Провадження № 22-ц/803/152/26 Справа № 201/5646/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
02 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №201/5646/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровська академія музики» про визнання протиправним та скасування висновку, наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнення компенсації за моральну шкоду, за апеляційною скаргою представника Комунального вищого навчального закладу «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради - адвоката Нестеченка Дмитра Сергійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Демидової С.О.,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КВНЗ «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу про визнання протиправним та скасування висновку, наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнення компенсації за моральну шкоду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 2011 року вона працює на посаді концертмейстера в КВНЗ «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради.
Наказом КВНЗ «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради № 10 від 26 січня 2024 року «Про проведення перевірки професійної кваліфікації» у зв?язку з розглядом скарг в.о. ректора було створено комісію для перевірки професійної кваліфікації ОСОБА_1 та провести позачергове засідання циклової комісії «Загальне фортепіано» для заслуховування звіту комісії та обговорення дотримання вимог посадової інструкції концертмейстера ОСОБА_1 під час освітнього процесу за результатами якого повідомити ректора. Перевірка повинна була тривати до 09 лютого 2024 року. Змін до наказу № 10 від 26 жовтня 2024 року не вносилося та її не було повідомлено про продовження службового розслідування.
Висновком комісії про перевірку професійної кваліфікації концертмейстера ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року було прийнято рішення, що вона не виконує I-II Розділи посадової інструкції та вимог Додатку 1 до Посадової інструкції у зв'язку з чим було рекомендовано оголосити їй догану.
На підставі Висновку комісії про перевірку професійної кваліфікації концертмейстера ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року відповідачем було прийнято Наказ № 21 від 06 березня 2024 року про оголошення їй догани, з яким її було ознайомлено 06 березня 2024 року.
З даним наказом вона не згодна та вважає його протиправним. Оскаржений наказ не містить обґрунтування за які саме факти було винесено догану, відсутні дати вчинення конкретних проступків, час та посилання на пункти посадової інструкції, що були нею порушені в той чи інший день.
Відповідач у оскарженому наказі стверджує, що догана винесена за невиконання Розділів І та ІІ, додатку 1 Посадової інструкцію концертмейстера у повному обсязі. Тобто, на думку відповідача, вона порушила всі пункти Розділів І та ІІ, Додатку 1 Посадової інструкцію концертмейстера.
Натомість Розділ І Посадової інструкції концертмейстера це «Загальні положення» тому вона жодним чином не могла порушити весь Розділ І Посадової інструкції, який містить кваліфікаційні вимоги щодо посад, виконання наказів і розпоряджень, проходження медичних оглядів тощо. Тому дисциплінарне стягнення не може виноситися за пункти загальних положень інструкції.
Висновок комісії не містить жодних посилань на порушення нею пунктів Розділу 11 Посадової інструкції, натомість відповідач у оскарженому наказі стверджує, що нею порушено весь 11 Розділ Посадової інструкції.
Комісія керувалася суто суб'єктивним поглядом без об'єктивної оцінки фактів та відверто чинила щодо неї мобінг про що вона неодноразово повідомляла в.о. ректора.
Членами комісії було призначено ОСОБА_2 та Лебідь В.О., які, в свою чергу, 22 січня 2024 року та 25 січня 2024 року писали доповідні на ім'я в.о. ректора щодо ймовірного нею порушення посадової інструкції, а тому не могли бути об'єктивними при перевірці своїх же доповідних записок.
Крім того, членом комісії було призначено ОСОБА_3 , яка неодноразово вчиняла стосовно неї мобінг, про які вона 06 лютого 2024 року повідомляла в.о. ректора.
Також зазначила, що висновки комісії не підтвердженні жодними поясненнями здобувачів освіти чи викладачів, що ставить під сумнів достовірність наданих висновків. Рівень її кваліфікації у разі виявлення професійної невідповідності певним вимогам може оцінюватися лише атестаційною комісією.
Вказує, відповідач систематично порушує її права, приймаючи протиправні накази про дисциплінарне стягнення та незаконні звільнення чим завдавав їй моральні страждання які вона оцінює в 10 000 грн.
У зв'язку з чим просила суд визнати неправомірним та скасувати Висновок комісії про перевірку професійної кваліфікації концертмейстера ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року створеної Наказом № 10 від 26 січня 2024 року «Про проведення перевірки професійної кваліфікації»; визнати неправомірним та скасувати наказ КВНЗ «Дніпропетровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради № 21 від 06 березня 2024 року «Про оголошення догани», яким було оголошено ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани; стягнути з КВНЗ «Дніпропетровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; стягнути судові витрати у справі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до КВНЗ «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування висновку, наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнення компенсації за моральну шкоду - задовольнити частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КВНЗ «Дніпропетровська академія музики імені М. Глінки» Дніпропетровської обласної ради № 21 від 06 березня 2024 року «Про оголошення догани», яким було оголошено ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Стягнуто з КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнути КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник КВНЗ «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради - адвокат Нестеченко Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дисциплінарне стягнення було застосовано за неналежне виконання позивачем своїх обов'язків концертмейстера, порушення позивачем пунктів посадової інструкції 05 лютого 2024 року - урок фаху зі студенткою ОСОБА_4 , 05 лютого 2024 року урок фаху зі студенткою ОСОБА_5 , 08 лютого 2024 року - урок з класу ансамблю та читання з аркуша зі студентами 1 курсу коледжу ЦК «Оркестрові духові та ударні інструменти, 12 лютого 2024 року - урок фаху зі студенткою ОСОБА_6 .
Догана оголошено в терміни встановленні ст. 148 КЗпП України.
Відповідачем було отримано усіх належних умов та вимог законодавства щодо оголошення догани, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання незаконним та скасування наказу КВНЗ «Дніпропетровська академія музики імені М. Глінки» Дніпропетровської обласної ради № 21 від 06 березня 2024 року «Про оголошення догани», яким було оголошено ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Стосовно стягнення моральної шкоди, вказує, що позивачем не доведено належними доказами спричинення їй моральної шкоди.
У зв'язку з чим просив суд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 ,скориставшись своїм правом, подала відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та невмотивованою. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Зазначає, відповідач не наводить жодних доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції, не вказує аргументи чи докази на підтвердження необґрунтованості оскарженого рішення суду.
Суд першої інстанції належним чином розглянув справу і надав висновок кожному аргументу, правильно встановив, що в її діях відсутня вина, а оскаржений наказ про оголошення догани є неправомірним.
У зв'язку з чим просила рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, з 23 січня 2011 року позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
02 листопада 2023 року з доповідною запискою на ім'я ректора Дніпровської академії музики стосовно дій концертмейстера ОСОБА_1 на концерті 01 листопада 2023 року звернулася студентка ОСОБА_5
10 грудня 2023 року з доповідною запискою на ім'я ректора Дніпровської академії музики стосовно дій концертмейстера ОСОБА_1 звернулася студентка ОСОБА_7
22 грудня 2023 року з заявою на ім'я ректора КЗВО “Дніпровської академії музики» ДОР стосовно заміни концертмейстера ОСОБА_1 звернулася мати учня ОСОБА_8
18 січня 2024 року з доповідною запискою на ім'я ректора Дніпровської академії музики на дії ОСОБА_1 звернувся викладач ОСОБА_9 , а 22 січня 2024 року голова ЦК «Загальне фортепіано» ОСОБА_2 стосовно скарг студентів та батьків учнів які займаються з концертмейстером ОСОБА_1
25 січня 2024 року з доповідною запискою на ім'я ректора Дніпровської академії музики про недоліки у роботі ОСОБА_1 звернулася ОСОБА_10 стосовно скарг студентів та батьків учнів які займаються з концертмейстером ОСОБА_1
26 січня 2024 року Наказом №1 КЗВО “Дніпровської академії музики» ДОР, розглянувши скарги які надійшли від студентів фахового музичного коледжу Роздобутько Л. та ОСОБА_5 , батьків учнів музичної шкоди ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з приводу неналежного виконання своїх обов'язків ОСОБА_1 , а також доповідні записки з даного приводу від голови ЦК «Загальне фортепіано» ОСОБА_2 , голови ЦК «Оркестрові духові та ударні інструменти» ОСОБА_9 , попереджено ОСОБА_1 про дотримання під час освітнього процесу обов'язків, які покладені на неї посадовою інструкцією концертмейстера, а саме умов щодо компетенцій та якості професійного комплексу концертмейстера. Призначено комісію для перевірки професійної кваліфікації концертмейстера ОСОБА_1 та надання висновку щодо рівня її професійного комплексу та відповідності вимогам, визначених у Додатку 1 до Посадової інструкції концертмейстера. Наказано провести перевірку в термін до 09 лютого 2024 року та надати ректору висновок комісії.
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім'я ректора про вчинення стосовно неї мобінгу.
13 лютого 2024 року комісією надано Висновок про перевірку професійної кваліфікації концертмейстера ОСОБА_1 , відповідно до якого за результатами відвідування занять комісія одноголосно прийшла до наступних висновків щодо рівня професійного комплексу концертмейстера ОСОБА_1 та відповідності вимогам, визначеним у Додатку 1 до посадової інструкції концертмейстера, а саме:
1. Першою вимогою до професійного концертмейстера - наявність педагогічних здібностей, наявності у спеціаліста високих моральних якостей, грунтовної психолого - педагогічної підготовки, умінь та навичок у методичній та виконавській сферах.
2. При виконанні своїх професійних обов?язків як концертмейстера ОСОБА_1 допускає такі грубі порушення посадової інструкції та вимог до професійного комплексу концертмейстера як:
-??неякісне знання та виконання тексту творів, які вивчаються студентами:
-??відсутність володіння повним спектром компонентів музичної мови:
-??нерозуміння стилістичних особливостей у музиці композиторів різних епох:
-??недотримання принципів творчої міжособистісної взаємодії:
-??відсутність розуміння ансамблевої взаємодії:
-??агресивне та вороже ставлення до професійних побажань від колег та викладачів.
3. Сукупність всіх цих факторів створює некомфортну атмосферу у колективі викладачів, студентів та учнів музичної школи. Та унеможливлює якісно проводити освітній процес, а це негативно впливає на здобуття професійних навичок здобувачами освіти.
Рекомендовано на підставі проведеної перевірки професійної кваліфікації концертмейстера ОСОБА_1 притягнути останню до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї заходи дисциплінарного стягнення (а.с. 20-22).
Вказаний висновок ОСОБА_1 отримала 19 лютого 2024 року.
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім'я ректора та надала докази підтвердження досягнень.
Наказом №21 від 06 березня 2024 року КЗВО «Дніпровська академія музики» ДОР ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання розділу 1 та 11 посадової інструкції концертмейстера та додатку 1 до цієї інструкції, з яким ОСОБА_1 під розпис ознайомилася 06 березня 2024 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, не доведено елементів складу дисциплінарного проступку та наявності правових підстав для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Відповідно до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
За приписами ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17. До наведених висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 у справі № 487/1491/21.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Отже, в силу норм трудового законодавства, роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
При цьому перш ніж винести працівникові догану роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.
Чинне трудове законодавство передбачає, що право накладення дисциплінарного стягнення належить роботодавцю, а відтак саме роботодавець, повинен встановити наявність дисциплінарного проступку, витребувати від працівника пояснення з приводу дисциплінарного проступку, самостійно дати оцінку діям працівника, в разі необхідності створити комісію, визначитися, чи свідчать дії працівника про вчинення ним дисциплінарного проступку, а відтак, в подальшому самостійно вирішити питання про необхідність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушення ним свої трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Керівник установи або уповноважений ним орган має право застосувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов'язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.
Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушеннями трудової дисципліни. Тому для встановлення дисциплінарного проступку важливо з'ясувати коло трудових (службових) обов'язків працівника.
Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об'єктивної сторони складу цього правопорушення. Ці обов'язки визначаються трудовим договором, посадовою (робочою) інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами роботодавця, його наказами та розпорядженнями, а також законами та іншими нормативно-правовими актами.
Під порушенням трудової дисципліни слід розуміти винне протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків. Вина, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, догана є заходом дисциплінарного стягнення за вчинений працівником дисциплінарний проступок (порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку).
Дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок.
Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №125/196/24.
Наказ про накладення на працівника дисциплінарного стягнення за своєю юридичною природою є рішенням відповідного суб'єкта згідно з його повноваженнями, яке спрямовано на регулювання трудових відносин у середині колективу, містить норми права (або правила), що були порушені, має персоніфікований характер і розрахований на одноразове застосування.
Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення повинні містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Зі змісту ст.138 КЗпП України вбачається обов'язок саме роботодавця доводити наявність умов, серед яких вина працівника, для притягнення такого до відповідальності.
При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі №515/1087/17 (провадження №61-36903св18) зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Положеннями ст. ст.12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У розумінні положень ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту оскарженого наказу № 21 від 06 березня 2024 року, яким було оголошено догану позивачу вбачається, що підставою накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 було порушення нею своїх професійних обов'язків як концертмейстера під час освітнього процесу у період з 02 лютого 2024 року по 12 лютого 2024 року, а саме грубе порушення посадової інструкції та вимог до професійного комплексу концертмейстера як: неякісне знання та виконання тексту твору, які вивчаються студентами; відсутність володіння повним спектром компонентів музичної мови; нерозуміння стилістичних особливостей у музиці композиторів різних епох; недотримання принципів творчої міжособистісної взаємодії; відсутність розуміння ансамблевої взаємодії та агресивне та вороже ставлення до професійних побажань від колег, викладачів.
Колегія суддів зазначає, відповідачем в порушення вимог діючого законодавства не зазначено в чому саме полягає порушення трудової дисципліни позивачем.
У оскарженому наказі відповідачем зазначено лише про невиконання розділу 1 та 11 посадової інструкції концертмейстера, однак розділ 1 посадової інструкції концертмейстера це «Загальні положення», який містить кваліфікаційні вимоги щодо посад, виконання наказів та розпоряджень, проходження медичних оглядів, а Розділ 11 містить завдання та обов'язки, які на думку відповідача, позивач всі й порушила.
Відповідачем зазначено також про порушення позивачем в повному обсязі й додатку № 1 до посадової інструкції.
У висновку комісії від 13 лютого 2024 року комісія посилається на порушення Додатку 1 до посадової інструкції за умовними позначеннями а саме: A.1, A1.31, A1.33, А1.У2, А.3.У1, А3.У2, А.3.У3, А4.31, А2.32, БЗ.У1, Б3.У2, В.1.У.2, натомість по інших умовних позначень А.1.32 (Психологічні аспекти публічного виступу, техніки самоконтролю), А.1.У1 (Акомпанувати солістам та колективам відповідно до специфіки їх інструментів/співу...), А.2 (Ведення навчальної, ділової та професійної комунікації державною мовою), A2.31 (Норми української ділової, літературної мови), А 2.31 (Професійна лексика), А2.У 1 (Володіти українською мовою в усній і письмовій комунікаціях), А3.32 (Техніка читання з аркуша, основи читання партитур, цифрового балансу), А3.33 (Основи транспозиції), АЗ.У4 (Читати з аркуша, виконувати музичний матеріал викладений різними способами), А3.У5 (Транспортувати музичний матеріал), А4 (Здатність взаємодіяти з учасниками навчального процесу), А4.У1 (Взаємодіяти зі здобувачами освіти, їх батьками, колегами...), Б.1 (здатність планувати професійну діяльність), Б1.31 (Способи підготовки до навчальних занять), Б1.32 (Види та призначення цифроіих застосунків...), Б.1У1 (Планувати навчальні заняття/публічні виступи здобувачів), Б1.У.3 (Використовувати цифрові технології), Б2-Б2.У2 (Ведення документів), Б3.31 (Норми законодавства щодо академічної автономії педагогічних працівників), Б2.У.2(Планувати та організовувати процес самоосвіти) комісія жодних зауважень не висловила. При цьому, відповідач у оскарженому наказі вказує на порушення позивачем всього Додатку 1 до Посадової інструкції.
Відповідно до наказу №10 від 26 січня 2024 року перевірка повинна була тривати до 09 лютого 2024 року, проте висновок комісії надано 13 лютого 2024 року, тобто поза межами встановленими наказом № 10.
Оскаржений наказ про оголошення догани не містить обґрунтування за які саме факти було винесено догану, відсутні дати вчинення конкретних проступків, час та посилання на пункти посадової інструкції, що були нею порушені в той чи інший день.
Роботодавець не виконав обов'язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Отже, враховуючи, що відповідачем не доведено неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, не доведено елементів складу дисциплінарного проступку, керуючись принципом презумпції невинуватості, який діє в трудовому праві, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість, а при відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування висновку комісії щодо перевірки професійної кваліфікації ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року, суд зазначає наступне, що даний висновок не є рішенням відповідача, яке породжує будь - які правові наслідки для позивача, оскільки результат діяльності комісії мав за собою наслідок у вигляді наказу про оголошення догани, який і оскаржується позивачем.
Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом правильно встановлено, що внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого було порушено звичний для останньої уклад життя, завдало їй моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов'язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, остання зазнала втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.
Крім того, судом першої інстанції правильно звернув увагу на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 30 червня 2021 року справа №206/2141/21 про скасування наказу КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР від 20 квітня 2021 року №22-к «Про особовий склад», яким було оголошено ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани та на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року справа №201/5940/21 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, а також рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року справа №201/10380/22 про поновлення ОСОБА_1 на роботі у Комунальному вищому навчальному закладі «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» на посаді концертмейстера, з яких вбачає, що існує тенденція застосування до позивача її роботодавцем відповідних рішень, які неодноразово оскаржені в суді з ухваленням позитивних для позивача рішень, що свідчить про наявність системного конфлікту між сторонами.
Тому, враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 10 000,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до КВНЗ «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу про визнання протиправним та скасування висновку, наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнення компенсації за моральну шкоду є доведеними належними доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про законність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, встановлення фактів систематичного невиконання позивачем своїх обов'язків концертмейстера, порушення позивачем пунктів посадової інструкції, колегія суддів відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження в суді належними та допустимими доказами.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, пов'язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Комунального вищого навчального закладу «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради - адвоката Нестеченка Дмитра Сергійовича - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року у цивільній справі №201/5646/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2026 року.
Судді: