Справа № 640/33465/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
28 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Цісар Г.І., представника відповідача Калусенка В. В., представника третьої особи Жиделяєвої Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Міністерства економіки України, третя особа - Кабінет Міністрів України, про скасування наказу від 19.10.2021 №776-21 про нарахування пені,
Рух справи.
18.11.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економіки України, третя особа: Кабінет Міністрів України, про скасування наказу від 19.10.2021 №776-21 про нарахування пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що засновником АТ «Укрзалізниця» є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, а отже товариство є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, і виплата дивідендів, за що було нараховано пеня, відбулась з поважних причин.
Вказана справа внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла 19.10.2023 на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, поважність причини несвоєчасної виплати дивідендів.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача у суді першої інстанції, зокрема, що наказ про нарахування пені прийнято відповідно до положень чинного законодавства та в межах повноважень.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 2025 відкрито апеляційне провадження та справу витребувано зі суду першої інстанції, і після її надходження, ухвалою суду від 17.12.2025 призначено до слухання у відкрите судове засідання на 28.01.2026.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача та представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Наказом Міністерства економіки України від 19.10.2021 № 776-21 відповідно до абз. 7 частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006, пункту 2 Порядку формування та реалізації девідендної політики держави, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2007 № 702, та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму девідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 02.07.2013 № 725, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.102013 за № 1830/24362, АТ «Укрзалізниця» нараховано пеню за несвоєчасно сплачені девіденди за результатами господарської діяльності у 2019 році, згідно з доданим до наказу розрахунком.
Згідно зазначеного розрахунку пені вбачається, що Товариством 29.06.2021 та 30.06.2021 було сплачено девіденди у сумі 749 500 000,00 грн із порушенням строку, установленого законодавством. У зв'язку з порушенням строків сплати девідендів, за період з 02.07.2020 по 30.06.2021, за кожен день прострочення, відповідачем було нараховано пеню у розмірі 95 073 193,96 грн. Для розрахунку пені використано облікові ставки НБУ у розмірі 6,0%, 6,5% та 7,5%.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» №185-V від 21.09.2006 (далі Закон №185) передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
За змістом статті 3 Закону №185 об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
Відповідно до статті 4 Закону №185 суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.
Відповідно до абзацу 1 частини п'ятої статті 11 Закону №185 господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацами 4, 5 частини п'ятої статті 11 Закону №185 господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.
Абзацами 7, 9 частини п'ятої статті 11 Закону №185 встановлено, що на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
Дослідивши приписи пунктів 5 - 7 частини п'ятої статті 11 Закону №185, які визначають порядок та підстави нарахування і сплати дивідендів, частини чистого прибутку та пені за порушення строків сплати зазначених платежів, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності вказують на те, що:
- якщо господарське товариство прийняло рішення про нарахування дивідендів, у нього виник обов'язок сплатити до Державного бюджету України дивіденди. У такому разі обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку у господарського товариства не виникає.
- якщо господарське товариство не прийняло рішення про нарахування дивідендів, у нього виник обов'язок сплатити до Державного бюджету України частину чистого прибутку.
- якщо господарське товариство прийняло рішення про нарахування дивідендів після 01 липня, за ним в період з 02 липня до дати прийняття рішення про нарахування дивідендів рахується зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку, а з дати прийняття рішення про нарахування дивідендів до дати їх фактичної сплати до Державного бюджету України - зобов'язання по сплаті дивідендів.
- граничний строк сплати господарськими товариствами як дивідендів, так і частини чистого прибутку до Державного бюджету України встановлений Законом України "Про управління об'єктами державної власності" та спливає 01 липня року, що настає за звітним. Порушення такого строку має наслідком нарахування пені. Граничний строк сплати вказаних коштів саме до Державного бюджету України не може бути змінений, в тому числі й рішенням загальних зборів акціонерів.
Так, пеню за порушення строку сплати частини чистого прибутку нараховують органи доходів і зборів (пункт 7 частини п'ятої статті 11 Закону №185), а за порушення строку сплати дивідендів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (пункт 6 частини п'ятої статті 11 Закону №185).
Законом встановлений мінімальний розмір чистого прибутку, з якого визначаються дивіденди/частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, а саме - базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків.
Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №702 від 12.05.2007.
Згідно з пунктом 9 Порядку суб'єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.
Порядок нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №725 від 02.07.2013.
Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку у місячний строк з дня отримання документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, Мінекономрозвитку розраховує розмір пені на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, та приймає в установленому порядку наказ про нарахування пені, який підписує Міністр економічного розвитку і торгівлі України або його перший заступник, заступники.
Висновки суду.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом Міністерства економіки України від 19.10.2021 № 776-21 відповідно до абз. 7 частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006, та пункту 2 Порядку формування та реалізації девідендної політики держави, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2007 № 702, та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму девідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 02.07.2013 № 725, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2013 за № 1830/24362, АТ «Укрзалізниця» нараховано пеню за несвоєчасно сплачені девіденди за результатами господарської діяльності у 2019 році, згідно з доданим до наказу розрахунком.
Так, згідно абзацу 5 частини 5 статті 11 Закону №185 визначений строк (не пізніше 1 липня, що настає за звітним) для сплати лише тих дивідендів, які були нараховані станом на 1 липня, а не тих, що будуть нараховані після 1 липня.
Згідно з пунктом 15 частини другої статті статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерів позивача належить затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.
Відповідно до Статуту АТ «Укрзалізниця» до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, питання щодо затвердження розміру річних девідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.
Як вбачається зі змісту пунктів 26 та 27 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 засновником та єдиним акціонером компанії - Акціонерне товариство «Українська залізниця» є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Як зазначив суд першої інстанції, наявність Постанови №1015 та встановленого у Законі № 185 строку для сплати дивідендів не зобов'язує АТ «Укрзалізниця» самостійно спрямовувати дивіденди до державного бюджету України на підставі абзацу 5 частини п'ятої статті 11 Закону № 185, без відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Держава, будучи власником акціонерного товариства, має бути зацікавлена у вчасному прийнятті рішень, спрямованих на реалізацію дивідендної політики, зокрема щодо встановлення суми, порядку сплати дивідендів, у строки, встановлені законом, та порушення суб'єктом управління корпоративними правами держави строків прийняття такого рішення не може означати порушення норм Закону з боку акціонерного товариства.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки нарахування відповідачу пені, як штрафної санкції за період з 02.07.2020 по 30.06.2021 на суму зобов'язання, яке в цей період у Товариства не існувало і не могло бути сплачено, є безпідставним та незаконним.
Водночас, позивач у 2021 році сплатив девіденди за 2019 рік, відповідно до Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №349-р, тобто на підставі рішення загальних зборів, що є цілком правомірно і без порушень законодавчо встановлених строків.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що АТ «Укрзалізниця» діяло у межах правового поля, дотримуючись встановленого порядку прийняття рішень щодо виплати дивідендів, зокрема з урахуванням специфіки корпоративної структури, де функції загальних зборів акціонерів виконує Кабінет Міністрів України. Відтак, відсутність рішення КМУ до встановленої законом дати виключає наявність вини та порушення з боку позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, апелянтом не надано належних доказів щодо спростування правильних висновків суду першої інстанції, і всі доводи апелянта через це не заслуговують уваги.
Отже, щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Так, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Повний текст виготовлено 02.02.2026.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Міністерства економіки України, третя особа - Кабінет Міністрів України, про скасування наказу від 19.10.2021 №776-21 про нарахування пені - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк