30 січня 2026 року справа №320/32469/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Національна поліція України, про визнання дій протиправними,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовом, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними звернення (дії) ІНФОРМАЦІЯ_1 до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, через те, що останній 18.04.2025 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за надісланою йому повісткою.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нещодавно, в електронному кабінеті призовника, що зареєстрований позивачем у мобільному застосунку призовників «Резерв+», йому стало відомо про наявність запису про те, що ним порушено правила військового обліку. У зв'язку з цим, позивачем на електронну адресу відповідача був надісланий адвокатський запит щодо надання інформації про підстави внесення такої інформації. У відповідь на вказаний запит відповідач надіслав лист від 26.05.2025 №5181, в якому позивача повідомлено про те, що позивачу засобами поштового зв?язку на адресу зареєстрованого місця проживання направлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 18.04.2025, однак ОСОБА_1 18.04.2025 не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 по вищевказаній повістці, яку не забрав з поштового відділення. У зв?язку із вищевикладеним, ІНФОРМАЦІЯ_4 у порядку статті 259 КУпАП звернувся до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання матеріалів про адміністративне правопорушення. При цьому повідомлено, що відомості щодо складання уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів та притягнення його у встановленому законом порядку до адміністративної відповідальності у 2025 році станом на день підготовки відповіді у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні.
Позивач стверджує, що не отримував повістки про виклик, тому у нього не виникло обов'язку з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 18.04.2025, а отже таку неявку вважає такою, що не є адміністративним правопорушенням.
Оскільки позивач не порушував правил військового обліку та не вчиняв адміністративного правопорушення, що дало б відповідачу право як складати відносно ОСОБА_1 протокол, так і вимагати затримання та доставлення останнього як правопорушника до територіального центру комплектування у порядку, передбаченому ст.259 КУпАП, вважає, що звернення відповідача до органів національної поліції щодо затримання та доставлення позивача як правопорушника до ІНФОРМАЦІЯ_3 , має бути визнане судом протиправним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 відкрито провадження у справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази у справі від сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ 40108578). Витребувано докази від сторін.
Повідомлено відповідачу про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді, відповідно до п.12 ч.9 ст.171 КАС України.
29.08.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано витребувані судом докази.
18.09.2025 через підсистему "Електронний суд" третьою особою подано витребувані судом докази.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення засобами електронного зв'язку на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, враховуючи недостатність в суді коштів на оплату послуг відправлення поштової кореспонденції.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15.04.1999.
Відповідно до наданого позивачем витягу із програмного забезпечення "Резерв+" ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов'язаний. Його військово-обліковий документ є дійсним до 28.08.2026. Також у відомостях вказано, що позивачем вчасно оновлено облікові дані, у військово-обліковому документі наявні відомості про місце проживання, електронну адресу позивача та його мобільний телефон. Крім того, у вказаних відомостях програмного забезпечення "Резерв+" наявна інформація про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
На час розгляду справи в суді у витязі є інформація про те, що ОСОБА_1 розшукує ТЦК та СП через порушення правил військового обліку, причина: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 ; дата початку розшуку 28.04.2025.
У позовній заяві позивач зазначає, що повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 він не отримував, оповіщення від АТ "Укрпошта" йому не надходили, при цьому дані про місце проживання були оновлені ним своєчасно.
17.05.2025 представником позивача адвокатом Ключник А.В. було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит в інтересах позивача, щодо надання інформації про те, на якій підставі до застосунку призовників, військовозобов?язаних та резервістів “Резерву+» внесений запис про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку; у чому полягає порушення позивачем правил військового обліку ОСОБА_1 , чи розглядалася відповідачем відносно ОСОБА_1 справа про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, пов?язана з неявкою останнього до ТЦК, та чи притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_7 була надана відповідь від 26.05.2025 №5181, в якій адвоката повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами поштового зв'язку на адресу зареєстрованого місця проживання (надану під час уточнення облікових даних): АДРЕСА_1 , направлена повістка №3121406 від 08.04.2025 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18.04.2025. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 18.04.2025 за викликом не з'явився по вищевказаній повістці та повістку з поштового відділення не забрав, ІНФОРМАЦІЯ_7 у порядку ст. 259 КУпАП звернувся до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Також у відповіді на адвокатський запит від 26.05.2025 №5181 повідомлено адвоката про те, що відомості щодо складання уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів та притягнення його у встановленому законом порядку до адміністративної відповідальності у 2025 році - станом на день підготовки відповіді, у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні.
Позивач вказує, що не порушував правил військового обліку, адміністративного правопорушення не вчиняв, а тому відповідач, на думку позивача, вчинив протиправні дії щодо звернення до органів національної поліції щодо затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, через те, що останній 18.04.2025 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за надісланою йому повісткою, а тому звернувся до суду з цим позовом для захисту порушених прав.
На виконання ухвали суду від 27.08.2025 Національна поліція надала пояснення від 11.09.2025 №201/26/6-2025, відповідно до яких електронні звернення стосовно порушників мобілізаційного законодавства формуються в інформаційних ресурсах Міністерства оборони України та надходять до системи "ІПНП", в автоматичному порядку. При цьому працівники поліції фізично інформацію до системи "ІПНП" не вносили.
Станом на 03.09.2025 за обліками системи “ІНГ» наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.04.2025 № E2012296 щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказане звернення 29.04.2025 в установленому порядку зареєстровано Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за № 34889. Звертає увагу, що інформація стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшла до вказаного підрозділу поліції в електронному вигляді відповідно до пункту 56 Положення шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов?язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
Зі змісту відповіді НП України також убачається, що звернення стосовно позивача було зареєстровано в системі "ІПНП" з автоматичним присвоєнням порядкового номеру відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції, тобто інформація була внесена шляхом електронної взаємодії інформаційних систем, без участі працівників поліції.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами частини першої статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналізуючи наведені норми законодавства у сукупності із встановленими обставинами справи, суд вважає за необхідне надати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо формування та направлення позивачу повістки.
Форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. Зазначена форма передбачає обов'язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов'язаний з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з конкретно визначеною метою.
Частина 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлює обов'язок громадян з'являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме:
оформлення військово-облікових документів;
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду;
направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;
призову на військову службу;
проходження зборів військовозобов'язаних та резервістів.
Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:
для взяття на військовий облік у період мобілізації;
визначення призначення на особливий період;
проходження медичного огляду.
Додатково слід врахувати приписи пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487.
Відповідно до цього пункту, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов'язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:
оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу, участі у підготовці, проходження зборів військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, пункт 32 Порядку № 1487 узгоджується з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.
Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов'язаних та резервістів обов'язок з'являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:
для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;
для оформлення або ведення військово-облікових документів;
для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;
для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;
для призову на військову службу;
для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;
для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.
Також суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов'язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.
Так, пункт 21 постанови встановлює обов'язок резервістів та військовозобов'язаних з'являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов'язаних з веденням військового обліку.
Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв'язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.
Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.
Таким чином, постанова № 560 дійсно встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов'язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.
Щодо осіб, які вже виконали обов'язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вказати, що повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм.
У той же час, матеріали справи не містять копії повістки від 08.04.2025 № 3121406 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18.04.2025, так само як і докази вручення позивачу такої повістки (зворотнє поштове повідомлення, конверт повернення з поштовим відправленням (тощо)). Судом було витребувано докази від відповідача, у тому числі копію вказаної повістки із доказами направлення (вручення) позивачу, однак вимоги ухвали суду від 27.08.2025 відповідачем не виконано, витребувані судом докази не надано.
У зв'язку з чим суд не може встановити, чи відповідає повістка від 08.04.2025 встановленій порядком № 1487 формі, а також проаналізувати чітку та конкретизовану мету явки в повістці, яка відповідала б вичерпному переліку підстав, визначених частиною десятою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пунктом 32 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою № 1487, чи віднесено формулювання у повістці законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов'язок з'явитися за повісткою. Натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.
Враховуючи встановлені у справі обставини, позивач до моменту формування та направлення йому спірної повістки виконав обов'язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачем не спростовано факт звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із поданням актуальних відомостей про місце проживання, засоби зв'язку та інші дані, що підлягають внесенню до військово-облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За таких умов підстав для повторного виклику позивача з метою уточнення даних не існувало, оскільки відповідне уточнення ним вже було здійснено у строки та у порядку, визначені законодавством. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 постанови №560, який прямо пов'язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином.
Таким чином, занесення відомостей про неприбуття за таким викликом та пов'язані з цим дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки є такими, що вчинені на підставі документа, який не породжує юридичних наслідків.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити що наявна в матеріалах справи повістка не відповідає за формою повістці, передбаченій порядком № 1487.
Щодо оголошення позивача в "розшук" та надання доручення органам поліції здійснити його доставку та затримання.
Насамперед суд вважає за необхідне зазначити, що поняття "розшук", яким оперують інформаційні системи, не передбачене та не визначене положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно із частиною першою статті 27 указаного Закону, у разі невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому суд звертає увагу, що хоча частина п'ята статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює лише порядок дій поліції після отримання законного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Підстави ж звернення ТЦК та СП до органів поліції прямо та вичерпно визначені частиною першою статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якої таке звернення можливе лише у разі невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Тобто для виникнення повноваження ТЦК звернутися до поліції повинні одночасно існувати дві умови, і жодна інша підстава законом не передбачена.
Водночас склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачеві надсилалися чи вручалися документи з такими вимогами. Відтак правові підстави для звернення ТЦК до Національної поліції із вимогою здійснення адміністративного затримання були відсутні.
Суд також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку № 1487, дійсно передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов'язку або порушили правила військового обліку та процедуру відкликання відповідного звернення.
Однак зазначені норми Порядку є підзаконними, регулюють лише технічну процедуру формування та передачі звернення та не можуть розширювати або змінювати зміст статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Отже, оскільки Закон, як акт вищої юридичної сили, прямо встановлює, що звернення до поліції може мати місце лише у разі наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, застосування пункту 56 можливе лише в межах такої законної підстави.
Таким чином, суд доходить висновку, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення в цьому випадку виходило б за межі компетенції, визначеної частиною першою статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і тому є протиправним, що є самостійною підставою для задоволення позову.
Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18 травня 2024 року, було встановлено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів уточнити свої персональні та військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно.
Вказаний обов'язок міг бути виконаний шляхом:
звернення до центру надання адміністративних послуг,
або через електронний кабінет призовника / військовозобов'язаного,
або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Невиконання такого обов'язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.
Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) здійснюється шляхом складання протоколу та розгляду справи, і не передбачає можливості примусового затримання та доставлення правопорушника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки такі заходи прямо визначені лише для випадків правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та лише за умови дотримання вимог статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Водночас згідно примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Натомість матеріалами справи знову ж підтверджено, що позивачем цей обов'язок був виконаний.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про позивача як про особу, що порушила правила військового обліку, є протиправними. Відтак наявні правові підстави для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити відповідні відомості з Реєстру.
Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку №1487, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: повідомляють Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Таким чином, обов'язок вилучити відомості з Реєстру у відповідача наявний та підлягає виконанню.
Щодо посилань позивача про те, що повістка на його адресу не надходила, то жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснювати перевірку фактичного вручення повістки.
Відповідно до пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України №560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею під час уточнення облікових даних, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо інша адреса територіальному центру комплектування та соціальної підтримки не була повідомлена. Отже, саме факт повернення поштового відправлення з відповідною відміткою є юридично достатнім для підтвердження здійснення оповіщення згідно із законодавством та не потребує додаткового з'ясування причин неотримання кореспонденції.
Водночас зазначені доводи не мають вирішального значення для вирішення спору, оскільки судом встановлено протиправність самого формування та направлення повістки позивачу, а також протиправність надання доручення органам Національної поліції щодо його доставлення, оскільки таке доручення було здійснене поза межами процедури притягнення особи до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП, яка є єдиною законною підставою для застосування заходів адміністративного примусу.
Таким чином, питання фактичного вручення повістки не впливає на оцінку законності дій відповідача, оскільки спірні дії є протиправними в силу відсутності правових підстав для їх вчинення.
Оскільки звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки було сформоване за відсутності ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, відкликанню підлягає і саме звернення ТЦК як таке, що не має законного підґрунтя.
Водночас суд враховує, що внесення таких відомостей об'єктивно створює для позивача стан правової невизначеності, а також може спричинити обмеження його особистої свободи шляхом можливого затримання з боку органів Національної поліції. За цих умов побоювання позивача щодо можливості застосування примусових заходів поза належною правовою процедурою є обґрунтованими і підлягають судовому захисту.
Разом з тим, колегія суддів ще раз вважає за необхідне вказати, що сам по собі механізм застосування заходів адміністративного примусу у вигляді затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути правомірним, за умови дотримання вимог закону. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", таке звернення до органів Національної поліції можливе лише за наявності одночасно двох умов:
невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 зазначеного Закону;
вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Отже, рішення про ініціювання адміністративного затримання та доставлення приймається саме керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки як спеціально уповноваженою посадовою особою, виключно за наявності підтверджених ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та належно зафіксованої підстави для такого звернення.
Разом з цим, застосування заходів адміністративного примусу в кожному конкретному випадку не є обов'язковим, а має здійснюватися лише у разі, коли без їх застосування неможливо забезпечити належний розгляд справи про адміністративне правопорушення або притягнення особи до відповідальності.
Процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.
Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260-263 КУпАП.
Отже, адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia ("суд знає закон"), який означає, що суд:
самостійно встановлює зміст норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, незалежно від того, чи посилаються на них сторони;
не пов'язаний правовою кваліфікацією, яку надають спірним відносинам учасники процесу;
застосовує норму права до встановлених судом фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні саме тих норм права, що регулюють відповідні правовідносини, та всебічному з'ясуванні обставин, які сторони наводять як підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, при вирішенні спору суд, діючи в межах наданих йому процесуальних повноважень та в межах заявлених позовних вимог, самостійно визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до встановлених фактичних обставин.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при розгляді справи зобов'язаний вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а також для захисту прав, свобод та інтересів особи.
З огляду на зазначене, суд, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин, принципу jura novit curia та обов'язку суду забезпечити ефективний захист прав особи, вважає за необхідне надати правильну правову кваліфікацію діям відповідача, оцінити їх відповідність вимогам законодавства у сфері мобілізаційної підготовки, а також перевірити, чи були підстави для застосування до позивача заходів адміністративного примусу та внесення відомостей про його "розшук" до відповідних інформаційних систем.
Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить із необхідності поновлення становища, яке існувало до вчинення протиправних дій, та усунення їх наслідків.
З огляду на положення частини 2 статті 9 КАС України та встановлені вище обставини та вимоги закону, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині, що стосуються усунення неправомірно внесених до Єдиного державного реєстру відомостей та скасування ініційованих на їх підставі заходів, а саме: зобов'язати відповідача вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в тому числі із систем "Оберіг" та "Резерв+") відомості щодо внесення про ОСОБА_1 інформації як про особу, що порушила правила військового обліку; сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1487; відкликати електронне звернення, сформоване до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відтак, позов підлягає задоволенню у спосіб, визначений судом.
У зв'язку із задоволенням заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 :
вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в тому числі із систем "Оберіг" та "Резерв+") відомості щодо внесення про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформації як про особу, що порушила правила військового обліку;
сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р.;
відкликати електронне звернення, сформоване до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.