03 лютого 2026 року Справа № 480/9886/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9886/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області від 18.12.2025 № 183950004109 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" протиправним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути його заяву від 10.12.2025 № 16776 та призначити пенсію державного службовця з часу звернення з заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 10.12.2025 із зарахуванням довідок про заробітну плату та стажу державної служби у період роботи: з 01.06.1994 по 02.12.2022 (служба в митних органах України), та 2 роки 11 днів строкової служби в Збройних силах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.12.2025 звернувся до органу ПФУ з заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". За цією заявою йому було відмовлено. Зазначає, що йому не зараховано до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування, що вважає неправомірним.
Ухвалою суду від 30.12.2025 по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивачу призначено пенсію за віком.
10 грудня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", надавши пенсійному органу заяву та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 22-02-13/98 від 04.12.2025, № 22-02-13/99 від 04.12.2025, довідку про ранг № 7.24- 1/22/10/4146 від 02.12.2025, довідку про посаду та стаж № 7.24-1/22/10/4146 від 02.12.2025 з останнього місця роботи, а також паспорт та трудову книжку.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізький області від 18.12.2025 № 183950004109 у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" відмовлено у зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби визначених Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015, що набув чинності з 01 травня 2016 року.
Відповідно до записів трудової книжки позивач, зокрема:
- у період з 04.09.1978 по 16.05.1994 працював на виробництві. Стаж за вказаний період роботи складає: 14 років 06 місяця 13 днів;
- у період з 01.06.1994 по 02.12.2022 проходив службу в митних органах України на різних посадах.
Згідно записів в трудовій книжці та військового квитка позивач проходив строкову службу в Збройних силах у період з 14.04.1979 по 25.04.1981.
02.12.2022 був звільнений з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення "Краснопілля" митного поста "Велика Писарівка" Сумської митниці відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 Стаття 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, однак за призначенням пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII позивач із заявою від 10.12.2025 звернувся вперше.
Тобто, в даній справі має місце призначення пенсії за іншим Законом, зокрема за Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229 (далі - Порядок № 229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII зазначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно з п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 № 283 (чинний до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених КМУ до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно п. 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III від 07.06.2001 в органах місцевого самоврядування встановлюються категорії посад: п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Отже, періоди роботи позивачки на посадах у органах місцевого самоврядування до набрання чинності законом про державну службу підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон № 3723-XII крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами КМУ, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, до 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII не встановлено.
Судом встановлено із записів в трудовій книжці, що позивач, зокрема: у період з 01.06.1994 по 02.12.2022 проходив службу в митних органах України на різних посадах. Згідно записів в трудовій книжці та військового квитка позивач проходив строкову службу в Збройних силах у період з 14.04.1979 по 25.04.1981. 02.12.2022 був звільнений з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення "Краснопілля" митного поста "Велика Писарівка" Сумської митниці відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Отже, оскільки станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) позивач мав стаж державної служби (прирівняний стаж посадової особи органу місцевого самоврядування) не менш ніж 10 років, він має право на переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Висновок ГУ ПФУ в Запорізький області від 18.12.2025 № 183950004109 про те, що особи, які працюють на посадах в митних органах, яким присвоєно спеціальне звання, не належать до категорії посад державних службовців, які визначені статтею 25 Закону № 3723-ХІІ тобто до спеціального стажу не зарахований період роботи з 01.06.1994 по 02.12.2022 в митних органах є безпідставними.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.05.1994 № 283 (чинного до 01.05.2016) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових Формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекцїї, її територіальних органів, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України, який чинний з 01 червня 2012 року, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Частиною 1 статті 588 Митного кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб митних органів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991.
Постановою КМУ від 23.10.2013 № 839 "Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів" затверджено Положення про спеціальні звання посадових осіб доходів і зборів та Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів.
Отже, посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії), то порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в у Запорізькій області від 18.12.2025 № 183950004109 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та відновленню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянути повторно заяву позивача від 10.12.2025 та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Щодо позовних вимог про призначення ОСОБА_1 пенсію державного службовця з часу звернення з заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 10.12.2025 із зарахуванням 2 років 11 днів строкової служби в Збройних силах, то такі наразі є передчасними, адже пенсійним органом при розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 10.12.2025 не було надано жодної оцінки вказаним періодам служби позивача. Тобто, указаний період не є спірним, як помилково зазначає позивач у позовній заяві.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки і прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Суд пам'ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 183950004109 від 18.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2025 та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал