Справа № 640/16628/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кошкош О.О.
02 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування висновку і наказу в частині,
У липні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії прокуратури Полтавської області та Офісу Генерального прокурора щодо видання (складення, підписання, затвердження) та використання у якості підстави для невиплати ОСОБА_1 премії за червень 2020 року пункту 3 висновків (резолютивної частини) індивідуального акту - Висновку прокуратури Полтавської області та Офісу Генерального прокурора від 15.06.2020 «Про результати додаткового службового розслідування щодо можливого вчинення окремими працівниками прокуратури Полтавської області дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесноті та непідкупності органів прокуратури, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017171010000088 від 18.05.2017 за ч. 1 ст. 364 КК України, невжиття комплексу заходів, спрямованих на захист інтересів держави, шляхом пред'явлення позовів про повернення у державну власність 76 земельних ділянок, розташованих у заплаві та водоохоронній зоні річок Коломак та Ворскла, які всупереч вимог чинного законодавства у подальшому передані у власність відповідних фізичних осіб», який 16.06.2020 затверджено прокурором Полтавської області Голинським Я.О. , в частині встановлення факту виявлення порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України та галузевого наказу Генерального прокурора від 21.09.2018 №186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень», відсутності належного відомчого контролю за діяльністю підлеглих прокурорів керівником Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , з одночасним клопотанням перед прокурором області про зменшення розміру премії за відповідний період керівнику Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Полтавської області Голинського Я.О. «Про преміювання» від 23.06.2020 №440к в частині рішення не виплачувати премію керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за червень 2020 року;
- стягнути з прокуратури Полтавської області кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями у розмірі 9 570 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проведення службового розслідування в органах прокуратури поза межами, встановленими Законом України «Про запобігання корупції» та з питань, не пов'язаних із виявленням причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, не на підставі подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, не на підставі норм закону, виходить за межі компетенції прокурорів прокуратури Полтавської області та Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, встановленої законом.
Позивач також зазначив, що у прокуратури Полтавської області та створеної нею Комісією зі службового розслідування за участю працівників Офісу Генерального прокурора відсутні повноваження з питань оцінки належності виконання керівником Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову у справі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано Висновок від 15.06.2020 «Про результати додаткового службового розслідування щодо можливого вчинення окремими працівниками прокуратури Полтавської області дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесноті та непідкупності органів прокуратури, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017171010000088 від 18.05.2017 за ч. 1 ст. 364 КК України, невжиття комплексу заходів, спрямованих на захист інтересів держави, шляхом пред'явлення позовів про повернення у державну власність 76 земельних ділянок, розташованих у заплаві та водоохоронній зоні річок Коломак та Ворскла, які всупереч вимог чинного законодавства у подальшому передані у власність відповідних фізичних осіб», який 16.06.2020 затверджено прокурором Полтавської області в частині керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Полтавської області «Про преміювання» від 23.06.2020 №440к в частині рішення не виплачувати премію керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за червень 2020 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачами подано апеляційні скарги.
Представник Офісу Генерального прокурора просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 640/16628/20 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити; в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін; справу розглядати за участю представника Офісу Генерального прокурора.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про відсутність процедури проведення службового розслідування є безпідставними, оскільки воно здійснювалося на підставі Інструкції № 343, якою і було визначено порядок призначення, проведення та оформлення результатів службового розслідування.
Помилковими є й висновки суду про те, що перевірка була проведена неуповноваженим суб'єктом - групою працівників Полтавської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, та що для її проведення не існувало належної правової підстави.
У даному випадку накази прокурора Полтавської області від 13.02.2020 № 45, від 02.03.2020 № 50 та від 12.03.2020 № 51 були видані у межах його адміністративних повноважень і відповідають вимогам Інструкції.
До складу комісії було включено працівників Полтавської обласної прокуратури та прокурорів управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, що прямо узгоджується з положеннями розділу IV Інструкції № 343, який передбачає можливість залучення службових осіб інших структурних підрозділів до проведення службового розслідування. Таким чином, перевірка здійснювалася саме уповноваженим суб'єктом, а висновки суду першої інстанції про протилежне є безпідставними.
Правовою підставою для проведення розслідування слугував наказ Генерального прокурора від 08.05.2020 № 208, яким було скасовано попередній висновок та призначено додаткове службове розслідування. Тому твердження суду про відсутність належної правової підстави суперечить фактичним обставинам справи та нормам Інструкції № 343.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що висновок службового розслідування від 15.06.2020 у частині щодо ОСОБА_1 прийнято не у спосіб, не за процедурою та не з дотриманням вимог закону, є помилковими, оскільки службове розслідування проводилося на підставі та в порядку, визначеному Інструкцією № 343, із дотриманням встановлених процедур.
Судом першої інстанції безпідставно відхилені доводи Полтавської обласної прокуратури про те, що висновок службового розслідування не є актом індивідуальної дії, а є лише службовим документом.
Визначення розміру преміювання працівників з урахуванням їх вкладу у загальні результати роботи є виключно дискреційними повноваженнями керівника, прокурор Полтавської області, використовуючи своє право, передбачене Положенням про преміювання працівників прокуратури органів прокуратури, видав оспорюваний наказ від 23.06.2020 № 440к, яким виходячи з особистого вкладу в загальні результати роботи, вирішив не виплачувати премію позивачу за червень 2020 року.
Позбавлення премії належить виключно до дискреційних повноважень керівника органу прокуратури у межах управління фондом оплати праці та преміювання працівників. Саме тому висновки суду першої інстанції про протиправність невиплати премії є безпідставними.
Висновок службового розслідування від 15.06.2020 не може вважатися актом індивідуальної дії, як помилково зазначено судом, оскільки він лише фіксує певні фактичні обставини та містить пропозиції, які не породжують для позивача жодних прямих юридичних наслідків. Висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не встановлює і не змінює прав та обов'язків прокурора, а є лише підставою для можливого прийняття управлінських рішень уповноваженою посадовою особою.
Суд, визнавши наказ протиправним, фактично перебрав на себе функцію оцінки трудової діяльності позивача, чим вийшов за межі судового контролю. При цьому позивач не довів наявності у нього суб'єктивного права на гарантоване отримання премії та не спростував належними доказами обґрунтованість рапорту, покладеного в основу управлінського рішення. Отже, правові підстави для скасування наказу № 440к були відсутні.
Офіс Генерального прокурора не є суб'єктом видання спірних рішень, а тому не може вважатися належним відповідачем у розумінні ст. 49 КАС України.
Оскільки ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був службовою особою, яка у значені Закону України «Про запобігання корупції» займала відповідальне та особливо відповідальне становище, а спір стосується проходження публічної служби, то така справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник Полтавської обласної прокуратури у апеляційній скарзі наводить тотожні доводи та просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Також заявив клопотання про розгляд справи за участю сторін.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, 03 жовтня 2025 року та від 20 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у письмовому провадженні.
Позивач подав відзиви на апеляційні скарги ідентичного змісту. Просить залишити без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду 31 липня 2025 року та залишити без розгляду апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури, як не подану до уповноваженого суду у встановлений законом строк.
Щодо клопотання апелянтів розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданих клопотань апелянтів, в таких не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши клопотання апелянтів, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду апеляційної скарги Полтавської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Крім того, відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд не наділений відповідними повноваженнями на стадії відкриття апеляційного провадження, та за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 420/6218/20 вказав, що суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження не має правових підстав для застосування за аналогією закону частини четвертої статті 123 КАС України і залишення апеляційної скарги без розгляду. Після відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний розгляд справи або закриває апеляційне провадження з підстав, вичерпно визначених у статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, залишених без задоволення, сторонами не оскаржується.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 16.08.2018 наказом Генерального прокурора України № 120к, ОСОБА_1 призначено керівником Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області строком на 5 років.
15.06.2020 за результатами додаткового службового розслідування на виконання наказу прокурора Полтавської області 18.05.2020 № 80 закінчено службове розслідування та прийнято Висновок, що затверджений 16.06.2020 прокурором Полтавської області, на підставі якого комісія дійшла висновку, яким:
- факти, які стали підставою для призначення службового розслідування знайшли своє підтвердження, в частині неналежної організації діяльності прокурорів з нагляду та додержання законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017171010000088 від 18.05.2017 за ч. 1 ст. 364 КК України, недотримання розумних строків, невжиття комплексу заходів, спрямованих на захист інтересів держави, шляхом пред'явлення позовів про повернення у державну власність земельних ділянок, розташованих у заплаві та водоохоронній зоні річок Коломак та Ворскла, які всупереч вимог чинного законодавства у подальшому передані у власність відповідних фізичних осіб;
- за фактом виявлених порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України та галузевого наказу Генерального прокурора від 21.09.2018 № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень», відсутність належного відомчого контролю за діяльністю підлеглих прокурорів клопотати перед прокурором області про зменшення розміру премії за відповідний період керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_3 ;
- враховуючи що прокурори Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на теперішній час вжили належних заходів щодо активізації досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017171010000088, а також представницької діяльності, заходи реагування щодо них не вживати.
