30 січня 2026 рокусправа № 380/3058/25 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/3058/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- Визнати протиправною бездіяльність та відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлену листом від 09.12.2024 року на письмову заяву від 22.11.2024 року, у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , з 01.01.2021 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та з розрахунку прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених- на 1 січня 2021 року в сумі 2270 грн по 31.12.2021 року, на 1 січня 2022 року в сумі 2481 грн по 31.12.2022 року, на 1 січня 2023 року в сумі 2684 грн по 31.12.2023 року, на 1 січня 2024 року в сумі 3028 грн по 31.12.2024 року та встановленого на 1 січня 2025 року в сумі 3028 грн відповідно, беручи до уваги стаж судді - 28 років 5 місяців 1 день.
- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та з розрахунку прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених - на 1 січня 2021 року по 31.12.2021 року в сумі 2270 грн, на 1 січня 2022 року по 31.12.2022 року в сумі 2481 грн, на 1 січня 2023 року по 31.12.2023 року в сумі 2684 грн, на 1 січня 2024 року - 3028 грн по 31.12.2024 року в сумі 3028 грн та на 1 січня 2025 року - 3028 грн відповідно, з врахуванням раніше виплачених сум, беручи до уваги стаж судді 28 років 5 місяців 1 день.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у спірний період позивач отримував суддівську винагороду у розмірі, який не відповідає визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів». Вказує, що суддівська винагорода підлягала нарахуванню, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн. Вважає, що у спірних відносинах пріоритет для застосування має саме Закон України «Про судоустрій та статус суддів».
Ухвалою судді від 24.02.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що визначення конкретного базового розміру посадового окладу позивача у період з 2021 по 2023 роки проводилось шляхом застосування частини третьої статті 135 Закону №1402-VІІІ разом із відповідними нормами статей 7 Законів про Державний бюджет України на 2021-2023 роки, якими безальтернативно визначений прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є правомірним та таким, що здійснене на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України та Законами України.
Судом встановлені наступні обставини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії.
Позивач 22.11.2024 звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці
Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області листом відмовило у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Відмова мотивована тим, що відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України №1402, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного утримання. Вказав, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 23.11.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, тобто розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2021-2024 рік не змінився.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» для обрахунку посадового окладу судді передбачений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривень, Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» для обрахунку посадового окладу судді передбачений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривень.
Питання, щодо правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 2021 року, такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», неодноразово був предметом розгляду Касаційним адміністративним судом України.
З цього приводу склалась стала судова практика, посилання на яку міститься в позові.
Водночас, 24.04.2025 Великою Палатою Верховного суду України прийнято рішення у справі № 240/9028/24, в якому висловлено позицію щодо прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню при визначення посадового окладу судді.
Відповідно до постанови в цій справі (забезпечено надання загального доступу 20.05.2025), Велика Палата Верховного суду України дійшла таких висновків:
«... Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
93. Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
94. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
95. Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.
96. Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
97. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
98. Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
99. У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.
100. Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
101. У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
102. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
103. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками з таких міркувань.
104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді...».
Отже, Велика Палата Верховного Суду з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повноважень суду для відступу від правових висновків Верховного Суду чинний КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус судді» не містить.
Застосовуючи зазначені вище приписи, і, враховуючи викладену вище позицію Великої палати Верховного Суду України, суд доходить висновку, що відмова відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці не є протиправною.
Враховуючи вище викладене, підстави для задоволення даного позову, на думку суду, відсутні.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 02.02.2026 року.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович