01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
02 лютого 2026 року Справа № 580/12120/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 15.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що рішення про відмову у поновленні виплати пенсії є протиправним, порушує його гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що призначає (поновлює) пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у поновленні пенсії.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи, що поновлення виплати пенсії здійснюється органами пенсійного фонду за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам чинного законодавства,
При цьому Апелянт зазначив, що органи Пенсійного фонду України на даний час не мають можливості направити запит до пенсійного фонду РФ для отримання відповідної інформації та документів.
Разом з тим, пенсійний орган вказав, що питання щодо призначення пенсійних виплат особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів законодавчо не врегульоване.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 та від 24.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з довідкою від 25.09.2023 № 7109-5002985362 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання /перебування - АДРЕСА_2 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.06.2003 позивачу з 01.07.2000 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 15.02.2024 щодо поновлення раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом від 12.03.2024 № 2300-0307-8/17753 відповідач відмовив позивачу в такому поновленні пенсії.
Рішенням від 05.08.2024 у справі № 580/5572/24 Черкаський окружний адміністративний суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 від 15.02.2024 про відновлення йому виплати пенсії за вислугу років та за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цій справі.
На виконання зазначеного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 15.02.2024 та прийняв 12.09.2024 рішення про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 . Рішення Головного управління обгрунтовано тим, що для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні документи, на підставі яких призначено пенсію та які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Враховуючи, що попереднім місцем проживання ОСОБА_1 є Автономна Республіка Крим, яка на даний час належить до тимчасово окупованої території, в Головному управлінні в період дії правового режиму воєнного стану відсутні повноваження отримати необхідні для поновлення виплати пенсії документи. Головне управління прийняло рішення відмовити ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ у зв'язку відсутністю необхідних документів, на підставі яких призначено пенсію та які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
8. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.09.2024 про відмову у поновленні виплати пенсії, позивач в особі представника звернувся з цим позовом до суду.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706-VII), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VІІ (далі Закон №1207-VІІ), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 року № 637 (далі - Постанова №637)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України № 1706-VII громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до статті 52 Закону №2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку № 3-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Абзацем 4 пункту 11 розділу І Порядку № 3-1 визначено, що днем звернення за перерахунком, поновленням пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням) (початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняттям (звільненням) на (зі) службу (служби), за виплатою недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, виплатою одноразової грошової допомоги, виплатою допомоги на поховання вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів)).
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 3-1 переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів.
Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 3-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем фактичного проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
Абзацем 1 пункту 1 Постанови № 637 передбачено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Згідно з абзацем 4 пункту 1 Постанови № 637 під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Також пунктом 1 Постанови № 637 передбачено, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право звертатися до Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою підтвердження чи спростування інформації про повернення особи до покинутого місця постійного проживання або поданих нею для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії документів, зокрема з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1207-VІІ державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом (ч. 2 ст. 9 Закону № 1207-VІІ).
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану (ч. 3 ст. 9 Закону № 1207-VІІ).
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону № 1207-VІІ встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Так, положеннями ст. 18 Закону № 1207-VІІ в редакції чинній на час виїзду Позивачки з АР Крим, вбачається, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
11. Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
12. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Автономній Республіці Крим та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 01.07.2000, тобто спір між сторонами щодо права Позивача на призначення пенсії, відсутній, оскільки останньому пенсія за вислугу років уже була призначена.
13. Слід звернути увагу на те, що відмова Відповідача у поновленні виплати пенсії обумовлена відсутністю на обліку в ПФ України у Черкаській області матеріалів пенсійної справи Позивача та інформації про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
14. Розглядаючи доводи Апелянта, колегія суддів враховує також правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17, згідно з якими відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення (постанова), а також викладені у постанові від 21.02.2019 у справі № 428/13508/16-а, згідно з якими те, що архівні сховища з пенсійними документами залишились на окупованій території в даному випадку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на поновлення пенсії, а у разі необхідності, й призначення її знов.
15. Таким чином, судова колегія вважає необґрунтованою позицію Апелянта щодо неможливості поновити Позивачу виплату пенсії за вислугу років через відсутність документів, на підставі яких йому було призначено таку пенсію, коли він перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим.
16. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, витребування пенсійної справи Позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що призначає (поновлює) пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у поновленні пенсії.
17. Право на поновлення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
18. Суд враховує позицію Відповідача викладену в листі стосовно того, що він має отримати пенсійну справу Позивача та підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду РФ, проте відсутність даних документів пов'язано з форс-мажорною обставиною - війною, тому Позивач не може бути позбавлений виплати пенсії основного джерела надходження коштів, до того моменту поки у Відповідача не будуть в наявності докази продовження виплати Позивачу пенсії саме органами пенсійного фонду РФ.
19. Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17, де суд дійшов висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року у справі №320/424/23 сформулював висновок саме щодо застосування норм статей Закону №1058-IV, Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови №637 про те, що призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
20. Враховуючи те, що пенсія для Позивача є основним джерелом надходження коштів, та те, що Відповідач відмовив Позивачу у поновленні виплати пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо визнання протиправними дії Відповідача щодо відмови у поновленні пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії.
21. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
22. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
23. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
24. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - без змін.
25. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 02 лютого 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев