про залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2026 рокусправа № 380/1657/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
29.01.2026 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Відповідача, щодо нарахування та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 24.01.2024 року по 03.03.2025 року (включно) без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за період з 24.01.2024 року по 03.03.2025 року (включно), обчисливши її розмір з урахуванням сум індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Відповідача, щодо нарахування та виплати Позивачу разової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення4
- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» разову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки, обчисливши її розмір з урахуванням сум індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Відповідача оподаткувати нараховану суму належного грошового забезпечення за ставкою військового збору 1,5%;
- зобов'язати Відповідача здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати та нарахувати і виплатити Позивачу компенсацію на відповідний рахунок.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам, встановленими статтями 160, 161 КАС України.
Положеннями ст.ст.160, 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також документи, що додаються до такої.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З даного приводу суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023).
Питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Предметом спору у цій справі є нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 55 днів, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за 2022, 2023 роки.
На спірні правовідносини поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачає, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, суд звертає увагу, що позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ще 03.03.2025, у витязі з наказу №62 від 03.03.2025 містяться відомості про всі належні позивачу при звільненні виплати.
Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом лише 29.01.2026, останній пропустив тримісячний строк звернення в частині заявлених позовних вимог, який повинен обчислюватися з 03.03.2025.
Суд також зауважує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
При цьому суд зауважує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Верховним Судом у постанові від 19.12.2025 року у справі №520/6976/24:
«…Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.
Колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 остаточно констатував порушення своїх прав, отримавши лист відповідача від 12 березня 2024 року на адвокатський запит.
Суд не заперечує того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, а також про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак, таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.».
Звернення позивача до відповідача та отримання відповіді на заяву у серпіні 2025 року не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявила зацікавленість до правильності розрахунку свого грошового забезпечення під час проходження військової служби та почала вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав, і не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025 року (справа №1-7/2024(337/24)), суддя зазначає наступне.
Так, 11.12.2025 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила рішення №1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо перевірки конституційності положень ч.1 ст.233 КЗпП України.
Велика палата Конституційного Суду України дійшла висновку, що встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України та таке обмеження звужує зміст і обсяг гарантованих ст.43 Конституції України прав працівника на своєчасне одержання винагороди за працю, а також обмежує можливість реалізувати право на судовий захист, гарантоване ст.55.
У зв'язку з цим, Конституційний Суд України постановив, що положення ч.1 ст.233 КЗпП України у частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами по виплату заробітної плати та інших належних йому виплат, є неконституційним та втрачає чинність із дня ухвалення цього рішення.
Однак суд зауважує, що положення ч.1 ст.233 КЗпП України поширювали свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну службу, в той час як до правовідносин, що стосуються виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, застосовуються положення ч.2 ст.233 КЗпП України.
Відтак, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Р.І. Кузан