Провадження № 22-ц/803/3251/26 Справа № 204/10770/25 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
03 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Космачевської Т.В.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Фаворит Авто Дніпро»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з трудових правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Черкез Д.Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Транспортна компанія «Фаворит Авто Дніпро» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та просив зобов'язати вчинити певні дії.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025року позов ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору за вимогу немайнового характеру.
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025року позовну заяву ОСОБА_1 вирішено вважати неподаною та повернуто.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув визначені в ухвалі суду недоліки у встановлений строк.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
23 грудня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Наголошував, що поданий ним позов є єдиним трудовим спором, а позивач відповідно до закону був звільнений від сплати судового збору за усіма заявленими вимогами.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
29 січня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вирішального значення надав тому, що копію ухвали про залишення позову без руху направлено позивачу 21 жовтня 2025року засобами поштового зв'язку на зазначену ним адресу у позовній заяві, та на адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Позивач у встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху строк не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).
ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на адресу суду повернувся конверт від позивача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, є належним повідомленням.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.
У своїй ухвалі про залишення позову без руху, суд надав позивачеві строк для усунення недоліків - п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.
Та в матеріалах справи відсутній конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», в описі матеріалів справи, здійсненому судом першої інстанції також відсутні вказівки про існування такого конверту в матеріалах справи.
Водночас інші докази отримання позивачем ухвали про залишення позову без руху в матеріалах справи також відсутні.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував вказаного та передчасно дійшов висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернув особі, яка її подала.
За наведених умов, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення помилкової ухвали.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Чечелівського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 03 лютого 2026року.
Судді: