Справа № 420/32020/25
02 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Розвиток Білозерської громади" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.09.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального підприємства "Розвиток Білозерської громади" (далі - відповідач), у якій позивач просить :
визнати протиправними дії Комунального підприємства "Розвиток Білозерської громади" щодо надання неповної відповіді у листі від 24.08.2025 №1.1 РБГ/24.08-2025 на запит ОСОБА_1 від 19.03.2024 про надання публічної інформації;
зобов'язати Комунальне підприємство "Розвиток Білозерської громади" надати достовірну, точну та повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 19.03.2024 про надання публічної інформації;
судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із запитом про отримання публічної інформації до відповідача, проте отримав неповну відповідь. Такі дії позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не надав відзив на позов.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.
19.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Комунального підприємства "Розвиток Білозерської громади", в якому просив надати інформацію про габіони, які закуповувало КП "Розвиток Білозерської громади" в фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , а саме:
1. Копію документа, в якому відображені кількісні, технічні та якісні характеристики предмета закупівлі.
2. Копію документа, відповідно до якого на КП "Розвиток Білозерської громади" покладено обов'язок чи доручено здійснити закупівлю.
3. Назву юридичної особи, якою було прийнято рішення про закупівлю шляхом укладання договору без застосування відкритих торгів.
4. Копії актів виконаних робіт.
5. Список адрес (місць) де встановлені закуплені габіони.
Відповідь на запит КП "Розвиток Білозерської громади" у встановлений Законом термін не отримав.
29.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Білозерської селищної військової адміністрації.
Білозерська селищна військова адміністрація листом №01-20/295 від 29.03.2024 запит ОСОБА_1 направила до Комунального підприємства "Розвиток Білозерської громади", як розпорядника зазначеної інформації, про що повідомила позивача.
Відповідь на запит Комунальним підприємством "Розвиток Білозерської громади" не надано.
Вважаючи бездіяльність КП "Розвиток Білозерської громади" протиправною, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі №420/19098/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025, зобов'язано КП "Розвиток Білозерської громади" надати ОСОБА_1 відповідь на запит про отримання публічної інформації.
24.08.2025 листом №1.1 РБГ/24.08-2025 комунальне підприємство "Розвиток Білозерської громади" надало відповідь на запит від 19 березня 2024 року щодо надання публічної інформації.
Позивач вважає, що КП "Розвиток Білозерської громади" не надав повної відповіді на запит ОСОБА_1 від 19.03.2024, що є порушенням норм Закону "Про доступ до публічної інформації", тому звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 34 Основного Закону України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Пунктом 1 статті 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, вчинену 18.06.2009 у м. Тромсе, ратифіковану Законом України від 20.05.2020 № 631-ІХ (далі - Конвенція про доступ до офіційних документів), передбачено, що кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.
Відповідно до статті 1 Конвенції про доступ до офіційних документів під поняттям "державні органи" розуміється, зокрема, урядові та адміністративні органи на національному, регіональному та місцевих рівнях, а під "офіційні документи" - будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VІ).
Статтею 1 Закону № 2939-VІ передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 3 Закону 2939-VІ визначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Статтею 12 Закону № 2939-VІ встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону № 2939-VІ визначений перелік суб'єктів, які належать до розпорядників публічної інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради .
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Статтею 20 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту…У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону № 2939-VІ передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону "Про інформацію" № 2657-XI суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Частинами 1 та 2 статті 23 Закону № 2939-VІ встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Згідно статті 7 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач наділений правом у порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації", одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідача, тобто є запитувачем інформації, а у свою чергу відповідач є розпорядником публічної інформації.
Судом встановлено, що відповідач розглянув запит від 19.03.2024 та надав відповідь 24.08.2025 за №1.1 РБГ/24.08- 2025. Суд розглянув доводи відповідача про те, що позивач надав неповну інформацію.
Так, на п. 1 запиту про надання копії документа, в якому відображені кількісні, технічні та якісні характеристики предмета закупівлі (габіони), яку відповідач закуповував у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , відповідач повідомив, що ці характеристики відображено у договорі про закупівлю, що офіційно розміщений у системі Прозоро і є загальнодоступним документом. Отже, КП "Розвиток Білозерської громади" не надав повної інформації на запит, перенаправивши на інтернет-ресурси системі Прозоро. Частиною 2 ст. 22 Закону "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Таким чином, не надання відповідачем інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі на запит позивача що офіційно розміщений у системі Прозоро і є загальнодоступним документом, - є неправомірною відмовою в наданні інформації.
На прохання, викладене у п.2 запиту, щодо надання копії документа, відповідно до якого на відповідача покладено обов'язок чи доручено здійснити закупівлю, була надана відповідь, що закупівля здійснювалась на підставі рішення органу місцевого самоврядування та в межах заходів територіальної оборони.
Суд вважає, що відповідач у пункті 2 відповіді не зазначив конкретної інформації щодо назви, реквізитів документа, відповідно до якого на КП "Розвиток Білозерської громади" покладено обов'язок чи доручено здійснити закупівлю, відповідь є неконкретною. Таким чином, суд погоджується з правовою позицією позивача, що КП "Розвиток Білозерської громади", як розпорядник інформації, порушив припис визначений п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939, який зобов'язує його надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
У п. 3 запиту позивач просив повідомити назву юридичної особи , якою було прийнято рішення про закупівлю шляхом укладення договору без застосування відкритих торгів. На що відповідач повідомив, що рішення про закупівлю шляхом укладання договору без застосування відкритих торгів було прийнято відповідно до чинного законодавства в умовах воєнного стану.
Фактично, відповідач не відповів на запит, та не дав конкретної інформації, оскільки тільки посилання на умови воєнного стану в Україні для проведення закупівлі без відкритих торгів (прямі договори) недостатньо. Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Цими особливостями передбачено, що замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15 квітня 2020 р. № 708), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 р. № 822 "Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу", з урахуванням положень, визначених цими особливостями. Також Особливостями передбачено і інші випадки укладення договорів про закупівлю без застосування відкритих торгів. Тому відповідач мав надати більш конкретну та точну відповідь на запит в цій частин, а не обмежитись загальним реченням.
На п. 4 запиту щодо надання копій актів виконаних робіт, відповідач взагалі нічого не відповів. Також суд звертає увагу на те, що у відповіді на даний запит відповідач ніяким чином не пояснює причину відмови у наданні цієї інформації. Це свідчить про те, що КП "Розвиток Білозерської громади" не забезпечив доступ до інформації шляхом надання інформації за запитом на інформацію від 19.03.2024.
Щодо запиту у п. 5 надати список адресів (місць) встановлення габіонів, відповідач повідомив, що "інформація належить до інформації з обмеженим доступом. Відповідач послався на ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформація може бути обмежена у доступі, якщо її розголошення становить загрозу життю та безпеці громадян, обороні країни або громадському порядку. З огляду на те, що смт Білозерка та територія громади перебувають у зоні активних бойових дій, поширення інформації про конкретні місця встановлення габіонів створює ризики для безпеки мешканців та обороноздатності громади".
На що позивач звертає увагу суду, що він є членом Білозерської громади, безпосередньо проживає там та має право знати де саме встановлені закуплені габіони, призначені для створення надійного захисту людей Білозерської громад та що органи місцевого самоврядування зобов'язані публікувати адреси об'єктів укриття цивільного захисту, що передбачені для населення.
Суд приймає до уваги, що відповідно КП "Розвиток Білозерської громади" придбало "Конструкції габіонного типу для облаштування мобільних укриттів у місцях масового скупчення людей у Білозерськіи громаді (ДК 021:2015: 44310000-6 Вироби з дроту)", що мають цивільне призначення. Інформація про місце розташування захисних споруд (укриттів) загалом не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки це відомості, необхідні для безпеки громадян. Водночас, деякі детальні технічні дані або розташування спеціальних об'єктів (наприклад, бункерів стратегічного призначення) можуть бути віднесені до категорії службової інформації. Згідно з Кодексом цивільного захисту та вимогами наказу МВС №579, інформація про укриття має бути відкритою, щоб населення знало, де знайти захист. Місцеві органи влади зобов'язані оприлюднювати списки захисних споруд.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI - інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні".
Доказів що запитувана інформація, належить до інформації з обмеженим доступом, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, відповідач не надав повної відповіді на запит про надання інформації.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 , у пункті 6.1 зазначено, що "відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону No2939-VI (Закону України "Про доступ до публічної інформації") відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту"".
Із відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:
якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону Украі?ни "Про доступ до публічної інформації" інтересів (надалі - правочинні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);
у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації;
чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Тому, якщо буде з'ясовано, що, відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію, розпорядник не застосовував "трискладового тесту" або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною.
При цьому обмеження доступу до інформації повинно бути належним заходом для досягнення мети - захистити відповідний інтерес. Обмеження доступу повинно бути пропорційним (ненадмірним) щодо правомірного інтересу, який захищається, тобто обмеження не повинно йти далі, ніж це необхідно для захисту зазначеного інтересу.
У справі №820/5938/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував таку правову позицію: "Розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді відмова у доступі до запитуваної інформації буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена відповідно до норм Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження правомірності своїх правових позицій, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить до задоволення шляхом зобов'язання КП "Розвиток Білозерської громади" надати достовірну, точну та повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 19.03.2024 про надання публічної інформації.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства "Розвиток Білозерської громади" щодо надання неповної відповіді у листі від 24.08.2025 №1.1 РБГ/24.08-2025 на запит ОСОБА_1 від 19.03.2024 про надання публічної інформації.
Зобов'язати Комунальне підприємство "Розвиток Білозерської громади" надати достовірну, точну та повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 19.03.2024 про надання публічної інформації.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн. 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Розвиток Білозерської громади" (адреса: провулок Харченко, 46/86, смт. Білозерка, Херсонський район, Херсонська область, 75000, ЄДРПОУ 45273030).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА