ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" лютого 2026 р. справа № 640/20178/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправними дії начальника відділу Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Михайла Коханій щодо винесення припису від 02.03.2021 № 338/п;
- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2021 № 338/п.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає припис Департаменту охорони культурної спадщини № 338/П від 02.03.2021 протиправним, оскільки він виданий за відсутності належних правових підстав та поза межами повноважень відповідача. На думку позивача, нежиле приміщення, яке належить останньому на праві спільної часткової власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не є пам'яткою культурної спадщини, не внесене до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та, відповідно, не підпадає під дію спеціального законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Водночас, припис стосується об'єкта за іншою адресою та містить вимоги, адресовані особі, яка не є власником пам'ятки. Крім того, позивач зазначає, що чинним законодавством обов'язок укладення охоронного договору, подання науково-проєктної документації та зупинення робіт покладається виключно на власника пам'ятки, тоді як він таким власником не є.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20178/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.27).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу № 640/20178/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/20178/21 зареєстрована 12.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025, справу № 640/20178/21 передано судді Панікару І.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 прийняти до провадження адміністративну справу № 640/20178/21 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін (а.с.91).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.08.2021 (а.с.29-35) та повторно 24.03.2025 (а.с.95-98), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що представником відповідача, в порядку здійснення охоронних заходів 02.03.2021 здійснено візуальне обстеження об'єкта культурної спадщини - «Прибутковий будинок», за адресою: АДРЕСА_1 (адреса за розпорядженням: АДРЕСА_1), занесеного до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.1998 № 1463, за видом: архітектура. За результатами обстеження вказаного об'єкта культурної спадщини встановлено, що на частині фасадної стінки будинку, з боку АДРЕСА_1, в межах приміщень цокольного поверху з окремою вхідною групою, наявні характерні ознаки впливу високих температур, безпосередньо в самих приміщеннях наявні робітники, які здійснюють демонтажні роботи, біля входу складовано будівельне сміття та залишки обгорілого обладнання. Зазначено, що власниками пам'ятки є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Зокрема, за результатами перевірки системи електронного документообігу відповідачем встановлено, що на дату проведення обстеження, науково-проєктна документація щодо проведення вищезазначених робіт на пам'ятці на погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення відповідних робіт не надавався, охоронний договір з Департаментом не укладався, внаслідок чого, винесено припис від 02.03.2021 № 338/П на ім'я ОСОБА_1 та припис від 02.03.2021 № 339/П на ім'я ОСОБА_2., відповідно до яких зобов'язано: з моменту отримання приписів зупинити проведення будь-яких будівельних робіт на пам'ятці за адресою АДРЕСА_1 у Шевченківському районі; допустити представника Департаменту для огляду приміщень пам'ятки за адресою АДРЕСА_1 у Шевченківському районі на його вимогу; в місячний строк, з дня отримання приписів, укласти з Департаментом охоронний договір на нежитлові приміщення пам'ятки; в місячний строк, з дня отримання приписів, надати на розгляд до Департаменту науково-проєктну документацію на проведення робіт на пам'ятці за адресою АДРЕСА_1 у Шевченківському районі. Окрім того, вказує, що будівля за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 є об'єктом культурної спадщини - пам'яткою історії та культури місцевого значення «Прибутковий будинок», взятим на державний облік розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.1998 № 1463. Історико-архітектурні характеристики будівлі однозначно ідентифікують її як єдиний об'єкт культурної спадщини, незалежно від поділу на окремі приміщення. Відповідач вказує, що позначення «літ. А» у правовстановлюючих документах позивача має виключно технічний характер, використовується під час інвентаризації та не змінює поштову адресу і не створює окремого об'єкта нерухомості, що підтверджується інформацією БТІ та Реєстру адрес міста Києва, внаслідок чого, нежитлові приміщення, що належать позивачу, є складовою частиною будинку - пам'ятки культурної спадщини.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
02.03.2021 представниками відповідача шляхом проведення візуального огляду пам'ятки за адресою: АДРЕСА_1 (адреса за розпорядженням: АДРЕСА_1) встановлено, що на частині фасадної стінки будинку, з боку АДРЕСА_1, в межах приміщень цокольного поверху з окремою вхідною групою, наявні характерні ознаки впливу високих температур, безпосередньо в самих приміщеннях наявні робітники, які здійснюють демонтажні роботи, біля входу складовано будівельне сміття та залишки обгорілого обладнання.
Внаслідок чого, 02.03.2021 Департаментом охорони культурної спадщини складено припис № 338/П щодо ОСОБА_1 , у якому зазначено, що «Прибутковий будинок», за адресою: АДРЕСА_1 (адреса за розпорядженням: АДРЕСА_1), розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.1998 № 1463, занесений до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення за видом: архітектура. Об'єкт, за вказаною адресою, розташовується в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в зоні регулювання забудови першої категорії (відповідно до діючого Генерального плану м. Києва та проєкту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 370/1804; рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві» - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини (а.с.9-11).
У приписі також зазначено, що станом на 02.03.2021 науково-проектна документація щодо проведення вищезазначених робіт на пам'ятці на погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення відповідних робіт не надавався, охоронний договір з Департаментом не укладався.
Оскаржуваним приписом позивача, зокрема, зобов'язано:
1. З моменту отримання цього припису зупинити проведення будь-яких робіт за адресою: АДРЕСА_1.
2. Допустити представника Департаменту для огляду приміщень на його вимогу.
3. В місячний строк, з дня отримання цього припису, укласти з Департаментом охоронний договір на частину належних приміщень пам'ятки.
4. В місячний строк, з дня отримання цього припису, надати на розгляд до Департаменту науково-проектну документацію на проведення робіт за адресою: АДРЕСА_1.
Не погодившись із прийнятим відповідачем приписом, а також діями посадової особи відповідача, щодо його винесення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регламентуються Законом України «Про охорону культурної спадщини». Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» розкрито визначення основних понять у сфері охорони культурної спадщини.
Так, нерухомий об'єкт культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
Пам'ятка культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; укладення охоронних договорів на пам'ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Правові основи діяльності Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) встановлені Положенням про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381 (https://kyivcity.gov.ua/npa/pro_zatverdzhennya_polozhennya_pro_departament_okhoroni_kulturno_spadschini_vikonavchogo_organu_kivsko_misko_radi_kivsko_misko_derzhavno_administratsi_153554/kmda__381_153556/).
Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 №381, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.
Пунктом 4 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381, визначено основні завдання Департаменту, а саме: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва; контроль за виконанням законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини; участь у розробленні проектів планів та програм розвитку охорони культурної спадщини, організація фінансування заходів щодо охорони культурної та археологічної спадщини; забезпечення виявлення, наукового вивчення,; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування та класифікації, захисту, збереження, належного утримання і відповідного використання об'єктів культурної спадщини; сприяння збереженню культурної спадщини пошкодження; забезпечення належного захисту та утримання об'єктів археологічної спадщини на території міста Києва, здійснення відповідно до закону нагляду за станом схоронності археологічних пам'яток.
Відповідно до підпунктів 5.16, 5.21, 5.28, 5.34 пункту 5 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381, Департамент відповідно до визначених галузевих завдань виконує такі повноваження: забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться без затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законодавством про охорону культурної та археологічної спадщини дозволів або з відхиленням від них; складає протоколи про адміністративні правопорушення, акти про вчинення правопорушення та постанови про накладення (застосування) фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, а також готує матеріали про вчинення незаконних дій чи бездіяльність та подає їх до відповідних органів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у встановленому порядку; укладає охоронні договори на об'єкти культурної спадщини та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з метою реалізації покладених на нього завдань має повноваження у сфері здійснення контролю за дотриманням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, в тому числі Департамент має право виносити приписи про усунення порушень у сфері охорони культурної спадщини. Серед іншого, Департамент наділений і повноваженнями щодо укладення охоронних договорів на об'єкти культурної спадщини і контролю за їх виконанням.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Норми частин 3 та 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Відповідно до пункту 1 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Пунктом 9 коментованого Порядку визначено, що у разі коли власник пам'ятки або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи, пов'язані з консервацією, реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією пам'ятки та упорядженням її території, він повинен подати відповідному органу охорони культурної спадщини науково-проектну документацію. Роботи можуть проводитися тільки після погодження проектної документації та з письмового дозволу зазначеного органу.
Повертаючись до обставин справи, судом встановлено, що 02.03.2021 представниками відповідача шляхом проведення візуального огляду об'єкта культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_1 (адреса за розпорядженням: АДРЕСА_1) зафіксовано наявність характерних ознак впливу високих температур на частині фасадної стінки будівлі з боку АДРЕСА_1, а також факт виконання демонтажних робіт у приміщеннях цокольного поверху з окремою вхідною групою, складоване будівельне сміття та залишки пошкодженого обладнання біля входу.
У зв'язку з виявленими обставинами 02.03.2021 Департаментом охорони культурної спадщини складено припис № 338/П щодо ОСОБА_1 , у якому зазначено, що «Прибутковий будинок» за адресою: АДРЕСА_1 (адреса за розпорядженням - АДРЕСА_1) відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.07.1998 № 1463 занесений до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення за видом «архітектура» та розташований у межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в зоні регулювання забудови першої категорії, що охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, судом встановлено, що 14.12.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ЛАНКО» (продавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (покупці) уклали договір купівлі-продажу відповідно до якого, продавець продав, а покупці купили в рівних частках кожний нежиле приміщення в будинку під номером 27/31 (літ А), розташоване по АДРЕСА_4 що у місті Києві. Відчужуване нежиле приміщення складається з приміщення № 41 у підвалі: приміщення 1 пл.-7,3 кв.м., приміщення 2 пл. - 1,2 кв.м. приміщення 3 пл. - 2,1 кв.м., приміщення 4 пл. - 17,2 кв.м. загальною площею -27,80 кв.м. (а.с.12-13).
За змістом розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.07.1998 за № 1463 «Про затвердження переліку пам'яток історія та культури місцевого значення (Старокиївський р-н)» до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення відноситься: охоронний номер - 349, назва пам'ятки - Прибутковий будинок, дата спорудження - 1876, 1901 роки, адреса - АДРЕСА_5, типологічна належність - арх., стадія затвердження - Нововиявлена пам'ятка (1994) (а.с.51-52).
Досліджуючи питання адресації об'єкта, суд враховує, що відповідно до змісту загальновідомих відомостей із Google Maps (ІНФОРМАЦІЯ_1 та паспорту пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення, що затверджений Наказом Мінкультури та Дерджбуду від 13.04.2004 за № 295/104 (а.с.108-110) «Прибутковий будинок» за адресою: АДРЕСА_1, м. Київ - розташований на перехресті АДРЕСА_6
За таких обставин, суд доходить до висновку, що об'єкт, віднесений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.1998 № 1463 до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення під назвою «Прибутковий будинок», є об'єктом архітектурної спадщини, що сформований як єдиний архітектурно-планувальний комплекс. Наявність у такого об'єкта декількох поштових адрес обумовлена особливостями історично сформованої адресації та не свідчить про існування різних об'єктів нерухомості, внаслідок чого, не змінює його статусу як єдиної пам'ятки архітектури, взятої на державний облік у встановленому законом порядку.
З огляду на наведене, на будівлю як об'єкт культурної спадщини та її складові частини поширюється спеціальний правовий режим охорони, встановлений Законом України «Про охорону культурної спадщини», який передбачає обов'язок власників частин пам'ятки дотримуватися вимог щодо її збереження та здійснювати будь-які роботи, що можуть вплинути на стан пам'ятки, виключно з дотриманням встановленої законом дозвільної та погоджувальної процедури.
Відтак, будівля за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є одним і тим самим об'єктом нерухомого майна, що має статус пам'ятки архітектури місцевого значення, а всі її конструктивні елементи та приміщення, незалежно від їх внутрішньої технічної інвентаризації чи літерування, входять до складу такої пам'ятки та підлягають охороні відповідно до законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Внаслідок чого, доводи позивача про те, що належне йому нежитлове приміщення не є частиною об'єкта культурної спадщини у зв'язку з зазначенням у правовстановлюючих документах іншої адреси, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Водночас, позивач також заперечує належність нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (літ. «А»), що перебувають у його спільній частковій власності, до об'єкта культурної спадщини та посилається на наявність розбіжностей між адресою об'єкта культурної спадщини ( АДРЕСА_1 , адреса за розпорядженням - АДРЕСА_1) і адресою належних йому нежитлових приміщень, зазначеною у правовстановлюючих документах із літерним позначенням «А».
Досліджуючи доводи сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до копії листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.08.2021 № 062/14-10432 сторону відповідача повідомлено, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773, в редакції що діяла на момент реєстрації договору купівлі - продажу нежилих приміщень від 14.12.2001, при проведенні технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та при оформленні реєстраційного посвідчення на право власності, Бюро технічної інвентаризації зазначало адресу нерухомого об'єкту, в якій кожна будівля літерувалась великими буквами алфавіту. В свою чергу, літери яким Бюро позначає будівлі під час проведення технічної інвентаризації, не змінюють адресу об'єкта нерухомого майна, а є лише технічним терміном. Внаслідок чого, адреса будинку зазначена у договорі купівлі-продажу нежилих приміщень від 14.12.2001 посвідченого реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (АДРЕСА_1 (літ. «А») відноситься до одного й того ж об'єкту нерухомого майна, що й на АДРЕСА_1 (а.с.50).
Крім того, на підтвердження позиції представником відповідача долучено копію листа Департамента містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.08.2021 № 055-18923, відповідно до якого вказано, що в Реєстрі адрес не зафіксовано відомостей про документ щодо присвоєння або зміну адреси будь-яким об'єктам нерухомого майна на АДРЕСА_1 (а.с.49).
За таких обставин суд доходить висновку, що літерне позначення «А», зазначене у правовстановлюючих документах позивача, є виключно технічним елементом адресації, застосованим під час проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, та не свідчить про існування окремого, відмінного за адресою об'єкта нерухомості.
Наявні в матеріалах справи докази, зокрема лист Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, підтверджують, що адреси « АДРЕСА_1 » та «АДРЕСА_1 (літ. «А»)» відносяться до одного й того ж об'єкта нерухомого майна, а будь-яких рішень про зміну чи присвоєння іншої адреси зазначеним приміщенням не приймалося.
Водночас, доказів на підтвердження зворотнього стороною позивача суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач як співвласник нежитлового приміщення у складі пам'ятки архітектури є належним суб'єктом, на якого покладаються обов'язки, передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини», незалежно від того, хто безпосередньо виконував виявлені під час огляду роботи.
З урахуванням встановлених фактів здійснення робіт без погодженої науково-проєктної документації, відсутності укладеного охоронного договору та наявності загрози пошкодження об'єкта культурної спадщини, відповідач, діючи в межах наданих йому законом повноважень, був зобов'язаний вжити заходів реагування з метою запобігання подальшому порушенню вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Продовжуючи аналіз оскаржуваного припису суд зазначає, що вимоги, викладені у ньому, а саме щодо зупинення проведення будь-яких робіт на пам'ятці, допуску представників відповідача для огляду приміщень, укладення охоронного договору та надання науково-проєктної документації, відповідають приписам статей 6, 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку укладення охоронних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, і спрямовані на забезпечення збереження об'єкта культурної спадщини.
Оскільки позивач є співвласником нежитлового приміщення у вказаній будівлі-пам'ятці, відповідач правомірно адресував припис саме йому як власнику частини пам'ятки, на якого законом покладені обов'язки щодо укладення охоронного договору та забезпечення дотримання режиму використання пам'ятки.
За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржуваний припис Департаменту охорони культурної спадщини № 338/П від 02.03.2021 прийнятий уповноваженим органом у межах наданих йому законом повноважень, за наявності фактичних і правових підстав та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач:
Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 42475311, вул. Спаська, 12, м. Київ, 04010).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.