П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13777/25
Категорія 102080000Головуючий у суді І інстанції: Бойко О.Я. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСеменюк Г.В.
суддів: Федусик А.Г.
Шляхтицький О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 р. у справі № 420/13777/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, знищити інформацію персональних даних, у тому числі знищення унікального номера запису в Реєстрі, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про:
- визнання протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, що викладена ним у Листі № Д-144/6/5101-25/5100.4.1/2058-25 від 03.03.2025, у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-ХІІ;
- зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-ХІІ;
- зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім'я ОСОБА_1 , яка зберігається в Реєстрі (прізвища, імені, по батькові, дати народження, статі, місця народження тощо), у тому числі знищення (видалення) унікального номера запису в Реєстрі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що воно не відповідає правовій позиції, викладеній у зразковій справі № 806/3265/17 у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки. Зазначеними діями суб'єкт владних повноважень порушив права позивача на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у справі не доведено правомірності відмови у видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки, тобто не позивачка мала довести, що вона мала право на отримання паспорту громадянина у формі книжечки, а Відповідач має довести, що він прийняв правомірне та обґрунтоване рішення щодо своєї відмови. Позовна вимога про зобов'язання Відповідача, як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру, знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім'я ОСОБА_1 , яка зберігається в Реєстрі (прізвища, імені, по батькові, дати народження, статі, місця народження тощо), у тому числі знищення (видалення) унікального номера запису в Реєстрі також підлягає задоволенню.
04.09.2025 року відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Суд першої інстанції правильно та у повному обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2022 позивач вперше звернулась до Відділу обслуговування громадян м. Одеса ДП «Документ» з заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки.
14.01.2022 позивача було документовано паспортом громадянина України у вигляді ID-картки, № НОМЕР_1 , дата видачі 14.01.2022, строк дії до 14.01.2032, орган видачі 5112.
20.01.2022 позивач вдруге звернулась до Відділу обслуговування громадян м. Одеса ДП «Документ» з заявою про оформлення для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.
07.02.2022 позивача було документовано паспортом для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 дата видачі 07.02.2022, орган видачі 5101.
24.02.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила видати їй паспорт громадянина України у вигляді книжечки, зразка, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон».
До вказаної заяви позивач додала:
- копію паспорту та ідентифікаційного коду;
- копію довідки про реєстрацію місця проживання.
Відповідач листом від 26.02.2025 за № Д-144/6/5101-25 відмовив позивачу в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка оскаржила її до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних немає.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон № 5492- VI).
Згідно з пп. а п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України : паспорт громадянина України.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492- VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст. 14 Закону № 5492- VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 21 цього ж Закону, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 3 Положення про паспорт визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п.1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
14.01.2022 позивача було документовано паспортом громадянина України у вигляді ID-картки, № НОМЕР_1 , дата видачі 14.01.2022, строк дії до 14.01.2032, орган видачі 5112.
07.02.2022 позивача було документовано паспортом для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 дата видачі 07.02.2022, орган видачі 5101.
При цьому, у поданій заяві від 24.02.2025 позивач зазначила, що наразі у неї виникла необхідність відмовитись від паспорту з безконтактним електронним носієм (id-картка) та оформити замість нього паспорт громадянина України у вигляді книжечки, зразка, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Нормами Закону № 5492-VI, Положенням про паспорт, Порядком № 302, не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість паспорта громадянина України у формі ІD-картки.
Відтак, правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки відсутні.
Щодо правових висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд звертає увагу на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є : а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт.
Крім того, за обставинами цієї зразкової справи позивачка звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру; така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, згідно встановлених судом обставин розглядуваної справи відносно позивача вже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за його заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та йому було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.
При цьому, при прийнятті рішення по зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.
Отже, спірні правовідносини у справі, що розглядається, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідають ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Щодо вимог з приводу зобов'язання відповідача знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім'я позивача, яка зберігається в Реєстрі (прізвища, імені, по батькові, дати народження, статі, місця народження тощо), у тому числі знищення (видалення) унікального номера запису в Реєстрі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5-8 частини 2 статті 8 Закону України “Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону № 2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Статтею 10 Закону № 5492-VI врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до частини 1 якої внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних».
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону).
Паспорт громадянина України у формі ID-картки, який був виданий позивачеві, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останнього, тобто позивач надав згоду на обробку його персональних даних.
Водночас, Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних немає.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанцій дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав:
24.02.2025 до ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 про оформлення та видачу паспорта громадянина України ОСОБА_1 зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР).
У поданій заяві позивач зазначила «Наразі у мене виникла необхідність відмовитися від паспорту з безконтактним електронним носієм (id-картки) та оформити замість нього паспорт громадянина України у вигляді книжечки, зразка затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-XII». В поданій заяві позивач не зазначила про неможливість отримання паспорта у вигляді ID-карти з релігійних переконань.
10.01.2022 ОСОБА_1 вперше звернулась до Відділу обслуговування громадян м. Одеса ДП «Документ» з заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки.
14.01.2022 позивача було документовано паспортом громадянина України у вигляді ID-картки, № НОМЕР_1 , дата видачі 14.01.2022, строк дії до 14.01.2032, орган видачі 5112. Тобто на момент звернення до ГУ ДМС в Одеській області з заяву про видачу паспорта зразка 1994 року, позивач мала діючий паспорт у вигляді ID -картки.
20.01.2022 позивач вдруге звернулась до Відділу обслуговування громадян м. Одеса ДП «Документ» з заявою про оформлення для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.
07.02.2022 позивача було документовано паспортом для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 дата видачі 07.02.2022, орган видачі 5101.
Під час оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, № НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_1 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19720526-10243.
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо ОСОБА_1 обробляються з порушенням законодавства України.
Отже, використання ОСОБА_1 раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки та паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, при виготовленні яких було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 по справі № 380/5977/21.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21 зазначив, що «Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
У зв'язку із наведеним, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли справу № 540/4500/21 до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
В контексті встановлених обставин справи заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.
Тобто у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.
З огляду на наведене, колегія суддів уважає безпідставними посилання позивача на його небажання надати згоду на обробку персональних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу його відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з його непридатністю для користування, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
Отже, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок волевиявлення останнього, тобто позивач надав згоду на обробку персональних даних та йому було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з його непридатністю для користування, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
Позивач наголошує на тому, що спір у цій справі повністю відповідає усім трьом ознакам типової справи, які визначені Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.
Разом з тим, відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до матеріалів цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, таке.
Матеріалами справи підтверджено, що позивача вже було документовано паспортом громадянина України у вигляді id- картки № НОМЕР_1 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 дата видачі 07.02.2022, орган видачі 5102.
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Отже, доводи позовної заяви стосовно віднесення справи № 420/13777/25 до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) є необґрунтованими.
Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постановах Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, від 24.04.2024 у справі № 260/2992/23 та від 28.11.2024 по справі № 420/6552/24.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі № 420/13777/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький