П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37934/24
Категорія: 112010200Головуючий у суді І інстанції: Скупінська О. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСеменюка Г.В.
суддів: Федусика А.Г.
Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області) в якому, з урахуванням уточнень (а.с.31-37), просив:
- визнати протиправними дії щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.07.1980 по 25.10.1980 при призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 30.07.1980 по 25.10.1980 при призначенні пенсії за віком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указує, що звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою щодо незарахування страхового стажу за період роботи на станції Херсон Одеса ж. д.
ГУ ПФУ в Херсонській області надало лист, згідно якого, за даними документами страховий стаж склав 04 роки 08 місяців 05 днів, що не дає право на призначення пенсії за віком.
Так, до трудового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1980, оскільки титульна сторінка не завірена печаткою підприємства на якому вперше заповнювалась трудова книжка, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412) (далі - Інструкція № 162).
Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №212950002163 від 13.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.11.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, представниця ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято за відсутності страхового стажу на дату звернення за призначенням відповідної пенсії.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з наданої до суду копії трудової книжки НОМЕР_1 заповнену на ім'я ОСОБА_1 30.06.1980, вбачається наявність наступних записів:
- 24.05.1978 по 15.05.1980 призваний на військову службу в Радянській армії (військовий білет);
- 23.07.1980 прийнятий учнем регулювальника швидкості руху вагонів (наказ №73-к від 23.07.1980);
- 21.08.1980 призначений регулювальника швидкості руху вагонів (наказ №82-к від 21.08.1980);
- 25.10.1980 звільнений за прогул (наказ №105-к від 31.10.1980);
- 15.11.1980 прийнятий робітником пролетарського л-ва (наказ №132 від 05.11.1980);
- 10.07.1981 звільнений (наказ №86 від 03.08.1981);
- 26.08.1981 прийнятий робочим отд. №1 (наказ 183 від 25.08.1981;
- 18.04.1994 звільнений (наказ №28 від 14.04.1994).
З витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сформованого уповноваженою особою Пенсійного органу зазначено дані про набутий стаж застрахованої особи до 2004 року (за даними оцифрованих документів) за період з травня 1978 року по квітень 1994 року. Загальний стаж: 15 років 6 місяців 17 днів.
Дані про набутий страховий стаж застрахованої особи з 2004 року за період з березня 2011 року по грудень 2013 року. Загальний страхований стаж: 2 роки 8 місяців 13 днів.
07.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV).
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №212950002163 від 13.11.2024.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що за наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний стаж ОСОБА_1 становить 04 роки 08 місяців 05 днів.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-IV у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років. У призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 07.11.2024 відмовлено, за відсутності стажу на дату звернення.
Листом від 14.11.2024 №2100-0304-8/46252 ГУ ПФУ в Херсонській області проінформовано позивача, що за наданими документами страховий стаж складає 04 роки 08 місяців 05 днів, що не дає право на призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.07.1980, оскільки титульна сторінка не завірена печаткою підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка, чим порушено вимоги Інструкції № 162. Для зарахування періодів роботи за записами трудової необхідно надати належним чином оформлені довідки, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності). До страхового стажу зараховано період проходження військової служби та дані індивідуальних відомостей про застраховану особу. Після надання підтверджуючих документів про стаж стане можливим повернутися до розгляду питання щодо призначення пенсії за віком за умови надання нової заяви з інформацією про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, керуючись усталеною практикою Верховного Суду, виходив із того, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Суд зауважив, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, а тому її неналежне ведення відповідними особами не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до його страхового стажу і на отримання відповідної пенсії.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції вважав протиправним спірне рішення №212950002163 від 13.11.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального трудового стажу позивача періодів його роботи зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що пенсійний орган взагалі поставив під сумнів усі записи, які занесені до указаної трудової книжки, а не лише період, який визначений позивачем в позовній заяві.
Разом з цим, суд першої інстанції указав, що ГУ ПФУ в Херсонській області не вчиняло жодних протиправних дій щодо позивача, а лише повідомило його відповідним листом про результати розгляду поданої заяви.
Тож, на думку суду першої інстанції, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про відмову у призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.
До того ж, суд першої інстанції вважав, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 07.11.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Приписами частини 2 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За правилами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження стажу також регламентовано у статті 62 Закону №1058, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Як правильно установлено судом першої інстанції, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 30.06.1980 містить записи щодо періодів його роботи.
Водночас, спір, який виник в межах даної справи стосується того, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зарахувало до страхового стажу усі періоди роботи ОСОБА_1 , з тієї підстави, що титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Так, на час заповнення трудової книжки позивача (дата початку заповнення 30.07.1980), діяла Інструкція № 162.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції № 162 про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Надалі була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з ним винагороди.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати текст) наказу (розпорядження).
Аналіз указаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника, а також проставлення печатки покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17) зробив правовий висновок згідно якого на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такі висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 (справа №580/4012/19).
Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить конкретних мотивів у чому саме полягає неправильність висновків суду першої інстанції та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Скаржник в апеляції обмежився лише цитуванням норм права, обставин справи та тим, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято за відсутності страхового стажу на дату звернення за призначенням відповідної пенсії.
З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик