П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/20679/25-Е
Категорія: 113080000Головуючий у суді І інстанції: Павлик І. А. час і місце ухвалення: 16:30 год., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСеменюка Г.В.
суддів: Федусика А.Г.
Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом адвокатки Бандиш Ганни Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення
У вересні 2025 року адвокатка Бандиш Г. І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 11.06.2025 №Д/2175 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Також адвокатка просила закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях її довірителя відповідного складу.
Обґрунтовуючи позов, адвокатка пояснила, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відображено, у тому числі, у відомчій інформаційній системі ДМС до якої мають доступ центри комплектування та соціальної підтримки.
14.03.2023 ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) за якою був визнаний непридатним до військової служби. Після проходження ВЛК йому ІНФОРМАЦІЯ_2 було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , де було зазначено, що громадянин ОСОБА_1 рішенням ВЛК від 14.03.2023 визнаний непридатним до військової служби на підставі графи ІІ ст. 64Б наказу МОУ № 402 від 2008 року та зарахований у запас за ст. 18 п.1 ЗУ Про ВО і ВС. Підлягає повторному медичному пересвідченню 14.03.2028.
Оскільки у 2023 році облік даних військовозобов'язаних не вівся в електронному вигляді, всі вище перелічені персональні дані ОСОБА_1 вказував у 2023 році під час проходження ВЛК та заповнення опитувальника, вказані дані до цього моменту не змінювались.
Всередині червня 2025 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та працівниками ТЦК та СП. Незважаючи на той факт, що позивач указував, що знаходиться на військовому обліку за місцем реєстрації, а саме: в ІНФОРМАЦІЯ_3 , але був доправлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 без вручення будь-якої повістки та/або для оновлення даних, проходження ВЛК та ін. Позивача три доби без будь-яких законних підстав утримували на території ІНФОРМАЦІЯ_4 змушуючи формально пройти ВЛК та отримати мобілізаційне розпорядження. Натомість позивач указував, що має хвороби, які необхідно врахувати при проходженні ним нового ВЛК, крім того указував, що рішенням ВЛК від 14.03.2023 визнаний непридатним до військової служби на підставі графи ІІ ст. 64Б наказу МОУ № 402 від 2008 року та зарахований у запас за ст. 18 п.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Підлягає повторному медичному пересвідченню лише 14.03.2028, а не в червні 2025 року. Але працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 жодним чином не реагували на його прохання, а потім відпустили. При цьому, жодних постанов позивачу не вручали, про наявність виконавчого документу дізнався, як вказувалося раніше в момент, коли з відкритих джерел дізнався про наявність виконавчого провадження №78764411 та підставу його відкриття. Але до цього часу залишається невідомою суть правопорушення та докази, якими керувалися працівники відповідача, притягуючи ОСОБА_1 за постановою № Д/2175 від 11.06.2025.
Через деякий час, після встановлення у себе на телефоні додатку «Резерв+», позивач в інформаційному реєстрі «Оберіг» побачив відмітку, що його ще з 14.11.2024 розшукує ТЦК. Тобто, адвокатка зазначає, що відповідач про порушення правил військового обліку повинен був дізнатися до 14.11.2024. Однак, спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП винесено лише 11.06.2025.
Отже, на її думку, тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , передбачений частиною 9 статті 38 КУПАП, сплинув, що є самостійною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ключовим доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції проігнорував приписи примітки статті 210 КУпАП, яка передбачає, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Апелянт звертає увагу, що його актуальні дані з 2018 року містилися у державних реєстрах і велися ТЦК. У 2023 році він пройшов ВЛК і отримав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 , інформацію внесено до обліку.
Отже, на його думку, держатель Реєстру та відповідач мали реальну можливість отримати його дані електронно, а тому стаття 210-1 КУпАП не підлягає застосуванню.
До того ж, скаржник наполягає на тому, що тримісячний строк притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачений частиною 9 статті 38 КУПАП, сплинув. Суд першої інстанції цього не спростував та взагалі не встановлював момент виявлення правопорушення відповідачем.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно інформації з мобільного додатку «Резерв+», позивач перебуває на військовому обліку з 09.02.2015.
14.03.2023 позивач пройшов ВЛК та відповідною постановою визнаний непридатний в мирний час та обмежено придатний у воєнний час. Дата уточнення даних - 20.09.2024.
02.06.2025 о 00:21 год. працівником поліції Шаптала Т. П. громадянина ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де він пройшов ВЛК та відповідною постановою визнаний придатний до військової служби.
Цього ж дня (02.06.2025) черговим ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № Д/2175 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 02.06.2025 о 00 год. 30 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 пп. 1 п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024, а саме: перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та постійно знаходячись на території України протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані передбачені ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
На підставі даного протоколу, постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.06.2025 № Д/2175, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , в порушення п. 2 розділу ІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є невід'ємним додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у визначений законодавством строк - до 16.07.2024, не уточнив свої персональні дані про які зазначено в оскаржуваній постанові, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи адвокатки позивача про те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності слід обраховувати з дати оголошення позивача у розшук - 14.11.2024, а не з дати його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 - 02.06.2025, оскільки частиною 2 статті 254 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини 1 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 статті 210-1 КУпАП).
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
В Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 інкримінують порушення вимог військового законодавства за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані передбачені ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
З цього приводу колегія суддів виходить з такого.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі - Закон №3633-IX), згідно якого громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
- у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 виконав вимоги Закону №3633-IX щодо уточнення адреси проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом (з 18.05.2024 по 16.07.2024).
Водночас, згідно інформації з мобільного додатку «Резерв+», уточнення даних відбулось 21.09.2024 (а.с.16-19).
Разом з цим, відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Отже, накладення штрафу за неоновлення військово-облікових даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необґрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України.
Так, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 14.03.2023 пройшов ВЛК та відповідною постановою визнаний непридатний в мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
До того ж, ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та зареєстрований як фізична особа-підприємець в ЄДРПОУ з 30.11.2018, податковий номер - 3290110219 за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, в реєстрі указані номер телефону для зв'язку з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) та електронна пошта ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
На думку колегії суддів, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку примітки до статті 210 КУпАП та дійшов помилкового висновку про законність спірної постанови.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (у розумінні примітки до статті 210 КУпАП).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає необхідним надати оцінку доводу апеляційної скарги щодо строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Так, як було указано вище, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку мали уточнити персональні дані.
При цьому, починаючи з 17.07.2024 невчинення відповідних дій утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.11.2024 ТЦК внесло відповідну інформацію до реєстру щодо розшуку ОСОБА_1 .
Разом з цим, лише 02.06.2025 відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення та згодом (11.06.2025) винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП за неоновлення своїх облікових даних.
Колегія суддів зазначає, що про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП відповідачу достеменно стало відомо 14.11.2024, тобто в день внесення інформації до реєстру щодо розшуку ОСОБА_1 .
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, частиною 9 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 14.11.2024.
Однак, спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за статтею 210-1 КУпАП прийнята 11.06.2025, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
За таких умов, колегія суддів вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого частиною 1 статті 38 КУпАП, у зв'язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України рішення суду має бути скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
За правилами пункту 3 частини 1 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування постанови від 11.06.2025 №Д/2175 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо розподілу судових витрат, слід указати таке.
Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать обставини справи, позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір на загальну суму 3028 грн (1211,20 грн - 1 інстанція та 1816,80 грн - 2 інстанція).
Разом з цим, позивач оскаржує постанову у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому сума судового збору, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позов та апеляція подані в електронній формі, повинна становити 1211,20 грн (484,48 грн - 1 інстанція та 726,72 - 2 інстанція).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 слід стягнути суму судового збору на користь позивача за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1211,20 грн.
Що стосується переплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 1816,80 грн, слід указати таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ураховуючи, що позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, колегія суддів вважає необхідним повернути його позивачу з Державного бюджету України в сумі 1816,80 грн.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, частина 3 якої передбачає, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2025 року - скасувати.
Ухвалити у справі за позовом постанову, якою позов адвокатки Бандиш Ганни Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2025 №Д/2175 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України переплачений судовий збір у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик