про відмову в забезпеченні позову
02 лютого 2026 року 320/4555/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 грудня 2025 року про переведення на вакантну посаду заступника начальника відділу організації інформаційно-аналітичного забезпечення та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України,
- зобов'язати Державну податкову службу України прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника начальника відділу організації інформаційно-аналітичного забезпечення та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України згідно з поданою заявою від 30 грудня 2025 року.
Одночасно з позовною заявою, представником позивача була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд:
- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України припиняти державну службу ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» згідно із врученим ОСОБА_1 31 грудня 2025 року попередженням про наступне звільнення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач 31 грудня 2025 року вручив позивачу попередження про звільнення, відповідно до якого позивач підлягає звільненню відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» через 30 календарних днів з моменту ознайомлення з цим попередженням. Зазначений 30-ти денний строк спливає 30 січня 2026 року. Звільнення позивача з державної служби зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі в частині зобов'язання Державної податкової служби України прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника начальника відділу організації інформаційно аналітичного забезпечення та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України згідно з поданою заявою від 30 грудня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Тобто, забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого твердження позивача, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд заборонити Державній податковій службі України припиняти державну службу ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» згідно із врученим ОСОБА_1 31 грудня 2025 року попередженням про наступне звільнення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Між тим, суд зазначає, що предметом даного спору є бездіяльність Державної податкової служби України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 грудня 2025 року про переведення на вакантну посаду заступника начальника відділу організації інформаційно-аналітичного забезпечення та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що реалізація відповідачем попередження від 31 грудня 2025 року про звільнення з державної служби унеможливить виконання рішення суду щодо переведення позивача на іншу вакантну посаду.
З даного приводу суд звертає увагу на те, що попередження від 31 грудня 2025 року про звільнення з державної служби, яке по суті є актом індивідуальної дії, не є предметом спору в цій справі.
Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову поза межами позовних вимог у справі № 320/4555/26 та, відповідно, не є адекватним та співмірним з позовними вимогами.
Більше того, положення пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлюють чітку заборону на вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.
Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постанові від 17.04.2019 у справі № 705/4587/17 (адміністративне провадження № К/9901/5985/19), що суди повинні враховувати, що встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження, не допускається.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в обраний позивачем спосіб, у зв'язку з чим в задоволенні відповідної заяви належить відмовити.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 2 лютого 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.