П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26225/25
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши питання про залишення без руху апеляційної скарги адвоката Довженка Олександра Вадимовича в інтересах Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Довженка Олександра Вадимовича в інтересах Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно вимог ч.4 ст. 296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Так, як вбачається з матеріалів справи, апелянтом до апеляційної скарги було додано копії документів, які до суду першої інстанції не надавались, проте причини, з якої ці докази не були надані до суду першої інстанції, не зазначені. Враховуючи викладене, апелянту необхідно зазначити причини ненадання зазначених доказів до суду першої інстанції.
Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів скарги та відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», оскаржуване рішення було прийняте 24 листопада 2025 року, водночас апеляційну скаргу було направлено до суду 30 січня 2026 року, тобто апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилається на факт подання у межах строків оскарження апеляційної скарги по даній справі, яка в подальшому була повернута, та зазначає про можливість повторного звернення із апеляційною скаргою. Посилаючись на фінансову неспроможність сплатити судовий збір, відключення електроенергії та значене навантаження в умовах обмежених кадрових та технічних ресурсів, апелянт вважає вказані обставини поважними та такими, що обумовлюють поновлення строку апеляційного оскарження.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги. Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Згідно висновків Верховного Суду у межах справ № 826/9136/17, №806/2321/16 у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
До того ж, суд враховує, що судовий збір за подання апеляційної скарги по даній справі було сплачено 12 січня 2026 року, водночас із повторною апеляційною скаргою сторона звернулась тільки 30 січня 2026 року, належним чином не обґрунтувавши неможливість звернення до суду вже після сплати судового збору
Доводи апелянта, що апеляційна скарга по даній справі вже подавалась, суд оцінює критично, оскільки згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2020 року у справі № 826/1402/17, та обставина, що державний орган звертається з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень, тим більш без повного усунення недоліків, що слугували підставою для повернення первинної апеляційної скарги.
Суд критично оцінює посилання апелянта на тривалі відключення електроенергії, оскільки заявником не надано жодних доказів з приводу об'єктивної неможливості направлення скарги в установлений законом строк із цієї підстави. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 січня 2025 року по справі №295/4031/24.
Велике навантаження та необхідність виконання інших завдань, а також обмеженість кадрових та технічних ресурсів також є суб'єктивними обставинами, стосується належної організації роботи та залежать від волі керівника, а тому не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій. До того ж, наведені обставини жодними доказами не підтверджені.
Таким чином, доводи апелянта не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року.
Враховуючи викладене, згідно положень ст. 298 КАС України, протягом десяти днів з дня вручення ухвали апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, в якій може вказати поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 169, 243, 248, 296, 298, 325, 328 КАС України суддя,-
Апеляційну скаргу адвоката Довженка Олександра Вадимовича в інтересах Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду: відомостей, передбачених вимогами ч.4 ст. 296 КАС України, а також заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних причин такого поновлення.
Роз'яснити апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині надання відомостей, передбачених вимогами ч.4 ст. 296 КАС України., відповідно до ст. 169 КАС України, скарга буде повернута скаржнику; у разі не подання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль