03 лютого 2026 року Справа № 480/6508/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6508/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код: НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Батьку позивача - ОСОБА_2 було встановлено першу Б групу інвалідності з 21.09.2022, причина інвалідності: загальне захворювання інвалідність встановлено безстроково, потребує постійного стороннього догляду.
23.07.2025 позивач подав рапорт, у якому просив про звільнення його з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
До рапорту додано такі документи: Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025; нотаріально засвідчену довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 275641 від 26.09.2022; нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену свідоцтва про народження ОСОБА_1 .
Проте, військова частина НОМЕР_1 листом від 29.07.2025 №16525 повідомила про те, не може погодити даний рапорт та звільнити позивача із служби, оскільки відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 року, в ході обстеження сімейного стану встановлено наявність у ОСОБА_2 родичів першого ступеня спорідненості, а саме: дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 . Таким чином, з акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено наявність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення у ОСОБА_2 . Документів, які б підтвердили відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати, не надано.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 19.08.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, не визнаючи позовні вимоги, зазначив, що в ході обстеження сімейного стану встановлено наявність у ОСОБА_2 родичів першого ступеня спорідненості, а саме: дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 .
Таким чином, умова щодо відсутності інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд, не підтверджується.
Документів, що спростовують цей висновок (про відсутність працездатних членів сім'ї), позивачем не надано.
Разом з тим, представник відповідача зазначає, до позовної заяви долучено документи, які не подавалися військовій частині разом із рапортом, зокрема пенсійне посвідчення ОСОБА_3 . Також, факт перебування останньої на пенсії не встановлено актом обстеження сімейного стану.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 представник відповідача зазначає, що видача наказу про звільнення з військової служби є виключною компетенцією відповідача, тому позивач не може просити суд перебирати на себе повноваження військової частини НОМЕР_1 та втручатись в її дискреційні повноваження.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 53-55).
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому підтримує позовні вимоги та наголошує на тому, що в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 зазначено про неможливість здійснення догляду за ОСОБА_2 з боку дружини - ОСОБА_3 та доньки - ОСОБА_5 . При цьому установлено: необхідність здійснення постійного догляду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді оператора безпілотних літальних апаратів і відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів піхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 .
23.07.2025 ОСОБА_1 подав рапорт до командира роти безпілотних авіаційних комплексів піхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , в якому просив клопотання перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який було зареєстровано за № 16667/р від 28.07.2025 (а.с. 27).
До рапорту додано наступні документи: Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 (з.б. а.с. 27-28); копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №275641 від 26.09.2022 (з.б.а.с. 28); нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 (з.б.а.с. 30-31), ОСОБА_3 (з.б.а.с. 31-32); ОСОБА_4 (а.с. 32-33); нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_1 (з.б.а.с. 33-34); нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_1 (а.с.35); нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_2 (а.с.36-37); нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_2 (а.с. 38); нотаріально засвідчену свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 39).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 29.07.2025 № 16525 повідомила позивача про відсутність законних підстав для його звільнення з військової служби. Так, підставою відмови у листі зазначається, що оскільки відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 року, в ході обстеження сімейного стану встановлено наявність у ОСОБА_2 родичів першого ступеня спорідненості, а саме: дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 . Таким чином, з вказаного акта встановлено наявність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення у ОСОБА_2 . Документів, які б підтвердили відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати, не надано.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі, також - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі, також - Закон №1932-XII).
Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі, також Положення №1153/2008).
Пунктом 12 Положення №1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону № 2232-XII.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII:
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно із пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Як вже зазначалося судом, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Зі змісту наведеної норми слідує, що для звільнення з військової служби у цьому випадку достатньою є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду I чи II групи інвалідності;
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надає законні підстави для звільнення з військової служби за цією підставою.
Таким чином "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2122-IX.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі №420/30227/24.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно з статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Так, судом встановлено, що 23.07.2025 ОСОБА_1 подав рапорт до командира роти безпілотних авіаційних комплексів піхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , в якому просив клопотання перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який було зареєстровано за № 16667/р від 28.07.2025 (а.с. 27).
До рапорту додано наступні документи: Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 (з.б. а.с. 27-28); копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №275641 від 26.09.2022 (з.б.а.с. 28); нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 (з.б.а.с. 30-31), ОСОБА_3 (з.б.а.с. 31-32); ОСОБА_4 (а.с. 32-33); нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_1 (з.б.а.с. 33-34); нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_1 (а.с.35); нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_2 (а.с.36-37); нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_2 (а.с. 38); нотаріально засвідчену свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 39).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 29.07.2025 № 16525 повідомила позивача про відсутність законних підстав для його звільнення з військової служби. Так, підставою відмови у листі зазначається, що оскільки відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 року, в ході обстеження сімейного стану встановлено наявність у ОСОБА_2 родичів першого ступеня спорідненості, а саме: дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 . Таким чином, з вказаного акта встановлено наявність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення у ОСОБА_2 . Документів, які б підтвердили відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати, не надано.
Так, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №275641 від 26.09.2022 ОСОБА_2 (батько позивача) встановлено 1 Б групу інвалідності загального захворювання. Також, зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с.28).
Отже, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність у батька позивача інвалідності II групи, даний факт є встановленим та відповідачем не оспорюється.
Також, судом встановлено, що згідно довідки Павлінського старостинського округу Білопільської міської ради Сумського району Сумської області за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с.13).
Відповідно до Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.07.2025, затвердженим ІНФОРМАЦІЯ_3 в ході перевірки встановлено коло осіб першого, другого ступеню спорідненості які можуть/зобов'язані здійснювати догляд за ОСОБА_1 : дружина: ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_5 (а.с.27 звор.бік -28).
При цьому, позивач зазначає, що ОСОБА_3 (мати), відповідно до нотаріальної заяви НТХ 366799, повідомила, що є особою непрацездатною за віком ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), з ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі, але фактично протягом останніх трьох років з 2022 року проживає окремо. У зв'язку з викладеними обставинами не має можливості здійснювати постійний сторонній догляд за своїм чоловіком - ОСОБА_2 .
Також, наголошує, що донька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до нотаріальної заяви НТХ 366800, повідомила, що проживає окремо від батька, за адресою: АДРЕСА_2 . Має офіційне місце працевлаштування, виховує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має намір виїхати з ними за кордон у зв'язку з військовими діями на території України. У зв'язку з викладеними обставинами не має можливості здійснювати постійний сторонній догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 .
Разом з тим, аналізуючи наведені докази, суд приходить висновку, що такі обставини не можуть вважатися об'єктивно непереборними та такими, які не залежать від їхньої волі, а також представником позивача не доведено, що вказані обставини можуть перешкоджати їм у постійному догляді за своїм родичем першого ступеня споріднення. Тому за вказаних обставин у суду також відсутні підстави констатувати їхню відсутність у розумінні абзацу 13 підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
При цьому суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про потребу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у постійному сторонньому догляді, що унеможливлює застосування судом до спірних правовідносин норм вказаної статті в частині потреби інших родичів першого чи другого ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи як підстави для визнання позивача єдиною особою, яка може здійснювати догляд за батьком.
Тому за вказаних обставин у суду також відсутні обґрунтовані докази констатувати наявність у позивача підстави для звільнення з військової служби, передбаченої абзацом 13 підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
Суд також не бере до уваги нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 про те, що ним зроблено вибір щодо здійснення догляду за ним сином - ОСОБА_1 , оскільки законом передбачено можливість вибору особи, яка здійснюватиме догляд за особою з інвалідністю у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб, які відповідно до закону зобов'язані її утримувати лише для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, проте не для звільнення з військової служби.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивачем не доведено відсутність у його батька ОСОБА_2 інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, або їхню потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук