02.02.2026
Справа № 635/7292/25
Провадження по справі № 2/635/2485/2026
02 лютого 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Березовської І.В.,
секретар судового засідання - Смалюк О.А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
представник позивача - Полетаєва Тетяна Юріївна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05 вересня 2025 року позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», в інтересах якого діє представник Полетаєва Т.Ю., звернувся до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором №491035808 у розмірі 52119,28 гривень, а також понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 4691,36 гривень.
На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», з метою отримання банківських послуг та підписала оферту на укладання угоди про надання кредиту №491035808, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення угоди отримано відповідачем, про що свідчить її власноручний підпис.
У Додатку №1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в якому вказано основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Отже, 24 вересня 2020 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір із такими основними умовами:
-тип кредиту - «Кредит готівкою»;
-сума кредиту - 25245,59 гривень;
-процентна ставка - 39,90% річних;
-тип ставки - фіксована;
-строк кредиту - 60 місяців;
-дата повернення кредиту - 25 вересня 2025 року;
-порядок повернення кредиту - графік платежів: до 25 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 976,64 гривень, загальна кількість платежів 60;
-для повернення заборгованості за угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.
Власним підписом позичальник підтвердила, що вона ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що вона отримала всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором
Сторони також узгодили, що всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, при цьому позичальник взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 52119,28 гривень, з яких: 22407,55 гривень - прострочене тіло кредиту; 29711,73 гривень - відсотки за користування кредитом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 вересня 2025 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача Полетаєва Т.Ю. у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач відзиву на позов не надала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Суд встановив, що 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк, в якій зазначила свої персональні дані, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, розмір основного доходу.
Відповідно до пункту 2.1.1. анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між нею та Акціонерним товариством «Альфа Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті Банку.
24 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписала оферту на укладання угоди про надання кредиту №491035808.
Відповідно до умов оферти ОСОБА_1 запропонувала Акціонерному товариству «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
За умовами оферти на укладання угоди про надання кредиту №491035808 ОСОБА_1 пропонувала надати їй кредит на таких умовах: тип кредиту - Кредит готівкою, сума кредиту - 25245,59 гривень, процентна ставка - 39,90% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців.
У графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком №1 до Угоди про надання кредиту №491035808 від 24 вересня 2020 року, встановлено дату щомісячного платежу до 17 числа кожного місяця. Розмір мінімального щомісячного платежу 976,64 гривень.
Окрім того, до матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 , у якому викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема: сума кредиту 25245,59 гривень, строк кредитування 60 місяців, процентна ставка 39,90%, тип процентної ставки фіксована.
З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом слідує, що станом на 21 травня 2025 року за кредитним договором №491035808 від 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 52119,28 гривень.
З виписки з рахунка за період з 24 вересня 2020 року по 21 травня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, що є підставою для стягнення з останньої суми заборгованості за кредитом.
Як вбачається зі Статуту Акціонерного товариства «Сенс Банк», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року, Акціонерне товариство «Сенс Банк» є правонаступником всіх прав і зобов'язань Акціонерного товариства «Альфа Банк».
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень статей 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Приписами частини 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами статті 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На цей час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів Акціонерного товариства «Сенс Банк».
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З представлених позивачем письмових доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по особовим рахункам слідує, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, внаслідок чого, у неї перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 52119,28 гривень.
Відповідач не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд висновує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 52119,28 гривень.
Щодо витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Представник позивач адвокат Полетаєва Т.Ю. у позовній заяві зазначила розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4691,36 гривень.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду довіреність № 024535/25 від 22 липня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000605, договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року.
Зі змісту пункту 3 договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, укладеного між Акціонерним товариством «Сенс Банк» (замовник) та адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» (виконавець), слідує, що за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених пунктом 1.1.1 та пунктом 1.1.2 цього Договору, які містять послуги з надання правничої допомоги, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 гривень, за отримання рішення суду 225,00 гривень, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%, що у даній справі складає 4091,36 гривень (52119,28 х7,85 %).
Дослідивши надані представником позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвокатом Полетаєвою Т.Ю. докази на обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд висновує таке.
За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
За правилами ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статей 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов'язку доведення неспівмірності витрат.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі №910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
При вирішенні питання щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд керується таким.
Так, за наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» у повному обсязі. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у повному обсязі у розмірі 4691,36 гривень.
Щодо витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Згідно з меморіальним ордером № 891013 від 15 липня 2025 року при пред'явленні позову через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №491035808 від 24 вересня 2020 року в сумі 52119 (п'ятдесят дві тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4691 (чотири тисячі шістсот дев'яносто одну) гривню 36 (тридцять шість) копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», Код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Суддя І.В. Березовська