Справа № 739/2454/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочур О.О.
02 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправною та скасування постанови №273 від 15.10.2024 про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.210-1 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що оскільки позивач подає відповідні декларації, є підприємцем, має рахунки в банківських установах, тому інформація про нього перебуває в багатьох реєстрах та базах даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, в тому числі і в публічних, тому відповідач не позбавлений можливості отримати доступ до інформації про позивача з реєстрів або щодо недостатності цієї інформації, що вказує про безпідставність винесеної постанови.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки спірна постанова носить поверхневий та загальний характер, у ній відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи, резолютивна частина не містить висновку про прийняте рішення, а лише фіксує розмір накладеного штрафу.
На думку скаржника, оскільки службова особа ІНФОРМАЦІЯ_1 мала змогу отримати необхідну інформацію відносно позивача з відповідних реєстрів, тому підстави для притягнення до адміністративної відповідальності - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, через злочини, які вчиняються російською федерацією на території України, громадяни, у тому числі військовозобов'язані, змінюють своє місце проживання, вище перелічені законодавчі акти як раз і покладали на військовозобов'язаних обов'язок уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані), які можуть бути відмінними від тих, які містяться у інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах (у тому числі публічних), базах даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, тому підстави для скасування спірної постанови - відсутні.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, а подання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі відповідно до статті 304 КАС України є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 у сигнальному списку.
12 жовтня 2024 року о 10 год. 50 хв. ОСОБА_1 було доставлено у службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 для складання адміністративних матеріалів за частиною третьою ст.210 КУпАП, про що інспектором СРПП Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області 12.10.2024 складено протокол про адміністративне затримання АПЗ18 №049023.
За результатами перевірки документів та відомостей, відповідальним виконавцем адміністративного відділення, старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №157 від 12.10.2024 відносно позивача за частиною третьою ст. 210 КУпАП.
З вказаного протоколу вбачається, що 12 жовтня 2024 року об 11 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , при перевірці військово-облікових даних у військовозобов'язаного ОСОБА_1 , було виявлено, що останній не уточнив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, чим порушив абз. 1, 2 частиною десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; абз. 1, 7 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560; абз. 1, 4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організацій та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Від пояснення та/або підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків.
За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, 15.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову №273 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України.
На підставі викладеного, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною третьою ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у відповідності до вимог частини другої статті 2 КАС України, в зв'язку з чим, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №273 від 15.10.2024 є правомірною.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, статтею 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
У свою чергу, частиною третьою вказаної статті передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
У свою чергу, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об'єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб'єктом правопорушення може бути призовник, військовозобов'язаний або резервіст.
Згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2024 року о 10 год. 50 хв. ОСОБА_1 було доставлено у службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 для складання адміністративних матеріалів за частиною третьою ст.210 КУпАП, про що інспектором СРПП Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області 12.10.2024 складено протокол про адміністративне затримання АПЗ18 №049023.
За результатами перевірки документів та відомостей, відповідальним виконавцем адміністративного відділення, старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №157 від 12.10.2024 відносно позивача за частиною третьою ст. 210 КУпАП.
З вказаного протоколу вбачається, що 12 жовтня 2024 року об 11 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , при перевірці військово-облікових даних у військовозобов'язаного ОСОБА_1 , було виявлено, що останній не уточнив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, чим порушив абз. 1, 2 частиною десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; абз. 1, 7 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560; абз. 1, 4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організацій та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Від пояснення та/або підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків.
За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, 15.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову №273 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України.
Тобто, вбачається факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП у зв'язку з порушенням останнім правил військового обліку в особливий період.
Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, у відповідності до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
У свою чергу, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
У той же час, визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
Згідно статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За правилами статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У той же час, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
При цьому, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до абз.4 підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
- у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на вищевикладене, у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) у позивача виник обов'язок уточнити персональні дані.
Втім, як вірно відзначено судом першої інстанції, станом і на час розгляду справи в суді першої інстанції військовооблікові дані позивача залишались неуточненими.
Факт неоновлення позивачем військово-облікових даних підтверджується матеріалами справи та поясненнями самого ОСОБА_1 .
При цьому, підпунктом 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджені Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 зазначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Безпідставними є доводи скаржника про те, що у нього не виникло обов'язку уточнити облікові дані протягом 60 днів, як передбачено п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з огляду на положення абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» яким установлено, що громадяни які перебувають на військовому обліку зобов'язані уточнити облікові дані протягом 60 днів під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX.
Посилання скаржника на примітку у статті 210 КУпАП якою визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи є помилковими, так як примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається саме на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови з огляду на доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.210 КУпАП щодо порушення останнім правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко