Справа №: 630/29/26
Провадження № 1-кс/630/40/26
Іменем України
13 січня 2026 року м. Люботин
Слідчий суддя Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора (дистанційно) ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в об'єднаному судовому провадженні: клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 від 13 січня 2025 року по кримінальному провадженню № 12026221320000019 від 11 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Петещепина Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, в порядку ст. 89 КК України раніше судимого вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 липня 2021 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців, звільненого 25 жовтня 2024 року з Харківської ВК № 43 умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України на невідбутий строк 1 місяць (відомості про інші вироки відсутні); який проходить військову службу на посаді стрільця 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
та скаргу від 12 січня 2026 року захисника ОСОБА_8 , подане нею в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незаконне затримання,
12 січня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла скаргу від 12 січня 2026 року захисника ОСОБА_8 , в якій вона просила визнати незаконним затримання громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звільнити його з місця утримання.
В обґрунтування поданої скарги захисник ОСОБА_8 вказала, що СВ Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026221320000019 від 11 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і що в даному провадженні 11 січня 2026 року був затриманий в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Але затримання особи відбулось незаконно, оскільки в протоколі затримання вказаний час затримання - 16-50 год. 11 січня 2026 року в приміщенні Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, хоча фактичне затримання відбулось в с. Пісочин на блок-посту поліції і ОСОБА_4 був доставлений до Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області і перебував там до 17-00 год. і тим самим був обмежений у своїх правах та не міг вільно пересуватися. До того ж ОСОБА_4 неодноразово вимагав від службових осіб Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області перевірити обґрунтованість його затримання, але його вимоги були проігноровані. Те коли саме ОСОБА_4 прибув до відділення поліції може бути підтверджено записами з камер відеоспостереження. До того ж, як вказала захисник, під проведення затримання та обшуку ОСОБА_4 не були перевірені документи, які підтверджують особи понятих.
Ухвалою від 12 січня 2026 року скаргу захисника ОСОБА_8 , подану в інтересах ОСОБА_4 , на незаконне затримання прийнята до розгляду, одночасно визначено, що розгляд скарги буде проведений в судовому засіданні 13 січня 2026 року о 15-00 год. або негайно після доставлення затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у приміщенні Люботинського міського суду Харківської області.
13 січня 2026 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання слідчий ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, тобто у вчиненні тяжкого злочину.
Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12026221320000019 встановлено, що ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 травня 2025 року № 101 був призначений на посаду стрільця 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 був зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.
Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.
10 січня 2026 року, у період часу з 23-30 год. до 00-00 год., група мобілізованих військових, серед яких був потерпілий військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яких супроводжувала група роти охорони у складі: військовослужбовця Збройних сил України стрільця 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця Збройних сил України гранатометника 1 відділення охорони 4 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та військовослужбовця Збройних сил України стрільця 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхали на службовому автомобілі військової частини НОМЕР_1 марки VDL моделі BERKHOF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з номерами прикриття НОМЕР_3 , на іноземній реєстрації, за кермом якого знаходився ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з міста Києва, більш точну адресу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим в напрямку м. Харкова.
Так, 11 січня 2026 року, приблизно о 06-30 год., проте не пізніше 07-21 год., рухаючись на вищевказаному автобусі марки VDL моделі BERKHOF по автодорозі Київ-Харків-Довжанський між населеними пунктами селище Травневе та селище Коротич Харківського району Харківської області, у військовослужбовця ОСОБА_4 на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_4 раптово виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_9 .
Далі, стрілець 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи караність та протиправність своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки своїх дій, та, бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 у момент коли останній сидів на сидінні вищевказаного автобусу та стиснутим кулаком правої руки наніс один удар в область лівої частини тулубу, тобто у життєво важливі органи. При цьому ОСОБА_4 в грубій формі зробив зауваження ОСОБА_9 , щоб той вів себе спокійніше.
При цьому ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , підійшов до останнього, схопив за одяг, піднявши з місця, де він сидів, в результаті чого вони опинилися приблизно посередині автобусу марки VDL моделі BERKHOF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з номерами прикриття НОМЕР_3 , на іноземній реєстрації.
Далі ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , знаходячись безпосередньо біля ОСОБА_9 , використовуючи перевагу над останнім, який не здійснював будь-якої активної оборони, в результаті отриманих тілесних ушкоджень, знаходячись в положенні стоячи, стиснутим кулаком правої руки наніс ОСОБА_9 три удари кулаком правої руки в область обличчя, в результаті чого останній приклонив корпус та опинився на підлозі автобусу марки VDL моделі BERKHOF.
Після чого ОСОБА_4 , користуючись безпорадним станом ОСОБА_9 , який продовжував знаходитися в положенні лежачи на спині та не здійснював будь-якої активної оборони, продовжив свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння йому тілесних ушкоджень, нагнувся над корпусом ОСОБА_9 , після чого стиснутим кулаком правої руки наніс не менше трьох в область обличчя, та кілька ударів правою та лівою ногою на яке було одягнуте взуття (не більше менше чотирьох ударів) в область голови.
При цьому ОСОБА_4 , виконавши всі дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зв'язали останньому руки, примотавши їх до перил та обв'язали ноги липкою стрічкою.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , які виразилася у нанесені тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер, причиною смерті останнього, згідно довідки ДСУ «Харківське Обласне бюро судово-медичної експертизи» є закрита тупа травма грудної клітки, множинні переломи ребер, легенево-серцева недостатність. Супутня - закрита черепно-мозкова травма.
11 січня 2026 року о 16-56 год. ОСОБА_4 був фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Після чого складено протокол затримання ОСОБА_4 .
Органом досудового розслідування 12 січня 2026 року повідомлено ОСОБА_4 про підозру. Обґрунтованість повідомленої підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
В обґрунтування клопотання слідчий також посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, що виражається в тому, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, що може спонукати його до переховування від органу досудового розслідування та суду; з огляду на характер та обставини вчиненого злочину підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків; підозрюваний, перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема може скалічити себе або симулювати хворобу, щоб у такий спосіб затягнути строки досудового розслідування; та, знаходячись на свободі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Тому для запобігання таким ризикам до підозрюваного слід застосувати лише тримання запобіжний захід як тримання під вартою без визначення застави. Інші, більш м'які запобіжні заходи, на переконання слідчого, не здатні забезпечити поведінку підозрюваного та запобігти наявним ризикам з огляду на ту обставину, що ОСОБА_4 має фізичну та психологічну підготовку і навички володіння вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами.
Ухвалою від 13 січня 2026 року судове провадження № 630/29/26 (провадження № 1-кс/630/35/23) за скаргою від 12 січня 2026 року захисника ОСОБА_8 на незаконне затримання та судове провадження № 630/29/26 (провадження № 1-кс/630/40/26) за клопотанням слідчого СВ Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області по кримінальному провадженню № 12026221320000019 від 11 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, були об'єднані в одне провадження.
До початку судового засідання до слідчого судді надійшло клопотання командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 , в якому він просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки строком на 60 днів, визначивши поручителем та передавши на поруки командиру військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_13 , із покладенням на підозрюваного та поручителя відповідних обов'язків.
В обґрунтування поданого клопотання командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 вказав, що солдат ОСОБА_4 за час проходження військової служби зарекомендував себе як дисциплінований військовослужбовець, який належно виконує покладені на нього функціональні обов'язки, проявляє старанність та демонструє високий рівень організованості та дисципліни, не порушує встановлений порядок виконання завдань, неконфліктний, не порушує військової етики. Тому запобіжний захід у вигляді особистої поруки зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків. Саме позитивна характеристика ОСОБА_4 за місцем проходження військової служби свідчить про мінімальний рівень ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Тому саме він, командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 , виявив бажання взяти на особисту поруку ОСОБА_4 та контролювати виконання ним своїх процесуальних обов'язків, а також він розуміє наслідки порушення підозрюваним умов застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Крім того, в клопотанні слідчого не доведено існування виняткових обставин неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу як особиста порука.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане слідчим клопотання підтримав та просив його задовольнити, виходячи з обставин, викладених у такому клопотанні. Що стосується скарги захисника, то прокурор просив в її задоволенні відмовити, бо вважає, що фізичне затримання ОСОБА_4 і складання протоколу про його затримання були здійснені без порушень норм КПК України.
Одночасно прокурором були висловлені заперечення проти застосування до ОСОБА_4 особистої поруки, оскільки такий вид запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, в даному кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого з огляду на невідповідність вимогам ст. 184 КПК України, та просив в задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі. Захисник зазначив на тому, що слідчий у клопотанні аргументував необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу тим, що ОСОБА_4 не лише підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а й тим, що винен у вчиненні такого злочину, що є порушенням презумпції невинуватості, оскільки до винесення вироку особа вважається невинуватою. Також слідчим у клопотанні наведені докази, які на його думку, підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри. Але в клопотанні не зазначено, як саме кожен з наведених доказів вказує на причетність саме ОСОБА_4 до інкримінованої йому події. Також у клопотанні слідчим наведені причини смерті потерпілого ОСОБА_9 , але не описаний зв'язок між діями ОСОБА_4 та настанням смерті ОСОБА_9 , а тим більше не виключена можливість настання смерті потерпілого від інших захворювань або від інших тілесних ушкоджень, отриманих раніше в часі та від дій сторонніх осіб. Натомість слідчий у клопотанні вже визнав ОСОБА_4 винним, виходячи з використаного ним у тексті клопотання формування «Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами ….», що є не лише порушенням з боку слідчого вимог до форми та змісту клопотання про застосування запобіжного заходу, а й порушенням презумпції невинуватості.
Також захисник ОСОБА_5 висловив заперечення проти доводів слідчого про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та які фактично засновані, як про це вказав слідчий, на доказах вчинення кримінального правопорушення та тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному уразі визнання його винуватим. Але в оцінці ризиків не можна спиратися лише на тяжкість обвинувачення та можливого покарання. Тому існування ризику можливого переховування ОСОБА_4 не доведено слідчим, оскільки посилання на загрозу суворого вироку не може бути виправданням тримання підозрюваного під вартою. Також, на думку захисника, відсутній ризик впливу підозрюваним на свідків, бо немає доказів, які б це підтверджували, а твердження слідчого про можливість впливу з боку ОСОБА_4 на свідків, які є військовослужбовцями, є лише припущенням. Крім того, наразі відсутні будь-які фактичні дані, які б обґрунтовано вказували на ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню з боку ОСОБА_4 . Від так за відсутності вагомих доказів повідомлену ОСОБА_4 підозру не можна вважати обґрунтованою.
Окремо захисник просив взяти до уваги відомості про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем ЗСУ, в/ч НОМЕР_1 , за місцем несення служби характеризується позитивно, має відзнаку Міністра оборони України, має постійне місце проживання, родину та міцні соціальні зв'язки. Перебування ОСОБА_4 під контролем командування військової частини дозволяє контролювати його поведінку, а тому захисник просив взяти до увагу звернення командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_13 про застосування до підозрюваного особистої поруки або застосувати до ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід - заставу, уразі задоволення клопотання слідчого.
Крім того, виступаючи в судовому засіданні з промовою, захисник ОСОБА_5 заявив про підтримку поданої іншим захисником за призначенням ОСОБА_8 скарги на незаконне затримання. Захисник зауважив, що ОСОБА_4 працівники поліції фактично затримали відразу як приїхали на місце події, та від самого ранку ОСОБА_4 перебував під контролем правоохоронців, а отже був обмежений у вільному пересуванні. Але час фактичного затримання у протоколі затримання вказаний невірно, бо до відділення поліції ОСОБА_4 був доставлений ще о 08-00 ранку, і від тоді він не виходив з приміщення відділення поліції.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав промову захисника та пояснив, що непричетний до смерті потерпілого ОСОБА_9 , бо не завдав йому жодного удару. Підозрюваний просив взяти до уваги, що слідчий у клопотанні вказав, що він завдав кілька ударів потерпілому кулаком руки, але ж на його руках немає жодних ушкоджень чи слідів, які залишаються після ударів. Натомість потерпілий поводив себе неадекватно, напевно у нього стався приступ епілепсії, бо він почав битися головою о залізний поручень, який встановлений в салоні автобуса, та ще у нього йшла піна з рота. Побачивши це, він, ОСОБА_4 , намагався стримати потерпілого, аби він собі не нашкодив, а також викликав йому швидку медичну допомогу. Що ж до вимоги слідчого про застосування до нього тримання під вартою, то він не має наміру переховуватися, бо проходить військову службу, та від самого початку виконував усі вказівки свого командира та слідчого. Також ОСОБА_4 наголосив на незаконному затриманні та пояснив, що поліцейські, які приїхали на блок-пост, де зупинився автобус, одразу його окружили. Хоча за руки його ніхто не тримав, але поліцейські постійно контролювали його пересування, аби він нікуди не втік. Коли на місце події приїхав його командир, він перебав йому свою зброю, а потім поїхав з поліцейськими до відділення поліції. Приблизно о 09-00 год. 11 січня 2026 року він зайшов до відділення поліції, а вже ввечері йому повідомили, що він затриманий.
В стадії з'ясування обставин, на яких ґрунтується клопотання слідчого та скарга захисника, та перевірки їх доказами, захисник ОСОБА_5 і затриманий ОСОБА_4 звернулися до слідчого судді з усним клопотанням про відмову під підтримки поданої захисником ОСОБА_8 скарги та просили припинити розгляд скарги.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши надані слідчим на обґрунтування клопотання докази, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з витягом з ЄРДР від 13 січня 2026 року слідчим відділенням Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221320000019 від 11 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, стосовно тих обставин, що 11 січня 2026 року приблизно о 06-30 год. невстановлені особи, знаходячись в військовому автобусі марки VDL BERKHOF, д.н.з. НОМЕР_4 , під час руху шляхом прямування Київ-Харків, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, спричинили тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від яких останній помер.
Постановою начальника СВ Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області від 11 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026221320000019 призначено групу слідчих, уповноважених на здійснення досудового розслідування, у складі слідчих ОСОБА_14 (Старший групи), ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17 .
Відповідно до постанови керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 12 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026221320000019 була утворена група процесуальних керівників з числа прокурорів Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на чолі з прокурором ОСОБА_3 .
Отже клопотання про застосування запобіжного заходу подано уповноваженим слідчим за погодженням з уповноваженим прокурором.
12 грудня 2023 року у кримінальному провадженні № 12026221320000019 ОСОБА_4 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, обставини якого, згідно з тим як вони встановлені під час досудового розслудвання, полягають у наступному.
Так, ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 травня 2025 року № 101 був призначений на посаду стрільця 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 був зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.
Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.
10 січня 2026 року, у період часу з 23-30 год. до 00-00 год., група мобілізованих військових, серед яких був потерпілий військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яких супроводжувала група роти охорони у складі: військовослужбовця Збройних сил України стрільця 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця Збройних сил України гранатометника 1 відділення охорони 4 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та військовослужбовця Збройних сил України стрільця 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхали на службовому автомобілі військової частини НОМЕР_1 марки VDL моделі BERKHOF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з номерами прикриття НОМЕР_3 , на іноземній реєстрації, за кермом якого знаходився ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з міста Києва, більш точну адресу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим в напрямку м. Харкова.
Так, 11 січня 2026 року, приблизно о 06-30 год., проте не пізніше 07-21 год., рухаючись на вищевказаному автобусі марки VDL моделі BERKHOF по автодорозі Київ-Харків-Довжанський між населеними пунктами селище Травневе та селище Коротич Харківського району Харківської області, у військовослужбовця ОСОБА_4 на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_4 раптово виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_9 .
Далі, стрілець 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи караність та протиправність своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки своїх дій, та, бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 у момент коли останній сидів на сидінні вищевказаного автобусу та стиснутим кулаком правої руки наніс один удар в область лівої частини тулубу, тобто у життєво важливі органи. При цьому ОСОБА_4 в грубій формі зробив зауваження ОСОБА_9 , щоб той вів себе спокійніше.
При цьому ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , підійшов до останнього, схопив за одяг, піднявши з місця, де він сидів, в результаті чого вони опинилися приблизно посередині автобусу марки VDL моделі BERKHOF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з номерами прикриття НОМЕР_3 , на іноземній реєстрації.
Далі ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , знаходячись безпосередньо біля ОСОБА_9 , використовуючи перевагу над останнім, який не здійснював будь-якої активної оборони, в результаті отриманих тілесних ушкоджень, знаходячись в положенні стоячи, стиснутим кулаком правої руки наніс ОСОБА_9 три удари кулаком правої руки в область обличчя, в результаті чого останній приклонив корпус та опинився на підлозі автобусу марки VDL моделі BERKHOF.
Після чого ОСОБА_4 , користуючись безпорадним станом ОСОБА_9 , який продовжував знаходитися в положенні лежачи на спині та не здійснював будь-якої активної оборони, продовжив свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння йому тілесних ушкоджень, нагнувся над корпусом ОСОБА_9 , після чого стиснутим кулаком правої руки наніс не менше трьох в область обличчя, та кілька ударів правою та лівою ногою на яке було одягнуте взуття (не більше менше чотирьох ударів) в область голови.
При цьому ОСОБА_4 , виконавши всі дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зв'язали останньому руки, примотавши їх до перил та обв'язали ноги липкою стрічкою.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , які виразилася у нанесені тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер, причиною смерті останнього, згідно довідки ДСУ «Харківське Обласне бюро судово-медичної експертизи» є закрита тупа травма грудної клітки, множинні переломи ребер, легенево-серцева недостатність. Супутня - закрита черепно-мозкова травма.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження № 12026221320000019, а саме:
• з електронним рапортом Чергової частини відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, зареєстрованим в ЖЄО 11 січня 2026 року за вх. № 371, згідно з яким до відділення поліції надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 11 січня 2026 року о 07-21 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, с-ще Пісочин, Блок-пост, везли військового з Солом'янського району м. Києва з ТЦК до м. Чугуєва в автобусі VDL, р.н., РВ L2705, номер для прикриття 3301Е1, де його побили невідомі; автобус зупинився, бо чоловік втратив свідомість, наявні чисельні травми. Постраждалий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкав в м. Київ, був мобілізований, його везли військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 . Чоловік помер, труп з ознаками насильницької смерті.
• протоколом огляду місця події від 11 січня 2026 року, в якому зафіксовано, що слідчим СВ відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 в період часу з 09-49 год. і до 15-19 год. був проведений огляд транспортного засобу - автобусу VDL BUS, номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився на ділянці місцевості за адресою: АДРЕСА_2 , в якому на підлозі виявлено труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в положенні лежачі, з механічними ушкодженнями тулуба, голови і кінцівок, в тому числі з вибитими зубами на нижній щелепі, яка має перелам, великим синцем на грудній клітині, під яким ребра деформовані; та з салону автобуса під час огляду вилучено, серед іншого, три предмети, зовні схожі на людські зуби; фрагменти липкої стрічки з речовиною бурого кольору; фрагмент липкої стрічки з ноги трупа, та інші предмети зі слідами речовиною бурого кольору;
• протоколом огляду місця події від 11 січня 2026 року, в якому зафіксовано, що слідчим СВ відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 в період часу з 16-04 год. і до 16-52 год. на ділянці місцевості за адресою: АДРЕСА_2 , в осіб, які перебували в салоні автобуса, в присутності представника військової частини вилучені три автомати АКС-74У, на одному з яких є наліпка з прізвищем ОСОБА_18 , який належить військовослужбовцю ОСОБА_4 ;
• постановою слідчого від 11 січня 2026 року про визнання трьох автоматів та інших предметів і речей, вилучених під час огляду місця події, а також предметів одягу, вилучених під час затримання ОСОБА_4 речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026221320000019;
• протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 13 січня 2026 року, який пояснив, що він проходить військову службу в в/ч НОМЕР_1 на посаді водія автобуса, та в ніч з 10 на 11 січня 2026 року виконував перевезення мобілізованих військовослужбовців з м. Києва до м. Чугуїв Харківської області, який в автобусі супроводжували троє конвоїрів, з якими він не знайомий. Проїжджаючи повз пост поліції в с. Чутове Полтавської області, він, ОСОБА_12 , почув шум, та невдовзі побачив, що одного з мобілізованих, яким почав поводити себе неадекватно, конвоїри прикували кайданками до поручня сидіння в кінці салону. Від конвоїрів він почув, що усе добре, а тому він продовжив рух далі. Але при наближенні до с. Пісочин Харківської області, десь о 07-00 год. ранку, до нього підійшов конвоїр з позивним « ОСОБА_19 » та повідомив, що потрібно викликати шибку медичну допомогу, бо у чоловіка, якого вони прикували кайданками, почалась епілепсія. Він, ОСОБА_12 , зупинив автобус на блок-посту поліції в с. Пісочин, а «Сольоний» викликав швидку медичну допомогу, лікарі якої після приїзду констатували смерть мобілізованого;
• протоколами допитів від 11 січня 2026 року свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які пояснили, що були мобілізовані до лав ЗСУ та перебували в автобусі, в якому їх в складі групи мобілізованих в кількості більше 20 чоловік в ніч з 10 на 11 січня 2026 року перевози з м. Києва в бік м. Харкова. Свідки підтвердили, що їх супроводжували троє військовослужбовців, з яких старшим групи був саме той, який менше зростом, 165-170 см, інші були вищі; і що один з мобілізований на ім'я ОСОБА_23 почав головно скаржитися на те, що автобус рухається дуже довго. Старший групи підійшов до ОСОБА_24 та вдарив його рукою по тулубу, і в грубій формі сказав поводити себе спокійніше. На це ОСОБА_23 не відреагував та продовжив гучно висловлюватися. Також свідки підтвердили, що через 15-20 хвилин по тому старший групи військовослужбовців підійшов до ОСОБА_24 , підняв з сидіння та вивів в прохід між сидіннями, а потім підійшли інші двоє військових і всі троє почали наносити ОСОБА_24 удари по тулубу, а старший групи ще й вдарив кілька разів ОСОБА_24 по обличчю рукою. ОСОБА_24 також намагалися закрити рота ліпкою стрічкою. Після цього ОСОБА_23 опинився на підлозі, і старший групи нахилився над ОСОБА_24 та вдарив рукою ще кілька разів по обличчю та кілька ударів ногою по голові. ОСОБА_23 припинив опиратися, і тоді всіє троє військових прив'язати ОСОБА_24 ліпкою стрічкою до поручня. За 5-10 хвилин після цього ОСОБА_23 припинив подавати ознаки життя, а військові сказали, що у нього стався приступ епілепсії. Лише після цього військові відв'язали ОСОБА_24 від поручня і старший групи викликав швидку медичну допомогу;
• протоколами допитів від 11 січня 2026 року свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які пояснили, що являються військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 та спільно з ОСОБА_4 у складі групи супроводження 10 січня 2026 року заступили на чергування, та на автобусі під керування іншого військового вирушили до м. Києва для отримання мобілізованих військовослужбовців. В ніч на 11 січня 2026 року вони з групою мобілізованих вирушили до Харківської області Один з мобілізованих був з синцем під оком, поводив себе агресивна та намагався завдати собі тілесних ушкоджень, від чого у нього було опухле обличчя. В дорозі цей чоловік постійно намагався вийти з автобуса, на зауваження не реагував та навіть кидався на них. Але коли цей чоловік спробував завдати їм тілесних ушкоджень, тому вони почали зв'язувати його скетчем. Пізніше цей мобілізований опинився на підлозі і поряд з ним залишався лише ОСОБА_25 . Між ними почалася боротьба і ОСОБА_26 вдарів кілька разів чоловіка рукою та ногою по обличчю і голові. Після цього чоловік припинив опиратися і вони втрьох примотали ліпкою стрічкою чоловіка до поручня. Але через 5-10 хвилин цей чоловік припинив подавати ознаки життя, у нього йшла піна з рота. Усім присутнім в автобусі вони повідомили, що у чоловіка стався напад епілепсії, і ОСОБА_25 почав викликати швидку медичну допомогу. Потім автобус зупинився на блок-посту поліції, де лікарі констатували смерть мобілізованого;
• протоколами від 11 січня 2026 року пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , в яких зафіксовано те, що свідки з представлених їм на огляд фотознімків невідомих чоловіків вказали на чоловіка, якого вони впізнали як військовослужбовця, який перебував у складі групи супроводження та який завдав ударів руками та ногами по голові мобілізованому чоловіку, який після цього помер, і що цим чоловіком виявився саме ОСОБА_4 ;
• протоколами від 11 січня 2026 року проведення слідчого експерименту за участі свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , в який свідки детально відтворили обстановку того, як в салоні автобуса, який перевозив групу мобілізованих чоловіків, відбувався конфлікт між мобілізованим чоловіком на ім'я ОСОБА_23 та військовослужбовцями групи охорони, і те, як ОСОБА_4 наносив удари по тулубу і голові потерпілому;
• протоколами від 11 січня 2026 року проведення слідчого експерименту за участі свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в який свідки підтвердили, що вони разом з ОСОБА_4 перебували у складі групи охорони та супроводжували групу мобілізованих чоловіків, яких перевозили з м. Києва на автобусі, і що один з мобілізованих почав поводити себе агресивно, і що вони разом з ОСОБА_4 намагалися вгамувати цього чоловіка, вдягали на нього кайданки та обмотувати скетчем рот і ноги, і що деякий час цей мобілізований лежав на підлозі, а поряд з ним залишався лише ОСОБА_4 ;
• довідкою Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз від 12 січня 2026 року про те, що причиною смерті ОСОБА_9 стала закрита тупа травма грудної клітки, множинні переломи ребер, легенево-серцева недостатність; що супроводжується закритою черепно-мозковою травмою;
• протоколом від 11 січня 2026 року про затримання ОСОБА_4 11 січня 2026 року о 16-56 год. працівниками поліції в приміщенні СВ Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, у якого під час особистого обшуку виявлено і вилучено куртку камуфляжну, штани камуфляжні.
З приводу складеного протоколу затримання захисником підозрюваного - адвокатом за призначенням ОСОБА_8 подано скаргу на незаконне затримання, доводи якої зводяться до того, що ОСОБА_4 було фактично затримано в с. Пісочин Харківського району Харківської області вранці 11 січня 2026 року і одразу доставлено до відділення поліції без пояснень підстав затримання, проте у протоколі невірно зазначений час фактичного затримання - 17-00 год.
З метою з'ясування та перевірки доводів скарги слідчим суддею були витребувані з Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області документи, в тому числі відеозаписи, в яких зафіксовано прибуття чи доставлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщення Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області 11 січня 2026 року в період часу з 08-10 год. до 17-00 год.
З представлених копій сторін Журналу обліку доставлених, відвідувачів і затриманих встановлено, що ОСОБА_4 прибув до Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області 11 січня 2026 року об 11-44 год., про що зроблений у Журналі запис під № 53; далі під №№ 54 і 55 внесені записи про прибуття 11 січня 2026 року об 11-44 год. до приміщення відділення поліції й інших громадян на прізвище ОСОБА_10 і ОСОБА_11 відповідно. З огляду на зміст процесуальних протоколів, які були досліджені слідчим суддею з метою перевірки обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, можна зробити висновок, що вказані особи являються саме тими військовослужбовцями, які надавали пояснення в якості свідків та підтверджували перебування у складі групи супроводження разом з ОСОБА_4 .
В Журналі напроти кожного з прізвищ - ОСОБА_4 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 також міститься запис про те, що кожен з цим чоловіків залишив приміщення відділення поліції 11 січня 2026 року о 14-44 год., що кожен з цих відвідувачів власним підписом засвідчив відсутність претензій до працівників поліції.
Далі, під № 78 в Журналі присутній запис про прибуття ОСОБА_4 11 січня 2026 року о 16-50 год. до приміщення відділення поліції з метою надання пояснень, і навпроти цього запису зроблений інший запис (графи 7 і 8) - про затримання в порядку ст. 208 КПК України.
Додатково слідчим суддею був досліджений відеозапис з камери спостереження, розташованої у внутрішньому приміщенні Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, одразу за вхідними дверима. На відеозаписі зафіксовано те, як 11 січня 2026 року об 11-42 год. до приміщення зайшли троє чоловіків, вдягнених у військову форму, які підішли до жінки-поліцейської, яка здійснює реєстрацію осіб, та повідомили свої особисті дані, які поліцейська вносить до Журналу інформацію. В цей же час разом з військовим до приміщення відділення поліції входили й інші чоловіки, ймовірно поліцейські, вдягнені у цивільний одяг, але вони пройшли далі, до внутрішнього приміщення адміністративної будівлі. Тобто військові у певні моменти залишались на самоті та їх вільному виходу з приміщення будівлі ніхто не перешкоджав. Усі троє військових поводять себе спокійно, врівноважено. Отже такий відеозапис спростовує доводи захисника підозрюваного та підозрюваного про те, що фактичне затримання відбулось орієнтовно о 08-00 год. ранку в с. Пісочин, оскільки досліджені докази не підтверджують перебування ОСОБА_4 чи інших військових під силовим чи фізичним контролем поліцейських.
Щодо інших доводів захисту, викладених у скарзі, слід зазначити, що за своїм змістом протокол затримання від 11 січня 2026 року, складений відносно ОСОБА_4 , відповідає вимогам ст.ст. 104, 208 КПК України, зокрема, в ньому зазначені підстави затримання, передбачені ст. 208 цього Кодексу. Внесені до протоколу зауваження з боку ОСОБА_4 за своїм змістом вказують лише на суб'єктивну оцінку з його боку підстав затримання, які він вважає незрозумілими з огляду на власну оцінку події, яка сталася в салоні автобуса, де виявлений труп чоловіка, і що така подія в розумінні затриманого не є злочином.
Враховуючи викладене, та беручи до увагу відмову з боку захисту від підтримання поданої інших захисником скарги, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність залишити скаргу без задоволення.
Отже, ОСОБА_4 , який має непогашену судимість, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, наразі не вирішується наперед процесуальна перспектива судового розгляду обвинувачення, яке може бути пред'явлено ОСОБА_4 після завершення досудового розслідування, а лише надається аналіз обґрунтованості повідомленої підозри, суспільної небезпеки злочинного діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .
До того ж, слідчий суддя на даному етапі досудового розслідування не надає оцінку обставинам, на яких заснована підозра, а лише встановлює те, чи доводять наявні в розпорядженні слідчого і прокурора, здобуті ними докази під час досудового розслідування, обґрунтоване переконання в тому, що особа могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При вирішенні питання про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється. Саме від моменту повідомлення про підозру особа притягується до кримінальної відповідальності і отримує інформацію про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, та його правову кваліфікацію. В свою чергу це дає можливість підозрюваному спрогнозувати негативні для себе наслідки у вигляді певного покарання, яке може бути йому в майбутньому призначене, та його розмір. Разом з тим, з огляду на первинно встановлені обставини кримінального правопорушення, не можна виключити, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, може бути збільшена уразі встановлення додаткових кваліфікуючих чи обтяжуючих обставин, таких як вчинення кримінального правопорушення в групі осіб та/або за попередньою змовою групою осіб. Від так тяжкість покарання, яке може загрожувати особі, підсилює ризик її втечі і переховування від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя також бере до уваги відсутність у ОСОБА_4 на утриманні малодітній дітей чи непрацездатних осіб, повсякдення життя та побут для яких перебуває в залежності від допомоги з боку підозрюваного.
Наведене вище в сукупності може вказувати на наявність вагомого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від слідчого і суду, що може перешкодити завершенню досудового розслідування у найкоротші строки.
З огляду на те, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення заснована, серед іншого, на показаннях свідків, які перебували в салоні автобуса, в якому був виявлений труп ОСОБА_9 , та які були мобілізовані для проходження військової служби до тієї ж самої військової частини, в якій проходить службу ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що існує великий ризик незаконного впливу на свідків обвинувачення з метою примушування їх до дачі неправдивих показань або зміни раніше наданих показань з метою уникнення відповідальності, адже вирішального значення у встановленні обставин кримінального правопорушення первісно мали та в подальшому під час розгляду обвинувального акту, якщо такий буде складений у відношенні ОСОБА_4 , матимуть саме їх показання.
Вирішуючи питання щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості впливу підозрюваного на потерпілого та свідків, слідчий суддя вважає його актуальним, оскільки під незаконним впливом розуміється не тільки активний фізичний вплив, погрози тощо, а також прохання, вмовляння, підкуп тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення шляхом симулювання хвороби або підробки документів про це, що може викликати потребу у проведенні перевірки причини неявки підозрюваного до слідчого або до суду, слідчий суддя вважає такий ризик існуючим з огляду на те, що ОСОБА_4 проходить військову службу у відділені охорони, та за характером службових обов'язків може часто бути відрядженим, в тому числі з власної ініціативи, та не виключено, що такі відрядження можуть припадати саме на день виклику до слідчого або призначеної процесуальної слідчої дії.
Стосовно ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається слідчий у своєму клопотанні, слідчий суддя вважає його актуальним, бо з огляду на обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , не виключена можливість прояву ним агресії до сторонніх осіб, зокрема військовослужбовців, без вагомих підстав, що може мати наслідком нанесення шкоди здоров'ю.
До того ж, слід взяти до уваги, що ОСОБА_27 обґрунтовано підозрюється у завданні потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, саме під час виконання підозрюваним обов'язків військової служби.
За таких обставин, застосування до підозрюваного на даний час більш м'якого запобіжного заходу, є неможливим, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою запобігання існуючим ризикам, передбаченим пп. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпеченню завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні в найкоротші строки.
Метою тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 poкy, п.32.SeriesA,№ 182 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п.55. Series А, №300-А).
Крім того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддані суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
При вирішенні питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно звернути увагу, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя також бере до уваги, що інтереси суспільства значною мірою переважають інтереси забезпечення права на свободу підозрюваного ОСОБА_4 , незважаючи на існування презумпції невинуватості.
Задовольняючи клопотання слідчого, варто зазначити, що в судовому засіданні слідчим суддею також була встановлена неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу - особистої поруки. Слідчий суддя в даному питанні виходив з наступного.
По-перше, клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_13 надійшло саме від особи, яка виявила бажання бути поручителем. Але вказана особа не являється учасником кримінального провадження, що виключає процесуальну можливість звернення поручителя з клопотанням про застосування запобіжного заходу. Натомість сторона захисту, яка наділена правом на звернення з таким клопотанням, подібної ініціативи не проявила.
По-друге, виходячи з положень ст. 180 КПК України, присутність поручителя в судовому засіданні є обов'язковою, оскільки поручитель повинен надати особисте зобов'язання про те, що він поручається за виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та зобов'язується доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; а також поручителю має бути роз'яснено слідчим суддею у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права. За відсутності поручителя в судовому засідання слідчий суддя позбавлений можливості вчинити дії, передбачені ст. 180 КПК України та роз'яснити поручителю його обов'язки та наслідки їх невиконання, а тим більше пересвідчитися в добровільності позиції поручителя та правильному розумінні ним вимог закону.
І по-третє. Слідчий суддя погоджується з доводами захисника про те, що особистість майора ОСОБА_13 заслуговую на повагу та довіру. Але даному випадку слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що потенційним поручителем є посадова військова особа. Від так виконання поручителем своїх обов'язків може бути поставлено під сумнів або в залежність від умов проходження військової служби або переведення на іншу посаду, яка виключає пряме чи безпосереднє підпорядкування підозрюваного військовослужбовця, яким є ОСОБА_4 .
Тому клопотання про обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слід залишити без задоволення
Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В даній справі, враховуючи викладені вище обставин кримінального правопорушення, але беручи до уваги відомості про особу ОСОБА_4 як військовослужбовця, який командуванням військової частини характеризується під час проходження служби позитивно, та який відзначений Міністерством оборони України за зразкову службу, а також майновий стан підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю за можливе визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 133120,00 грн. (3328,00х100 = 133120,00).
Завершуючи судовий розгляд, слідчий суддя вважає за необхідне відреагувати на недоліки, допущені слідчий при складання клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Так, вимоги до змісту клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу передбачені ст. 184 КПК України та передбачають, що клопотання повинно містити в собі, зокрема, виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Натоміть у клопотанні, яке було предметом розгляду в даній справі, слідчим ОСОБА_6 при зазначені переліку матеріалів кримінального провадження, які на йому думку підтверджують обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , використав висловлення в стверджувальній формі про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Слідчий суддя виснує, що допущений слідчим недолік у складанні клопотання про застосування запобіжного заходу, порушує одну з важливіших засад кримінального провадження - презумпцію невинуватості та забезпечення доведення вини, хоча й не призводить до неможливості розгляду такого по суті.
Про виявлений недолік в роботі слідчого органу досудового розслідування слідчий суддя вважає за необхідне повідомити начальнику Слідчого відділення Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області для реагування з метою недопущення подібних недоліків в роботі слідчих в майбутньому.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 181, 194, 615 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 від 13 січня 2025 року по кримінальному провадженню № 12026221320000019 від 11 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» на період досудового розслідування, але не більше 60 (шістдесяти) днів, тобто до 11 березня 2026 року включно.
Встановити для ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 133120 (Сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України (Реквізити: одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, банк одержувача ДКСУ м. Київ, рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 630/29/26 від 13 січня 2026 року ( ОСОБА_4 ).
В разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти та повідомити про це суд. З моменту звільнення ОСОБА_7 з під варти у зв'язку з внесенням застави вважати підозрюваного таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення застави згідно ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного наступні обов'язки:
- з'являтися на виклик до органу досудового розслідування, прокурора або суду, а вразі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або військової служби;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими учасниками кримінального провадження;
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора або суду, а також про наслідки невиконання цих обов'язків.
Клопотання ОСОБА_13 про обрання до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - залишити без задоволення.
Скаргу захисника ОСОБА_8 від 12 січня 2026 року на незаконне затримання ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити на адресу начальника Слідчого відділення Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області з метою доведення до його відома інформації про допущенні слідчим недоліки при складанні клопотання про застосування запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а підозрюваним у цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1