30 січня 2026 року справа №320/38398/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у не зарахуванні до обсягу трудового та страхового стажу ОСОБА_1 під час призначення пенсії з 27.06.2019 періоди з 12.06.1981 по 19.06.1981, з 20.06.1981 по 30.09.1981, з 01.10.1981 по 31.10.1981, з 02.10.1995 по 09.02.1997, з 11.02.1997 по 05.05.1997, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016, з 01.05.2019 по 31.05.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 27.06.2019 з урахуванням до страхового стажу та стажу роботи періоди з 12.06.1981 по 19.06.1981, з 20.06.1981 по 30.09.1981, з 01.10.1981 по 31.10.1981, з 02.10.1995 по 09.02.1997, з 11.02.1997 по 05.05.1997, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016, з 01.05.2019 по 31.05.2019;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у неперерахуванні ОСОБА_1 пенсії за віком з 03.04.2023 на підставі його заяви (повідомлення) від 28.03.2023 вх.№12370/Б-2600-23 від 03.04.2023, з урахуванням обсягу заробітку за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, згідно довідки №47 від 22.09.1995, виданої Українським Фондом народної освіти, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №760/31748/21, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №1 від 14.11.2019, виданої ТОВ "Колір - Авто";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 03.04.2023 на підставі його заяви (повідомлення) від 28.03.2023, вх.№12370/Б-2600-23 від 03.04.2023, з урахуванням обсягу заробітку за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, згідно довідки №47 від 22.09.1995, виданої Українським Фондом народної освіти, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №760/31748/21, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №1 від 14.11.2019, виданої ТОВ "Колір - Авто".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 27.06.2019 у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Страховий стаж позивача, за даними відповідача, становить 35 років 2 місяці 26 днів, а розмір щомісячної пенсії - 2 760 грн. Позивач не погоджується з такими обчисленнями, вважаючи, що його трудовий та страховий стаж визначено неправильно, а розмір пенсії занижено. З цієї причини позивач звертався до відповідача із заявами та додатковими документами, однак його вимоги були виконані лише частково.
Позивач наполягає, що при визначенні стажу відповідачем неправомірно не враховано окремі періоди його діяльності. Зокрема, позивач вказує на час проходження стаціонарного навчання з 12.06.1981 по 19.06.1981, учбових зборів у військах з 20.06.1981 по 30.09.1981 та місячну відпустку після їх завершення, які є складовою частиною навчання у Київському інженерно-будівельному інституті. На підтвердження цього позивач надає архівну довідку та військовий квиток, де зафіксовано проходження військової підготовки, прийняття військової присяги та присвоєння офіцерського звання. Позивач посилається на норми законодавства, які передбачають зарахування часу військової служби та військової підготовки до страхового стажу.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не враховано періоди його роботи у Виробничо-комерційному концерні "Комета" з лютого по травень 1997 року, у ТОВ "Укрінтекс" у 2015-2016 та 2019-2021 роках, а також у ТОВ "Колір-Авто" з жовтня 1995 року по лютий 1997 року. На підтвердження цих обставин позивач надає трудову книжку та відповідні довідки підприємств. Позивач наголошує, що ці документи містяться в матеріалах його пенсійної справи, однак відповідач їх не врахував при визначенні стажу.
Окремо позивач звертає увагу на довідку №47 від 22.09.1995, видану Українським Фондом народної освіти, яка підтверджує його заробітну плату за період з 1992 по 1995 роки. Позивач вважає, що ця довідка має бути врахована при перерахунку пенсії, тим більше що чинні судові рішення підтверджують її належність позивачу. Водночас відповідач відмовився враховувати зазначену довідку, посилаючись на її невідповідність даним та відсутність обов'язку виконувати судові рішення, які, за його твердженням, не надходили до органу.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправною бездіяльністю та просить суд зобов'язати орган Пенсійного фонду здійснити належний перерахунок його пенсії з урахуванням усіх наданих документів і підтверджених періодів стажу.
23.10.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №320/38398/23 між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В.
11.04.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу №320/38398/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу було необхідно було надати докази сплати судового збору у сумі 1073,60 грн., або уточнити позовні вимоги.
01.07.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача від 28.06.2024 про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору у сумі 1073,60 грн., дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 24.06.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/38398/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази по справі від відповідача.
05.09.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві є територіальним органом Пенсійного фонду України, який діє на підставі Конституції та законів України, а також інших нормативно-правових актів. Основним завданням управління є реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком з 27.06.2019. Згідно з електронною базою даних обліку пенсіонерів, позивач працює. Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів, визначених законодавством. Період навчання позивача у Київському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1976 по 11.06.1981 було зараховано до страхового стажу на підставі диплома, тоді як період перебування на військових зборах з 20.06.1981 по 30.09.1981 та відпустка до 31.10.1981 не були враховані, оскільки ці види діяльності не відносяться до навчання з метою здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня.
Відповідач звертає увагу, що у матеріалах пенсійної справи міститься лише копія довідки №47 від 22.09.1995, виданої Українським фондом народної освіти, яка не відповідає паспортним даним позивача. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 та ухвала цього ж суду у справі №760/31748/21 до управління у законний спосіб не надходили, а тому не могли бути виконані. Зазначене рішення встановлює факт належності довідки позивачу, але не зобов'язує управління проводити перерахунок пенсії з включенням заробітної плати за цією довідкою.
Відповідач також повідомляє, що позивач 25.11.2019 звернувся із заявою про перерахунок пенсії по стажу, на підставі якої було враховано періоди роботи у концерні "Комета" та ТОВ "Укрінтекс". Крім того, відповідно до частини 4 статті 42 Закону, управління щороку проводить перерахунок пенсії без додаткового звернення особи, якщо вона набуває відповідне право. Такий перерахунок було здійснено з 01.04.2022 за даними реєстру застрахованих осіб, і станом на дату звернення страховий стаж позивача складає 35 років 2 місяці 26 днів.
Відповідач зазначає, що уточнюючу довідку №2 від 06.12.2019, видану ТОВ "Колір-Авто", позивач управлінню не надавав. Пенсія була обчислена на підставі документів, які містяться у матеріалах пенсійної справи, відповідно до норм чинного законодавства. Лист від 02.05.2023 №14142-12370/Б-02/8-2600/23 має роз'яснювальний характер і не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а тому не породжує прав чи обов'язків для позивача.
Відповідач підкреслює, що діяв у межах та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання його дій протиправними. У зв'язку з цим він просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
06.09.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголошує, що твердження відповідача про його перебування на обліку як пенсіонера з 27.06.2019 та одночасне працевлаштування є хибними. Позивач зазначає, що такі доводи спростовуються довідкою форми ОК-5, сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 28.08.2024, яка підтверджує відсутність факту роботи у період отримання пенсії.
Позивач підкреслює, що відповідач неправомірно визначив дату закінчення його навчання у Київському інженерно-будівельному інституті як 11.06.1981, посилаючись на рішення державної екзаменаційної комісії та диплом. Натомість, за архівною довідкою та наказами ректора, навчання тривало до 30.09.1981, включаючи проходження учбових зборів у військах з 20.06.1981 по 30.09.1981 та місячну відпустку до 31.10.1981. Позивач вважає, що ці періоди є невід'ємною частиною його стаціонарного навчання та військової підготовки, а тому повинні бути зараховані до страхового стажу.
На підтвердження цього позивач посилається на військовий квиток, де зафіксовано прийняття ним військової присяги 05.07.1981 та присвоєння звання лейтенанта наказом Міністерства оборони СРСР від 23.11.1981. Позивач аргументує, що відповідно до законодавства України час проходження військової служби та військової підготовки за програмою офіцерів запасу зараховується до страхового стажу, стажу роботи та державної служби. Він також посилається на положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону "Про пенсійне забезпечення", а також постанов Кабінету Міністрів України, які прямо передбачають включення таких періодів до стажу.
Позивач наголошує, що відповідач безпідставно відмовився врахувати зазначені періоди, обмежившись лише датою рішення державної екзаменаційної комісії, тоді як фактичне завершення навчання та військової підготовки відбулося пізніше. Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам чинного законодавства та документам, які містяться у його пенсійній справі, і призвела до заниження страхового стажу та розміру пенсії.
Разом з відповіддю на відзив до суду надійшли пояснення від позивача, в яких позивач додатково наголошує на процесуальних порушеннях з боку відповідача, зазначаючи, що відзив на позовну заяву, отриманий 13.08.2024, не містив інформації про дату отримання ухвали суду та не був забезпечений витребуваними доказами, як того вимагала ухвала суду від 17.07.2024. Відповідач не надав копій документів пенсійної справи, розрахунків страхового та трудового стажу, довідок про суму отриманої пенсії, а також пояснень щодо неврахування окремих періодів роботи. Позивач вважає такі дії порушенням вимог статей 79 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджує неналежність відзиву.
Позивач також посилається на свої права, визначені статтею 44 КАС України, які дозволяють йому подавати заяви, пояснення, доводи та заперечення проти аргументів іншої сторони. Позивач наголошує, що користується цим правом, оскільки відповідач не дотримався вимог щодо доказового забезпечення.
Крім того, позивач розширює нормативне підґрунтя своїх вимог, посилаючись на Порядок №48, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2012, та Інструкцію №719/1289, затверджену спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України. Позивач зазначає, що військова підготовка студентів за програмою офіцерів запасу є частиною освітнього процесу, включає теоретичні та практичні заняття, навчальні збори, які завершуються складанням екзамену, і тому повинні враховуватися як складова навчання та стажу.
Також ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року №263040001768, про відмову ОСОБА_1 в перерахуванні пенсії - допризначення у зв'язку наданими додатковими документами;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 27.06.2019 року з урахуванням до страхового стажу та стажу роботи періоди: з 12.06.1981 року по 19.06.1981 року, з 20.06.1981 року по 30.09.1981 року, з 01.10.1981 року по 31.10.1981 року, з 02.10.1995 року по 09.02.1997 року, з 11.02.1997 року по 05.05.1997 року, з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 01.11.2015 року по 31.03.2016 року, з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 за заявами (повідомленнями) від 28.03.2023 року, вх.№12370/Б-2600-23 від 03.04.2023 року, та від 08.10.2023 року, вх.№11893 від 08.10.2023 року, з урахуванням обсягу заробітку за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, на підставі та згідно довідки №47 від 22.09.1995 року, виданої Українським Фондом народної освіти, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року у справі №760/31748/21, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №1 від 14.11.2019 року та довідки №2 від 06.12.2019 року, виданих ТОВ Колір - Авто.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач додатково зазначає, що його права порушені не лише діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, але й рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач наголошує, що після первинного звернення від 28.03.2023 та часткового врахування його вимог, він повторно подав заяву через веб-портал Пенсійного фонду України 08.10.2023, використавши електронний підпис та додавши скановані копії всіх необхідних документів: диплома, трудової книжки, архівної довідки, військового квитка, довідок про заробітну плату, рішень суду, паспорта та довідки про ідентифікаційний номер.
Позивач наполягає, що його вимоги полягали у перерахунку трудового та страхового стажу з урахуванням періоду навчання у КІБІ до 30.09.1981, часу проходження військових зборів з 20.06.1981 по 30.09.1981, відпустки з 01.10.1981 по 31.10.1981, а також уточнених періодів роботи у ТОВ "Колір-Авто", ВКК "Комета" та ТОВ "Укрінтекс". Окремо позивач просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітку за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, що складається з періоду роботи у Фонді народної освіти та у ТОВ "Колір-Авто", загальною тривалістю понад 5 років.
Позивач підкреслює, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №263040001768 від 11.10.2023 йому було відмовлено у перерахунку пенсії, мотивуючи це відсутністю завірених копій первинних документів, на підставі яких складені довідки про заробітну плату. Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки всі документи були надані у належній формі, а чинні судові рішення підтверджують їх належність.
З огляду на це позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №263040001768 від 11.10.2023 та просить суд зобов'язати органи Пенсійного фонду здійснити належний перерахунок його пенсії з урахуванням усіх підтверджених документами періодів стажу та заробітку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 в адміністративній справі №320/16991/24 суд повернув позивачу позовну заяву в частині позовних вимог:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 27.06.2019 року з урахуванням до страхового стажу та стажу роботи періоди: з 12.06.1981 року по 19.06.1981 року, з 20.06.1981 року по 30.09.1981 року, з 01.10.1981 року по 31.10.1981 року, з 02.10.1995 року по 09.02.1997 року, з 11.02.1997 року по 05.05.1997 року, з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 01.11.2015 року по 31.03.2016 року, з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 за заявами (повідомленнями) від 28.03.2023 року, вх.№12370/Б-2600-23 від 03.04.2023 року, та від 08.10.2023 року, вх.№11893 від 08.10.2023 року, з урахуванням обсягу заробітку за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, на підставі та згідно довідки №47 від 22.09.1995 року, виданої Українським Фондом народної освіти, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року у справі №760/31748/21, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №1 від 14.11.2019 року та довідки №2 від 06.12.2019 року, виданих ТОВ Колір - Авто.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Панова Г.В.) відкрито провадження в адміністративній справі №320/16991/24 в частині позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 року №263040001768, про відмову ОСОБА_1 в перерахуванні пенсії - допризначення у зв'язку наданими додатковими документами. Ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.06.2024 через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Відповідач наголошує, що Головні управління Пенсійного фонду України є територіальними органами Фонду, які діють виключно на підставі Конституції та законів України, а також інших нормативно-правових актів. Основними завданнями управлінь є реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Відповідач підкреслює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише в межах та у спосіб, визначених законом.
Відповідач посилається на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зі змінами, внесеними постановою від 16.12.2020 №25-1. Ці зміни передбачають можливість екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. Саме на підставі принципу екстериторіальності заява позивача від 08.10.2023 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло рішення №263040001768 від 11.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві лише повідомило позивача про прийняте рішення, не беручи участі у його ухваленні.
Відповідач наголошує, що відповідно до статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії лише за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. У матеріалах пенсійної справи позивача міститься лише копія довідки №47 від 22.09.1995, виданої Українським Фондом народної освіти, яка не відповідає паспортним даним. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 встановлює факт належності цієї довідки позивачу, але не зобов'язує Пенсійний фонд проводити перерахунок пенсії з включенням заробітної плати за цією довідкою. Відповідач підкреслює, що обов'язковою умовою є підтвердження даних первинними бухгалтерськими документами, яких позивач не надав.
Таким чином, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки рішення про відмову у перерахунку пенсії було прийняте відповідно до чинного законодавства, а дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не можуть бути визнані протиправними, адже воно лише виконувало функцію повідомлення позивача про рішення, ухвалене іншим територіальним органом.
03.07.2024 через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідач наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, зокрема відповідно до принципу екстериторіальності, передбаченого постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1. Саме на цій підставі заява позивача від 08.10.2023 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло рішення №263040001768 від 11.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії та передало його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для подальшого повідомлення заявника.
Відповідач звертає увагу на строки звернення до суду. Відповідач зазначає, що позивач дізнався про рішення 12.10.2023 з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а позовна заява була подана лише 18.04.2024, тобто з порушенням шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. Відповідач посилається на практику Конституційного Суду та Верховного Суду, які підтверджують, що процесуальні строки можуть обмежувати право на звернення до суду, і лише об'єктивно непереборні обставини можуть бути визнані поважними причинами їх пропуску. На думку відповідача, таких обставин у даній справі немає.
Щодо суті спору відповідач зазначає, що відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера може враховуватися заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу до 30.06.2000, але лише за умови підтвердження довідки первинними документами. В матеріалах пенсійної справи позивача міститься лише копія довідки №47 від 22.09.1995, яка не відповідає паспортним даним. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 встановлює факт належності цієї довідки позивачу, але не зобов'язує Пенсійний фонд проводити перерахунок пенсії з її врахуванням. Відповідач наголошує, що завірені копії первинних документів, на підставі яких видано довідку, позивачем не надані, а тому відсутні правові підстави для врахування цієї довідки при перерахунку пенсії.
Відповідач також посилається на положення Порядку №637 та статті 44 Закону №1058-IV, які надають органам Пенсійного фонду право вимагати відповідні документи від підприємств та організацій, а також перевіряти достовірність поданих відомостей. Відповідач підкреслює, що без підтвердження первинними документами довідки про заробітну плату не можуть бути враховані при обчисленні пенсії. Таким чином, рішення про відмову у перерахунку пенсії було прийняте у відповідності до чинного законодавства.
З огляду на викладене відповідач вважає, що його дії були правомірними, порушень при здійсненні владних повноважень не допущено, а підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. Відповідач просить суд відмовити у відкритті провадження за строком давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23.07.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про об'єднання в одне провадження адміністративних справ №320/38398/23 та №320/16991/24 відповідно до частини 2 статті 172 КАС України, оскільки у вказаних справах склад учасників та підстави позовної заяви є ідентичними, а їх вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 клопотання представника позивача від 23.07.2024 про об'єднання справ задоволено, об'єднано в одне провадження адміністративні справи №320/38398/23 та №320/16991/24, об'єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер №320/38398/23. Ухвалено, що об'єднана справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком з 27.06.2019 відповідно до Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За даними пенсійної справи страховий стаж позивача становить 35 років 2 місяці 26 днів (т. 2 а.с. 200), а розмір пенсії складає 2 760,00 грн (т. 2 а.с. 28).
25.11.2019 позивач подав заяву №7421 про перерахунок пенсії (т. 2 а.с. 171). На підставі цієї заяви до страхового стажу були включені періоди роботи у концерні "Комета" з 11.02.1997 по 05.05.1997 та у ТОВ "Укрінтекс" з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016, з 01.05.2019 по 31.05.2019.
24.01.2022 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/31748/21 (т. 2 а.с. 141-143) було встановлено факт належності ОСОБА_1 , який працював з 03.02.1992 року по 19.09.1995 року на посаді заступника генерального директора з будівництва Українського Фонду народної освіти, Довідки №47 від 22.09.1995 року, виданої Українським Фондом народної освіти у відповідності встановленому зразку, (Додаток 1) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846.
28.03.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії (т. 2 а.с. 140-141), додавши копії рішень Солом'янського районного суду від 24.01.2022, трудову книжку серії НОМЕР_1 , довідки №1 від 14.11.2019 та №2 від 06.12.2019, видані ТОВ "Колір-Авто", довідку №47 від 22.09.1995, видану Українським Фондом народної освіти, довідку №12 від 11.07.1997, видану ВКК "Комета", архівну довідку №1.10-253 від 02.09.2019, видану КНУБА, а також копії паспорта та довідки про ідентифікаційний номер. Позивач просив врахувати ці документи при визначенні стажу та розміру пенсії.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 02.05.2023 №14142-12370/Б-02/8-2600/23 (т. 2 а.с. 149-150) було повідомлено, що вимоги виконані частково: періоди навчання та військових зборів 1981 року не зараховані, окремі періоди роботи не враховані, довідка №47 не врахована через відсутність первинних документів, а судові рішення не надходили до управління у встановленому порядку.
08.10.2023 позивач повторно звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою №11893 про перерахунок пенсії (т. 2 а.с. 204). До заяви були додані скановані копії диплома серії НОМЕР_2 від 30.06.1981, трудової книжки НОМЕР_1 , архівної довідки №1.10-253 від 02.09.2019, військового квитка серії НОМЕР_3 від 18.02.1982, довідок №1 та №2 ТОВ "Колір-Авто", довідки №47 Українського Фонду народної освіти, рішень Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022.
Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961.
Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження Порядку екстериторіального призначення пенсій" електронна пенсійна справа позивача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для розгляду та прийняття рішення.
11.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розглянувши заяву за принципом екстериторіальності, прийняло рішення №263040001768 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 " (т. 2 а.с. 226), яким відмовило у перерахунку пенсії (допризначенні) у зв'язку з наданими додатковими документами. Мотивом відмови була відсутність завірених копій первинних документів, на підставі яких видані довідки про заробітну плату.
12.10.2023 листом ГУ ПФУ в м. Києві №2600-0210-8/201331 (т. 2 а.с. 226) позивача було повідомлено про прийняте рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №263040001768 від 11.10.2023.
Не погоджуючись з такими рішеннями та діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Судом встановлено, що за даними пенсійної справи №263040001768 (т. 2 а.с. 200) страховий стаж позивача становить 35 років 2 місяці 26 днів.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 №263040001768 вбачається, що підставою для відмови позивачу у перерахунку (допризначенні) пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами була відсутність завірених у встановленому порядку копій первинних документів, на підставі яких видані довідки про заробітну плату, а також невідповідність поданих довідок вимогам законодавства щодо підтвердження заробітку для обчислення пенсії.
До загального страхового стажу позивача не були зараховані окремі періоди його роботи, підтверджені трудовою книжкою та іншими документами, з огляду на виявлені розбіжності та недоліки у підтвердженні.
Зокрема, не враховано період навчання та військових зборів у Київському інженерно-будівельному інституті з 12.06.1981 по 30.09.1981 та відпустку з 01.10.1981 по 31.10.1981, оскільки відповідач вважає, що ці види діяльності не відносяться до навчання з метою здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня. Позивач наполягає, що зазначені періоди є складовою частиною стаціонарного навчання, що підтверджується архівною довідкою №1.10-253 від 02.09.2019 та військовим квитком НОМЕР_3 від 18.02.1982.
Не враховано також період роботи у Виробничо-комерційному концерні "Комета" з 11.02.1997 по 05.05.1997, незважаючи на наявність записів у трудовій книжці та довідки №12 від 11.07.1997, виданої підприємством. Аналогічно, не зараховані періоди роботи у ТОВ "Укрінтекс" з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016 та з 01.05.2019 по 31.05.2019, хоча дані про сплату єдиного соціального внеску за ці місяці містяться у формі ОК-5.
Крім того, не враховано період роботи у ТОВ "Колір-Авто" з 02.10.1995 по 09.02.1997, оскільки у трудовій книжці були внесені виправлення у даті запису №22, а відповідач визнав ці дані неналежними. Позивач надав довідку №2 від 06.12.2019 яка підтверджує правильність зазначених дат.
Окремо відповідач відмовився врахувати довідку №47 від 22.09.1995, видану Українським Фондом народної освіти, яка підтверджує заробітну плату позивача за період з 03.02.1992 по 19.09.1995. Мотивом відмови стала відсутність завірених копій первинних документів, на підставі яких видана довідка, та розбіжність у паспортних даних. При цьому рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №760/31748/21 встановило факт належності цієї довідки позивачу, однак відповідач зазначив, що судове рішення не містить прямого зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частин 1, 4 статті 11 Закону №2232-XII військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.
Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статтею 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Також згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з пунктом 13 Порядку проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2012 №48 (далі - Порядок №48) військова підготовка здійснюється у формі навчальних занять, самостійної роботи студентів, практичної підготовки, навчального збору, контрольних заходів.
Пунктом 15 Порядку №48 визначено, що громадяни, які мають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли теоретичний і практичний курс навчання з військової підготовки у відповідному військовому навчальному підрозділі чи вищому військовому навчальному закладі та комплексні практичні заняття з вивчення курсу первинної військово-професійної підготовки, залучаються до проходження навчального збору, передбаченого програмою військової підготовки.
Навчальний збір організовується після закінчення навчання у військовому навчальному підрозділі чи вищому військовому навчальному закладі у поточному році або за рахунок часу, відведеного на канікулярну відпустку здобувачів вищої освіти.
Під час навчального збору на громадян поширюються права та обов'язки, встановлені актами законодавства для військовозобов'язаних, призваних на збори.
Навчальний збір проводиться у військових частинах (на кораблях) або у вищих військових навчальних закладах (військових інститутах), які мають відповідну матеріально-технічну базу для проведення практичного навчання.
Порядок призову і направлення студентів та інших осіб на навчальний збір, проходження перед початком навчального збору медичного огляду визначається Міноборони разом з Генеральним штабом Збройних Сил (пункт 17 Порядку №48).
Згідно з пунктом 19 Порядку №48 навчальний збір завершується складенням студентами та іншими особами екзамену.
Спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерством освіти і науки України від 14.12.2015 №719/1289, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1678/28123, затверджено Інструкцію про організацію військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу (далі по тексту - Інструкція №719/1289), відповідно до пунктів 2, 3 Розділу І якої, військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу (далі - військова підготовка) на добровільних засадах проходять громадяни, які мають або здобувають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров'я та морально-діловими якостями.
Військова підготовка проводиться у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів (далі - ВНП) або у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ).
Пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції №719/1289 визначено, що військова підготовка громадян організовується і проводиться згідно з вимогами Закону України "Про вищу освіту", Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року №48 (зі змінами), та цієї Інструкції.
Військова підготовка включається до освітніх (освітньо-професійних чи освітньо-наукових) програм підготовки та навчальних планів вищого навчального закладу, здобувачі вищої освіти якого проходять військову підготовку як окрему навчальну дисципліну, і складається з теоретичного і практичного курсів військової підготовки у військовому навчальному підрозділі або у вищому військовому навчальному закладі, комплексних практичних занять з вивчення курсу первинної військово-професійної підготовки на базі військових частин або навчальних центрів вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів) та навчального збору.
Згідно з пунктами 1-4 Розділу ІV Інструкції №719/1289 громадяни, які мають або здобувають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра та пройшли теоретичний і практичний курси навчання з військової підготовки у відповідному ВНП або ВВНЗ, залучаються до проходження передбаченого програмою військової підготовки навчального збору.
Навчальний збір проводиться у військових частинах (на кораблях) або у ВВНЗ (військових інститутах), які мають відповідну польову навчально-матеріальну базу для проведення практичного навчання.
Проведення навчального збору є завершальним етапом військової підготовки громадян.
На навчальному зборі вдосконалюються командирські та методичні навички громадян, отримані ними під час засвоєння програми військової підготовки у ВНП (ВВНЗ), виконуються вправи зі стрільб, водіння військової (бойової) техніки та вирішуються інші практичні завдання.
Пунктом 11 Розділу ІV Інструкції №719/1289 передбачено, що на період проходження навчального збору на громадян, які проходять військову підготовку, поширюються всі права та обов'язки військовозобов'язаних згідно з законодавством. Громадяни, які проходять військову підготовку, під час збору іменуються солдатами, а ті з них, які проходять або пройшли раніше військову службу в Збройних Силах України i мають військові звання, - за їх військовими званнями.
Пунктом 10 Розділу V Інструкції №719/1289 громадянам України, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу або за їх бажанням можуть бути прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна, а тому період проходження військових зборів позивача підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №636/1332/17.
Відповідно до Положення про персональний розподіл молодих спеціалістів, які закінчили вищі і середні спеціальні навчальні заклади СРСР, затвердженого наказом Міністерства вищої і середньої освіти СРСР від 18.03.1968 №220, молодим спеціалістам, яких було направлено на роботу після закінчення навчального закладу, надавалася місячна відпустка. На час відпустки молодому спеціалісту у відповідності до постанови ЦВК РНК від 16.09.1930 №44/411 та роз'яснень НКП СРСР від 21.06.1933 №75 виплачувалась допомога в розмірі місячної стипендії за рахунок підприємства (установи, організації), до якої направлявся молодий фахівець. Заробітна плата за час відпустки не виплачувалась, за винятком тих випускників, які направлялись на роботу до районів Крайньої півночі (наказ Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти від 13.01.1969 року №30). Названі вище нормативно - правові документи дають право зараховувати до трудового стажу період між датою закінчення навчального закладу та датою зарахування на відповідну посаду.
Судом встановлено, що згідно з архівною довідкою Київського інженерно будівельного інституту №1.10 253 від 02.09.2019 року та військовим квитком НОМЕР_3 від 18.02.1982 позивач проходив навчання за денною формою та був залучений до військової підготовки за програмою офіцерів запасу. Відповідно до навчального плану інституту, позивач брав участь у навчальних військових зборах у складі спецкафедри з 12.06.1981 по 30.09.1981, після чого йому було надано відпустку з 01.10.1981 по 31.10.1981, що підтверджується наказами ректора та архівними матеріалами.
З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо зарахування до страхового стажу періодів навчання позивача та проходження ним військових зборів у Київському інженерно будівельному інституті, які є невід'ємною частиною освітнього процесу та військової підготовки за програмою офіцерів запасу, а також місячної відпустки, а саме:
з 12.06.1981 по 30.09.1981 - період проходження навчальних військових зборів у військовому навчальному підрозділі КІБІ, що підтверджується архівною довідкою №1.10 253 від 02.09.2019 та військовим квитком НОМЕР_3 від 18.02.1982;
з 01.10.1981 по 31.10.1981 - період відпустки після завершення військових зборів, що був передбачений навчальним планом та наказами ректора інституту.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
20.06.1974 постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції №162).
Згідно з абзацами 2 - 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та довідки №2 від 06.12.2019, виданої ТОВ "Колір Авто", позивач працював у зазначеному товаристві в період з 02.10.1995 по 09.02.1997.
Водночас відповідачем даний період не був зарахований до страхового стажу з мотивів наявності виправлень у даті запису №22 у трудовій книжці.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у вказаний вище період.
Наявність формальних недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказаний спірний період роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідних посадах, до того ж обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (у частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови в зарахуванні до стажу вказаних періодів роботи позивача.
У даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавленим соціального захисту у вигляді права на перерахунок пенсії з вини роботодавця.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.
Неточність у записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи в стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №240/7604/19, від 29.01.2024 у справі №560/5001/21.
Крім того, судом встановлено, що позивач працював в Українському Фонді народної освіти в період з 03.02.1992 по 19.09.1995, що підтверджується довідкою №47 від 22.09.1995, виданою зазначеною установою.
Водночас відповідачем цей період не був зарахований до страхового стажу з мотивів невідповідності прізвища позивача, зазначеного у довідці, паспортним даним позивача.
Суд не приймає такі доводи, оскільки відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у випадках відсутності або неточності записів підтвердження здійснюється іншими документами, виданими підприємствами чи архівними установами.
Водночас факт роботи позивача у Фонді народної освіти підтверджений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №760/31748/21, що має преюдиційне значення та не потребує повторного доказування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи позивача в Українському Фонді народної освіти з 03.02.1992 по 19.09.1995 підтверджений належними доказами і підлягає зарахуванню до його страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Судом встановлено, що періоди роботи позивача у ВКК "Комета" (з 11.02.1997 по 05.05.1997) та у ТОВ "Укрінтекс" (з 01.06.2015 по 30.06.2015; з 01.11.2015 по 31.03.2016; з 01.05.2019 по 31.05.2019) підтверджені належними доказами - записами у трудовій книжці, відповідними довідками підприємств та даними персоніфікованого обліку.
Первісно відповідачем ці періоди не були враховані у загальному страховому стажі, однак після подання позивачем уточнюючих документів та проведення перевірки Пенсійним фондом вони були включені до стажу.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 62 Закону №1788та пункту 3 Порядку №637 у випадках відсутності або неточності записів у трудовій книжці підтвердження стажу здійснюється іншими документами, виданими підприємствами чи архівними установами, а також даними персоніфікованого обліку.
Важливим є те, що пенсія позивачу була призначена з 27.06.2019. Отже, саме з цієї дати виникло право позивача на отримання пенсії та обчислення страхового стажу. Включення зазначених періодів роботи до страхового стажу після їх підтвердження документами означає, що Пенсійний фонд зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення - з 27.06.2019, оскільки саме з цієї дати позивач набув право на пенсійне забезпечення.
У цьому зв'язку суд приходить до висновку, що застосування перерахунку пенсії лише з моменту подання уточнюючих документів суперечить принципу правової визначеності та гарантіям, закріпленим у статті 46 Конституції України, яка гарантує право на соціальний захист, включаючи пенсійне забезпечення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача у ВКК "Комета" та ТОВ "Укрінтекс" підлягають зарахуванню до страхового стажу, а пенсія має бути перерахована з урахуванням цих періодів саме з моменту її призначення - з 27.06.2019, що забезпечує відновлення порушених прав позивача.
У пункті 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), зазначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Судом встановлено, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно з принципом екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення (перерахунку) пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, визначене за принципом екстериторіальності, є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення (перерахунок) пенсії, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Водночас суд звертає увагу, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка органу, яка проявляється у невчиненні юридично значимих та обов'язкових дій, що належать до його компетенції, були об'єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не здійснені.
У даному випадку встановлено, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявами про проведення перерахунку та виплату пенсії за віком з урахуванням підтверджених періодів роботи та заробітку. Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, замість виконання покладеного на нього законом обов'язку, фактично відмовилось від проведення перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав для врахування наданих документів (зокрема довідки №47 від 22.09.1995, рішення та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №760/31748/21, довідки №1 від 14.11.2019 та №2 від 06.12.2019, видані ТОВ "Колір Авто").
Така позиція відповідача свідчить про протиправну бездіяльність, яка полягала у невчиненні обов'язкових дій щодо перерахунку пенсії з моменту її призначення - з 27.06.2019 року. Суд наголошує, що алгоритм дій Пенсійного фонду щодо врахування стажу та заробітку є імперативно визначеним законом і не належить до дискреційних повноважень. Тому відмова від проведення перерахунку порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягають у не зарахуванні до обсягу трудового та страхового стажу позивача під час призначення пенсії з 27.06.2019 періодів роботи з 12.06.1981 по 19.06.1981, з 20.06.1981 по 30.09.1981, з 01.10.1981 по 31.10.1981, з 02.10.1995 по 09.02.1997, з 11.02.1997 по 05.05.1997, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016, з 01.05.2019 по 31.05.2019.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести нарахування (перерахунок) пенсії за віком позивачу з 27.06.2019 з урахуванням до страхового стажу та стажу роботи періодів роботи з 12.06.1981 по 19.06.1981, з 20.06.1981 по 30.09.1981, з 01.10.1981 по 31.10.1981, з 02.10.1995 по 09.02.1997, з 11.02.1997 по 05.05.1997, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016, з 01.05.2019 по 31.05.2019 суд зазначає, що у рішеннях у справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018 свідчить про те, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини 2 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині вимог зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 №263040001768 підлягають задоволенню.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 27.06.2019 нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 за заявами (повідомленнями) від 28.03.2023, вх.№12370/Б-2600-23 від 03.04.2023, та від 08.10.2023, вх.№11893 від 08.10.2023, з урахуванням обсягу заробітку за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, на підставі та згідно довідки №47 від 22.09.1995, виданої Українським Фондом народної освіти, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №760/31748/21, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №1 від 14.11.2019 та довідки №2 від 06.12.2019, виданих ТОВ "Колір - Авто".
Відповідно, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу пенсію за віком з 27.06.2019 відповідно до рішення, яке буде прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з урахуванням висновків, викладених у цій справі.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд вважає, що відповідачі не довели правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позовна заява містить дві позовні вимогу немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якими до суду становить 2284,80 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 27.06.2024 (т. 2 а.с. 74), та 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 05.04.2024 (т. 1 а.с. 74), оригінали яких наявні у справі.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2284,80 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, протиправне рішення та дії якого призвели до виникнення спірних правовідносин
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2023 №263040001768 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягають у не зарахуванні до обсягу трудового та страхового стажу ОСОБА_1 під час призначення пенсії з 27.06.2019 періодів роботи з 12.06.1981 по 19.06.1981, з 20.06.1981 по 30.09.1981, з 01.10.1981 по 31.10.1981, з 02.10.1995 по 09.02.1997, з 11.02.1997 по 05.05.1997, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016, з 01.05.2019 по 31.05.2019.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з 27.06.2019, зарахувавши до страхового стажу та стажу роботи періоди з 12.06.1981 по 19.06.1981, з 20.06.1981 по 30.09.1981, з 01.10.1981 по 31.10.1981, з 02.10.1995 по 09.02.1997, з 11.02.1997 по 05.05.1997, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.11.2015 по 31.03.2016, з 01.05.2019 по 31.05.2019 за заявами (повідомленнями) від 28.03.2023, вх.№12370/Б-2600-23 від 03.04.2023, та від 08.10.2023, вх.№11893 від 08.10.2023, з урахуванням обсягу заробітку за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, на підставі та згідно довідки №47 від 22.09.1995, виданої Українським Фондом народної освіти, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №760/31748/21, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №1 від 14.11.2019 та довідки №2 від 06.12.2019, виданих ТОВ "Колір - Авто".
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсію за віком з 27.06.2019 відповідно до рішення, яке буде прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
6. Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 2284,80 грн (дві тисячі двісті вісімдесят чотири грн 80 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.