Листом заступника прокурора Полтавської обласної від 17.06.2020 повідомлено ОСОБА_1 про завершення додаткового службового розслідування.
17.06.2020 заступником прокурора Полтавської області ОСОБА_6 було підписано та надано прокурору Полтавської області рапорт, в якому останній просить зменшити розмір премії на 100 % за червень 2020 року керівнику Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_3 .
Листом заступника прокурора Полтавської обласної від 17.06.2020 направлено ОСОБА_1 для ознайомлення рапорт від 17.06.2020 про зменшення розміру премії.
23.06.2020 прокурором Полтавської області Голинським Я.О. прийнято наказ № 440к «Про преміювання», яким в п. 5 прийнято рішення не виплачувати премію, зокрема керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за червень 2020 року.
Не погоджуючись із діями прокуратури Полтавської області та Офісу Генерального прокурора щодо видання (складення, підписання, затвердження) та використання у якості підстави для невиплати премії за червень 2020 року пункту 3 висновків (резолютивної частини) індивідуального акту - висновку прокуратури Полтавської області та Офісу Генерального прокурора від 15.06.2020 та наказу від 23.06.2020 №440к «Про преміювання», яким в п. 5 прийнято рішення не виплачувати премію, зокрема керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за червень 2020 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України, визначаються Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура (частина перша статті 7 Закону № 1697-VII).
Згідно зі статтею 12 Закону № 1697-VII перелік та територіальна юрисдикція окружних прокуратур визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
Повноваження керівника окружної прокуратури визначені статтею 13 Закону № 1697-VII, згідно з якою, керівник окружної прокуратури: 1) представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями; 2) організовує діяльність окружної прокуратури; 3) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у окружній прокуратурі; 4) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів окружної прокуратури; 4-1) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом; 4-2) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій; 5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Керівник окружної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
Відповідно до частин першої-другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Так, конкретні підстави і порядок преміювання прокурорів, слідчих, працівників, що виконують функції з обслуговування, службовців, робітників органів прокуратури, працівників Національної академії прокуратури України (далі - працівники), а також членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначаються Положенням № 234.
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №234 преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.
Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №234 розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.
У разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі (пункт 6 розділу І Положення №234).
Також підстави для невиплати премії встановлені і в пункті 7 розділу І Положення №234, відповідно до якого, премія не виплачується працівникам: за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення; за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати; на час відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України; на час відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції"; при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком виходу на пенсію, звільнення за станом здоров'я, відрядження для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Загальні критерії оцінки роботи працівників визначені пунктом 10 розділу І Положення № 234.
До таких критеріїв належать: сумлінне виконання службових обов'язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; дотримання трудової дисципліни.
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Положення № 234 визначено, що бухгалтерські служби обраховують середньовизначений розмір премії у відсотках і не пізніше 17 числа кожного місяця доводять його до відома кадрових підрозділів відповідних органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Щомісяця, до 17 числа, перший заступник або заступник Генерального прокурора, перші заступники або заступники керівників регіональних прокуратур, перший проректор чи проректор Національної академії прокуратури України, які згідно з розподілом обов'язків відповідають за організацію бухгалтерських служб, погоджують відповідно з Генеральним прокурором, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України середньовизначений розмір виплати, який спрямовується на преміювання працівників.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення № 234 у разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов'язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.
Рапорт про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі погоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України і до 18 числа кожного місяця передається до кадрового підрозділу.
Мотивовані пропозиції про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі доводяться до відома працівників відповідної прокуратури, Національної академії прокуратури України, членів Комісії.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Положення № 234 на підставі цих пропозицій кадровими підрозділами, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів готуються проекти відповідних наказів про виплату середньовизначеного розміру премії із зазначенням працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.
Відповідні накази доводяться до відома працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі (пункт 5 розділу ІІ Положення № 234).
Підставою виникнення спірних правовідносин слугує наказ прокурора Полтавської області від 23.06.2020 № 440к «Про преміювання», за змістом якого ОСОБА_1 не виплачена премія за червень 2020 року.
Означеним подіям передувало складення висновку службового розслідування від 15.06.2020.
На підставі висновку від 15.06.2020 було складено рапорт заступника прокурора Полтавської області від 17.06.2020, що став безпосередньою підставою для прийняття наказу прокурора Полтавської області «Про преміювання» від 23.06.2020 № 440к.
Надаючи послідовну оцінку доводам апелянтів, судова колегія керується наступним.
Щодо висновку від 15.06.2020
Відповідно до вимог статей 9, 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 65 Закону України «Про запобігання корупції» та з метою удосконалення заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення дисципліни в органах прокуратури, регламентування питань призначення, проведення службових розслідувань та прийняття законних рішень за їх результатами Генеральним прокурором 06.12.2017 видано наказ № 343 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.01.2018 за № 8/31460.
У розділі І «Загальні положення» Інструкції № 343 закріплено, що вона визначає підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні.
Службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин, що стали підставами для його призначення.
Службове розслідування проводиться незалежно від здійснення за тим самим фактом розслідування у кримінальному провадженні чи провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 343, приводами для призначення службового розслідування є, зокрема, повідомлення Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.
Підставами для проведення службового розслідування відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Інструкції № 343 є наявність даних про подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс; використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; вчинення прокурором дій, що містять ознаки корупційних правопорушень, інших кримінальних правопорушень або правопорушень, пов'язаних з корупцією; вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Згідно з пунктом 1 розділу III Інструкції № 343 посадовими особами органів прокуратури, уповноваженими призначати службове розслідування, є Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник регіональної прокуратури, військовий прокурор регіону або особи, які виконують їх обов'язки.
Пунктом 2 розділу III Інструкції № 343 передбачено, що Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов'язки) службове розслідування може призначатися стосовно всіх категорій прокурорів, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу.
Інші вказані в пункті 1 цього розділу посадові особи мають право призначати службові розслідування лише стосовно підпорядкованих прокурорів (пункт 2 розділу III Інструкції № 343).
Відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції № 343 службове розслідування проводиться у строк не більше ніж один місяць з дня його призначення. У разі потреби за мотивованим рапортом голови комісії визначений строк може бути продовжено посадовою особою, яка призначила службове розслідування, про що видається письмовий наказ. Загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Початком службового розслідування вважається дата підписання наказу про його призначення, а завершенням - дата затвердження висновку службового розслідування.
Відповідно до розділу ІV Інструкції № 343 Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України залучається до проведення службового розслідування, призначеного для перевірки інформації, зокрема, про вчинення прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Службові особи інших структурних підрозділів залучаються до службового розслідування з огляду на обставини, що підлягають з'ясуванню в ході його проведення. Оформлення результатів службового розслідування врегульовано розділом VII Інструкції № 343.
Результати службового розслідування оформлюються висновком, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині висновку зазначаються посада, прізвище, ініціали голови та членів комісії, підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку викладаються фактичні обставини, які встановлені за результатами проведення службового розслідування.
У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються, серед іншого: дані щодо підтвердження (спростування) відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо направлення копії висновку та/або матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством.
Висновок службового розслідування підписує голова та члени комісії, затверджує посадова особа, яка призначила службове розслідування, або особа, яка виконує її обов'язки. Згідно з пунктом 1 розділу VIII Інструкції №343 за наявності підстав посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому Законом № 1697-VII порядку вживає адміністративних та організаційних заходів, у тому числі щодо звільнення прокурора з адміністративної посади, чи ініціює питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
У межах спірних правовідносин, за результатами додаткового службового розслідування на виконання наказу прокурора Полтавської області 18.05.2020 № 80 закінчено службове розслідування та прийнято спірний висновок, що затверджений 16.06.2020 прокурором Полтавської області, на підставі якого комісія дійшла висновку, яким:
- факти, які стали підставою для призначення службового розслідування знайшли своє підтвердження, в частині неналежної організації діяльності прокурорів з нагляду та додержання законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017171010000088 від 18.05.2017 за ч. 1 ст. 364 КК України, недотримання розумних строків, невжиття комплексу заходів, спрямованих на захист інтересів держави, шляхом пред'явлення позовів про повернення у державну власність земельних ділянок, розташованих у заплаві та водоохоронній зоні річок Коломак та Ворскла, які всупереч вимог чинного законодавства у подальшому передані у власність відповідних фізичних осіб;
- за фактом виявлених порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України та галузевого наказу Генерального прокурора від 21.09.2018 № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень», відсутність належного відомчого контролю за діяльністю підлеглих прокурорів клопотати перед прокурором області про зменшення розміру премії за відповідний період керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_3
17.06.2020 заступником прокурора Полтавської області ОСОБА_6 було підписано та надано прокурору Полтавської області рапорт, у якому останній просить зменшити розмір премії на 100 % за червень 2020 року керівнику Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_3 .
Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині суд зазначив, що станом на день затвердження висновку від 16.06.2020, Генеральним прокурором відповідно до п. 9-2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1697-VII порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади не було прийнято.
Вказаний порядок прийнято 01.07.2022, який затверджено наказом Генерального прокурора № 113.
Такі висновки судова колегія не погоджує, оскільки фактичні обставини свідчать про те, що приводом для призначення службового розслідування, та подальшого затвердження висновку за його наслідками, слугували відомості листа керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора № 17/1/1-44вих20, а не звернення (скарги, заяви і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені) щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
Висновки суду про відсутність процедури проведення службового розслідування спростовуються приписами Інструкції № 343, яка визначала порядок призначення, проведення та оформлення результатів службового розслідування у спірний період.
Помилковими є також посилання суду на порядок здійснення дисциплінарного провадження, оскільки у межах спірних правовідносин спірний висновок видано за результатами службового розслідування, що не є тотожним.
Суд також виснував, що перевірка була проведена неуповноваженим суб'єктом - групою працівників прокуратур Полтавської області та Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 343, уповноваженими особами на призначення службових розслідувань є, зокрема, Генеральний прокурор та керівники регіональних прокуратур.
Згідно з наявними у матеріалах справи наказами прокурора Полтавської області від 13.02.2020 № 45, від 02.03.2020 № 50 та від 12.03.2020 № 51, останні видані у межах його адміністративних повноважень та відповідають вимогам Інструкції № 343.
13.02.2020 на підставі листа керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора № 17/1/1-44вих20 прокурором Полтавської області було прийнято наказ № 45 «Про проведення службового розслідування».
02.03.2020 наказом прокурора Полтавської області № 50 внесено зміни до наказу від 13.02.2020 № 45, яким виключено зі складу комісії голову комісії заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_6 та включено до складу комісії голову комісії заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_7 . Також включено до складу комісії членів комісії прокурорів відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Титарчука І.Г., Цьоньо О.В.
12.03.2020 наказом прокурора Полтавської області № 51 продовжено строк проведення службового розслідування.
Наказом Генерального прокурора від 08.05.2020 № 208 скасовано попередній висновок та призначено додаткове службове розслідування.
Наведене свідчить про те, що до складу комісії було включено працівників Полтавської обласної прокуратури та прокурорів управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, що узгоджується з положеннями п. 4 розділу IV Інструкції № 343, який передбачає можливість залучення службових осіб інших структурних підрозділів до проведення службового розслідування, з огляду на обставини, що підлягають з'ясуванню в ході його проведення.
Висновки суду про те, що комісія не наділена повноваженнями розглядати звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки наявність відповідного звернення матеріалами справи не підтверджена.
Судова колегія також не встановила підстав для ототожнення процедури проведення службового розслідування та надання оцінки якості виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 на адміністративній посаді, оскільки відповідно до розділу VІ Інструкції № 343 під час проведення службового розслідування підлягають з'ясуванню причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, інших посадових осіб у забезпеченні належної поведінки підлеглого, стосовно якого проводиться службове розслідування.
Крім того, під час проведення службового розслідування не порушувалось питання відповідності позивача займаній посаді.
Верховним Судом сформульовано послідовну та сталу правову позицію, зокрема, у постановах від 05 квітня 2019 року у справі № 817/3305/15, від 02 жовтня 2019 року у справі № 821/2137/15-а, від 24 листопада 2020 року у справі №360/902/19, відповідно до якої висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений. Таким чином, оскаржуваний висновок не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв'язку із чим не може бути самостійним предметом судового розгляду, а тому позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Питання правомірності та обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.
У постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 640/19574/18 Верховний Суд сформулював висновок, що рішеннями, які створюють для особи правові наслідки, у розумінні пункту 1 розділу VІІІ Інструкції № 343 є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому Законом № 1697-VII порядку за наявності підстав вживає адміністративних та організаційних заходів, у тому числі щодо звільнення прокурора з адміністративної посади, чи ініціює питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
За приписами пункту 2 розділу VІІІ Інструкції № 343 висновок службового розслідування може бути скасовано Генеральним прокурором, посадовою особою, яка призначила службове розслідування, або особами, які виконують їх обов'язки, у разі неповноти службового розслідування, невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам, встановленим під час його проведення, а також у разі допущення інших порушень цієї Інструкції, що суттєво вплинули чи могли вплинути на результати службового розслідування.
На тлі вищенаведеного судова колегія дійшла висновку про те, що спір у вказаній частині не підлягає судовому розгляду взагалі, адже його звернення до суду фактично полягає у намаганні позивача оскаржити висновок службового розслідування від 15.06.2020, право на оскарження якого відсутнє у силу закону.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2025 року у справі № 420/31279/24.
Таким чином, правових підстав для скасування спірного висновку службового розслідування від 15.06.2020, судова колегія не вбачає.
Щодо наказу прокурора Полтавської області «Про преміювання» від 23 червня 2020 року №440к
За фактичними обставинами справи, заступником прокурора Полтавської області ОСОБА_6 підписано та надано прокурору Полтавської області рапорт від 17 червня 2020 року, у якому останній просить зменшити розмір премії на 100 % за червень 2020 року керівнику Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та його першому заступнику ОСОБА_3 .
Підставою його подання вказано порушення позивачем обліково-реєстраційної дисципліни.
Задовольняючи вимоги в цій частині суд першої інстанції керувався тим, що наказ прокурора Полтавської області «Про преміювання» від 23 червня 2020 року №440к є похідним від спірного висновку службового розслідування від 15 червня 2020 року, відтак підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці», що передбачає структуру заробітної плати, визначає наступні її складові частини.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
На виконання Закону № 1697-VII 31.05.2012 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», п. 2 частини 2 якої встановлено, що керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні.
Наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017 № 234 затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Відповідно до п. 3 Розділу І Положення № 234 премії виплачуються працівникам та членам Комісії на підставі наказів Генеральної прокуратури України, керівників регіональних прокуратур, ректора Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії (п. 5 Розділу І Положення № 234).
Пунктом 6 Розділу І Положення № 234 визначено, що у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі.
Пунктом 3 Розділу ІІ Положення № 234 встановлено, що у разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов'язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.
На підставі аналізу наведених норм у сукупності з фактичними обставинами справи судова колегія вбачає спроможними твердження апелянтів про те, що визначення розміру преміювання працівників з урахуванням їх вкладу у загальні результати роботи є виключно дискреційними повноваженнями прокурора Полтавської області.
Керуючись наведеним, судова колегія не встановила підстав для скасування наказу прокурора Полтавської області «Про преміювання» від 23 червня 2020 року №440к в частині рішення не виплачувати премію керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за червень 2020 року.
Доводи скарги про те, що Офіс Генерального прокурора не може вважатися належним відповідачем у розумінні ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія відхиляє, оскільки рапорт заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_6 від 17 червня 2020 року сформований за результатами висновку прокуратури Полтавської області та Офісу Генерального прокурора від 15 червня 2020 року.
В частині доводів апелянта - Офісу Генерального прокурора щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія зазначає що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні статей 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № №140/14364/21.
За таких умов, покликання на порушення судом порядку розгляду справи не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду у справі № 640/19678/20, судова колегія врахувала, що оспорюваний наказ у частині рішення про невиплату премії керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за липень 2020 року скасовано з підстав його прийняття на підставі рапорту, датованого 28 липня 2020 року та зареєстрованого 29 липня 2020 року, тобто після 18 числа цього місяця (липня 2020 року), таким чином суди дійшли висновку, що відповідач при прийнятті спірного наказу в частині зменшення розміру премії позивачу не дотримався порядку, визначеного Положенням № 234 щодо терміну подання рапорту (пропозиції).
Отже, спірні правовідносини у справі №640/16628/20 не є релевантними означеним висновкам Верховного Суду у справі № 640/19678/20.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Полтавської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги Полтавської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко