про залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2026 рокусправа № 380/1464/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 30 діб за 2022 рік, за 2023 рік за 30 діб, за 2024 рік за 30 днів, за 2025 рік за 10 діб, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 30 діб за 2022 рік, за 2023 рік за 30 діб, за 2024 рік за 30 днів, за 2025 рік за 30 діб, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період 2024-2025 років, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період 2024-2025 років, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить недоліки з огляду на таке.
Згідно ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Загальні положення щодо строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1, 5 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Суд враховує, що 06.04.2023 Верховним Судом ухвалено рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: “До 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Як видно з матеріалів позовної заяви, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №22 від 21.01.2025 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 17.01.2025 №9-РС у запас за підпунктом “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - наявності інвалідності, вирішено вважати таким, що справи та посаду здав, направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 21.01.2025 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Також як зазначає позивач у позовній заяві, станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо: грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 30 діб за 2022 рік, за 2023 рік за 30 діб, за 2024 рік за 30 днів, за 2025 рік за 30 діб, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"; грошової компенсації за 28 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"; грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби; одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, висвітленої у постанові від 04 квітня 2025 року у справі №380/3598/24, початок перебігу строку звернення до суду, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення грошового атестата, розрахункового листа або довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Таким чином, з урахуванням вищевказаної позиції Верховного Суду, строк звернення до суду в межах спірних правовідносин слід обчислювати саме з 21.01.2025, а не з 01.01.2026, як помилково вважає представник позивача.
Такі висновки також підтверджуються ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 380/11387/25, якою позовну заяву повернуто у зв'язку із невідповідністю ч. 2 ст. 123 КАС України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 380/11387/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 380/11387/25- без змін.
До позовної заяви позивач додав клопотання про поновлення строку, яку зокрема, мотивовано тим, що Рішенням Великої Палати Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025 визнано неконституційною частину першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
З цього приводу суддя зазначає, що така частина передбачала таке: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.».
Тобто, частина перша ст. 233 Кодексу законів про працю України регулює питання, пов'язані з обчислення строку звернення до суду працівника, який продовжує працювати. Таким чином, суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки такі нерелевантні до спірних правовідносин.
До суду з даним позовом позивач звернувся лише 22.01.2026.
Таким чином суд доходить висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 ст.233 КЗпП України.
Також суд не бере до уваги твердження позивача про проходження позивачем стаціонарного лікування, оскільки відповідне лікування позивач проходив до 21.01.2025, а також після жовтня 2025 року.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, згідно ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тому, на виконання вищевказаних вимог ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України, позивачу слід додати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачам надати строк для усунення її недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Желік О.М.