Провадження № 22-ц/803/1556/26 Справа № 185/3644/25 Головуючий у першій інстанції: Болдирєва У.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
21 січня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Гапонова А.В.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Болдирєвої У.М. від 19 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення професійних захворювань. Довідкою МСЕК від 19 серпня 2014 року позивачу встановлено первинно 60 відсотків втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями. В подальшому довідкою МСЕК від 14 липня 2017 року позивачу встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності повторно. Професійні захворювання призводять до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження систематичних лікарських спостережень та придбання лікувальних засобів, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Зокрема, тривалі переїзди в автомобільному, залізничному транспорті призводять до приступів задухи, загострення хвороби, що виключає можливість здійснення подорожей. Постійний сильний кашель призводить до болю в грудній клітині та порушує його сон в нічний час, він відчуває себе неповноцінною людиною, вказане постійно викликає у позивача відчуття тривоги за своє здоров?я та життя. Крім того, захворювання легень істотно підвищує імовірність зараження позивача серйозними вірусними захворюваннями та їх перенесення в складних формах, розуміння даного факту викликає у позивача відчуття тривоги, переживання за своє майбутнє. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійних захворювань та втрати професійної працездатності. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - 242240,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 120000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 33-44).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 червня 2014 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів першої стадії, легенева недостатність першого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні задньої нестабільності тіла, деформуючого спондилоартрозу шийного та попереково-крижового відділів хребта, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів та остеоартрозу колінних суглобів; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
Професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм працівника, недосконалості технологічних процесів.
Причини виникнення професійного захворювання: важкість праці, запиленість повітря робочої зони, перевищення допустимого рівня шуму (а.с.14-15)
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №001581 від 19 серпня 2014 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з датою переогляду - 15.07.2015 (а.с.10).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12ААГ №017051 від 19 серпня 2014 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності, з датою інвалідності - 15.07.2015 (а.с. 11).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №046991 від 14 липня 2017 року ОСОБА_1 повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% безстроково (а.с. 12-13).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААГ №182915 від 14 липня 2017 року, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 12-13).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з професійним захворюванням, у зв'язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААА №001581 та серії 12ААГ №017051 від 19 серпня 2014 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та встановлено третю групу інвалідності; довідками МСЕК серії 12 ААА №046991 та серії 12ААГ №182915 від 14 липня 2017 року, позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, у зв'язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки місцевий суд, на підставі медичних документів правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого відчуває моральні страждання. Сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
А.В. Гапонов