 18 липня 2025року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 110000,00грн на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що доведене спричинення позивачу моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40%.
Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 110 000,00грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
23 липня 2025року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 , подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Кам'янського від 18 липня 2025року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про зміну рішення суду, стягнувши з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 245000,00грн.
Апеляційна скарга позивача обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, вважав, що сума у 245 000,00грн буде справедливою компенсацією спричиненої йому моральної шкоди.
04 серпня 2025року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Кам'янського від 18 липня 2025року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, або просила про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди до 40000,00грн.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Заявник посилався на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача. Вказував, що сама по собі важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для покладення відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди.
Вказував, що вирішення судом першої інстанції питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми без утримання податків та інших обов'язкових платежів є необґрунтованим.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги не подали.
Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
25 вересня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 09 грудня 2025року.
09 грудня 2025року справу було відкладено на 03 лютого 2026року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09 грудня 1994року по 22 квітня 1995року та з 17 листопада 2008року по 30 березня 2021року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». 30 березня 2021року позивача було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійноо захворювання (отруєння) форми П-4 від 02 жовтня 2019року, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювання, а саме - пневмоконіоз (q/q, 1/1), ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) за змішаним типом.
Пункт 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - пилу фіброгенної дії.
Згідно пункту 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксину кремнію від 10% до 70% фактична величина 64,9 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 81% зміни.
Відповідно до повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК № 140 від 11 грудня 2019року позивачу було встановлено втрату працездатності на рівні 25% безстроково.
Згідно довідки МСЕК від 28 листопада 2022року серії 12 ААА № 120040 позивачу повторно безстроково визначено втрату працездатності на рівні 40%.
Довідкою МСЕК від 28 листопада 2022року серії 12 ААВ № 217894 позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.
Згідно виписки №60 із медичної картки амбулаторного хворого від 04 лютого 2019року, ОСОБА_1 має діагноз: пневмоконіоз, професійне захворювання.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Суду першої інстанції виснував що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, вважав доведеним спричинення позивачу моральної шкоди та визначив розмір відшкодування враховуючи істотність вимушених змін у житті яких зазнав позивач через втрату здоров'я.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково так як судом першої інстанції при ухваленні рішення не повністю додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок отримання професійного захворювання позивач втратив 40% професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому, а також з того, що професійне захворювання призвело до кардинальних негативних змін його життя, порушило його психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт отримання ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та втрати ним 40% працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 110000,00грн.
Висновок суду першої інстанції по суті спору є правильним, проте суд апеляційної інстанції не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди.
Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз'яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, а тому слід збільшити розмір моральної шкоди апеляційний суд відхиляє, оскільки враховуючи глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності та характер немайнових витрат, розмір моральної шкоди у сумі 245 000,00грн не буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, він на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили захворювання позивача та втрату ним професійної працездатності.
Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров'я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).
Однак, апеляційний суд не погоджується з розміром моральної шкоди в сумі 110000,00грн, присудженої судом першої інстанції, враховуючи ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 40 % та третю групу інвалідності, які повторно встановлені йому висновком МСЕК, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
У зв'язку з вищевикладеним, частково слушними є доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, тривалість роботи на підприємстві відповідача за професією, в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 40 %, який встановлено безстроково, третю групу інвалідності, самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та зменшити його зі 110 000,00грн до 80 000,00грн, який буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вирішення судом першої інстанції питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів було необґрунтованим, не приймаються апеляційним судом до уваги з огляду на наступне.
Дійсно, згідно викладеного у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025року у справі №235/3143/24 висновку, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Тож за наведених умов, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, а тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.
Отже, зазначення судом першої інстанції про стягнення моральної шкоди без утримання податків та інших обов'язкових платежів не є порушенням вимог закону та не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.
Решта доводів апеляційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Тож, суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про необхідність стягнення моральної шкоди у розмірі 110000,00грн.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 110000,00грн.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди змінити, зменшивши суму відшкодування зі 110 000,00грн до 80 000,00грн
В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Задовольнити частково апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».
Рішення Заводського районного суду м. Кам'янського від 18 липня 2025року - змінити в частині розміру належної до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування зі 110 000,00грн до 80 000,00грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 лютого 2026року.
Судді: